П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2020 р.

м.Одеса

Справа № 540/1632/19

Категорія :109020100 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.

Час та місце ухвалення: 10:29, м. Херсон

Дата складання повного тексту: 07.11.2020 р.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

при секретарі – Рощіній К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Херсонської міської ради на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс "Дніпро" до Херсонської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс "Дніпро" (далі ТОВ "СОК "Дніпро") звернулося до суду з позовом до Херсонської міської ради про:

- визнання протиправним та скасування рішення Херсонської міської ради від 14 червня 2019 року №2017 "Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивно - оздоровчий комплекс "Дніпро" у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки";

- зобов`язання Херсонську міську раду розглянути на пленарному засіданні сесії подане 22 квітня 2014 року ТОВ "СОК "Дніпро" клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 1,0000 га, за адресою: м. Херсон, затон №3 р. Дніпро під водно - спортивну базу в строки, порядку та у спосіб, передбачений ст. 123 ЗК України та прийняти належне у відповідності до чинного законодавства України рішення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що Херсонська міська рада всупереч постановам Суворовського районного суду м. Херсона від 04 січня 2016 року у справі №668/6908/15-а, яка набрала законної сили 26 січня 2016 року, а також постанові Херсонського міського суду Херсонської області від 10 квітня 2017 року у справі №766/6141/16-а, яка набрала законної сили 13 березня 2018 року, розглянувши пакет документів ТОВ "СОК "Дніпро" на отримання дозволу щодо розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки, площею 10 000 кв. м. за адресою: м. Херсон, затон №3 р. Дніпро прийняла необґрунтоване рішення від 14 червня 2019 року №2017 про відмову в наданні такого дозволу, зазначивши в якості підстави для відмови ст. 123 ЗК України та п.4 ст. 89 ВК України.

ТОВ "СОК "Дніпро" вважає вказане рішення протиправними, оскільки воно не містить мотивів відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки, оскільки відповідач не вказав у своєму рішенні жодної з підстав для такої відмови з числа тих, що передбачені ст. 123 ЗК України.

Крім того, позивач вважає, що відповідачем порушено приписи ст. 15 Закону України "Про звернення громадян", відповідно до якої органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, до повноважень яких належить розгляд заяв, зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв.

Додатково позивач звертає увагу, що виходячи з приписів ст.ст. 116, 123 ЗК України отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування. Тому у відповідача немає підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідач позов не визнав, 27 серпня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що згідно зі ст. 61 ЗК України та ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних). Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. За змістом ч.5 ст. 88 ВК України та ч.2 ст. 60 ЗК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) та їх ширина, має становити: для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Згідно з п.2.9. Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року №434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року №486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони.

Відповідно до даних публічної кадастрової карти України земельна ділянка за адресою м. Херсон, р. Дніпро, Затон №3, безпосередньо примикає до урізу води р. Дніпро та має обмеження, визначені ст. 88 ВК України, тобто є ділянкою водоохоронної зони (прибережної захисної смуги) та знаходиться в 100-метровій зоні р. Дніпро.

З огляду на вказані обставини відповідач вважає, що відсутні правові підстави для надання ТОВ "СОК "Дніпро" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 10 000 кв. м за адресою: м. Херсон, Затон № 3 р. Дніпро.

Крім того, відповідач вважає, що надання такого дозволу є дискреційним повноваженням Херсонської міської ради, а тому у суду відсутні підстави для втручання у такі повноваження та зобов`язання відповідача надати такий дозвіл.

Справу розглянуто за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року позов задоволений.

Визнано протиправним та скасовано рішення Херсонської міської ради від 14 червня 2019 року №2017 "Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивно - оздоровчий комплекс "Дніпро" у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки".

Зобов`язано Херсонську міську раду (73000, м. Херсон, просп. Ушакова, 37, код ЄДРПОУ 26347681) розглянути на пленарному засіданні сесії подане 22 квітня 2014 року ТОВ "СОК "Дніпро" (73000, р. Дніпро, Затон 3,4, код ЄДРПОУ 35329495) клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 1,0000 га, за адресою: м. Херсон, Затон №3 р. Дніпро під водно - спортивну базу в строки, порядку та у спосіб, передбачений ст. 123 ЗК України та прийняти належне у відповідності до чинного законодавства України рішення.

Стягнуто на користь ТОВ "СОК "Дніпро" (73000, р. Дніпро, Затон 3,4, код ЄДРПОУ 35329495) за рахунок бюджетних асигнувань Херсонської міської ради (73000, м. Херсон, просп. Ушакова, 37, код ЄДРПОУ 26347681) судові витрати у сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі Херсонської міської ради ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справ, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги:

- відповідно до даних публічної кадастрової карти України земельна ділянка за адресою; м. Херсон, р. Дніпро, Затон №3, безпосередньо примикає до урізу води р. Дніпро та має обмеження, визначені ст. 88 ВК України. Спірна земельна ділянка є ділянкою водоохоронної зони (прибережної захисної смуги) та знаходиться в 100-метровій зоні р. Дніпро. Статтею 21 ЗК України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

- відповідно до п.2.9. Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викуп), надання земельних ділянок, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються ст.ст. 50-54 Закону України "Про землеустрій". Таким чином, при надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг;

- відсутність землевпорядної документації не змінює режим захисної смуги;

- позивач по справі не позбавлений самостійно розробити проект землеустрою на відповідну земельну ділянку;

- суд першої інстанції своїм рішенням фактично втрутився в дискреційні повноваження органів місцевого самоврядування, та вийшов за межі завдань адміністративного судочинства.

У відзиві ТОВ "СОК "Дніпро" на апеляційну скаргу вказується, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити його без змін.

Учасники справи в судове засідання апеляційного адміністративного суду не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином. Враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста їх участь в судовому засіданні не обов`язкова. Судова колегія, у відповідності до ч.2 ст. 313 КАС України, визнає можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Херсонської міської ради, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25 вересня 2007 року ТОВ "СОК "Дніпро" на праві власності належить будинок б/н за адресою: м. Херсон, Затон АДРЕСА_1 3, р. Дніпро.

З довідки представника ТОВ "СОК "Дніпро" вбачається, що на земельній ділянці площею 10 000 кв. м. за адресою: м. Херсон, затон № 3 р. Дніпро під водноспортивну базу, сторонні землекористувачі відсутні.

22 квітня 2014 року ТОВ "СОК "Дніпро" через Центр надання адміністративних послуг м. Херсона звернувся до Херсонської міської ради з клопотанням вх. №114-858-15, яким просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, орієнтовною площею 10 000 кв. м., за адресою: м. Херсон, затон № 3, р. Дніпро під водноспортивну базу, із земель запасу.

До вказаного клопотання позивачем було додано копії наступних документів:

- статут (нова редакція) ТОВ "СОК "Дніпро";

- свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ "СОК "Дніпро" серії А01 №014491;

- довідка з ЄДРПОУ;

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25 вересня 2007 року, схему використання земельної ділянки;

- схему про відповідність місця розташування земельної ділянки із зображенням земельної ділянки та інших прилеглих до неї земель на відповідному плані, із зазначенням поштової адреси.

Рішенням XLI сесії VI скликання Херсонської міської ради від 31 березня 2015 року №1801 "Про відмову в дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок суб`єктам господарювання" відмовлено у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду ТОВ "СОК "Дніпро" земельної ділянки, орієнтовною площею 1,0000 га, за адресою: м. Херсон, затон № 3, р. Дніпро, під водноспортивну базу, на підставі ст.ст. 123, 124 ЗК України.

Постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 04 січня 2016 року у справі № 668/6908/15-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року, визнано незаконним та скасовано рішення Херсонської міської ради №1801 від 31 березня 2015 року "Про відмову в дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок суб`єктам господарювання" в частині відмови у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ТОВ "СОК "Дніпро" - орієнтовною площею 1,0000 га, за адресою: м. Херсон, затон №3 р. Дніпро, під водно-спортивну базу.

Зобов`язано Херсонську міську раду у встановленому законом порядку розглянути питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ТОВ "СОК "Дніпро" - орієнтовною площею 1,0000 га, за адресою: м. Херсон, затон №3 р. Дніпро, під водноспортивну базу.

На виконання постанови Суворовського районного суду м. Херсона від 04 січня 2016 року у справі № 668/6908/15-а позачерговою сесією Херсонської міської ради VII скликання прийнято рішення від 31 травня 2016 року №210 "Про відмову товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивно оздоровчий комплекс "Дніпро" в дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки", яким відмовлено ТОВ "СОК "Дніпро" у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, орієнтовною площею 1,0000 га, за адресою: м. Херсон, затон № 3, р. Дніпро, під водноспортивну базу, на підставі ст. 123 ЗК України (неповний пакет документів).

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 10 квітня 2017 року у справі № 766/6141/16-а, зміненою постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року та залишеною без змін постановою Верховного Суду від 13 березня 2018 року, визнано протиправним та скасоване рішення Херсонської міської ради №210 від 31 травня 2016 року про відмову ТОВ "СОК "Дніпро" в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 10000 кв. м, за адресою: Затон №3, р. Дніпро, м. Херсон, під водноспортивну базу.

Зобов`язано Херсонську міську раду повторно розглянути клопотання ТОВ "СОК "Дніпро", яке подано 22 квітня 2014 року, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 10 000 кв. м. за адресою: затон № 3, р. Дніпро, м. Херсон, під водноспортивну базу.

На виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року по справі №766/6141/16-а, ХХІХ сесією Херсонської міської ради VII скликання прийнято рішення від 14 червня 2019 року №2017 "Про відмову товариству з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Спортивно оздоровчий комплекс "Дніпро" у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки", яким відмовлено ТОВ "СОК "Дніпро" у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, орієнтовною площею 1,0000 га, за адресою: м. Херсон, затон № 3, р. Дніпро, під водноспортивну базу, на підставі ст. 123 ЗК України та п.4 ст. 89 ВК України.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, задоволення позову в повному обсязі та, виходив з того, що оскаржуване рішення прийнято Херсонською міською радою з порушенням принципу правової визначеності, що є самостійною підставою для визнання його протиправним та скасування. Крім того, посилання відповідача у змісті оскаржуваного рішення на ч.4 ст. 89 ВК України є необґрунтованим, оскільки вказаним рішенням вирішується питання тільки щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а не щодо затвердження вже готового проекту та передачі земельної ділянки у користування.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78 КАС України, ст. 123 ЗК України, ст. 89 ВК України, які регулюють спірні правовідносини.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до вимог ст. 123 ЗК України Херсонська міська рада має прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених ст. 123 ЗК України.

Так, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки (ч.2 ст. 123 ЗК України).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, оскаржуваним рішенням Херсонської міської ради №2017 від 14 червня 2019 року позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі ст. 123 ЗК України та п.4 ст. 89 ВК України, однак, конкретної причини, визначеної ст. 123 ЗК України, Херсонською міською радою не зазначено.

Разом з тим, враховуючи вимоги ч.3 ст. 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади в межах своїх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В оскаржуваному рішенні мотиви відмови із визначених підстав, передбачених ст. 123 ЗК України відсутні.

За таких підстав, оскаржуване рішення прийнято Херсонською міською радою з порушенням принципу правової визначеності, що було вірно встановлено судом першої інстанції та є самостійною підставою для визнання його протиправним та скасування.

Що стосується посилання апелянта у змісті оскаржуваного рішення на п. 4 ст. 89 ВК України, як на підставу для відмови ТОВ "СОК "Дніпро" у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, серед іншого, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів (п. 4 ч. 2 ст. 89 ВК України).

Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Відповідно до ст. 88 ВК України землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Отже, за змістом вказаних приписів законодавства забороняється надання земель прибережних захисних смуг у користування, якщо цілі їх використання не відповідають цілям, визначеним ВК України.

Відповідно до ч.1 ст. 59 ВК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно ч.4 ст. 59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Статтею 61 ЗК України встановлено, що:

1. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

2. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

б) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

в) влаштування літніх таборів для худоби;

г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;

д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

3. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Таким чином, елінг для зберігання байдарок та каное з роздягальною, футбольне та баскетбольне поле, які розташовані на земельній ділянці, яку в подальшому, ТОВ "СОК "Дніпро" планував отримати в оренду, має характер обмеженого орендного користування, а не наслідком господарської діяльності, види якої заборонено цими нормами і які потенційно можуть негативно вплинути на стан водних об`єктів забрудненням, засміченням тощо.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 123 ЗК України рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14, постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року в справі №766/6141/16-а.

Таким чином, посилання відповідача у змісті оскаржуваного рішення на ч.4 ст. 89 ВК України є необґрунтованим, оскільки вказаним рішенням вирішується питання тільки щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а не щодо затвердження вже готового проекту та передачі земельної ділянки у користування, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідач належними та допустимими доказами, у відповідності до ч.2 ст. 77 КАС України не довів правомірності свого рішення від 14 червня 2019 року №2017 про відмову у наданні позивачу дозволу щодо розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки, площею 10000 кв. м за адресою: м. Херсон, Затон №3р., у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про задоволення позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги про втручання суду у дискреційні повноваження відповідача судова колегія відхиляє.

Суд вважає необхідним врахувати висновки Верховного Суду викладені у постанові від від 23 травня 2018 року по справі №825/602/17(п.28-п.32). В постанові Верховного Суду зазначено, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано ч.6 ст. 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

За таких підстав, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "СОК "Дніпро".

Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, судова колегія, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Херсонської міської ради залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 січня 2020 року.

Головуючий:

Бітов А.І.

Суддя: Суддя:

Ступакова І.Г. Лук`янчук О.В.