Постанова

Іменем України

9 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 2-3627/09

провадження № 61-16520сво18

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Червинської М. Є.,

учасники справи:

заявник - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

стягувач - товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»,

боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 12 лютого 2018 року у справі за заявою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про заміну сторони виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з заявою про залучення його до участі у якості правонаступника стягувача товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Український промисловий банк») та просило здійснити заміну сторону виконавчого провадження з первісного стягувача - ТОВ «Український промисловий банк» на його правонаступника - ПАТ «Дельта Банк».

Заява мотивована тим, що рішенням Подільського районного суду

м. Києва від 22 грудня 2009 року позов ТОВ «Український промисловий банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 15 липня 2008 року № 1298-100/ФКВ-08 задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 15 липня 2008 року № 1298- 100/ФКВ-08 у розмірі 207 431,24 доларів США, 13 891,54 грн пені, 1 700,00 грн судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі

250,00грн.

30 червня 2010 року між ТОВ «Український промисловий банк»,

ПAT «Дельта Банк» та Національним Банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Український промисловий банк» на користь ПAT «Дельта Банк», відповідно до пункту 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ «Український промисловий банк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань перед Національним Банком України, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Український промисловий банк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях. Згідно з пунктом 4.2 цього договору внаслідок передачі

ТОВ «Український промисловий банк» ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, останньому переходить (відступається) право вимагати (замість ТОВ «Український промисловий банк») від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

За таких обставин, ПАТ «Дельта Банк» є правонаступником

ТОВ «Український промисловий банк».

Ураховуючи викладене, ПАТ «Дельта Банк» просило суд замінити стягувача ТОВ «Український промисловий банк» його правонаступником у вказаній справі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 12 лютого 2018 року, заяву ПАТ «Дельта Банк» залишено без задоволення.

Судові рішення мотивовано тим, що заявником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що на виконанні відповідного органу ДВС перебуває відкрите виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-3627/09, що позбавляє суд можливості здійснити заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення й ухвалити нове рішення, яким заяву про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Відповідно до положень статті 378 ЦПК України звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки правонаступник ПАТ «Дельта Банк» не може бути позбавлений права на пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи з Подільського районного суду м. Києва.

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року цивільну справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року справу № 2-3627/09 (провадження № 61-16520св18) передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2019 року прийнято та призначено до розгляду справу Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22 грудня 2009 року Подільським районним судом м. Києва у цивільній справі № 2-3627/09 винесено рішення, яким стягнуто солідарно з

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Український промисловий банк» заборгованість за кредитним договором № 1298-100/ФКВ-08 від

15 липня 2008 року в розмірі 207 431,24 доларів США.

30 червня 2010 року між ТОВ «Український промисловий банк»,

ПАТ «Дельта Банк» та Національним Банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Український промисловий банк» на користь ПАТ «Дельта Банк». Відповідно до вказаного договору останній набув право нового кредитора стосовно ОСОБА_1 за кредитним договором № 1298-100/ФКВ-08 від 15 липня 2008 року.

На виконанні відповідного органу ДВС не перебуває відкрите виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-3627/09.

Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходила із того, що ухвала суду першої інстанції про відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження, залишена без змін після її перегляду в апеляційному порядку, не підлягає касаційному оскарженню, тому відкрите за касаційною скаргою провадження на таку ухвалу підлягає закриттю.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 липня 2018 року, прийнятій за наслідками розгляду касаційної скарги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 15 лютого 2018 року у справі за заявою ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про заміну сторони у виконавчому провадженні, колегія суддів дійшлависновку, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, залишена без змін після її перегляду апеляційним судом, підлягає касаційному перегляду (справа № 335/35/15-ц (провадження № 61-25191св18).

У зв`язку з викладеним колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне передати справу на розгляд Об`єднаної Палати Верховного Суду, оскільки між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду існує різний підхід до розуміння та тлумачення положень пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України та пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Аналіз норм матеріального права та їх застосування

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з Конституцією України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, головним обов`язком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини (частина друга статті 3); органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6); в Україні визнається і діє принцип верховенства права, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (стаття 8).

Основним Законом України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина перша статті 55). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

За правовою позицією Конституційного Суду України «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003).

Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55, пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини першої статті 129 Основного Закону України), що передбачає можливість перевірки в апеляційному порядку судових рішень. Це конституційне положення реалізовано в главі 1 розділу V Кодексу, в якій врегульовано питання апеляційного оскарження судових рішень і ухвал.

Касаційну скаргу подано і касаційне провадження за нею відкрито за правилами ЦПК України, відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

У пункті 28 частини першої статті 353 ЦПК України зазначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

Розглядаючи положення пункту пункті 28 частини першої статті 353 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що зміст цього пункту не містить заборони апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження

Тому, виходячи із системного аналізу положення пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, ухвали суду першої інстанції про відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження підлягають апеляційному оскарженню.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного судувважає, що пункт 28 частини першої статті 353 ЦПК України у поєднанні з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, слід розуміти так, що у цивільному процесі апеляційному та касаційному оскарженню підлягають судові рішення, як про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження, так і про відмову у заміні сторони.

За викладених обставин колегія суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачає підстав для відступлення від правового висновку зробленому Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 2 липня 2018 року у справі № 335/35/15-ц, провадження № 61-25191св18, оскільки ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, залишена без змін після її перегляду апеляційним судом, підлягає касаційному перегляду.

Висновок щодо касаційної скарги та судових рішень

Оскільки Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду прийшов до висновку, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, залишена без змін після її перегляду апеляційним судом, підлягає касаційному перегляду, рішення у справі підлягають розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 378 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторони виконавчого провадження її правонаступником.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

На підставі частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із вказаних норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні заяви ПАТ «Дельта Банк» про заміну сторони виконавчого провадження, суди не звернули уваги на те, що без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Крім того, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватись на будь-якій стадії процесу. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій зробили помилковий висновок про відсутність правових підстав для заміни сторони

ПАТ «Український промисловий банк», на користь якого постановлено судове рішення, на ПАТ «Дельта Банк» та помилково відмовили у задоволенні заяви.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви.

Висновки про правильне застосування норм права

Відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду висловлює такий висновок про застосування норми права.

Положення пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК Україниу поєднанні з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду слід розуміти так, що у цивільному процесі підлягають оскарженню в апеляційному та касаційному порядку судові рішення як про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження, так і про відмову у заміні сторони.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 12 лютого 2018 року скасувати.

Заяву публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.

Замінити стягувача товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» його правонаступником - публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: В. С. Висоцька

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

В. І. Крат

Є. В. Синельников

М. Є. Червинська