КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2020 року справа № 320/3125/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів №UA125000/2018/000230/2 від 26.12.2018 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Державної фіскальної служби України №UA125010/2018/00148 від 27.12.2018;

- стягнути з Київської митниці Державної фіскальної служби України, код ЄДРПОУ 39470947 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , надміру сплачену суму митних платежів у розмірі 108000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні транспортного засобу, який ввозився ним на територію України, він визначив його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту), заявив цей показник у декларації митної вартості, до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України.

Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу та відмовив у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.

Позивач не погодився із рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Винесені митним органом рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки оскаржувані рішення винесені без врахування всіх обставин, за відсутності підстав для відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товару, за відсутності підстав вважати, що митна вартість товару визначена позивачем з порушенням вимог митного законодавства.

Позивач просить також суд стягнути з відповідача надмірно сплачену суму митних платежів в розмірі 108 000,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №320/3125/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

06.08.2019 через канцелярію суду надійшов відзив на адміністративний позов разом з витребуваними судом копіями документів (а.с.68-108). З відзиву вбачається, що відповідач проти позову заперечує, позовні вимоги вважає необґрунтованими.

Так, відповідач у своєму відзиві зазначив, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості транспортного засобу встановлено, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, а тому відповідач дійшов висновку, про те, що позивачем заявлено неповні відомості про числові значення складових митної вартості.

Зокрема, відповідач наголосив на тому, що до заявленої позивачем митної вартості не включено витрати, понесені в країні експорту на придбання імпортованого товару (збори аукціону, збір за оформлення та комісію). Також, до митної вартості не включена вартість страхування транспортного засобу та не надано страховий морський поліс. Надані до оформлення документи, серед іншого, не містили достовірних та об`єктивних відомостей щодо технічного стану транспортного засобу.

Зазначені вище підстави, з огляду на положення ст.53 Митного кодексу України, надавали підстави митному органу для запиту додаткових документів у позивача.

Проте, позивач з вимогою митного органу про надання додаткових документів не ознайомився, жодного з витребуваних документів не надав.

Відтак, на думку відповідача, митний орган мав всі підстави для прийняття оскаржуваних рішень.

У підготовче судове засідання, призначене на 03.10.2019, з`явилися представники сторін.

Присутній у підготовчому судовому засіданні 03.10.2019 представник позивача заявив клопотання про роз`єднання позовних вимог у самостійні провадження, виділивши позовну вимогу ОСОБА_1 до Київської митниці ДФС щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 надмірно сплаченої суми митних платежів у розмірі 108 000,00 грн. у самостійне провадження, оскільки спільний розгляд позовних вимог, заявлених у даній справі в одному провадженні, ускладнить та сповільнить вирішення справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 клопотання представника позивача задоволено. Роз`єднано у самостійні провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень та стягнення надмірно сплаченої суми митних платежів:

- позовну вимогу ОСОБА_1 до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2018/000230/2 від 26.12.2018 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Державної фіскальної служби України №UA125010/2018/00148 від 27.12.2018 залишено в адміністративній справі №320/3125/19;

- позовну вимогу ОСОБА_1 до Київської митниці ДФС про стягнення з Київської митниці Державної фіскальної служби України, код ЄДРПОУ 39470947 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , надміру сплаченої суми митних платежів у розмірі 108000, 00 грн. виділено в окреме (самостійне) провадження.

В судове засідання 29.10.2019 належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання сторони не з`явилися.

28.10.2019 через канцелярію суду надійшла заява відповідача про перенесення розгляду справи (а.с.124).

Протокольною ухвалою суду від 29.10.2019 підготовче судове засідання відкладено на 07.11.2019.

29.10.2019 через канцелярію суду надійшла заява представника позивача про долучення до матеріалів справи кольорових фотографій транспортного засобу після ДТП, за наслідком оформлення якого були прийняті оскаржувані рішення (а.с.129-130).

Також представником позивача до суду надано додаткові пояснення в обґрунтування причин вибору основного (за ціною договору) методу визначення митної вартості товару (а.с.133-154).

Протокольною ухвалою суду від 07.11.2019 підготовче судове засідання відкладено на 26.11.2019.

26.11.2019 через канцелярію до суду надійшла відповідь відповідача на додаткові пояснення позивача (а.с.177-179), з якої вбачається, що відповідач не погоджується з твердженнями позивача щодо купівлі транспортного засобу через онлайн-аукціон інтернет-сайту Copart. Так, відповідач звертає увагу, що в поданому до оформлення сертифікаті від 30.07.2018 №78205647101 GE міститься вказівка на онлайн-аукціон Insurance Auto Auctions (iaai.com). Натомість, як стверджує відповідач, позивач надав до суду роздруківку незаповненого шаблону реєстрації з сайту Copart та скопійоване положення та умови для учасників аукціону Сopart, який не був платформою для придбання транспортного засобу, за наслідком оформлення якого приймалися оскаржувані рішення.

Також відповідач надав суду скріншот з інтернет-сайту autostat.com, з якого вбачається відсутність будь-якої інформації по транспортному засобу позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 закрито підготовче провадження у справі, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10.12.2019.

03.12.2019 через канцелярію до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.186).

10.12.2019 до суду надійшла заява від відповідача про заміну Київської митниці ДФС її правонаступником (а.с.187-189).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 клопотання Київської митниці ДФС про заміну відповідача на правонаступника задоволено. Замінено відповідача у справі Київську митницю ДФС на правонаступника - Київську митницю Держмитслужби. Постановлено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА _1 придбав у страховій компанії Geico Ins. через аукціон Insurance Auto Auctions (США, iaai.com) легковий автомобіль, пошкоджений внаслідок ДТП, марки BMW, модель -Х5, номер кузова/VIN 5UXKR0C54J0X84284, об`єм двигуна - 2979 см3, рівень норм екологічної безпеки - євро 6, тип двигуна - бензиновий, номер двигуна - невизначений, кількість місць - 5, в тому числі, місце водія; тип кузова - універсал, колісна формула 4х4, календарний рік виготовлення - 2017, модельний рік виготовлення - 2018, виробник - BMW, країна виробництва - US. Дані обставини підтверджуються відомостями сертифіката реєстрації пошкодженого ТЗ (Certificate of Salvage for a Vehicle) та витягом з сайту Insurance Auto Auctions (а.с.30, 84-87). Номер лоту - 22759786.

Згідно із описом лоту автомобіль має певні пошкодження (а.с.37-40).

Також обставини щодо наявності пошкоджень транспортного засобу зафіксовано в Акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі від 07.12.2018 №UA125010/2018/034914 (а.с.33-34).

Вказаний автомобіль придбано за ставкою позивача у розмірі 17000, 00 дол. США, позивач також сплатив збір аукціону у розмірі 768,00 дол. США. Загальна сума, яка підлягала сплаті позивачем унаслідок придбання автомобіля на аукціоні становила 17768, 00 дол. США, що підтверджується інвойсом від 25 серпня 2018 року №UA610/2 та витягом з сайту Insurance Auto Auctions (iaai.com) (а.с.31, 88).

Наявність двох інвойсів від 25 серпня 2018 року №UA610/2 з різними сумами пояснена позивачем помилкою брокера.

При цьому, суд звернув увагу, що митна вартість заявлена позивачем з урахуванням відомостей одного з двох інвойсів від 25 серпня 2018 року №UA610/2 на більшу суму - 18268,00 дол. США.

11.12.2018 ОСОБА_1 подана до оформлення митна декларація №UA125010/2018/011773 (а.с.22).

Митна вартість транспортного засобу була визначена за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту), та становила 507427,02 грн., що еквівалентно 18268,00 дол. США по курсу перерахунку 27,776824. Дані обставини підтверджуються даними декларації митної вартості від 11.12.2018 (а.с.21).

На підтвердження митної вартості товару позивачем надано відповідачу такі документи:

- (0380) інвойс №UA610/2 від 25.08.2018;

- (0705) коносамент від 28.08.2018 №0810981/1;

- (1701) акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500650/2018/3314 від 07.12.2018;

- (2800) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 30.07.2018 №78205647101 GE;

- (3015) висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 10.12.2018 №2018-17539;

- (7017) висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом, від 10.12.2018 №2018-17539;

- (9000) наряд від 11.10.2018 №16119;

- (9000) доручення ННМ від 16.11.2018 №16/11/18;

- (9000) заява про транспортні витрати б/н від 11.12.2018;

- (9000) цінова інформація мережі інтернет від 11.12.2018;

- (9802) паспорт громадянина України ЕК 107240 від 01.02.1996;

- (9802) паспорт громадянина України КК 709488 від 17.09.2001.

За результатами перевірки митної декларації Київська митниця ДФС винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №UA125010/2018/00148 (а.с.24) і прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 26.12.2018 №UA125000/2018/000230/2 (а.с.23).

Так, у вказаному рішенні митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та визначив її за резервним методом визначення митної вартості транспортного засобу на рівні 30750,00 дол. США.

Київською митницею ДФС у графі 33 рішення про коригування митної вартості «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема, за результатами опрацювання наданих до митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів за митною декларацією від 11.12.2018 №UA125010/2018/011773 встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, зокрема: згідно інформації інтернет аукціону Copart, декларантом не враховано збори аукціону, збір на оформлення, комісію. Декларантом до митної вартості не включено витрати, понесені в країні експорту на придбання імпортованого транспортного засобу. Згідно наданих до митного оформлення документів відсутня інформація щодо вартості страхування автомобіля, страховий морський поліс не надано.

Відповідач зазначив, що з метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта відповідно до вимог частин 2-3 ст.53, ст.ст.54,57 Митного кодексу України було витребувано додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні (а.с.107).

У спірному рішенні відповідач зазначив, що декларант з переліком запитуваних документів не ознайомлювався та протягом 10-денного строку додаткових документів не надав. Отже, подані декларантом документи не містять належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартості неможливо відповідно до ст.64 Митного кодексу України.

Відповідач визначив митну вартість за резервним методом. Джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, є дані щодо ціни продажу даного транспортного засобу на аукціоні autoauctions.io. Так, вартість продажу транспортного засобу на аукціоні встановлена митним органом в розмірі 30250,00 дол. США. Також до митної вартості додатково включено витрати, понесені покупцем до митного кордону України в розмірі 500, 00 дол. США. Загальна митна вартість, визначена митним органом, склала 30750,00 дол. США.

За результатом коригування митної вартості позивачем подано до Київської митниці ДФС митну декларацію №UA125010/2018/012719 від 03.01.2019 (а.с.28).

Не погоджуючись з правомірністю здійснення відповідачем коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За умовами частин першої та другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною другою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 Митного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина третя статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 Митного кодексу України).

З вищенаведених положень вбачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

У розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 09.04.2019 у справі №826/10733/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 81047461) та від 19.02.2019 у справі №826/2312/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 80168941).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, митний орган має право самостійно розраховувати (коригувати) митну вартість заявлених декларантом товарів лише у випадку наявності документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час проведення контролю правильності визначення позивачем митної вартості автомобілю марки BMW модель X5, номер кузова номер кузова/VIN 5 НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення -2017, модельний рік виготовлення - 2018, встановлено, що документи, зазначені у статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, а тому відповідач дійшов висновку, про те, що позивачем заявлено неповні відомості про числові значення складових митної вартості.

Так, у спірному рішенні відповідач зазначив про те, що позивачем при визначенні митної вартості не враховано збори аукціону, збір на оформлення, комісію.

Судом встановлено, що позивачем було подано до митного оформлення на підтвердження митної вартості імпортованого транспортного засобу виставлений йому інвойс від 25.08.2018 №UA610/2, відповідно до якого вартість придбаного транспортного засобу становить 18268,00 дол. США та включає вартість транспортного засобу в розмірі 17768,00 дол. США і витрати на транспортування товару в розмірі 500,00 дол. США (а.с.31).

При цьому, як вбачається з даних сайту http://autoastat.com, витяг з якого надавався позивачем до оформлення, до вартості транспортного засобу (лот №22759786) вже включено збір аукціону в розмірі 768,00 дол. США.

Згідно з даними сайту www.iaai.com щодо історії продажу лоту №22759786 (VIN5UXKR0C54J0X84284), оплата по лоту здійснена 06.08.2018 (а.с.41).

Відтак, твердження митного органу про те, що заявлена позивачем митна вартість не включає збір аукціону, не відповідають дійсності.

Щодо зауважень митного органу про те, що позивачем при визначенні митної вартості не враховано збір на оформлення та комісію, суд зазначає таке.

На думку суду, зауваження митного органу щодо неподаних до оформлення документів та/або невключення певних витрат до митної вартості мають бути доступними для зацікавлених осіб та сформульованими з достатньою точністю для того, щоб надати зацікавленим особам можливість зрозуміти природу таких комісій/зборів та підстав для їх сплати.

Відповідачем некоректно зазначено найменування збору та комісії, які, на думку митного органу, повинні бути включені до митної вартості, а так само не наведено підстав для сплати таких платежів. З цих підстав, суд не вбачає в цій частині будь-яких розбіжностей в поданих до оформлення документах.

Судом встановлено та підтверджено даними декларації митної вартості від 11.12.2018 до МД №UA125010/2018/01173 (а.с.21), що заявлена позивачем митна вартість складала 507427,02 грн., що по курсу перерахунку 27,776824 - 18268,00 дол. США. Відтак, позивачем до митної вартості включено всі понесені відносно транспортного засобу витрати, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.

Також у спірному рішенні відповідач вказав на те, що позивачем не було надано до митного оформлення документи, які підтверджують понесені позивачем витрати на страхування оцінюваного транспортного засобу.

Водночас, суд звертає увагу на твердження позивача про відсутність у нього документів, пов`язаних зі страхуванням транспортного засобу, оскільки ОСОБА_1 не здійснював таке страхування.

Суд вважає, що якщо за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з понесеними витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів.

Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту. При цьому, понесених позивачем витрат на страхування товару митницею не доведено, а відтак не доведення і включення цих витрат до митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.01.2018 у справі №814/1204/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 71692619) та у постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 72290108).

Така ж позиція викладена і в пункті 5 висновків, викладених в Узагальненнях Вищого адміністративного суду України практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року.

Також суд критично ставиться до посилань відповідача на відсутність морського полісу як на обставину для прийняття спірного рішення, оскільки дана обставина жодним чином не впливає на встановлення правомірності визначення позивачем митної вартості товару, а відповідачем не наведені правові норми, які передбачають наявність такого полісу у позивача.

Досліджуючи правомірність використання митним органом інформації з мережі інтернет, зокрема, даних сайту http://autoauctions.io , суд зазначає, що пунктом 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених Наказом ДФС від 11 вересня 2015 року N 689, передбачена можливість використання інформації, отриманої в мережі Інтернет, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків.

Водночас, суд критично ставиться до доданого відповідачем до матеріалів справи витягу з сайту http://autoauctions.io (а.с.108) щодо вартості транспортного засобу BMW X5, лот 22759786, оскільки, як вбачається з відміток на сертифікаті реєстрації пошкодженого ТЗ (Certificate of Salvage for a Vehicle) (а.с.30) транспортний засіб придбано через платформу Insurance Auto Auctions (iaai.com), а не Аutoauctions.io.

Відтак, відомості з ресурсу Аutoauctions.io не є належним доказом у справі та не можуть підтверджувати дійсну вартість продажу транспортного засобу, придбаного позивачем через платформу Insurance Auto Auctions.

Як вбачається зі спірного рішення, митна вартість транспортного засобу була скоригована відповідачем за резервним методом та становить 30250,00 дол. США.

З аналізу статті 57 Митного кодексу України вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Крім того, законодавцем обмежене право відповідача на визначення митної вартості товару шляхом застосування другорядних методів, зокрема, відповідач має право застосувати послідовно другорядні методи тільки у випадку, якщо неможливо визначити митну вартість попереднім методом.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише посилання на ресурс Аutoauctions.io, на підставі інформації з якого митним органом здійснено коригування митної вартості. При цьому, як встановлено судом вище, витяг з ресурсу Аutoauctions.io з інформацією щодо вартості продажу транспортного засобу не прийнято судом в якості належного доказу, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, оскаржуване рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митним органом у спірному рішенні та вимог, які висувалися позивачу у зв`язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Митного кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем в оскаржуваному рішенні не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Відтак, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена, внаслідок чого спірне рішення про коригування митної вартості підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації №UA125010/2018/00148 від 27.12.2018, суд зазначає таке.

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Після прийняття відповідачем рішення №UA125000/2018/000230/2 від 26.12.2018 про коригування митної вартості товарів відповідачем була виставлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125010/2018/00148 від 27.12.2018 (а.с.24).

Суд зазначає, що позовна вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125010/2018/00148 від 27.12.2018 є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування відповідачем рішення №UA125000/2018/000230/2 від 26.12.2018 про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України похідна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

За таких обставин, вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125010/2018/00148 від 27.12.2018 підлягає задоволенню у зв`язку із задоволенням основної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення №UA125000/2018/000230/2 від 26.12.2018 про коригування митної вартості товарів.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з позовною заявою до суду позивач сплатив судовий збір за вимогу майнового характеру в розмірі 1439,79 грн. (квитанції від 04.06.2019 №0.0.1372030440.1 на суму 1080,00 грн. та від 05.07.2019 №0.0.1400773190.1 на суму 359,79 грн.) та вимогу немайнового характеру в розмірі 768,40 грн. (квитанція від 04.06.2019 №0.0.1372037313.1) (а.с. 2, 53).

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, встановлюється ставка судового збору - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абз.1-2 частини третьої ст.6 "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У справі, що розглядається, позивач у позові просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці Державної фіскальної служби України №UA 125000/2018/000230/2 від 26.12.2018, яке є вимогою майнового характеру, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Державної фіскальної служби України №UA 125010/2018/00148 від 27.12.2018, що є вимогою немайнового характеру.

Суд зазначає, що сума судового збору за звернення позивача з вимогою немайнового характеру становить 768,40 грн. (0,4 х 1921,00 грн. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подачі позову 20.06.2019).

Щодо розміру судового збору, який підлягає сплаті за звернення позивача до суду з вимогою майнового характеру про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Державної фіскальної служби України №UA 125000/2018/000230/2 від 26.12.2018 про коригування митної вартості товарів, суд зазначає таке.

Під час імпорту товару особа сплачує митні платежі, базою для нарахування яких є митна вартість товару.

Враховуючи, що прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про коригування митної вартості призводить до збільшення обов`язкових платежів до бюджету, судовий збір слід обчислювати, виходячи з різниці митних платежів, що підлягали сплаті згідної митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої контролюючим органом у відповідному рішенні.

Такі висновки суду узгоджуються зі змістом частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, якою встановлено порядок випуску товарів у вільний обіг у випадку прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.

Зокрема, положеннями вказаної статті передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Отже, наведене свідчить, що під час коригування контролюючим органом митної вартості товарів саме покладення на особу обов`язку сплати додаткових митних платежів становить втручання у майнові права такої особи, тому розмір таких додаткових митних платежів, а не безпосередньо різниця між заявленою та скоригованою митною вартістю, і є базою для розрахунку розміру судового збору.

Суд зазначає, що відповідно до графи В "Подробиці розрахунків" митної декларації від 29.12.2018 №UA125010/2018/012719 різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом, складає 143978,98 грн. та позначена кодом способу розрахунку 55 відповідно до класифікатора способів розрахунку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011.

Саме ця сума і є ціною позову за майновою вимогою про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці ДФС №UA125000/2018/000230/2 від 26.12.2018 про коригування митної вартості товарів, та, відповідно, базою для обчислення розміру судового збору.

Отже, сума судового збору, яка має бути сплачена позивачем за звернення до суду з позовною вимогою майнового характеру, складає 1439,79 грн. (143978,98 грн. х 1%).

Таким чином загальна сума, яка належала до сплати за подання позову у цій справі становить 2208,19 грн.

З огляду на те, що судом задоволено на користь позивача всі заявлені позовні вимоги, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір у розмірі 2208,19 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2018/000230/2 від 26.12.2018.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці ДФС №UA125010/2018/00148 від 27.12.2018.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код: 43337359, місце знаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А) судовий збір у сумі 2208,19 (дві тисячі двісті вісім грн. 19 коп.) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного тексту рішення - 24.01.2020.

Суддя Кушнова А.О.