ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа №756/9879/16-а

провадження №К/9901/7596/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в міста Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Аліменка В.О., суддів Безименної Н.В., Епель О.В.)

у справі № 756/9879/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в міста Києві

про визнання протиправним рішення, зобов`язання призначити та виплатити грошову допомогу,

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернулась до Оболонського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила суд:

визнати протиправним рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначені одноразової грошової допомоги, а також щодо визначення відсутності підстав для такої допомоги через відсутність необхідного у ОСОБА_1 стажу;

зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити ОСОБА_1 відповідно до пункту 71 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення.

2. Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 04.11.2016 у задоволенні зазначеного позову відмовлено.

3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

4. У поданій касаційній скарзі Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в міста Києві із посиланням на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у вересні 2015 року ОСОБА_1 вийшла на пенсію за віком маючи педагогічний стаж 30 років 9 місяців 22 дні. До виходу на пенсію позивач працювала в системі позашкільної освіти викладачем по класу фортепіано у Дитячій школі мистецтв №5 Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

6. 10 травня 2016 року ОСОБА_1 звернулась з листом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати їй грошової допомоги.

7. Листом від 31.05.2016 року №6840/06 Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про те, що вона не має стажу 30 років на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», для виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.

8. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, у даному переліку посада позивача у школі мистецтв дійсно не була передбачена, а наявність доручення Кабінету Міністрів України від 06.01.1996 №397/21 без відповідних змін до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, не є достатньою законодавчою підставою для зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи позивача на посаді викладача в позашкільних закладах освіти.

10. Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позивача наявний спеціальний педагогічний стаж, її посади відносяться до посад педагогічних працівників, а тому вона має право на пенсію за вислугою років, і відповідно має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. У своїй касаційній скарзі відповідач з посиланням на постанову Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі №419/794/15-а наголошує на відсутності у викладачів музичних шкіл, які відносяться до закладів позашкільної освіти, права на отримання пенсії за вислугу років на підставі п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та, відповідно, грошової допомоги при виході на пенсію.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити таке.

13. Ключовим питанням у справі є таке: чи відноситься посада викладача по класу фортепіано у Дитячій школі мистецтв в системі позашкільної освіти до педагогічних посад, що дають право на отримання пільгової пенсії.

14. Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ (тут і далі - у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

15. Переліком № 909 (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету міністрів України від 26.09.2002 № 1436) установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

16. Дорученням № 397/21 дію Переліку № 909 поширено і на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання, без внесення змін до постанови.

17. Однак таке доручення було прийнято 06.01.1995, тобто до внесення постановою Кабінету міністрів України від 26.09.2002 № 1436 змін у Перелік № 909, редакцією якого не було окремо виділено позашкільні навчальні заклади і посади, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років.

18. Таким чином, Доручення № 397/21 не поширює свою дію на Перелік № 909 (у редакції, чинній після внесення змін Постановою Кабінету міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1436). Водночас, при внесенні змін у зазначений Перелік, зміст Доручення № 397/21 Кабінетом Міністрів України не був урахований.

19. Верховний Суд України у постанові від 25.05.2016 у справі № 419/794/15 висловив позицію, що наявність Доручення № 397/21 без відповідних змін до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на що дає право на пенсію за вислугу років, не є достатньою законодавчою підставою для зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи позивачки на посаді викладача в позашкільних закладах освіти.

20. Разом з цим, Верховний Суд вважає, що Верховний Суд України при ухвалені постанови не врахував та не проаналізував положення Закону України «Про освіту» (далі - Закон №1060-XII), Закону України «Про позашкільну освіту» (далі - Закон № 1841-III), Переліків №963, № 433, які поряд із наведеними нормативно-правовими актами також регулюють правовідносини, що виникають при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України заяв громадян про призначення пенсій за вислугу років.

Так, за приписами ст. 28 Закону № 1060-XII система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Згідно з ст. 29 Закону № 1060-XII структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Відповідно до ст. 12 Закону № 1841-III та п. 6 Переліку № 433 до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Статтею 21 Закону № 1841-III передбачено право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

21. У постанові від 26.03.2019 у справі №484/211/17 при розгляді подібних правовідносин Верховний Суд відступив від висновків, викладених у постанові від 25.05.2016 у справі №419/794/15 і дійшов наступних висновків:

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає, що на спірні правовідносини розповсюджується також дія Переліку №963, який відносить посаду «викладач» до педагогічних посад.

Згідно з п. 3 розд. VIII «Прикінцеві положення» Закону № 1841-III до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Верховний Суду наголошує й на тому, що відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Згідно з ч. 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 3 статті 46 Конституції України).

Конституційний Суд України у п. 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

...

Проте, Верховний Суд України при ухваленні постанови від 25 травня 2016 року у справі №419/794/15-а віддав перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень статті 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.

Таким чином, викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.

За таких обставин, з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення, Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 419/794/15-а щодо відсутності у викладачів музичних шкіл, які відносяться до закладів позашкільної освіти, права на отримання пенсії за вислугу років на підставі п. «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ».

15. У справі, що розглядається, відповідач протягом розгляду справи наголошував на позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 25.05.2016 у справі №419/794/15-а та від якої Верховний Суд відступив у зазначеному вище рішенні.

16. Таким чином, беручи до уваги той факт, що позивач у цій справі працювала викладачем у Дитячій школі мистецтв та має педагогічний стаж понад 30 років, зважаючи на правовий висновок Верховного Суду у справі №484/211/17, колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача права на отримання пенсії за вислугу років на підставі п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та, відповідно, грошової допомоги при виході на пенсію, яка передбачена п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

17. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

18. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

19. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

20. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статті 341, 343, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в міста Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 у справі № 756/9879/16-а - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя С.Г. Стеценко

Суддя Л.В. Тацій