ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/1588/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У поданому до суду позові ОСОБА_1 (позивач) просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області Управління обслуговування громадян Сторожинецького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №15 про відмову в призначенні їй пільгової пенсії від 19.11.2019р. №32254102-08;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області у Чернівецькій області призначити їй пільгову пенсію за віком як матері дитини-інваліда, що здійснювала виховання дитини-інваліда до шестирічного віку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернулась до Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області із заявою про зарахування до пільгового стажу періоду догляду за дитиною з інвалідністю та призначення дострокової пенсії за віком, однак пенсійний орган відмовив їй у зарахуванні вказаного періоду до пільгового стажу. Позивач зазначає, що відмова мотивована тим, що нею не представлені документи, які підтверджували догляд за своєю дитиною інвалідом до 16 років, та відповідно відсутність законних підстав для зарахування даного періоду в страховий стаж. Позивач вказує, що відповідачем відмовлено також у складанні акту обстеження фактичних обставин догляду. З таким рішенням органу Пенсійного фонду позивач не погоджується та вважає, що відповідачем порушено її право на соціальний захист. Вказує, що право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом. Відтак, на думку позивача, прийняте щодо неї відповідачем рішення є протиправним.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до акта комісії в складі депутата Сторожинецької міської ради та за свідченням сусідів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 13.06.2018 підтверджено, що позивач постійно здійснювала догляд за сином ОСОБА_4 інвалідом з дитинства 2 групи з дня його народження по сьогоднішній день, який потребував стороннього догляду.

Ухвалою суду від 24.12.2019р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Зазначає, що підставою для відмови позивачу в призначенні пільгової пенсії за віком як матері дитини-інваліда, що здійснювала виховання дитини-інваліда до шестирічного віку слугувало, зокрема, те, що згідно з поданими нею документами її страховий стаж становить 8 років 1 місяць 25 днів, при необхідному не менше 15 років.

Крім того, відповідач зазначає, що згідно медичного висновку №79/І від 24.07.2006р. встановлено про існуюче захворювання ОСОБА_4 , яке дає право для визнання його дитиною (підлітком) інвалідом з дитинства віком до 16 років. Даний висновок видано коли ОСОБА_4 було 14 років.

Відповідач зазначає, що не підтвердження статусу особи з інвалідністю 1-ої групи, статусу дитини-інваліда чи статусу пенсіонера, який за медичним висновком потребує стороннього догляду, виключає можливість зарахування періоду догляду за ними до стажу роботи.

Таким чином, на думку відповідача, у зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували перебування на інвалідності сина ОСОБА_4 до 14 річного віку, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу у позивача, підстав для призначенні пенсії за віком відповідно до ст.115 Закону України "Про пенсійне забезпечення" немає.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , 1969 року народження, народила і виховала до шестирічного віку дитину з інвалідністю - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою виконкому Сторожинецької міської ради від 13.12.2018р. №366 (а.с.26).

Згідно з медичним висновком №79/Г від 24.07.2006р. ОСОБА_4 встановлено: захворювання (патологічний стан) помірна розумова відсталість з емоційно-вольовою нестійкістю. Висновок: існуюче захворювання та патологічний стан відповідають розділу Х пункту 3 підпункту 3.1 "Переліку медичних показань, які дають право на отримання соціальної пенсії дітям-інвалідам віком до 16 років", затвердженому наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.11.2001р. №454/471/516 (а.с.54-55).

Висновками медико-соціальних (експертних) комісій про умови і характер праці і інвалідів встановлено, що ОСОБА_4 є інвалідом ІІ групи, причина інвалідності "інвалід з дитинства", що підтверджується: довідкою серії ПОВ №029460 від 17.05.2010р., витягом із акту огляду у МСЕК до довідки серії ПОВ №029460 від 17.05.2010р., випискою з акта огляду МСЕК до довідки серії 10 ААВ №940432 від 09.07.2014р., випискою з акта огляду МСЕК до довідки серії 12ААА №236908 від 11.05.2016р., випискою з акта огляду МСЕК до довідки серії 12ААБ №048471 від 11.05.2018р. (а.с.27-31).

Згідно заключення ЛКК №801 ОСОБА_4 встановлено, що хворий був визнаний дитиною з інвалідністю після 6-ти річного віку, але мав медичні покази визнання його дитиною з інвалідністю до 6 років (а.с.25).

По досягненні 50 років позивач 26.12.2018р. звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення дострокової пенсії як матері дитини-інваліда з дитинства (а.с.50-51).

Згідно з рішенням ГУПФУ в Чернівецькій області від 27.12.2018р. встановлено, що у заявниці немає необхідного страхового стажу та в призначенні дострокової пенсії відмовлено (а.с.51-52).

У поданій 12.02.2019р. позивачем заяві до начальника ГУПФУ в Чернівецькій області остання просила призначити їй дострокову пенсію за віком як матері, яка здійснює догляд за інвалідом з дитинства, у якій зазначила, що інших джерел доходу немає, водночас дитину залишати самого не може у зв`язку з його психічним розладом, оскільки він потребує постійного стороннього догляду (а.с.19).

У відповіді ГУПФУ в Чернівецькій області, оформленій листом від 26.02.2019р. №145/І-11, орган Пенсійного фонду зазначив, що заявниці відмовлено у призначенні зазначеної вище пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, а також тим, що висновок щодо визнання його дитиною інвалідом з дитинства віком до 16 років видано тоді, коли ОСОБА_4 було 14 років (а.с.20).

Позивач 08.04.2019р. звернулась до Сторожинецького відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян ГУФПУ в Чернівецькій області із заявою, у якій просила перевірити та скласти акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду за дитиною-інвалідом відповідно до законодавства України для зарахування до стажу догляду за дитиною інвалідом до 16 років, призначення дострокової пенсії матері, яка виховує дитину інваліда з дитинства, про що надано підтверджуючі документи (а.с.17).

Листом від 11.04.2019р. орган Пенсійного фонду повідомив заявницю про те, що оскільки документи, передбачені Порядком затвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою КМУ від 17.08.1993р. №637, що підтверджують перебування на інвалідності до цього відсутні, немає правових підстав для підтвердження часу догляду за дитиною з інвалідністю віком до 16 років за періоди до 01.01.2004р. Крім того, у листі зазначено, що час догляду, починаючи з 01.01.2004р. зараховується до страхового стажу за умови отримання відповідної допомоги або компенсації в органах соціального захисту населення і сплати страхових внесків, тоді як заявниця отримувала таку допомогу в період з 27.07.2006р. по 31.12.2009р. (а.с.18).

У відповіді на повторне звернення щодо призначення їй пенсії за віком достроково Сторожинецький відділ обслуговування громадян управління обслуговування громадян ГУПФУ в Чернівецькій області листом від 19.11.2019р. №32254/02-08 відмовив заявниці в призначенні дострокової пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу. У листі Пенсійного органу зазначено, що час догляду, починаючи з 01.01.2004р., зараховується до страхового стажу виключно за умови отримання відповідної допомоги або компенсації в органах соціального захисту населення і сплати страхових внесків. Таку допомогу ОСОБА_1 отримувала в період з 27.07.2006р. по 31.12.2009р. До заяви про призначення пенсії надано медичний висновок №79/І, згідно з яким встановлено, про існуюче захворювання ОСОБА_4 , яке дає право для визнання його дитиною (підлітком) інвалідом з дитинства віком до 16 років. Цей висновок щодо визнання його дитиною з інвалідністю з дитинства видано коли ОСОБА_4 було 14 років (а.с.21).

З указаною відмовою позивач не погоджується та вважає, що відповідачем порушено її право на соціальний захист, у зв`язку з чим, звернулася до суду з цим позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788) жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).

Пунктом "є" статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується також час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Таким чином, з аналізу вищенаведених положень законодавства слідує, що час догляду за дитиною-інвалідом з дитинства зараховується до стажу роботи.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058 (далі - Закон №1058) передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Згідно з ч.4 ст.24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону №1058 право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

Загальний підхід до змістовного наповнення поняття "особа з інвалідністю" установлювався ст.2 Закону "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон №875-ХІ), а також ст.1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон №2961-ІV). Зокрема, такий статус могла мати особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Відповідно до абз.3 ст.1 Закону №2961-ІV дитина-інвалід - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Водночас, варто зазначити, що визначення терміну "інвалід з дитинства" не наводиться ні в Законі України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ні в Законі України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю".

При цьому, згідно з абз.2 п.26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення №1317) інвалідність з дитинства розглядається як причина інвалідності.

Згідно з п.14 Положення №1317 причинний зв`язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до вісімнадцятирічного віку.

Зі змісту абзацу 4 п.3 розд.ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058 слідує, що пільга, пов`язана зі зменшенням жінкам пільгового віку та страхового стажу, установлювалася лише тим матерям інвалідів з дитинства та дітей інвалідів до 16 років, які виховували їх за підтвердженого стану інвалідності на момент досягнення дитиною 6 років.

Отже, для призначення пенсії на підставі Закону №1058 має значення не факт встановлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для матері чи батька більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч.12 ст.7 Закону №2961-ІV положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджується Кабінетом Міністрів України. Серед повноважень лікарсько-консультативних комісій, визначених Положенням про лікарсько-консультативну комісію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року №917, визначено надання висновку, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Тобто такий висновок дає можливість опосередковано підтвердити факт догляду матері за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини-інваліда до досягнення шестирічного віку, як це передбачено положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1).

Згідно з вимогами пп.5 п.2.1 Розділу II Порядку №22-1 при призначенні пенсії з певними особливостями, зокрема, при призначенні пенсії згідно з абз.1 п.3 ч.1 ст.115 Закону (матері інваліда з дитинства, яка виховала її до шестирічного віку) подаються, окрім інших, документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема: документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом.

В п.2.17 Порядку Розділу II №22-1 визначено, що при призначенні пенсій жінкам, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям інвалідів з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини-інваліда, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.

У відповідності до п.2.18 Порядку №22-1 визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Судом встановлено, що згідно заключення ЛКК №801 ОСОБА_4 був визнаний дитиною з інвалідністю після шестирічного віку, але мав медичні покази до визнання його дитиною з інвалідністю до шестирічного віку.

Відмовляючи у призначенні дострокової пенсії позивачу відповідач, зокрема, виходив з того, що відповідно до медичного висновку - №79/І органом медико-соціальної експертизи 24.07.2006р. встановлено, що існуюче захворювання ОСОБА_4 дає право для визнання його інвалідом з дитинства, проте даний висновок щодо визнання дитини дитиною з інвалідністю з дитинства видано, коли ОСОБА_4 було 14 років, тому відсутні правові підстави для підтвердження часу догляду за дитиною з інвалідністю віком до 16 років за періоди до 01.01.2004 року.

Однак, суд доходить висновку, що відповідач необгрунтовано вважає, що для підтвердження часу догляду за дитиною з інвалідністю віком до 16 років відповідно до Порядку №637 немає підстав у зв`язку з визнанням сина позивача дитиною з інвалідністю з дитинства у віці 14 років.

З приводу цього, суд вважає за необхідне зазначити, що законом не передбачена вимога про те, що для призначення пенсії обов`язковим є визнання дитини інвалідом до 6-ти річного віку. В законі визначена лише вимога про виховання такої дитини до шести років.

Також, відповідно до пп.5 п.2.1 Порядку №22-1, у якості документів, які необхідно додати до заяви про призначення пенсії визначено лише документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом.

В свою чергу, для встановлення права особи на зарахування періоду догляду за дитиною до страхового стажу, що дає право на дострокову пенсію є підтвердження факту такого догляду.

Так, порядок встановлення часу догляду за інвалідом І групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду встановлений п.10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637, а саме зазначений час догляду встановлюється на підставі: акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів І групи і дітей-інвалідів) і вік (для престарілих і дітей-інвалідів).

Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду на підставі відомостей, одержаних від органів управління житловим фондом, сільських, селищних рад народних депутатів, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їхніх сусідів, інших даних.

Документами, які підтверджують перебування на інвалідності, можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи.

Згідно з п.9 ст.11 Закону №1058 загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства. Ця норма набрала чинності з 01 січня 2005 року.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.24 Закону №1058).

До 01 січня 2005 року час догляду за названою категорією осіб зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених чинним раніше законодавством.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» від 29 квітня 2004 року №558 непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, котрих обслуговують соціальні служби), призначається щомісячна компенсаційна виплата.

У разі, якщо до січня 2004 року непрацююча працездатна особа доглядала за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду, час догляду зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, незалежно від отримання допомоги або компенсації.

Періоди догляду за пенсіонерами зараховуються до страхового стажу на вказаних вище умовах при призначенні пенсій на загальних підставах.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що час догляду за дитиною-інвалідом, встановлюється на підставі акта фактичних обставин здійснення догляду за такою особою, а починаючи з 01 січня 2005 року - у разі отримання допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.

Водночас, згідно Порядку №637 акт фактичних обставин здійснення догляду за дитиною з інвалідністю складають органи Пенсійного фонду при цьому такий акт в матеріалах справи відсутній.

Позивачем до позову на підтвердження здійснення догляду за сином додано акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 30.05.2019р., складений виконкомом Сторожинецької міської ради, однак такий акт не підтверджує фактичні обставини здійснення догляду позивачем за дитиною-інвалідом віком до 16 років.

Крім того, на обліку як отримувач державної соціальної допомоги дітям-інвалідам з дитинства позивач перебуває тільки з 27.07.2006 року, що підтверджується довідкою від 03.04.2019р. №16/460. Докази про отримання нею надбавок до цього часу у матеріалах справи відсутній.

З наведених обставин слідує, що у відповідача станом на дату звернення позивача із заявою не було правових підстав для призначення позивачу пенсії достроково на підставі п.3 ч.1 ст.115 Закону №1058. Передумовою для призначення вказаної пенсії є зарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною інвалідом, при цьому для встановлення права особи на це є підтвердження факту такого догляду.

З матеріалів справи слідує, що позивач в письмових зверненнях до відповідача просила скласти акт обстеження фактичних обставин догляду за сином для призначення дострокової пенсії матері, яка виховує дитину інваліда з дитинства, однак такий акт органом Пенсійного фонду складено не було. Водночас, суд вважає, що оцінка та дослідження правомірності дій відповідача в цій частині в межах заявлених позовних вимог є неможливою, оскільки, така обставина не оскаржувалась позивачем та не оскаржується у даному позові. Позивач у позові лише вказує на той факт, що органом Пенсійного фонду їй відмовлено у складанні акту обстеження.

Разом з тим, сама відсутність акту обстеження фактичних обставин здійснення догляду, складеного органами Пенсійного фонду, на думку суду, є перешкодою для прийняття рішення щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною інвалідом та відповідно призначення пенсії з урахуванням такого стажу достроково.

За таких обставин, враховуючи встановлені обставини та зважаючи на положення законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6)розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень доведено суду правомірність прийнятого рішення, натомість позивачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог. Відтак, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Суд не вирішує питання щодо судових витрат, зважаючи на те, що позивачу відмовлено у задоволенні адміністративного позову, при цьому, докази понесення судових витрат відповідачем у матеріалах справи відсутні, що не суперечить статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (пл. Центральна, 3, м.Чернівці, 58022; код ЄДРПОУ 40329345)

Суддя В.О. Кушнір