П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2020 р.

м.Одеса

Справа № 420/6808/19

Категорія : 600010000 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту: 25.11.2019 р.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

при секретарі – Рощіній К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Південного офісу Державної аудиторської служби України на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у справі за позовом Військово-медичного клінічного центру Південного регіону Міністерства оборони України до Південного офісу Державної аудиторської служби України про зупинення дії вимоги щодо усунення виявлених порушень,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2019 року Військово-медичний клінічний центр Південного регіону Міністерства оборони України (далі ВМКЦ ПР) звернувся до суду з позовом до Південного офісу Державної аудиторської служби України (далі Південний офіс Держаудитслужби) про визнання протиправними та скасування вимог, викладених в листі Південного офісу Держаудитслужби №15-08-23-14/5537-2019 від 16 жовтня 2019 року:

- щодо перегляду тарифікаційних списків і штатних розписів ВМКЦ ПР; встановлення розміру доплати за підтримку постійної бойової готовності військ (сил), з урахуванням вимог абз.2 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 1995 року №167 "Про питання оплати праці окремих категорій працівників (не військовослужбовців) Збройних Сил та інших військових формувань України"; забезпечення відшкодування безпідставних виплат працівникам вищевказаної доплати у загальній сумі 2 161,57 тис. грн. та сплачені на неї суми єдиного соціального внеску (далі ЄСВ) у загальній сумі 434,14 тис. грн.;

- щодо внесення змін до тарифікаційних списків і штатних розписів ВМКЦ ПР; встановлення розміру доплати за наукове звання, з урахуванням вимог п.4.4.11 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту Збройних Сил України, затверджених Наказом Міністерства оборони України від 28 лютого 2006 року №125, та забезпечення відшкодування, безпідставно виплачених сум доплати за наукове звання працівникам за 2016-2018 роки у загальній сумі 73,84 тис. грн. і, відповідно, відшкодування витрат на сплату ЄСВ на суму 11,76 тис. грн.;

- щодо перегляду розмірів тарифу на платні медичні послуги згідно з вимогами п.п.17, 18, 19 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, врахування фактичних видатків на медикаменти та відповідно до норм ст.ст. 216-229 ГК України, ст.ст. 610-625 ЦК України вжиття заходів по відшкодуванню втрат доходів ВМКЦ ПР у сумі 315,08 тис. грн.;

- щодо відображення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості мешканців гуртожитку за спожиті комунальні послуги у загальній сумі 49,61 тис. грн. та, відповідно до п.12 Положення про облік та використання коштів спеціального фонду державного бюджету в Міністерстві оборони України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 03 серпня 2016 року №400, п.п.1.1 п.1 Договору від 16 березня 2017 року №117/8, вжиття заходів щодо відшкодування мешканцями гуртожитку плати за комунальні послуги та перерахування цих сум на рахунки КЕВ м. Одеса; стягнення з відповідальних осіб у порядку, встановленому ст.ст.130-136 КЗпП України, на користь Центру шкоду, заподіяну внаслідок безпідставного покриття за рахунок бюджетних коштів витрат сторонніх фізичних осіб, у загальній сумі 49,61 тис. грн.; врахування права працівників відшкодувати заподіяні втрати відповідно до ч.5 ст. 130 КЗпП України.

22 листопада 2019 року до суду першої інстанції надійшла заява від представника позивача за вх.№43943/19 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії вимог Південного офісу Держаудитслужби щодо усунення виявлених порушень від 16 жовтня 2019 року №15-08-23-14/5537-2019 до вирішення справи по суті.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначив, що у вимозі визначено, що ОСОБА_1 необхідно надати до Південного офісу Держаудитслужби до 15 листопада 2019 року вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень та недоліків разом із завіреними копіями первинних, розпорядчих та інших документів щодо відшкодування порушень. Також разом з вимогою на адресу ВМКЦ ПР надійшло попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства, яким повідомлено, що виявлені порушення мають бути усунені в строк до 30 календарних днів. У разі не усунення або вчинення порушень у подальшому можливе з боку уповноважених органів зупинення операцій з бюджетними коштами.

Таким чином, на думку позивача, зупинення операцій з бюджетними коштами може привести до негативних наслідків, а саме зупинення лікувального процесу внаслідок блокування закупівель лікарських засобів та медичного обладнання, затримку виплати заробітної плати працівникам які її отримують за спеціальним фондом, заблокує виїзд машин швидкої допомоги на евакуацію важкопоранених та травмованих військовослужбовців.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року заяву про забезпечення позову ВМКЦ ПР до Південного офісу Держаудитслужби про визнання протиправними та скасування вимог задоволено в повному обсязі.

Вжито заходи забезпечення адміністративного позову у справі №420/6808/19 та зупинено дію вимоги Південного офісу Держаудитслужби щодо усунення виявлених порушень від 16 жовтня 2019 року №15-08-23-14/5537-2019 до вирішення справи по суті.

В апеляційній скарзі Південного офісу Держаудитслужби ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно є незаконним та необґрунтованим, містить неправильне застосування норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги Південний офіс Держаудитслужби зазначає, що відповідно до норм Порядку зупинення операцій з бюджетними коштами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2011 року №21 та БК України у органів державного фінансового контролю відсутні повноваження щодо зупинення операцій з бюджетними коштами стосовно захищених видатків (закупівлі лікарських засобів, медичного обладнання, заробітної плати та інші). У зв`язку з чим, дія вимоги щодо усунення виявлених порушень від 16 жовтня 2019 року №15-08-23-14/5537-2019 та прийняття рішення про зупинення операцій з бюджетними коштами не може призвести до негативних наслідків та зупинити лікувальний процес, оскільки дані категорії видатків бюджету підпадають під поняття захищених та не підлягають зупиненню у будь-якому разі.

Таким чином, позивачем наведено хибні твердження та на обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову та не надано належних доказів, які підтверджують заявлені вимоги.

У відзиві ОСОБА_2 на апеляційну скаргу вказується, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про наявність зв`язку між заявленим заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, обґрунтованість доводів заявника, а тому законно виніс ухвалу про задоволення заяви позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Південного офісу Держаудитслужби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що не застосування таких заходів забезпечення позову, може призвести до негативних наслідків, зокрема зупинення лікувального процесу, та унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Забезпечення позову шляхом зупинення дії спірної вимоги суб`єкта владних повноважень, на думку суду першої інстанції, буде розумним та адекватним заходом і не призведе до негативних наслідків.

Судова колегія не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.1 ст. 151 КАС України забезпечення позову має стосуватися предмету позову. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно п.1 ч.1 ст. 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Відповідно до ч.2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Із системного аналізу вимог наведених статей випливає висновок, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів забезпечення позову, судова колегія виходить з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій.

Згідно абз.2 п.3 Порядку зупинення операцій з бюджетними коштами, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 19 січня 2011 року №21, законодавчо визначено, що зупиненню підлягають будь-які операції, за винятком:

- сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) і єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- виконання рішень органів, яким відповідно до закону надано право стягнення коштів;

- здійснення захищених видатків.

Відповідно ст. 55 БК України захищеними видатками бюджету визначаються видатки загального фонду, зокрема, на:

- оплату праці працівників бюджетних установ;

- нарахування на заробітну плату;

- придбання медикаментів та перев`язувальних матеріалів;

- забезпечення продуктами харчування;

- оплату комунальних послуг та енергоносіїв;

- забезпечення осіб з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення для індивідуального користування;

- заходи, пов`язані з обороноздатністю держави, що здійснюються за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету;

- програму державних гарантій медичного обслуговування населення.

Таким чином, у органів державного фінансового контролю відсутні повноваження щодо зупинення операцій з бюджетними коштами стосовно захищених видатків.

Враховуючи вищезазначені норми діючого законодавства, судова колегія дійшла висновку, що доводи заяви позивача щодо можливого зупинення лікувального процесу внаслідок блокування закупівель лікарських засобів та медичного обладнання, затримку виплати заробітної плати працівникам які її отримують за спеціальним фондом, заблокування виїзду машин швидкої допомоги на евакуацію важкопоранених та травмованих військовослужбовців, не відповідають дійсності.

Отже, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено обставин крайньої необхідності та підстав, з якими наведені вище норми КАС України пов`язують можливість забезпечення позову.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи ВМКЦ ПР, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, стосовно того, що пред`явлені вимоги відповідачем потребують певного часу для встановлення кола причетних, можливо винних осіб та усунення недоліків і фінансових порушень на суму 4 344,18 тис. грн. можуть привести до неможливості розрахунків з контрагентами за укладеними господарчими договорами на придбання необхідних матеріальних засобів для життєдіяльності ВМКЦ ПР, завчасного та неправомірного стягнення бюджетних коштів, чим будуть порушені майнові права ВМКЦ ОСОБА_3 , судова колегія не приймає уваги, оскільки ці доводи не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про вжиття заходів забезпечення позову, а тому зазначена ухвала суду відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову - слід відмовити.

Враховуючи, що судове рішення приймається на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.1, 4 ч.1 ст. 317, 321, 322, 325, ч.2 ст. 328, ст. 329 КАС України, судова колегія, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Південного офісу Державної аудиторської служби України задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити Військово-медичному клінічному центру Південного регіону Міністерства оборони України у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії вимог Південного офісу Держаудитслужби щодо усунення виявлених порушень від 16 жовтня 2019 року №15-08-23-14/5537-2019 до вирішення справи по суті.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 січня 2020 року.

Головуючий:

Бітов А.І.

Суддя: Суддя:

Лук`янчук О.В. Ступакова І.Г.