ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2020 року м.Дніпро Справа № 904/174/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Чус О.В.- доповідач

Судді : Вечірко І.О., Кузнецов В.О.,

Секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Поліщук Д.О., ордер серії ВТ №1000835 від 23.10.2019 р., адвокат;

відповідач та третя особа не з`явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені судом належним чином.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2019р., повне рішення складено 30.09.2019, суддя Манько Г.В., у справі №904/174/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд"

до Фізичної особи-підприємця Тарика Володимира Михайловича

про стягнення 829016 грн. 50 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транслойд" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи - підприємця Тарика Володимира Михайловича грошові кошти за завдані збитки в сумі 829 016 грн. 50 коп. та судових витрат у справі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області в задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд" на користь фізичної особи підприємця Тарика Володимира Михайловича вартість експертизи 7 536 грн.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано тим, що у заявці на перевезення вантажу від 31.03.2018р., підписану позивачем (замовник) та відповідачем (перевізник) передбачено, що факт прийняття перевізником вантажу до перевезення підтверджується підписом перевізника (водія перевізника) у відповідній графі товарно - транспортної накладної.

Товарно - транспортна накладна, яка долучена до матеріалів позовної заяви, за №44280 від 02.04.2018 року, не підписувалася водієм ОСОБА_1 . Вказана накладна не надавалася відправником вантажу, оскільки саме відправник надає заповнену ТТН. В документі, який долучено до матеріалів справи, в якості автомобільного перевізника вказано ТОВ " СТАНВАНГЕР", вантажовідправником та вантажоодержувачем платником вказано ТОВ " БІЗОН - ТЕХ 2006", в графах щодо підпису водія/експедитора відсутній взагалі будь - який підпис. Немає інформації щодо вартості вантажу. Жодного посилання на ТОВ "ТРАНСЛОЙД" та ФОП Тарика В.М. в ТТН немає.

Сторони по справі не зазначені в товарно - транспортній накладній, тобто відсутнє документальне підтвердження прийняття вантажу від позивача відповідачем, оскільки саме товарно - транспортна накладна, є документом яка підтверджує кількість вантажу, його вартість, та прийняття вантажу.

Встановлено, що водій, який керував транспортним засобом - ОСОБА_1 , не підписував товарно - транспортну накладу від 02 квітня 2018 року, оскільки вона не була йому надана, що підтверджується висновками судової експертизи.

Доводи та вимоги апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням від 24.09.2019, позивач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/174/19 від 24.09.2019 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Транслойд» задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що cудом першої інстанції в порушення норм процесуального права проведено перше судове засідання розгляду справи по суті без участі представника позивача при наявності мотивованого клопотання про відкладення розгляду справи. Таким чином позивач був позбавлений можливості доведення обставин справи та участі при дослідженні доказів та надання пояснень з приводу наявних доказів. Ігнорування клопотання позивача про відкладення розгляду справи та розгляд справи без його участі є фактичним позбавленням позивача права на судовий захист.

Також вважає, що судом першої інстанції не досліджено всіх наявних доказів в матеріалах справи, не надано їм правової оцінки, не досліджено та не взято до уваги відомості зазначені і відзиві відповідача. Вважає, що судом першої інстанції не досліджено Акт про нестачу товару від 03.04.2018р. №862 та проігноровано вимоги п. 15 Наказу «Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні». Також не досліджено пояснення водія ОСОБА_1 наданих начальнику Томаківського відділення поліції Нікопольського відділу ГУНП в Дніпропетровській області.

Зазначає, що судом першої інстанції як однією з підстав відмови у позові зазначено, що Товарно-транспортна накладна не містить відомостей про ТОВ «Транслойд» та ФОП Тарика В.М. Проте судом першої інстанції проігноровано вимоги законодавства (а саме, п. 11.1 глави 11 Наказу «Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні») щодо оформлення товарно-транспортних накладних та доводи позивача зазначені у відповіді на відзив.

Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції зазначено що водій який керував транспортним засобом не підписував ТТН оскільки вона не була йому надана, що підтверджується висновками експерта.

Факт приналежності підпису водію відповідача дійсно встановлювався за результатами проведення експертизи.

Проте факт ненадання ТТН водію на завантаженні експертизою не встановлювався.

Встановлення даної обставини судом є результатом неповного дослідження доказів судом першої інстанції, оскільки в поясненні наданому правоохоронним органам водій зазначив не тільки про наявність накладних, а й про те, що він особисто їх забрав.

Скаржник вважає що висновок експерта є недопустимим доказом, оскільки:

-в рамках судового розгляду за клопотанням Відповідача було призначено почеркознавчу Експертизу;

-відповідно до Наказу Міністерства юстиції «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» № 53/5 від 08.10.1998 року (далі - Наказ), почеркознавча експертиза є різновидом криміналістичної експертизи.

Відповідно до п. 4.14. Наказу, висновок експерта складається з обов`язковим зазначенням його реквізитів (найменування документа, дати та номера складання висновку, категорії експертизи (додаткова, повторна, комісійна, комплексна), виду експертизи (за галуззю знань) та трьох частин: вступної (Вступ), дослідницької (Дослідження) та заключної (Висновки).

У вступній частині висновку експерта зазначаються: відомості про процесуальні підстави і та осіб, які були присутні під час проведення досліджень (прізвище, ініціали, процесуальний статус);

ОСОБА_1 , особа у якої було відібрано зразки підпису, є водієм транспортного засобу з якого мало місце викрадення вантажу.

Проте ОСОБА_1 не є найманим працівником Відповідача, а має трудові відносини з відповідачем на підставі цивільно-правової угоди № 1 від 30.03.2018 дійсність якої Відповідачем не заперечується. Тобто ОСОБА_1 є ще одним учасником надання послуг перевезення, який в свою чергу несе відповідальність перед відповідачем та повинен був бути залученим у якості третьої особи.

Проте апелянт звертає увагу суду не те, що особа, у якої відбирали зразки підпису ОСОБА_1, а ні на момент відібрання зразків, ані на момент прийняття рішення не має жодного процесуального статусу або свідка або третьої особи.

Виходячи зі змісту Господарського процесуального кодексу України, останній передбачає низку учасників судового процесу. Проте для проведення експертизи було відібрано зразки підпису у особи, яка не є учасником справи.

Враховуючи вищевикладене, апелянт вважаємо що експертиза проведена із залученням особи, яка не має жодного процесуального статусу по справі, що є порушенням норм процесуального права, а як наслідок, висновок такої експертизи є недопустимим доказом.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2019 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Чус О.В., суддів Кузнецова В.О., Вечірко І.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд справи призначено у судове засідання на 05.12.2019р.

Проте, у зв`язку з відрядженням судді Вечірко І.О., судове засідання, призначене на 05.12.19 р. на 10:00 годин, не відбулося.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2019 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2019р. у справі №904/174/19 призначено у судове засідання на 17.12.2019 на 10:00 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.19 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2019р. у справі №904/174/19 відкладено на 14.01.2020 на 10:50 годину.

Зобов`язано третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 з`явитися у судове засідання.

Ухвалено надіслати третій особі копії позову та апеляційної скарги.

В судовому засіданні від 14.01.20 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

28.03.18р. між позивачем та відповідачем підписано договір №2803181 перевезення вантажу (далі Договір).

Згідно п. 1.1 Договору Замовник доручає перевезення вантажі, а Перевізник зобов`язується доставити надані Замовником вантажі до пункту призначення в обумовлений Сторонами строк та видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу, а Замовник зобов`язується вчасно оплатити послуги перевезення.

Відповідно до п. 2.1 Договору Перевезення виконуються відповідно до Статуту автомобільного транспорту, Цивільного Кодексу України, Законів України "Про транспорт", "Про транспортно-експедиторську діяльність" та інших діючих нормативних актів України. На кожне перевезення оформляється заявка, яка складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою Замовника і передається Перевізнику за допомогою факсимільного чи електронного зв`язку (за допомогою мережі "Інтернет") та є невід`ємною частиною Договору.

Умовами п.2.2. Договору передбачено, що в заявці мають міститися наступні дані: маршрут руху; найменування вантажу; вага, вид пакування, кількість місць вантажу; властивості вантажу, що вимагають особливих умов або запобіжних заходів для збереження вантажу під час перевезення, фрахтова ставка, умови оплати, адреси місць завантаження і розвантаження вантажу з указівкою контактних осіб і їхніх телефонів, дати і часу завантаження, розвантаження (терміни доставки) вантажу, особливі умови.

Після одержання заявки Перевізник акцептує або відхиляє заявку в письмовій формі протягом 3 годин з моменту її одержання за допомогою факсимільного зв`язку, електронним переказом з відбитком печатки підприємства та підпису уповноваженої особи. У випадку відсутності письмового акцепту протягом зазначеного часу, заявка вважається не прийнятою до виконання (анульованою). (п. 2.3 Договору).

Згідно п. 2.4. Договору час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється у пункті завантаження з моменту проставляння в товарно-транспортній накладній відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, що і є підставою для одержання вантажу для перевезення та покладення відповідальності за схоронність такого вантажу на Перевізника.

На виконання умов договору між сторонами укладено Заявку (Заявка-2) на перевезення вантажу № 3103181 від 31.03.2018 за маршрутом с. Самородня (Корсунь-Шевченківського району) - м. Томаківка (Запорізька область) за участю водія ОСОБА_1 на автомобілі МАЗ НОМЕР_1 , напівпричеп НОМЕР_2 (т.1, а/с. 39).

Підтвердженням здійснення перевезення є Товарно-транспортна накладна №44280 від 02.04.2018року. Перевезення виконувалось водієм ОСОБА_1 на транспортному засобі МАЗ НОМЕР_1 , напівпричіп НОМЕР_2 (т.1, а/с. 30).

30.03.2018 між Відповідачем та ОСОБА_1 укладено цивільно- правову угоду № 1. (Оригінал в наявності у Позивача), тобто перевезення виконувалось водієм, який перебуває з відповідачем у трудових відносинах.

Перевезення здійснювалось Відповідачем на Транспортних засобах: МАЗ 543240-2120, д.р.н. НОМЕР_1 , що належить Відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , КОGЕL д.р.н. НОМЕР_2 , що належить Відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Згідно товарно-транспортної накладної №44280 від 02.04.18р. автомобіль МАЗ НОМЕР_1 автомобільним перевізником є товариство з обмеженою відповідальністю "Ставангер", перевезення здійснювались автомобілем МАЗ НОМЕР_1. Замовником, вантажовідправником, вантажоодержувачем згідно даної накладної є приватне підприємство "Бізон-Тех 2006". Пункт навантаження Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Т.Шевченко 39. Пункт розвантаження згідно накладної Дніпропетровська область, смт. Томаківка, вул. Міжколгоспбудівська 47а. В товарно-транспортній накладній вказано, що товар прийняв та здав водій експедитор - ОСОБА_1 .

Після прибуття транспортного засобу на розвантаження, працівниками вантажоодержувача разом з водієм було виявлено нестачу вантажу.

Відповідно до п. 5.2. Договору від 28.03.2018, Перевізник несе повну майнову відповідальність за пошкодження, знищення, викрадення або втрату прийнятого до перевезення вантажу до моменту передачі його вантажоотримувачу. У разі пошкодження. Знищення, викрадення або втрати вантажу Виконавець компенсує Замовнику повну вартість пошкодженого, знищеного, викраденого або втраченого вантажу.

Відповідно до п. 11 Заявки-2 Перевізник несе повну майнову відповідальність незалежно від його вини за пошкодження, знищення, викрадення або втрату прийнятого до перевезення вантажу до моменту передачі його вантажоотримувачу. У разі пошкодження, знищення, викрадення або втрати вантажу Перевізник компенсує Замовнику повну вартість пошкодженого, знищеного, викраденого або втраченого вантажу.

У пункті розвантаження уповноваженими особами вантажоодержувача, за участю водія ОСОБА_1 , комірника, бухгалтеру структурного підрозділу, керівника Томаківського регіонального підрозділу складено акт № 862 від 03.04.2018 року про недостачу товару, а саме 231 мішок товару, а саме: USK8E17163-3 - 73 мішка, USK8E 17167-4-15 мішків, USK8E17168-4-116 мішків, USK8E 171570-4 -18 мішків, USK8E17333-4 - 9 мішків про що зроблено відповідний запис в усіх примірниках ТТН.

Додатково ТОВ «Транслойд» залучило експерта Дніпропетровської Торгово- промислової палати для визначення розміру завданих збитків.

Згідно заключення експерта № Н-361 від 03.04.2018 року під час розвантаження виявлено 3 порожніх піддони з залишками пакувальної стрічки.

В момент розвантаження проведено поштучний перерахунок пакетів з насінням з одночасною ідентифікацією приналежності до партії.

За результатами перерахунку виявлено нестачу 231 мішка насіння, а саме: USK8E17163-3 - 73 мішка, USK8E 17167-4-15 мішків, USK8E17168-4-116 мішків, USK8E 171570-4 -18 мішків, USK8E17333-4 - 9 мішків.

Згідно пояснень водія ОСОБА_1 наданих Начальникові Томаківського відділення поліції Нікопольського відділу ГУНП в Дніпропетровській області, під час руху, у нічний час доби, в період з 02-00 до 05-00 години він спав в селі П`ятихатки Дніпропетровської області (т.1, а/с. 36).

В наслідок крадіжки товару, 10.01.2018 року, (на підставі Договору від 08.09.2017 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транслойд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ставангер» на перевезення вантажу та транспортно експедирування № 2201-18 від 22.01.2018) ТОВ «Транслойд» отримали від ТОВ «Ставангер» претензію від 25.05.2018 р. про відшкодування збитків на суму 829 016,50 грн. Нарахування суму збитків ТОВ «Ставангер» здійснило у відповідності до отриманої ним претензії вих. № 56/18-юр від 05.05.2018 року на суму 829016,50 грн. що направив її вантажевідправник ПП «БІЗОН-ТЕХ 2006».

ТОВ «Ставангер» має договірні правовідносини з ПП «БІЗОН-ТЕХ 2006» на підставі Договору № 01/02-927 перевезення небезпечного вантажу та транспортно-експедиційне обслуговування від 01.12.2017 року (Договір перевезення вантажу надалі «Договір-3»), відповідно до умов якого ПП «БІЗОН- ТЕХ 2006» замовник, а ТОВ «Ставангер» виконавець.

ПП «БІЗОН-ТЕХ 2006» володіло втраченим вантажем на підставі договору відповідального зберігання № ВТ 1015 від 08.10.2015 та акту приймання передачі майна на відповідальне зберігання № 0083262087 від 02.04.2018 року.

Після втрати вантажу ПП «БІЗОН-ТЕХ 2006» як відповідальна особа за договором відповідального зберігання відшкодувало власнику вантажу ТОВ «Сингента» вартість втраченого майна у сумі 829 016грн. 50 коп. згідно платіжного доручення № 1581 від 25.04.2018 року.

20.11.2018 між ПП «БІЗОН-ТЕХ 2006» та ТОВ «СТАВАНГЕР» укладено угоду про зарахування однорідних зустрічних вимог № 39/18 від 20.11.2018 року.

27.11.2018 між ТОВ «Транслойд» та ТОВ «Ставангер» укладено угоду про залік однорідних зустрічних вимог для погашення заборгованості по відшкодуванню збитків понесених в результаті крадіжки товару у кількості 231 мішок, що мало місце 03.04.2018 року у м. Умань з автомобіля марки МАЗ НОМЕР_1 , напівпричеп НОМЕР_2 вартістю 829 016,50 грн.

30.05.2018 року ТОВ «Транслойд» на адресу Відповідача направлено претензія з вимогою перерахувати грошові кошти у сумі 829 016,50 на рахунок ТОВ «Транслойд» за відшкодування вартості втраченого вантажу.

Претензія повернулась на адресу Позивача у зв`язку з її неотримання через закінчення встановленого строку зберігання.

31.10.2018 ТОВ «Транслойд» повторно на адресу Відповідача направлено претензію р вимогою перерахувати грошові кошти у сумі 829 016,50 на рахунок ТОВ «Транслойд» за відшкодування вартості втраченого вантажу.

Претензія повернулась на адресу Позивача у зв`язку з її неотримання через закінчення встановленого строку зберігання.

При розгляді даної справи в судовому засіданні відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та звернувся з клопотанням про призначення експертизи. Наполягав на тому, що долучена до матеріалів справи товарно-транспортна накладна №44280 від 02.04.18р. не підписувалась водієм ОСОБА_1 . Судом першої інстанції було призначено почеркознавчу експертизу.

Згідно висновків експертизи проведеної експертами Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №2098-19 за результатами проведення судової почеркозначої експертизи у господарській справі №904/174/19 підписи від імені ОСОБА_1 та графах "прийняв водій/експедитор" ОСОБА_1 та "здав водій\експедитор" ОСОБА_1 товарно-транспортної накладної від 02.04.18р. №44280 - виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.

Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Предметом цього судового розгляду є вимога позивача про стягнення 829 016,50 грн вартості втраченого вантажу.

За приписами статті 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частина 4 статті 909 ЦК України).

Згідно вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ч. 4 ст. 611 ЦК України).

Згідно зі статтею 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Збитками в силу вимог статті 22 ЦК України є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 924 ЦК України встановлено, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Господарський кодекс України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 ГК України).

Відповідно до статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідальність у вигляді збитків може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність збитків, протиправну поведінку заподіювача, причинний зв`язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно частин 1 та 2 статті 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові задані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зазначена норма кореспондується з вимогами ст. 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України) щодо підстав виникнення майнових прав та обов`язків суб`єктів господарювання.

За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 208 ЦК України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Разом з тим, згідно із пунктами 1, 2 частини 1 статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо- відеозапису та іншими доказами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до частини 1, 2 статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно з пунктом 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила) договір про перевезення вантажів - це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до пунктів 11.4-11.6 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Згідно з пунктами 14.1, 14.4 Правил форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов`язаних з цим, визначаються Перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів. Остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1статті 526 ЦК України).

Згідно із статтею 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (частина 1 статті 314 ГК України).

Згідно із частиною 3 статті 314 ГК України у разі втрати вантажу перевізник відповідає перед замовником в розмірі вартості втраченого вантажу.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Частиною 2 статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента, який повинен доказати, що збитки заподіяні не з його вини.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка, 2) збитки, 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, 4) вина боржника.

Відсутність хоча б одного із зазначених елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною 2 статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Згідно із частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 28.03.18р. між позивачем та відповідачем підписано договір №2803181 перевезення вантажу. На виконання умов договору між сторонами укладено Заявку на перевезення вантажу № 3103181 від 31.03.2018 за маршрутом с. Самородня (Корсунь-Шевченківського району) - м. Томаківка (Запорізька область) за участю водія ОСОБА_1 на автомобілі МАЗ НОМЕР_1 , напівпричеп НОМЕР_2

Разом з тим згідно встановлених судам обставин справи товарно-транспортна накладна №44280 від 02.04.18р. не підписувалась водієм ОСОБА_1 , що убачається із висновків експертизи проведеної експертами Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №2098-19 від 12.08.2019.

Вказану обставину місцевим господарським судом взято за основу прийнятого рішення у справі № 904/174/19 про відмову у задоволені позову з огляду на недоведеність факту наявності між сторонами у справі зобов`язальних правовідносин.

Окрім зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на той факт, що позивачем на підтвердження своїх вимог було надано копію товаро-транспортну накладну № 44280 від 02.04.2018 року ( т.1, а.с.-30).

Зазначена товарно-транспортна накладна будь-яких посилань про здійснення перевезення вантажу фізичною особою-підприємцем Тарик В.М. не містить.

Відсутність доказу прийняття відповідачем вантажу до перевезення виключає настання наслідків у вигляді компенсації вартості пошкодженого, знищеного, викраденого або втраченого вантажу.

З огляду на викладене, відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати збитки за вищевикладених обставин.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.12.2019 у справі №916/410/19.

Щодо твердження скаржника з приводу того, що судом першої інстанції не прийнято до уваги клопотання про відкладення розгляд справи у зв`язку з участю представника в іншій справі, що розглядаються в цей час в іншому суді, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Оскільки рішення у справі приймалось саме за позовом скаржника і він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, доказів того, що позивачем не отримано ухвалу місцевого суду про призначення справи до розгляду, зокрема поштових повернень, матеріали справи не містять, отже ненаправлення позивачем до суду уповноваженого представника мало виключно суб`єктивний характер. Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2019р. у справі №904/174/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повної постанови в порядку, встановленому ст. ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 24.01.2020р.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов