ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

за участю сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018260130000035 від 12.03.2018 року, щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, працюючого слюсарем ДП «Путильський лісгосп», раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 286 ч.2, 135 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2018 року ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 286 ч.2, 135ч.1 КК України і йому призначене покарання: за ч.2 ст.286 КК України у виді 3 років і 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки; за ч.1 ст.135 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого

ЄУНСС: 721/352/18 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_10

Провадження №11-кп/822/13/20 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Категорія:ст.ст.286ч.2,135ч.1 КК України

покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишений запобіжний захід у виді особистого зобов`язання. Стягнуто з обвинуваченого процесуальні витрати та вирішена доля речових доказів.

Згідно з вироком районного суду, 12.03.2018 року, біля 19.00 год. в с. Дихтинець Путильського району водій ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21043», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючисьв напрямку м. Вижниця на автомобільній дорозі Т-2601 сполученням «Чернівці-Вашківці-Вижниця-Путила-КПП «Руська» з проїздом до КПП «Шепіт» на 101+200 км, не впорався з керуванням автомобіля, в порушення вимог п.12.3Правил дорожнього рухуУкраїни не вжив заходів для зменшення швидкості до повної зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 померла в приміщенні КЗ «Путильська ЦРЛ».

Крім того ОСОБА_6 , після скоєння наїзду на ОСОБА_11 , проявив байдужість і неповагу до права людини на життя та в порушення вимог п.2.10Правил дорожнього рухуУкраїни, не вжив всіх можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілій, не викликав карету швидкої медичної допомоги, не відправив потерпілу до лікувального закладу, не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду орган поліції, не вжив всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організації об`їзду місця пригоди і з місця пригоди втік, чим завідомо залишив без допомоги потерпілу ОСОБА_11 , яка перебувала у небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, і яку ОСОБА_6 , сам поставив в небезпечний для життя стан та був зобов`язаний та мав змогу надати потерпілій допомогу.

На вказаний вирок надійшла апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 із змінами та доповненнями, у якій апелянт, не оспорюючи доведеність винуватості та правильність кваліфікації за ст.286 ч.2 КК України, вважає, що вирок в частині обвинувачення за ст.135 ч.1 КК України та призначення покарання за цією статтею слід скасувати.

Посилається на те, що кримінальне провадження за ст.135 ч.1 КК України здійснюється у формі приватного обвинувачення, а письмових заяв потерпілих про притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за цим законом не надходило. Відтак, вирок в цій частині обвинувачення підлягає скасуванню із закриттям провадження з підстав відмови потерпілих від обвинувачення.

Також вважає, що призначене судом покарання є надто суворим, оскільки не враховано належним чином ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, пом`якшуючих обставин та даних про особу обвинуваченого.

Вказує, що ОСОБА_6 активно сприяв у розкритті злочину, давав правдиві та послідовні показання, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, повністю і добровільно відшкодував матеріальну шкоду потерпілим. Проживає разом із сім`єю та має матір похилого віку, за якою здійснює догляд. Позитивно характеризується по місцю проживання та роботи, у зв`язку з чим трудовий колектив просив передати його на поруки.

Апелянт просить змінити вирок та звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України. Вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу, та просили її задовольнити, позицію потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , доводи прокурора про відсутність підстав для зміни вироку, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Апеляційним судом встановлено, що 12.03.2018 року, біля 19.00 год. в с. Дихтинець Путильського району водій ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21043», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючисьв напрямку м. Вижниця на автомобільній дорозі Т-2601 сполученням «Чернівці-Вашківці-Вижниця-Путила-КПП «Руська» з проїздом до КПП «Шепіт» на 101+200 км, не впорався з керуванням автомобіля, в порушення вимог п.12.3Правил дорожнього рухуУкраїни не вжив заходів для зменшення швидкості до повної зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 померла в приміщенні КЗ «Путильська ЦРЛ».

Крім того ОСОБА_6 , після скоєння наїзду на ОСОБА_11 , проявив байдужість і неповагу до права людини на життя та в порушення вимог п.2.10Правил дорожнього рухуУкраїни, не вжив всіх можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілій, не викликав карету швидкої медичної допомоги, не відправив потерпілу до лікувального закладу, не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду орган поліції, не вжив всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організації об`їзду місця пригоди і з місця пригоди втік, чим завідомо залишив без допомоги потерпілу ОСОБА_11 , яка перебувала у небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, і яку ОСОБА_6 , сам поставив в небезпечний для життя стан та був зобов`язаний та мав змогу надати потерпілій допомогу.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Вирок районного суду в частині доведеності винуватостіта правильності юридичної оцінки дій ОСОБА_6 за ст.286 ч.2 КК України не оспорюється, а тому апеляційний суд не наводить в ухвалі доводів на підтвердження таких висновків.

Доводи апелянта, викладені у апеляційній скарзі зі змінами, про необхідність скасування вироку в частині обвинувачення за ст.135 ч.1 КК України та закриття кримінального провадження в ційчастині судова колегія вважає обґрунтованими.

Відповідно дост. 477 КПК Україникримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 «Про практикузастосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» від 02.07.4004, коли результати судового слідства свідчитимуть про необхідність змінити кваліфікацію злочину на статтю кримінального закону, якою передбачено відповідальність за якийсь зі злочинів приватного обвинувачення, обов`язковим є одержання від потерпілого письмової або усної заяви про притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року, в якій зазначено, що злочини, кримінальне провадження щодо яких здійснюється у формі приватного обвинувачення, завдають шкоди головним чином інтересам окремих осіб, а не суспільства, вони не є тяжкими. Пунктом 7 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачено, що право відмовитися від обвинувачення має потерпілий або його представник у визначених цим Кодексом випадках. У даному випадку закон визначає потерпілими не тільки осіб, які безпосередньо постраждали від злочину, а й близьких родичів чи членів сім`ї такої особи, якщо постраждала особа померла.

Законодавець надає потерпілому можливість вибору способу реагування на злочин. Волевиявлення потерпілого про притягнення винного до кримінальної відповідальності є необхідною рушійною силою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке відповідно до ч. 1 ст. 477 КПК України може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого, а в разі його відмови від обвинувачення згідно із ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу підлягає безумовному закриттю (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов`язаних із домашнім насильством). Таким чином, законодавець передбачив безумовну підставу для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, а саме, відмову потерпілого від такого обвинувачення, небажання притягувати винну особу до кримінальної відповідальності.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор у судовому засіданні змінив пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення з ч. 3 ст. 135 КК України на ч. 1 ст. 135 КК України, оскільки відсутній причинний зв`язок між діями обвинуваченого у частині залишення без допомоги потерпілої ОСОБА_11 та безпосередніми наслідками у виді її смерті, яка настала від ушкоджень, отриманих нею під час дорожньо-транспортної пригоди. Тобто, прокурор здійснив перекваліфікацію дій винного на злочин, кримінальне провадження щодо якого здійснюється у формі приватного обвинувачення. Потерпілими у даному кримінальному провадженні визнані сини померлої ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

У апеляційному суді потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 подали письмові заяви про те, що не бажають притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ст.135 ч.1 КК України та відмовились від обвинувачення в цій частині.

У відповідності до ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що відповідно до вимогст. ст.284 ч.1 п.7, 417 КПК Українивирок суду щодо ОСОБА_6 в частині обвинувачення за ч.1 ст.135 КК України, призначення покарання за цим законом та за сукупністю злочинівслід скасувати та закритикримінальне провадження в цій частині з підстав відмови потерпілих від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, задовольнивши апеляційні вимоги.

Верховний суд згідно постанови від 31 жовтня 2019 року по даному кримінальному провадженні погодився із наявністю законних правових підстав для закриття провадження щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 135 КК України у зв`язку із відмовою потерпілих від обвинувачення на підставі п.7 ч.1 ст. 284, ст.. 417 КК України.

У відповідності до вимог ст. 439 КПК України, вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку є обов`язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді.

Аналізуючи вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання, колегія суддів вважає, доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими.

Відповідно довимог ст.65 КК України, при призначенні покарання, судом повинні враховуватись ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання у відповідності до вимог ст.ст.66,67 КК України.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Однак, районний суд при винесенні вироку, зазначених вимог закону,дотримавсяне в повній мірі.

Так, згідно ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати, втому числі,обставини,які пом`якшують покарання, такі обставини визначені у ст.66 КК України та їх перелік не є вичерпним.

У суді першої інстанції потерпілі неодноразово наголошували на тому, щоматеріальна шкода їм повністю та добровільно відшкодована обвинуваченим, таку позицію потерпілі підтримали і в апеляційному суді.

Відповідно до п.2 ч.1ст.66 КК України,добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди є обставиною, яка пом`якшує покарання.

Районний суд формально зазначив дану обставину, однак не врахував її як таку, що пом`якшує покарання та не вмотивував такого рішення.

З огляду на наведене,апеляційний суд вважає, що добровільне відшкодування матеріальної шкоди потерпілим є обставиною, яка пом`якшує покарання та її слід враховувати при призначенні покарання ОСОБА_6 , як і іншу обставину, що пом`якшує покарання - щире каяття у скоєному і повне визнання винуватості.

У суді апеляційної інстанції потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які є синами потерпілої від ДТП ОСОБА_11 , 1946 року народження та для яких наслідки смерть матері, є незворотними, підтримали апеляційну скаргу захисника щодо пом`якшення покарання обвинуваченому, просили не позбавляти волі ОСОБА_6 , якого пробачили і жодних претензій до нього не мають.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 працює слюсарем з ремонту автомашин ДП «Путильський лісгосп». Під час судового розгляду ДП «Путильський лісгосп» звернувся до районного суду з клопотанням про передачу обвинуваченого ОСОБА_6 на поруки трудового колективу. При цьому, на загальних зборах ОСОБА_6 був охарактеризований колегами, як дисциплінований та трудолюбивий працівник, який користується заслуженим авторитетом серед колективу та вчинив злочин внаслідок збігу життєвих обставин, які не в повній мірі залежали від його волі. У зв`язку з чим, трудовий колектив зобов`язався здійснювати щодо обвинуваченого заходи виховного характеру з метою недопущення вчинення ним нових злочинів, його перевиховання та виправлення. (т.1а.с.182-183, 186).

З характеристики, наданої ДП «Путильський лісгосп» вбачається, що обвинувачений характеризується з позитивної сторони. До роботи відноситься добросовісно з почуттям обов`язку та відповідальності за доручену справу (т.1 а.с.184 , т. 2 а.с. 58).

Згідно даних, наявних у провадженні, ОСОБА_6 по місцю проживання характеризується позитивно, раніше не судимий. Одружений, проживає зі своєю сім`єю та здійснює догляд за матір`ю похилого віку - ОСОБА_13 - 1934 року народження, яка є пенсіонеркою.

Згідно довідки Путильського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» від 19.11.2019 року №44/9/628-19 ОСОБА_6 за час перебування на обліку Путильського районного сектору, порушень не допускав, до адміністративної відповідальності не притягувався, активно брав участь у соціально-профілактичних заходах, обов`язки покладені на нього судом не порушував (т. 2 а.с. 62 )

З наданої захисником до апеляційної скарги довідки Путильської ЦРЛ №239 від 06.02.2019 року та медичного висновку за результатами обстеження у Чернівецькій обласній лікарні швидкої медичної допомоги вбачається, що ОСОБА_6 знаходиться на «Д» обліку у лікаря невролога у зв`язку з перенесеною травмою головного мозку та потребує лікування. (т.1 а.с. 244-247)

Відповідно до ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за ст. 286 ч.2 КК України, колегія суддів враховує тяжкість вчиненого ним злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів з необережності, під час апеляційного розгляду був зменшений обсяг обвинувачення, позицію потерпілих, які підтримали апеляційну скаргу захисника та в апеляційній інстанції просили пом`якшити покарання обвинуваченому, особу обвинуваченого, який не судимий, характеризується позитивно, його вік, стан здоров`я, сімейний стан.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 , згідно ст.66 КК України, таістотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та дають підстави застосувати ст. 69 КК України колегія суддів визнає: щире каяття, визнання вини, відшкодування шкоди потерпілим, прохання потерпілих суворо не карати обвинуваченого, стан здоров`я ОСОБА_6 , який підтверджений медичними документами, зменшення обсягу обвинувачення у апеляційному суді, у зв`язку із закриттям провадження за ст. 135 ч.1 КК України, відсутність у потерпілих претензій матеріального характеру до обвинуваченого ОСОБА_6 .

Ці обставини є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і дають підстави для застосування ст. 69 КК України.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, колегія суддів визнає вчинення злочину у стані алкогольного спяніння.

Наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та однієї обставини, що його обтяжує, із урахуванням позитивних даних про особу обвинуваченого у сукупності істотно знижують ступінь фактичної тяжкості скоєного злочину та є достатньою підставою для застосування вимог ст. 69 КК України і призначення ОСОБА_6 покарання нижче від найнижчої межі.

Керуючись ст.ст. 284, 404, 405, 407,408, 414, 417, 418,419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2018 року в частині притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 за ч.1 ст.135 КК України скасувати. Закрити кримінальне провадження за ч.1 ст.135КК України щодо ОСОБА_6 на підставі п. 7 ч. 1 ст.284, ст.417 КПК Україниу зв`язку із відмовою потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2018 року щодо ОСОБА_6 за ч.2ст.286КК України в частині призначеного покарання змінити.

Визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та за його вчинення призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Взяти ОСОБА_6 під варту в залі суду негайно.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 відраховувати з 23 січня 2020 року.

В іншій частині вирок районного суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а ОСОБА_6 в той самий строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Суддя-доповідач /підпис/ ОСОБА_1

Судді /підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_3

"Копія. Згідно з оригіналом."

Суддя - доповідач _________________ ОСОБА_1

(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)

23.01.2020 року

(дата засвідчення копії)