Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 760/15503/19

провадження № 61-18193св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел»,

суб`єкт оскарження - заступник начальника відділу Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області Прізов Вадим Ігорович,

заінтересовані особи - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 24 червня 2019 року у складі судді Букіної О. М. та постанову Київського апеляційного суду від

04 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Крижанівської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел» (далі - ТОВ «Ренус Ревайвел») звернулося до суду з скаргою на дії заступника начальника відділу Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області Прізова В. І. (далі - заступник начальника Прізов В. І.) в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виданого 04 лютого 2009 року Солом`янським районним судом міста Києва виконавчого листа про поновлення ОСОБА_1 на посаді менеджера з транспорту ТОВ «Ренус Ревайвел».

Скарга мотивована тим, що 24 травня 2019 року на адресу ТОВ «Ренус Ревайвел» надійшла постанова заступник начальника Прізова В. І. від 20 травня 2019 року про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 12496620 про поновлення ОСОБА_1 на посаді менеджера з транспорту ТОВ «Ренус Ревайвел» з 19 серпня 2005 року. Зазначали, що ця постанова заступника начальника Прізова В. І. була прийнята на підставі виконавчого листа № 2-733/08, виданого Солом`янським районним судом міста Києва від

04 лютого 2009 року на виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2008 року. Вказували про те, що ними були здійснені всі можливі заходи для фактичного виконання рішення суду першої інстанції від 22 вересня 2008 року, а саме поновлено ОСОБА_1 на роботі, нараховано та виплачено йому середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 серпня

2005 року та відшкодовано моральну шкоду. 30 вересня 2009 року старшим державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з виконанням ТОВ «Ренус Ревайвел» вказаного рішення суду, однак ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року у справі № 4с-161/2011 було скасовано вказану постанову старшого державного виконавця та зобов`язано його поновити виконавче провадження, виконати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2008 року в повному обсязі згідно з виконавчим документом. Наголошують на тому, що підставою для скасування постанови старшого державного виконавця про закінчення виконавчого провадження стало те, що датою поновлення

ОСОБА_1 в наказі про його поновлення було зазначено не 19 вересня 2

005 року, а 28 вересня 2009 року. Проте, помилково зазначена в наказі про поновлення на роботі ОСОБА_1 дата його поновлення була ними виправлена шляхом видачі наказу «Про кадрові питання щодо поновлення та звільнення ОСОБА_1 » від 03 серпня 2018 року №РЕ-0803/1К. Також вказували, що з дати ухвалення рішення суду першої інстанції про поновлення ОСОБА_1 на роботі, а саме з 22 вересня 2008 року останній жодного разу не з`явився на своє робоче місце з метою виконання обов`язків на посаді менеджера транспорту ТОВ «Ренус Ревайвел», у зв`язку з чим в подальшому він знову був звільнений з посади наказом від 30 вересня 2009 року на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. Своє друге звільнення ОСОБА_1 також оскаржив до суду, однак рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 10 липня 2013 року у справі № 760/9454/13-ц було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 23 травня 2019 року вони звернулися до Обухівського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області з заявою про закінчення виконавчого провадження, однак їхню заяву не було задоволено. На думку ТОВ «Ренус Ревайвел», у виконавця були всі правові підстави для закінчення виконавчого провадження, однак вони ще й досі перебувають у статусі боржника.

У зв`язку з викладеним ТОВ «Ренус Ревайвел» просило визнати незаконною та скасувати постанову від 20 травня 2019 року заступника начальника відділу Обухівського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області Прізова В. І. про поновлення вчинення виконавчих дій по виконавчому листу від 04 лютого 2009 року

№ 2-733/08, а також визнати протиправною бездіяльність заступника начальника відділу Обухівського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області Прізова В. І. щодо неприпинення виконавчого провадження по виконавчому листу від

04 лютого 2009 року № 2-733/08.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 24 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року, скаргу ТОВ «Ренус Ревайвел» задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність заступника начальника Прізова В. І. щодо неприпинення виконавчого провадження по виконавчому листу від 04 лютого 2009 року № 2-733/08.

У задоволенні іншої частини скарги відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що факт повного виконання ТОВ «Ренус Ревайвел» рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2008 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі зафіксовано державним виконавцем в акті від 29 вересня 2009 року, встановлений рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 10 липня 2013 року та ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 лютого 2014 року. Повторне звільнення ОСОБА_1 з роботи, яке в подальшому судовими рішеннями у справі

№ 760/9454/13-ц визнано законним не може покладати на ТОВ «Ренус Ревайвел» жодних обов`язків перед стягувачем на підставі виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2008 року. Оскільки рішення суду першої інстанції від 22 вересня 2008 року про поновлення на роботі ОСОБА_1 фактично виконано в повному обсязі, тому у зв`язку з цим у органів ДВС є підстави для закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Відмова заступника начальника Прізова В. І. від 28 травня 2019 року № 8897 у задоволенні заяви боржника від 23 травня 2019 року про закінчення виконавчого провадження не відповідає закону, а скарга боржника в частині визнання бездіяльності заступника начальника Прізова В. І. щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі є протиправною. Правових підстав для визнання незаконною та скасування постанови заступника начальника Прізова В. І. від 20 травня 2019 року про поновлення вчинення виконавчих дій по виконавчому листу від 04 лютого 2009 року № 2-733/08 не має, оскільки поновлення вчинення виконавчих дій було законним, з огляду на припинення підстави, з якою пов`язувалось зупинення такого виконавчого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки судами належним чином не було встановлено всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин. Вказує, що ТОВ «Ренус Ревайвел» належним чином первинно не виконало рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2008 року про поновлення його на роботі, що підтверджено ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року, якою було задоволено його скаргу, скасовано постанову старшого державного виконавця та зобов`язано поновити виконавче провадження та виконати рішення. Наголошує на тому, що його поновлення на роботі на підставі рішення суду від 22 вересня 2008 року так і не відбулося. Також зазначав про те, що ТОВ «Ренус Ревайвел» не поновивши його на роботі належним чином, повторно звільнило його з роботи 30 вересня 2009 року, що є недопустимим порушенням з боку роботодавця, оскільки не можливо повторно звільнити працівника якого ще навіть не було поновлено на роботі. Наголошує на тому, що суди безпідставно послалися на рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 10 липня 2013 року, яким йому було відмовлено в задоволенні позову про його поновлення на роботі вдруге, оскільки в цьому рішенні досліджувалися зовсім інші обставини, які не мають значення для правильного вирішення цієї справи. Зазначає про те, що суди обох інстанцій не врахували тих обставин, що ТОВ «Ренус Ревайвел» не виконало в повному обсязі рішення суду першої інстанції від 22 вересня 2008 року про його первинне поновлення на роботі, а саме в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що його було належним чином повідомлено про його поновлення на роботі. Вказує, що акт державного виконавця від 29 вересня 2009 року про те, що рішення суду першої інстанції від 22 вересня 2008 року боржником виконано належним чином, а він - стягувач відмовився з`явитися на робоче місце після повідомлення державного виконавця про виконання рішення не відповідає дійсності, тому такий акт є незаконним.

Доводи інших учасників справи

У відзиві ТОВ «Ренус Ревайвел» на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказано, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, оскільки вони ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та ґрунтуються на власному тлумаченні позивачем норм матеріального права. Вказують, що суди обох інстанцій дійшли правильного висновку стосовно протиправної бездіяльності заступника начальника Прізова В. І. щодо не прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду за наявності при цьому всіх правових підстав для прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження. Наголошують на тому, що через бездіяльність заступника начальника

Прізова В. І. товариство вже досить тривалий час перебуває у статусі боржника (по повністю виконаному зобов`язанні) та несуть негативні наслідки, що пов`язані з цим.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від

24 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Солом`янського районного суду міста Києва.

Відкриваючи касаційне провадження у даній справі, суд виходив з того, що судове рішення за наслідками розгляду такої скарги в касаційному порядку буде мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

У грудні 2019 року справу № 760/15503/19 передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2008 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Ренус Ревайвел» про визнання наказу про звільнення незаконним, внесення змін в трудову книжку, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Визнано незаконним наказ ТОВ «Ренус Ревайвел» від 19 серпня 2005 року № 822 про звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера з транспорту.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді менеджера з транспорту ТОВ «Ренус Ревайвел» з 19 серпня 2005 року.

Стягнуто з ТОВ «Ренус Ревайвел» на користь ОСОБА_1 116 750,76 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вирахуванням всіх необхідних податків та платежів та 2 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, а всього 118 750,76 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення суду першої інстанції від 22 вересня 2008 року в частині поновлення на роботі 04 лютого 2009 року Солом`янським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист № 2-733/08, на підставі якого Обухівським міськрайонним ВДВС ГТУЮ у Київській області було відкрито виконавче провадження № 12496620.

На виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва від

22 вересня 2008 року ТОВ «Ренус Ревайвел» було видано наказ від 28 вересня 2009 року № РЕ-0928/2 про поновлення ОСОБА_1 на посаді менеджера з транспорту з 28 вересня 2009 року, нараховано та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 серпня 2005 року за вирахуванням всіх необхідних податків та платежів та відшкодовано моральну шкоду.

20 вересня 2009 року державним виконавцем Обухівського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження. Вказану постанову ОСОБА_1 оскаржив до суду.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року у справі № 4с-161/2011 було задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову старшого державного виконавця Обухівського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області від 20 вересня 2009 року про закінчення виконавчого провадження. Зобов`язано державного виконавця поновити виконавче провадження та виконати рішення суду від 22 вересня 2008 року в повному обсязі згідно з виконавчим документом (а. с. 30-31).

На виконання ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року ТОВ «Ренус Ревайвел» видало наказ від 03 серпня 2018 року

№ РЕ-0803/1К «Про кадрові питання щодо поновлення та звільнення

ОСОБА_1 », яким внесено зміни до наказу від 28 вересня 2009 року

№ РЕ-0928/2 в частині дати поновлення ОСОБА_1 на роботі, а саме поновленого останнього на роботі з 19 серпня 2005 року (а. с. 14).

Також судами було встановлено, що 30 вересня 2009 року відповідно до наказу ТОВ «Ренус Ревайвел» № РЕ-0930 ОСОБА_1 було вдруге звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, зокрема у зв`язку з відмовою працівника після поновлення на роботі приступити до виконання своїх посадових обов`язків, про що було складено акт державним виконавцем.

ОСОБА_1 оскаржив наказ ТОВ «Ренус Ревайвел» від 30 вересня 2009 року

№ РЕ-0930 про його повторне звільнення до суду.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 10 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 лютого

2014 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Ренус Ревайвел», третя особа - ОСОБА_2 , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Постановою виконуючого обов`язки начальника Обухівського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області Гаврилюка О. С. від 23 липня 2018 року відновлено виконавче провадження на підставі ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року, якою було визнано неправомірними дії державного виконавця при виконанні рішення суду.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року у справі № 760/21458/18 за заявою ТОВ «Ренус Ревайвел» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню задоволено.

Визнано дублікат виконавчого листа, виданого на виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2018 року таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року у справі

№ 760/21458/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу суду першої інстанції від 19 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні заяви ТОВ «Ренус Ревайвел» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню відмовлено (а. с. 32-37).

Постановою заступника начальника Прізова В. І. від 20 травня 2019 року поновлено вчинення виконавчих дій по виконавчому листу від 04 лютого

2009 року № 2-733/08 (а. с. 6-7).

23 травня 2019 року ТОВ «Ренус Ревайвел» звернулося до Обухівського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області з заявою про закінчення виконавчого провадження (а. с. 9-10). Однак вказана заява була залишена без задоволення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до положень статті 77 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній станом на день набрання законної сили рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2008 року, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

У статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час розгляду цієї справи зазначено, що рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Отже, відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» метою виконання рішення суду є відновлення порушених прав стягувача, щодо яких воно ухвалене.

Згідно з пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Судами обох інстанцій було встановлено, що на виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2008 року ТОВ «Ренус Ревайвел» видало наказ від 28 вересня 2009 року № РЕ-0928/2 про поновлення ОСОБА_1 на посаді менеджера з транспорту та допустило останнього до виконання попередніх обов`язків.

Також судами було встановлено, що ОСОБА_1 був обізнаний про прийняття вказаного наказу, однак приступати до виконання своїх посадових обов`язків після поновлення на роботі відмовився, у зв`язку з чим повторно був звільнений з посади на підставі наказу від 30 вересня 2009 року № РЕ-0930.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 10 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 лютого

2014 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Ренус Ревайвел», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним наказу про звільнення від 30 вересня 2009 року № РЕ-0930, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки ОСОБА_1 фактично був поновлений на роботі, однак в подальшому у зв`язку з відмовою вийти на роботу повторно був звільнений з роботи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтовано висновку стосовно того, що вимог ТОВ «Ренус Ревайвел» про наявність підстав для припинення виконавчого провадження щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі на підставі рішення суду першої інстанції від 22 вересня 2008 року.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 стосовно того, що ТОВ «Ренус Ревайвел» належним чином не виконало рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2008 року про поновлення його на роботі не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються встановленими судами обставинами справи, тому не заслуговують на увагу.

Посилання ОСОБА_1 на те, що в ухвалі Солом`янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року встановлено той факт, що боржником рішення суду першої інстанції від 22 вересня 2008 року не виконано зводяться до власного тлумачення ним змісту самої ухвали, оскільки підставою для скасування постанови старшого державного виконавця Обухівського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області від 20 вересня 2009 року про закінчення виконавчого провадження та його поновлення було те, що в наказі про поновлення на роботі від 28 вересня 2008 року № РЕ-0928/2 боржником було неправильно зазначено дату поновлення ОСОБА_1 , а саме замість дати поновлення на роботі «19 серпня 2005 року» помилково було вказано дату поновлення «28 вересня 2008 року».

На виконання вказаної ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року ТОВ «Ренус Ревайвел» видало наказ від 03 серпня

2018 року № РЕ-0803/1К, яким внесло зміни до наказу від 28 вересня 2008 року № РЕ-0928/2 в частині дати поновлення ОСОБА_1 на роботі, а саме: зазначено поновити ОСОБА_1 не з 28 вересня 2008 року, а з 19 серпня 2005 року.

Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що акт державного виконавця від 29 вересня 2009 року про виконання боржником рішення суду першої інстанції від 28 вересня 2008 року є незаконним та не може братися судами до уваги, оскільки вказаний акт не скасований та є чинним.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають. Крім того, наведені у касаційні скарзі доводи є аналогічними доводам, наведеним в апеляційній скарзі, яким апеляційним судом надана належна оцінка.

Таким чином, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 24 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик