ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2020 року м.Дніпро Справа № 904/562/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. - доповідач

судді: Кузнецов В.О., Білецька Л.М.

секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.

За участю представників:

від позивача: Радченко С.О., ордер серії ПТ №101098 від 03.12.2019 р., адвокат;

від відповідача: Федоренко Р.В., ордер АЕ №1004908 від 23.09.2019 р., адвокат;

третя особа: ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 від 10.04.2002 р., особисто.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.19р., повне рішення складено 02.09.2019, суддя Ліпинський О.В., у справі №904/562/19

за позовом ОСОБА_2 , м. Кременчук

до Товариства з додатковою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія", м. Кам`янське

третя особа ОСОБА_1 , м. Кам`янське

про визнання недійсними рішень учасника, передавального акту та статутів товариств

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

У лютому 2019 року до Господарського суду Дніпропетровської області звернувся з позовом ОСОБА_2 до відповідачів-1,-2: ОСОБА_1 та Товариства з додатковою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" про визнання недійсними рішень учасника, передавального акту та статутів товариств.

В обґрунтування підстав позовних вимог позивач посилається на протиправне виключення його зі складу товариства, у зв`язку з не внесенням вкладу у визначені строки. На думку позивача, рішення прийнято з порушенням норм Закону України "Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю", оскільки його не повідомили про дату, час та місце проведення зборів, рішення прийнято неповноважним складом учасників для вирішення питання про виключення. Позивач вважає також неправомірними прийняті одноособово учасником товариства подальші рішення, якими змінено склад товариства з обмеженою відповідальністю, єдиним учасником якого став ОСОБА_1 з часткою 100 % у статутному капіталі; збільшено статутний капітал з 40 000грн. до 650 000грн.; затверджено Статут товариства з обмеженою відповідальністю у новій редакції; проведено реєстрацію припинення товариства з обмеженою відповідальністю шляхом перетворення в товариство з додатковою відповідальністю; складено передавальний акт майна, майнових прав та обов`язків між товариством з обмеженою відповідальністю та товариством з додатковою відповідальністю; затверджено Статут товариства з додатковою відповідальністю, засновником і директором якого став одноособово ОСОБА_1 . Вищевказані рішення, статут та передавальний акт позивач також оскаржує на предмет їх недійсності як похідні позовні вимоги.

В якості правових підстав позову позивач посилається на норми ст. 10, 60 Закону України "Про господарські товариства" та ст. ст. 15, 32 Закону України "Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2019 року у справі №904/562/19 позов задоволено в повному обсязі.

Визнано недійсним рішення №16/10 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" від 16.10.2018 року, з порядком денним: про визначення порядку голосування, про виключення зі складу учасників товариства учасника ОСОБА_2 , який не вніс свого вкладу до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія", про внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Визнано недійсним рішення №25/10 учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" від 25.10.2018 року, з порядком денним: про збільшення статутного капіталу Товариства за рахунок додаткових вкладів Учасника, про затвердження статутного капіталу Товариства, про порядок та строк внесення додаткових вкладів Учасника, про внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Визнано недійсним рішення №26/10 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" від 25.10.2018 року, з порядком денним: про внесення змін до Статуту Товариства шляхом викладення його у новій редакції, про затвердження нової редакції Статуту Товариства, про внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та проведення державної реєстрації нової редакції Статуту Товариства в порядку, встановленому чинним законодавством.

Визнано недійсним Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" затверджений в новій редакції Рішенням Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" № 26/10 від 25.10.2018 року.

Визнано недійсним рішення № 2/1 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" від 28.11.2018 року, яким було вирішено припинити Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" шляхом його перетворення на Товариство з додатковою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія", встановити учаснику додаткову (субсидіарну) відповідальність по зобов`язаннях Товариства, призначити ліквідатора, затвердити порядок та строки для заявлення вимог кредиторів ТОВ "НВФ "Спецремтехнологія", провести повну ревізію матеріальних цінностей ТОВ "НВФ "Спецремтехнологія", подати заяву до державного реєстратора про припинення ТОВ "НВФ "Спецремтехнологія".

Визнано недійсним рішення №29/1 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" від 29.01.2019 року, яким було вирішено затвердити Передавальний Акт на 2019 рік у зв`язку із рішенням про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" шляхом його перетворення в Товариство з додатковою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія".

Визнано недійсним рішення №1-29/19 засновника Товариства з додатковою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" від 29.01.2019 року, яким було вирішено створити Товариство з додатковою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" шляхом перетворення Товариства з обмеженою відповідальністю, визначити місцезнаходження ТДВ "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія", сформувати статутний капітал ТДВ "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія", затвердити та підписати Статут ТДВ "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія", а також призначити Директора ТДВ "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія".

Визнано недійсним передавальний акт на 29.01.2019 року, затверджений Рішенням №29/1 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" від 29.01.2019 року та рішенням № 1-29/19 Засновника Товариства з додатковою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" від 29.01.2019 року.

Визнано недійсним Статут Товариства з додатковою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" затверджений рішенням засновника Товариства з додатковою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" № 1-29/19 від 29.01.2019 року.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" на користь ОСОБА_2 18 249,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

При прийнятті даного рішення господарський суд виходив с того, що визначений ст. 15 Закону правовий механізм, може бути застосований виключено у випадку прострочення внесення вкладу чи його частини учасником, що взяв участь у створенні товариства. При цьому, Позивач придбав частку в статутному капіталі ТОВ "НВФ "Спецремтехнологія" на підставі відповідних цивільно-правових угод, і участі в створенні товариства не приймав, а отже, виключення його з товариства із застосуванням правових механізмів, закріплених в статті 15 даного Закону, як в частині підстав виключення, так і в частині порядку визначення результатів голосування, є незаконним, що у свою чергу є безумовною підставою для визнання рішення від 16.10.2018 року недійсним.

Доводи та вимоги апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Товариство з додатковою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду.

Скаржник вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального права, неповного з`ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення №904/562/19 від 21.08.2019 в повному обсязі та постановити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована наступними доводами.

По-перше, під час розгляду справи, відповідачем було подані клопотання про зупинення судового провадження до набрання законної сили рішення у адміністративній справі №160/4901/19 за позовом ТДВ «НВФ «Спецремтехнологія» до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації про оскарження Наказу №287/5 від 30.01.2019р., яким скасовано реєстраційну дію, вчинену на підставі оскаржуваного в господарській справі рішення від 16.10.2018р. №16/10 учасника товариства та до вирішення справи №917/928/19 за позовом ТДВ «НВФ «Спецремтехнологія» до ОСОБА_2 про визнання учасника таким, що втратив право голосу. Проте, не зважаючи на обов`язок зупинити справу до вирішення іншої справи, передбаченого п.5 ч. 1 ст.227 ГПК України, Господарський суд Дніпропетровської області у задоволенні обох клопотань, оскільки, на його думку, докази, що містяться в матеріалах справи, дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду у справі.

Таким чином скаржник вважає, що судом першої інстанції порушено положень ст.227 ГПК України.

По-друге, правовідносини між сторонами виникли із корпоративних прав, вимоги, об`єднані позивачем у позовній заяві, не пов`язані між собою, ні підставою виникнення, ні поданими доказами. Фактично у позовній заяві викладено 9 окремих вимог про оскарження різних за змістом рішень, передавального акту і статуту.

Однак, не зважаючи на право повернення позовної заяви або роз`єднання позовних вимог виділенням однієї або декількох об`єднаних вимог в самостійне провадження, передбачене ч.6 ст.173 та ч.5 ст.174 ГПК України, Господарський суд Дніпропетровської області відмовив в задоволенні клопотання, мотивуючи це тим, що перша вимога позивача про «визнанні рішення № 16/10 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Спецремтехнологія» від 16.10.2018 року, з порядком денним: про визначення порядку голосування, про виключення зі складу учасників товариства учасника ОСОБА_2 , який не вніс свого вкладу до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Спецремтехнологія», про внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» є основною, а всі інші - похідними від неї.

Таким чином, скаржник вважає, що зазначене порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішенню справи, і, значить, воно, згідно ст.277 ГПК України, може бути підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

По-третє, позовні вимоги позивача, як учасника товариства, який вибув, про визнання недійсними Рішень єдиного учасника товариства (окрім першого), мали розглядатися в цивільному процесі з огляду на те, що на момент прийняття оскаржуваних Рішень (окрім першого) ОСОБА_2 уже вибув і не був учасником товариства.

При цьому, нормами ст.21 ГПК України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

Таким чином скаржник вважає, що справу розглянуто неповноважним складом суду і з порушенням правил юрисдикції господарських судів, що, згідно ст.277 та ст.278 ГПК України, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції незалежно від доводів апеляційної скарги та ухвалення нового судового рішення.

По-четверте, позивачем просилось визнати недійсними не самі рішення учасника товариства, а документи, які фіксують факт прийняття цих рішень. Господарський суд Дніпропетровської області мав відмовити в задоволені вимог визнання недійсними Рішень учасника товариства, що має одного учасника, як акту органу управляння товариства.

Також зауважує на тому, що Згідно п.2.6. Постанови Пленуму ВГСУ від 25.02.2016р. №4, право власності на частку в статутному капіталі ТОВ у третьої особи виникає з моменту укладення договору (ст.363 ЦК України). Право участі у ТОВ є особистим немайновим правом, а отже, автоматичного набуття статусу учасника товариства у зв`язку з набуттям третьою особою права власності на частку в статутному капіталі не відбувається. Право безпосередньої участі у ТОВ третя особа набуває тільки з моменту вступу до товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства.

Тобто, частка ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «НВФ «Спецремтехнологія» виникала і змінювалася не на підставі договорів купівлі-продажу, а на підставі протоколів загальних зборів учасників ТОВ «НВФ «Спецремтехнологія», якими було вирішено ввести (не продати) до складу учасників ОСОБА_2 та перерозподілити і передати (не продати) йому частку у статутному капіталі.

Згідно п.7.1. Статуту ТОВ «НВФ «Спецремтехнологія» передача частки можлива тільки після повного внесення вкладу Учасником, який її відчужує. Таким чином, для можливості перерозподілу часток в статутному капіталі ОСОБА_1 мав сформувати статутний капітал в 40 000, 00 грн. Проте, 11.07.2007р. він перерахував до статутного капіталу лише 20 000, 00 грн. - 50% і станом на 30.07.2008р. статутний капітал на 100% сформовано не було. Так як ОСОБА_2 відмовився вносити до статутного капіталу грошові кошти, його на 100% було доформовано тільки 30.09.2008р. ОСОБА_1 внесенням в касу підприємства додаткових 20 000 грн., тобто після перерозподілу капіталу і ОСОБА_2 «купив» несформовану і, значить, неіснуючу, частку статутного капіталу, за яку грошей не сплатив. Таким чином, ОСОБА_1 міг відступити ОСОБА_2 частку у статутному капіталі не в 33%, а тільки в межах сформованого статутного капіталу товариства, а саме: (50% - 34%) / 2 = 8%.

Більш того, право власності на частку у статутному капіталі ТОВ виникає в його учасника шляхом безпосередньої її внесення (оплати) товариству, або шляхом купівлі (отримання в дар тощо) від учасника, який безпосередньо її вніс (оплатив) товариству. Голоси, що припада ють на частку учасника, який має заборгованість перед товариством, не враховуються при визна ченні результатів голосування для прийняття рішення (ч.3 ст.15 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»). Тобто, враховуючи, що позивач не вніс і не оплатив частку в статутному капіталі, його голоси не враховуються при визначенні резуль татів голосування для прийняття рішення.

При цьому, Договір відступлення (купівлі-продажу) частки у статутному капіталі ТОВ «НВФ «Спецремтехнологія» від 30.07.2008р. посвідчений нотаріусом Дніпродзержинського мі ського нотаріального округу Огневою Н.О. зареєстрованому в реєстрі за №1903 за яким ОСОБА_1 відступив частку у статутному капіталі товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на даний час оскаржується ОСОБА_1 у Автозаводському районному суді м. Кременчука у справі №524/3423/19.

Таким чином, мало місце неповне з`ясування обставин справи щодо відсутності факту ку півлі позивачем частки статутного капіталу і неправильне тлумачення ст.15 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На думку позивача, скаржник не навів жодних належних доводів, які б спростували висновки суду та стали б достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення. Таким чином, рішення є правомірним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2019 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Чус О.В., суддів Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2019р. апеляційну скаргу залишено без руху, надано час для можливості усунення недоліків апеляційної скарги.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2019 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Чус О.В., суддів Білецької Л.М., Кузніцова В.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2019р. відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги у судове засідання на 03.12.2019р. на 10:30 годин.

Проте, 03.12.2019 судове засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді-доповідача Чус О.В. у відпустці.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.19 розгляд апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.19р. у справі №904/562/19 призначено у судове засіданні на 19.12.2019 на 16:00 год.

19.12.2019 у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача, третя особа не з`явилась, про час та місце проведення судового засідання повідомлена судом належним чином.

19.12.19 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі №904/562/19 до вирішення цивільної справи №524/3423/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «НВФ «Спецремтехнологія» від 30.07.2008р.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що на даний час Автозаводським районним судом м.Кременчука у справі №524/3423/19 вирішується питання набуття позивачем - ОСОБА_2 корпоративних прав у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Спецремтехнологія», правонаступником якого і є відповідач Товариство з додатковою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Спецремтехнологія», що в свою чергу має пріоритетний характер при вирішенні справи про визнання рішень учасника, передавального акту та статутів товариств, а рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука встановлює обставини, що впливають на оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення.

Викладене свідчить про неможливості розгляду справи №904/562/19 до набрання законної сили судовим рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука в справі №524/3423/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «НВФ «Спецремтехнологія» від 30.07.2008р.

19.12.19 від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з відсутністю можливості бути присутньому на судовому засіданні 19.12.19 з причин перебуванням на стаціонарному лікуванні, про що долучено відповідні докази. Крім того, від представника відповідача надійшла заява про зупинення апеляційного провадження по справі та визнання обов`язковою участь у судове засіданні позивача особисто.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.19 розгляд апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2019 у справі № 904/562/19 відкласти на 16.01.2020 р. на 16:30 годину.

16.01.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просив суд:

- визнати недійсним рішення № 16/10 учасника ТОВ "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" від 16.10.2018 року, з порядком денним: про визначення порядку голосування, про виключення зі складу учасників товариства учасника ОСОБА_2 , який не вніс свого вкладу до статуту ТОВ "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія", про внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців;

- визнати недійсним рішення № 25/10 учасників ТОВ "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" від 25.10.2018 року, з порядком денним: про збільшення статутного капіталу Товариства за рахунок додаткових вкладів Учасника, про затвердження статутного капіталу Товариства, про порядок та строк внесення додаткових вкладів Учасника, про внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців;

- визнати недійсним рішення № 26/10 учасника ТОВ "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" від 25.10.2018 року, з порядком денним: про внесення змін до Статуту Товариства шляхом викладення його у новій редакції, про затвердження нової редакції Статуту Товариства, про внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та проведення державної реєстрації нової редакції Статуту Товариства в порядку, встановленому чинним законодавством;

- визнати недійсним Статуту ТОВ "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" затверджений в новій редакції Рішенням Учасника ТОВ "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" № 26/10 від 25.10.2018 року;

- визнати недійсним рішення № 2/1 учасника ТОВ "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" від 28.11.2018 року, яким було вирішено припинити ТОВ "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" шляхом його перетворення на Товариство з додатковою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія", встановити учаснику додаткову (субсидіарну) відповідальність по зобов`язаннях Товариства, призначити ліквідатора, затвердити порядок та строки для заявлення вимог кредиторів ТОВ "НВФ "Спецремтехнологія", провести повну ревізію матеріальних цінностей ТОВ "НВФ "Спецремтехнологія", подати заяву до державного реєстратора про припинення ТОВ "НВФ "Спецремтехнологія";

- визнати недійсним рішення № 29/1 учасника ТОВ "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" від 29.01.2019 року, яким було вирішено затвердити Передавальний Акт на 2019 рік у зв`язку із рішенням про припинення ТОВ "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" шляхом його перетворення в Товариство з додатковою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія";

- визнати недійсним рішення № 1-29/19 засновника Товариства з додатковою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" від 29.01.2019 року, яким було вирішено створити Товариство з додатковою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" шляхом перетворення Товариства з обмеженою відповідальністю, визначити місцезнаходження ТДВ "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія", сформувати статутний капітал ТДВ "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія", затвердити та підписати Статут ТДВ "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія", а також призначити Директора ТДВ "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія";

- визнати недійсним передавальний акт на 29.01.2019 року, затверджений Рішенням №29/1 учасника ТОВ "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" від 29.01.2019 року та рішенням № 1-29/19 Засновника ТДВ "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" від 29.01.2019 року;

- визнати недійсним Статут ТДВ "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" затверджений рішенням засновника ТДВ "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" №1-29/19 від 29.01.2019 року.

Заявлені вимоги мотивовано тим, що збори учасників ТОВ "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" від 16.10.2018 року, на яких було прийнято рішення про виключення зі складу товариства Позивача, якому належало 50% статутного капіталу, були не повноважними та не мали права приймати рішення з жодних питань порядку денного. Крім того, за доводами Позивача, зазначені збори були проведені з порушенням вимог чинного законодавства щодо повідомлення учасника про скликання зборів, а також, щодо підстав для виключення учасника зі складу товариства.

Предметом позовних вимог у справі є вимоги у сфері корпоративних правовідносин про визнання недійсним рішення учасника товариства з обмеженою відповідальністю про виключення іншого учасника та решти похідних немайнових вимог щодо визнання недійсними подальших прийнятих учасником товариства рішень, статуту та передавального акту (а.с.1-16 - позовна заява, т.1).

Позивач, вважаючи порушеними свої права, як учасника з часткою 50% у статутному капіталі, якого неправомірно виключили зі складу товариства оскаржує прийняті рішення у господарському суді.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" (Відповідач) було зареєстровано як юридичну особу 20.01.2007 року. Єдиним засновником (учасником) товариства виступив ОСОБА_1 (Третя особа) з часткою в статутному капіталі товариства у розмірі 40 000,00 грн., що становить 100% від розміру статутного фонду.

13.07.2008 року між ОСОБА_1 (продавець), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (покупці) був укладений договір відступлення (купівлі-продажу) частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, згідно умов якого, учасник ТОВ "НВФ "Спецремтехнологія" ОСОБА_1 відступив (продав) частку в розмірі 66%, що складає 26 400,00 грн., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в рівних частинах кожному, тобто по 33%, що складає 13200,00 грн., з належних йому 100% у статутному капіталі товариства, а останні прийняли (купили) названі частки.

Згідно умов п. 3 Договору, розмір вкладу на момент створення ТОВ "НВФ "Спецремтехнологія" становить 40 000,00 грн., які внесені повністю згідно з свідоцтвом від 25.07.2008 року № 1.

За змістом п. 5 договору, сторони домовилися про те, що за купівлю-продаж вказаних в п. 1 цього договору часток ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , сплатили ОСОБА_1 гроші у сумі 13 200,00 кожний до підписання цього договору.

25.07.2008 року зборами учасників ТОВ "НВФ "Спецремтехнологія" прийнято рішення про вхід до складу учасників товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також, про розподілу часток серед учасників: ОСОБА_1 - 34%; ОСОБА_2 - 33%; ОСОБА_3 - 33%, та внесення відповідних змін до статуту, які зареєстровано 08.08.2008р.

Загальними зборами учасників ТОВ "НВФ "Спецремтехнологія" (оформлено протоколом № 2 від 19.06.2012), прийнято рішення про виведення зі складу учасників товариства - ОСОБА_3 шляхом відчуження належної йому частки за цивільно-правовими угодами на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також, про перерозподіл часток учасників та внесення відповідних змін до статуту.

19.06.2012 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "НВФ "Спецремтехнологія", згідно умов якого, продавець передав у власність покупцю належну йому частку в розмірі 17% статутного капіталу ТОВ "НВФ "Спецремтехнологія".

21.06.2012 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "НВФ "Спецремтехнологія", згідно умов якого, продавець передав у власність покупцю належну йому частку в розмірі 16% статутного капіталу ТОВ "НВФ "Спецремтехнологія".

02.10.2012 року зареєстровано нову редакцію статуту ТОВ "НВФ "Спецремтехнологія", згідно якої учасниками товариства є: ОСОБА_1 - частка в розмірі 20 000,00 грн., що становить 50% статутного капіталу; ОСОБА_2 - частка в розмірі 20 000,00 грн., що становить 50% статутного капіталу.

Таким чином, надані у справу докази свідчать про те, що Позивач у визначений законом спосіб, зокрема, за укладеними цивільно-правовими угодами набув у власність частку в статутному капіталі ТОВ "НВФ "Спецремтехнологія" в розмірі 50%. Зазначені цивільно-правові угоди недійсними в судовому порядку не визнані та не розірвані.

16.10.2018 року, за участю ОСОБА_1 , який володіє часткою 50 % статутного капіталу товариства, зокрема, прийнято рішення учасника ТОВ "НВФ "Спецремтехнологія" № 16/10, згідно якого ОСОБА_2 виключено зі складу учасників товариства з посиланням на положення ч. 2 ст. 15 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", як такого, що має заборгованість із внесення вкладу до статутного капіталу товариства.

Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Виходячи зі змісту наведених статей Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 Цивільного кодексу України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин (постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №916/375/17, від 27.03.2018 у справі №904/9431/15, від 02.05.2018 у справі №910/807/17, від 06.03.2019 у справі №916/474/18, від 20.03.2019 у справі №906/37/18).

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 98 Цивільного кодексу України в редакції, чинній станом на момент прийняття загальними зборами учасників спірних рішень, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції відзначає, що під час розгляду корпоративних спорів за позовами учасників (акціонерів) господарського товариства про визнання недійсними рішень загальних зборів юридичної особи, господарські суди враховують, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

За змістом ст. 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники товариства мають такі права: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; 2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; 3) брати участь у розподілі прибутку товариства; 4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість. Учасники товариства можуть мати інші права, передбачені законом та статутом товариства.

Статтями 29, 33 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (чинний на час прийняття спірних рішень загальних зборів) загальні збори учасників є вищим органом товариства. До компетенції загальних зборів учасників належать перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим законом, обрання одноосібного виконавчого органу товариства.

Згідно ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Учасник товариства не має права голосу при прийнятті загальними зборами товариства рішень з питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством, якщо інше не встановлено законом. Це правило не застосовується у товаристві з одним учасником.

Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до п. 2.14 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 25 лютого 2016 року №4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 61 Закону України "Про господарські товариства", статтею 35 Закону України "Про акціонерні товариства", статтею 15 Закону України "Про кооперацію". Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Згідно з п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону про господарські товариства. Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з`ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.

З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає за необхідне зауважити, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: - невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; - порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; - позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

При цьому, права учасника юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Дане право (право участі в управлінні товариством) є безумовним і не може бути проігноровано товариством, а учасник не може бути позбавлений права участі в управлінні товариством з тих мотивів, що рішення загальних зборів не зачіпають розміру частки визначеного учасника.

Обов`язок доказування належного повідомлення учасника товариства про дату, час та місце проведення загальних зборів та їх порядок денний покладається законодавством саме на товариство.

Позивач, як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія", не був повідомлений про проведення 16.10.2018 загальних зборів учасників товариства. Учасники справи не надали суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини повідомлення позивача у встановлені законом порядку та строки про проведення спірних загальних зборів учасників товариства, про дату, час, місце їх проведення та порядок денний.

Посилання відповідача на лист 339/09 від 25.09.2018 (а.с.69, т.1) як на доказ повідомлення позивача про дату, час, місце проведення загальних зборів, колегія суддів відхиляється, оскільки за змістом останнього, відповідачем було надіслано вказаний лист як відповідь на вимогу позивача про скликання загальних зборів учасників товариства. Крім того, вказаним листом відповідачем повідомлено позивача, що учасник товариства, який не вніс протягом року своєї частки до статутного капіталу товариства, починаючи з другого року реєстрації товариства, такий учасник позбавляється права голосу на загальних зборах учасників товариства, і відповідно - права на скликання зборів. Оскільки позивачем не було внесено своєї частки до статутного капіталу, відсутні докази повноважень позивача як учасника товариства.

В силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відчуження власником свого майна визначено частиною першою статті 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності, які залежать від волі власника.

Згідно з положеннями статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов`язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства.

Статтею 50 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи був врегульований статтею 147 Цивільного кодексу України (чинною на час виникнення спірних правовідносин), положення якої кореспондуються зі статтею 53 Закону України "Про господарські товариства".

Згідно з положеннями зазначених норм права учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Відступлення частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинити право власності на цю частку, щоб певна інша особа набула право на цю частку. Відступлення за правовою природою є відчуженням частки за волею учасника, що спрямоване на передачу учасником іншій особі (одному чи кільком учасникам цього товариства або третім особам) у власність належної йому частки або її частини. У вказаних відносинах поняття "відступлення" і "відчуження" є тотожними, оскільки вони є аналогічними за правовими наслідками. Контекст, в якому вживається термін "відступлення", свідчить про те, що відступлення означає "відчуження частки на користь іншої особи".

Підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою.

За таких умов, набуття іншою особою статусу учасника товариства шляхом прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників товариства не відповідає положенням чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15.

З огляду на викладене, безпідставними є твердження позивача про те, що частка ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ "НВФ "Спецремтехнологія" виникала і змінювалася не на підставі договорів купівлі-продажу, а на підставі протоколів загальних зборів учасників товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена зазначеною статтею Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Як встановлено господарським судом, що ОСОБА_2 набув у власність частку в статутному капіталі ТОВ "НВФ "Спецремтехнологія" в розмірі 50% за договорами відступлення (купівлі-продажу) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від 30.07.2018 і 19.06.2012.

Станом час розгляду справи зазначені договори не визнані недійсними та не є розірваними, а відтак всі права, набуті сторонами за цими договорами, повинні безперешкодно здійснюватися, а визначені обов`язки підлягають виконанню.

Таким чином позивач, який станом на 16.10.2018 - дату прийняття спірного рішення, був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" з часткою в статутному капіталі товариства у розмірі 20 000,00 грн, що становило 50 % статутного капіталу товариства, участі у спірних загальних зборах учасників товариства, і у прийнятті рішень на них не приймав. Відтак загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія"" 16.10.2018 були проведені з порушенням порядку повідомлення учасників товариства про скликання та проведення зборів, чим порушено корпоративні права позивача на участь в управлінні товариства.

Звертаючись з позовом у даній справі позивач вказував на те, що спірні рішення загальних зборів про перерозподіл часток у статутному капіталі товариства у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 обов`язку щодо формування статутного капіталу в повному обсязі суперечить положенням Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Відповідно до ч.1 ст.14. Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» кожен учасник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом шести місяців з дати державної реєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», якщо учасник прострочив внесення вкладу чи його частини, виконавчий орган товариства має надіслати йому письмове попередження про прострочення. Попередження має містити інформацію про невнесений своєчасно вклад чи його частину та додатковий строк, наданий для погашення заборгованості. Додатковий строк, наданий для погашення заборгованості, встановлюється виконавчим органом товариства чи статутом товариства, але не може перевищувати 30 днів.

Якщо учасник товариства не вніс вклад для погашення заборгованості протягом наданого додаткового строку, виконавчий орган товариства має скликати загальні збори учасників, які можуть прийняти одне з таких рішень: 1) про виключення учасника товариства, який має заборгованість із внесення вкладу; 2) про зменшення статутного капіталу товариства на розмір неоплаченої частини частки учасника товариства; 3) про перерозподіл неоплаченої частки (частини частки) між іншими учасниками товариства без зміни розміру статутного капіталу товариства та сплату такої заборгованості відповідними учасниками; 4) про ліквідацію товариства.

Голоси, що припадають на частку учасника, який має заборгованість перед товариством, не враховуються при визначенні результатів голосування для прийняття рішення відповідно до частини другої цієї статті.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що оскільки позивачем було придбано частки у інших учасників товариства і участі в створенні товариства не приймав, а отже, виключення його з товариства із застосуванням положень ст. 15 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», як в частині підстав виключення, так і в частині порядку визначення результатів голосування, є незаконним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо невідповідності рішення загальних зборів учасників товариства положенням ст. 15 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Стосовно позовної вимоги щодо визнання недійсним передавального акту на 29.01.2019 року, затверджений Рішенням №29/1 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" від 29.01.2019 року та рішенням № 1-29/19 Засновника Товариства з додатковою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" від 29.01.2019 року, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені статтею 16 ЦК України. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 20 ГК України як спосіб захисту прав суб`єктів господарювання передбачено визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Оскаржений передавальний акт за своїми ознаками до таких актів не відноситься, оскільки засвідчує факт передачі однією стороною та прийняття іншою стороною майна, і може бути використаний в якості доказу у разі звернення будь-якої із сторін з позовом до суду та підлягатиме оцінці судом у відповідності з вимогами ГПК України.

Статтею п.10 ч.1 ст.20 ГПК України передбачено справи, які відносяться до юрисдикції господарських судів, зокрема, справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Колегія суддів дійшла висновку, що вимога про визнання недійсним передавального акту не може бути предметом позову, оскільки вказаний акт не є правоустановчим документом, не встановлює юридичні права і обов`язки учасників правовідносин, тому не породжує певні правові наслідки, а лише фіксує передачу з балансу на баланс основних засобів.

Враховуючи, що оскаржений передавальний акт не носить характеру акту в розумінні ст. 20 ГПК України, то зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про часткове скасування рішення господарського суду першої інстанції та закриття провадження у справі в цій частині.

Стосовно інших позовних вимог, колегія суддів вважає вірними висновки господарського суду, у зв`язку із задоволення позову в частині основної вимоги про визнання недійсним рішення № 16/10 учасника ТОВ "НВФ "Спецремтехнологія" від 16.10.2018 року, яким ОСОБА_2 незаконно виключено зі складу учасників товариства, решта позовних вимог - є похідними вимогами, а тому також підлягають задоволенню, оскільки всі наступні рішення та дії Відповідача, які в тому числі пов`язані зі збільшенням статутного капіталу товариства, перетворенням ТОВ "НВФ "Спецремтехнологія" на товариство з додатковою відповідальністю, є такими, що вчинені без участі та згоди Позивача, що володіє 50% статутного капіталу товариства.

Доводи апеляційної скарги стосовно безпідставного незадоволення клопотання позивача про зупинення розгляду заяви до вирішення справи № 917/928/19 та №160/4901/19, не приймаються колегією суддів, оскільки за положеннями п. 5 ч. 1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому згідно з пунктом 4 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених, зокрема, пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

З урахуванням наведених норм права причиною зупинення провадження у справі є неможливість її розгляду до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Оскільки в даних правовідносинах спірну заяву можливо було розглянути за матеріалами наявними у справі, що не потребувало встановлення обставин або висновків з будь-яких питань по інших справах, судом першої інстанції обґрунтовано не задоволені подані відповідачем клопотання.

З вказаних підтавав колегією суддів залишено без задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження по справі №904/562/19 до вирішення цивільної справи №524/3423/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «НВФ «Спецремтехнологія» від 30.07.2008р.

Доводи апеляційної скарги про те, що господарським судом неправомірно об`єднано позовні вимоги, оскільки вони є різними за змістом рішень і не можуть розглядатись в межах однієї справи, не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

Згідно ст. 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька позовних вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або подання доказами, основні та похідні вимоги. Частиною другою даної статті суду надано право об`єднати в одне провадження декілька справ одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача. Підстави, за яких не допускається об`єднання справ, наведені в частинах 4 та 5 ст.173 ГПК України. У справі, що розглядається такі підстави відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів та обставин, встановлених судом першої інстанції.

З приводу висвітлення всіх заперечень проти апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню з ухваленням нового рішення у відповідній частині.

Керуючись ст. ст. 269, 275-282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2019р. у справі №904/562/19 в частині визнання недійсним передавальний акт на 29.01.2019 року, затверджений Рішенням №29/1 учасника ТОВ "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" від 29.01.2019 року та рішенням № 1-29/19 Засновника ТДВ "Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" від 29.01.2019 року - скасувати.

Провадження у справі в цій частині закрити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2019р. у справі №904/562/19 в іншій частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 24.01.2020року.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя Л.М. Білецька

Суддя В.О. Кузнецов