Постанова

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа № 156/1134/18

провадження № 61-13668св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - служба у справах дітей Іваничівської райдержадміністрації Волинської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 19 квітня 2019 року у складі судді Нєвєрова І. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 20 червня 2019 року у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Карпук А. К.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини.

Позов мотивовано тим, що з 14 травня 2016 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Сімейне життя з відповідачем не склалося, тому 04 жовтня 2017 року шлюб було розірвано. Ще до розірвання шлюбу через складні відносини з відповідачем він змушений був жити окремо, син залишився проживати з матір`ю. Розпорядженням голови Іваничівської районної державної адміністрації Волинської області № 151 від 31 травня 2018 року йому встановлено наступний порядок участі у вихованні та особистому спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 : щопонеділка, щовівторка, щосереди, щоп`ятниці з 16-00 години до 18-00 години, за місцем фактичного проживання матері, у її присутності, з урахуванням режиму дня та станом здоров`я дитини. Відповідачу було роз`яснено не чинити перешкоди у спілкуванні з сином. Проте, ОСОБА_2 відмовилася виконувати дане розпорядження. Враховуючи, що син не відвідує дошкільний заклад, де б він міг бачитися з дитиною, то вичерпалися всі можливі засоби досудового вирішення питання спілкування та його участі у вихованні власного сина. Так як на територію подвір`я і до будинку його відповідач не пускає, а також враховуючи ту обставину, що дане розпорядження обмежує його права тільки 2-ма годинами спілкування в день, то вважає, що має право на особисте виховання дитини за своїм місцем проживання.

Просить зобов`язати відповідача не чинити йому перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_3 та визначити наступний спосіб участі у спілкуванні та вихованні сина, а саме, щопонеділка, щоп`ятниці з 16-00 год. до 18-00 год. та щовівторка з 18-00 год. до 20-00 год. наступного дня (середи) з перебуванням сина за місцем проживання батька та проведенням вільного часу ініціатива вибору яких належить батькові, за узгодженням з дитиною.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 19 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 20 червня 2019 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Іваничівської райдержадміністрації Волинської області, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 та визначити ОСОБА_1 такий спосіб у спілкуванні з сином:

- систематичні побачення з сином щопонеділка та щоп`ятниці з 16-00 год. до 18-00 год. за місцем проживання чи перебування батька, без присутності матері, за умови дотримання прав та інтересів дитини та протягом шести місяців, з дня набрання рішенням законної сили, - у присутності представника органу опіки та піклування Грядівської сільської ради Іваничівського району Волинської області.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що визначений порядок участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною максимально відповідає інтересам сторін та не суперечитиме інтересам дитини і сприятиме її нормальному розвитку та емоційному стану.

Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі

У липні 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 19 квітня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 20 червня 2019 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що у справі відсутні докази того, що відповідач чинила перешкоди позивачу в побаченнях з сином, позивач сам не приходить до сина. Суди не врахували інтереси дитини. Вважає, що зустріч малолітньої дитини з батьком повинні проходити у присутності матері, за місцем проживання дитини з урахуванням її режиму дня та здоров`я.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Аргументи учасників справи

Відзив до суду касаційної інстанції від учасників справи не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

20 серпня 2019 року матеріали цивільної справи № 638/19159/17 надійшли до Верховного Суду.

22 серпня 2019 року матеріали цивільної справи передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Суди встановили, що сторони - позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 07 липня 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн. щомісячно.

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 04 жовтня 2017 року шлюб між сторонами розірвано.

Розпорядженням голови Іваничівської районної державної адміністрації Волинської області № 151 від 31 травня 2018 року встановлено ОСОБА_1 наступний порядок участі у вихованні та особистому спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , : щопонеділка, щовівторка, щосереди, щоп`ятниці з 16:00 години до 18:00 години, за місцем фактичного проживання матері, у її присутності, з урахуванням режиму дня та станом здоров`я дитини.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтресами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HANTv. UKRAINЕ, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що позивач, який є батьком дитини, піклується про сина, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дитиною, позитивно характеризується, є матеріально забезпеченою людиною та має належні житлові умови.

Відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 емоційно напружені, в переважній більшості закінчуються словесними перепалками та конфліктами, а тому ухвалюючи рішення суди обґрунтовано виходили з того, що особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини, визначивши спосіб участі батька у вихованні малолітнього сина, що не суперечить інтересам саме дитини.

Жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітнім сином, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з сином, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, або обумовлювало його побачення з дитиною у присутності інших осіб, судом першої інстанції не встановлено, відповідачем не доведено, а матеріали справи таких доказів не містять. Відповідач чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з сином.

Суди дійшли правильного висновку про наявність підстав щодо реалізації батьківських прав позивача у судовому порядку. Встановлений графік спілкування батька з дитиною є обґрунтованим, справедливим і таким, що відповідає інтересам дитини та не порушує принципу рівності обох батьків у питаннях виховання дитини.

За таких обставин суди обґрунтовано частково задовольнили позов.

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення в оскарженій частині залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 19 квітня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 20 червня 2019 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат