ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року справа №200/9085/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Гаврищук Т.Г., Ястребової Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року в справі № 200/9085/19-а (головуючий І інстанції Стойка В.В., повний текст судового рішення складено та підписано 30 вересня 2019 року в м. Слов`янськ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ, пенсійний орган), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо невиплати пенсії за віком за період з серпня 2014 року по травень 2017 року та зобов`язати здійснити виплату пенсії за цей період;

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо не включення позивача до списку осіб, які з 01.01.2016 мають право на перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», направленого до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області для отримання довідки про розмір їх грошового забезпечення для здійснення перерахунку та виплати їм пенсії;

- зобов`язати відповідача включити ОСОБА_1 до такого списку, який направити до ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області» або іншого уповноваженого органу для отримання довідки про розмір його грошового забезпечення для здійснення перерахунку та виплати пенсії, на підставі якої здійснити перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 січня 2016 року з урахуванням проведених раніше виплат;

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо невиплати позивачу пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з його від`їздом на постійне місце проживання за кордон та зобов`язати здійснити виплату цих сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за лінією МВС та перебував на обліку відповідача. До початку проведення АТО позивач мешкав у м. Шахтарську Донецької області, проте вимушений був переїхати до Російської Федерації, де отримав посвідку на постійне місце проживання, а пізніше паспорт громадянина. З травня 2017 року ОСОБА_1 отримує пенсію за новим місцем проживання.

Представник позивача 30.08.2017 звернувся до ГУ ПФУ із заявою, в якій просив виплатити заборгованість по виплаті пенсії за період із 01.08.2014 по 31.05.2017 та пенсію за шість місяців наперед у зв`язку з від`їздом на постійне місце проживання за кордон.

У задоволенні заяви відмовлено, оскільки позивач не надав до органів Пенсійного фонду України довідку, що підтверджує наявність у нього статусу внутрішньо переміщеної особи, виплата пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з від`їздом за кордон не може бути виплачена з підстав не подання відповідної заяви та документів.

Також ОСОБА_1 зазначає, що у наданих відповідачем до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області списках для оформлення довідок про грошове забезпечення осіб з числа пенсіонерів, які одержують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та мають право на перерахунок пенсії з 01.01.2016, він відсутній. Це зумовило не проведення перерахунку розміру його пенсії (а.с. 4-12).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за період з 01.11.2014 по 08.09.2016. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, пенсійний орган подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється на підставі довідки, що підтверджує статус особи як внутрішньо переміщеної.

Апелянт наголошує, що позивач за поновленням виплати пенсії з листопада 2014 року не звертався, не надавав довідку внутрішньо переміщеної особи та відомості про відкритий картковий рахунок в установі «Державний ощадний банк України».

Таким чином, на думку ГУ ПФУ, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині (а.с. 91-96).

ОСОБА_1 також не погодився із висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні адміністративного позову, зазначивши про їх незаконність та необґрунтованість.

Позивач посилається на те, що право на перерахунок розміру пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виникло з 01.01.2016. На той час він перебував на обліку ГУ ПФУ, отже на нього розповсюджується наведене право.

З приводу відмови суду в задоволенні вимоги про зобов`язання виплатити пенсію за шість місяців наперед у зв`язку з від`їздом на постійне місце проживання за кордон, позивач вказує, що Порядком № 22-1 передбачено подання особою не лише паспорту громадянина України для виїзду за кордон як документу, що посвідчує особу. Тобто відмовляючи в призначенні цих коштів, пенсійний орган, з яким погодився суд першої інстанції, діяв всупереч нормам чинного пенсійного законодавства (а.с. 98-102).

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 є пенсіонером за МВС та на теперішній час проживає на території Російської Федерації, що підтверджує посвідка на тимчасове проживання від 25.04.2016.

Відповідно до заяви про витребування документа з території іноземної держави від 19.07.2016 витребувано в ГУ ПФУ атестат про припинення виплати пенсії.

ОСОБА_1 знято з обліку в зв`язку із виїздом на постійне місце проживання за кордон, пенсію виплачено по 31.10.2014, що підтверджується Атестатом від 09.09.2016 № 1114/03-2-08 року (а.с. 17).

Представник позивача 30.08.2017 звернувся до пенсійного органу із заявою про виплату заборгованості з пенсії за період із 01.08.2014 по 31.05.2017, а також виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з від`їздом на постійне місце проживання за кордон на рахунок в Сбербанку Россії.

У відповідь на заяву відповідач у листі від 28.09.2017 № 11182/03-2 повідомив, що виплата заборгованості по пенсії за вказаний період є неможливою, оскільки до органів Пенсійного фонду України не подано довідку, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи. Виплата пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з від`їздом позивача за кордон також не може бути виплачена, оскільки останній не подав до органів Пенсійного фонду України відповідні заяву та документи. Відповідач наголошує, що виплата пенсії можлива лише на рахунок, відкритий у ВАТ «Державний ощадний банк України». Аналогічні підстави для відмови в проведенні виплат викладені в листі пенсійного органу від 17.05.2019 № 5449/08-4. Також в цьому листі зазначено про відсутність підстав для перерахунку розміру пенсії позивача, оскільки він не перебуває на обліку відповідача після виїзду за кордон.

Державна установа «Територіальне медичне об`єднання міністерства внутрішніх справи України по Донецькій області» листом від 16.05.2019 № 33/25-474 повідомила, що у наданих відповідачем до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області списках для оформлення довідок про грошове забезпечення осіб з числа пенсіонерів, які одержують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та мають право на перерахунок пенсії із 01.01.2016, позивач відсутній. З огляду на що довідка про розмір грошового забезпечення не виготовлялась.

У листі від 23.04.2019 № 4638/03-74 пенсійний орган вказав, що відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження порядку оформлення документів для призначення перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а деяких інших осіб» від 30.01.2007 № 3-1 для отримання пенсії за 6 місяців наперед позивачу необхідно особисто звернутись на прийом до органів ПФУ із заявою про припинення виплати пенсії. До заяви додається закордонний паспорт з відповідною відміткою про виїзд на постійне місце проживання за кордон, атестат про зняття з обліку за місцем постійного проживання, а також картковий рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк».

На адвокатський запит від 06.05.2019 № 177-05/19, поданий в інтересах позивача, відповідач у листі від 17.05.2019 № 5449/38-4 пояснив, що виплата пенсії ОСОБА_1 не проводилася у зв`язку з тим, що він не зареєструвався як внутрішньо переміщена особа на підконтрольній українській владі території та не надав довідку, яка підтверджує цей статус відповідно до «Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509.

Вважаючи, що ГУ ПФУ без належного законодавчо-встановленого підґрунтя не сплатило йому кошти пенсійних виплат, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» та пункту 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402 органами, що здійснюють призначення (перерахунок) та виплату пенсій за вислугу років та по інвалідності, особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-ХІІ з 01.01.2007 визначені головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно з п. 12 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485 (далі - Положення № 28-2), Управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс та кошторис видатків, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач перебував на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області як одержувач пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Загальний порядок виплати пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом № 2262-ХІІ органами Пенсійного фонду України визначено ст. 52 цього Закону.

За приписами вказаної норми пенсіонерам з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, а також іншим особам, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформляються органом Пенсійного фонду України.

Виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

У статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 до виїзду за кордон перебував на обліку та отримував пенсію в ГУ ПФУ.

За постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 23 липня 2014 року № 436 на території Донецької та Луганської областей, починаючи з 24 липня 2014 року запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи, а постановою від 06 серпня 2014 року № 466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій» НБУ зобов`язав банки України, небанківські установи та національного оператора поштового зв`язку, які є платіжними організаціями внутрішньодержавних/міжнародних платіжних систем та/або їх учасниками, призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою, до переходу району/міста обласного значення Донецької та/або Луганської областей під контроль української влади.

07 листопада 2014 року КМУ прийняв постанову № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства», якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства (далі - Тимчасовий порядок).

Згідно з пунктом 2 Тимчасового порядку (зі змінами, внесеними згідно з постановами КМУ від 11 березня 2015 року № 109 та від 08 квітня 2015 року № 239) у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням у населених пунктах на тимчасово неконтрольованій території здійснюється після повернення такої території під контроль органів державної влади.

Також за пунктом 8 Тимчасового порядку (із змінами, внесеними згідно з постановами КМУ від 08 квітня 2015 року № 239, від 26 серпня 2015 року № 636) особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Проте постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2015 року в справі № 826/18826/14, яка набрала законної сили, пункт 2 Тимчасового порядку визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття. Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2015 року, пункт 2 Тимчасового порядку порушує право позивачів на отримання належної їм пенсії, інших видів соціальних виплат та допомоги.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені цим особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: перебування внутрішньо переміщених осіб на обліку за місцем фактичного проживання, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк України».

Проте вказаний підзаконний акт не є законом, тому не може звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Крім того він не регулює питання щодо здійснення пенсійних виплат особам, які з районів проведення АТО до теперішнього часу не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади.

Разом з тим відповідно до матеріалів справи позивач не є внутрішньо переміщеною особою, у зв`язку із чим він має право на отримання пенсії на загальних підставах, тобто в ГУ ПФУ, яке у свою чергу продовжує виконувати передбачені чинним законодавством повноваження за місцем реєстрації.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, не запроваджено.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» на території Донецької області розпочато антитерористичну операцію.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ (далі - Закон № 1669-VІІ) період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Про необхідність соціального захисту осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, ідеться і в Законі України від 18 січня 2018 року № 2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» (далі - Закон № 2268-VIII).

У статті 2 цього Закону передбачено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

Підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.

Це віднайшло своє підтвердження і в пункті 2 статті 4 Закону № 2268-VIII, де зазначено, що цілями державної політики є, зокрема, захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб; та пунктах 1, 3, 4 статті 6 цього Закону, де вказано, що основними напрямами захисту прав і свобод цивільного населення на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях є: захист основоположних політичних і громадянських прав і свобод людини; сприяння забезпеченню відновлення порушених матеріальних прав; сприяння забезпеченню соціально-економічних, екологічних та культурних потреб.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Як зазначено у статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до статті 1 Конституції Україна є правовою державою.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Як зазначив ЄСПЛ у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 цього рішення зазначено, що наведених міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою, статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдови за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров`я». Однак навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів у межах своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Україна від зобов`язань, визначених статями 1, 14 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, в окремих районах Донецької та Луганської областей України відповідно до статті 15 Конвенції не відступала, оскільки у постанові Верховної Ради України № 462-УІІІ від 21 травня 2015 року, якою схвалено заяву Верховної Ради України «Про відступ України від окремих зобов`язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод», зазначено про відступ від окремих зобов`язань, визначених пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статями 5, 6, 8 та 13, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих Російською Федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України.

Отже, ненадання позивачем, який не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, не є підставою для невиплати пенсії.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 03.10.2018 у справі № 638/2208/17.

Оскільки між сторонами відсутній спір, що ОСОБА_1 перебував на обліку ГУ ПФУ по 08.09.2016, а пенсія йому сплачена по жовтень 2014 року, суд апеляційної інстанції погоджує викладений в оскаржуваному судовому рішенні висновок, що позивач має право на отримання пенсії за період з 01.11.2014 по 08.09.2016, спростовуючи доводи пенсійного органу, викладені в його апеляційній скарзі.

Дослідивши доводи ОСОБА_1 щодо наявності в нього права отримувати пенсію з урахуванням перерахунку її розміру з 01.01.2016 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку.

Статтею 63 Закону № 2262-ХІІ визначено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку в зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23 грудня 2015 року № 900-VIII (набрав чинності 29.12.2015) статтю 63 Закону № 2262-ХІІ доповнено новою частиною такого змісту: «Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських».

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом встановлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11 листопада 2015 року № 988 (далі - Постанова № 988), п. 1 якої встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 цієї постанови затверджено: схему окладів за спеціальним званням поліцейських у розмірах згідно з додатком 1; схему посадових окладів курсантів вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання в розмірах згідно з додатком 2; схеми посадових окладів поліцейських у розмірах згідно з додатками 3-10.

За приписами п. 4 Постанови № 988 керівникам органів, закладів та установ Національної поліції надано право в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення: 1) установлювати: посадові оклади поліцейським та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання в розмірах, визначених затвердженими цією постановою схемами, згідно з додатками 2-10; надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби, підвищення за службу в поліції особливого призначення (особам, які безпосередньо виконують функції із забезпечення громадського порядку та безпеки громадян) у розмірі до 100 відсотків посадового окладу; 2) здійснювати преміювання поліцейських відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби; 3) надавати поліцейським матеріальну допомогу для оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Згідно з п. 6 наведеної постанови видатки, пов`язані з набранням чинності цією постановою, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання Національної поліції.

Відповідно до абзацу другого розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 року № 947 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» шляхом доповнення постанови додатками 135 і 243 такого змісту: схема посадових окладів керівних працівників та спеціалістів міжрегіонального та регіональних територіальних органів МВС та схема посадових окладів керівних працівників та спеціалістів міжрегіональних територіальних органів Національної поліції.

Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45), за приписами п. 1 якого перерахунок раніше призначених відповідно до цього Закону пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Відповідно до п. 2 Порядку № 45 на підставі положень пункту 1 цього Порядку Кабінет Міністрів України, Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв`язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п`ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.

Пенсійний фонд України повідомляє у п`ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки).

Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені зі служби, якщо інше не передбачено цим Порядком (п. 3 Порядку № 45).

Невключення ОСОБА_1 до списку осіб, які мають право на перерахунок розміру пенсії, пенсійний орган пояснив тим, що повідомлення про наявність підстав для перерахунку розміру пенсії датовано 28.03.2017, коли позивач вже не перебував на обліку відповідача.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким обґрунтуванням, зважаючи на те, що право на перерахунок розміру пенсії виникло 01.01.2016, тому несвоєчасне повідомлення суб`єктом владних повноважень про наявність підстав не може обмежувати право особи отримувати пенсію в належному розмірі.

Таким чином, вимоги ОСОБА_1 щодо протиправного не включення його до списку осіб, які з 01.01.2016 мають право на перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», направленого до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області для отримання довідки про розмір їх грошового забезпечення для здійснення перерахунку та виплати їм пенсії та необхідності вчинення відповідачем дій спрямованих на відновлення права особи на перерахунок розміру її пенсії підлягає задоволенню.

Стосовно доводів ОСОБА_1 про наявність у нього права на отримання пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з від`їздом на постійне місце проживання за кордон, викладених в його апеляційній скарзі, суд зазначає наступне.

Статтею 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування регламентовано, що в разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання.

Пунктом 1.5. Порядку № 22-1 встановлено, зокрема, що заява про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Відповідно до пункту 2.25 Порядку № 22-1 до заяви про виплату пенсії у зв`язку з виїздом за кордон подається паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відповідним записом про виїзд на постійне місце проживання за кордон, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні.

Згідно з матеріалами справи до заяви від 30.08.2017, яка подана у тому числі на виконання вимог ст. 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до неї додано довідку банку про відкриття рахунку, копію посвідки на проживання, копію довідки про призначення пенсії в РФ, конверт для зворотного відправлення.

Таким чином, поданий представником пакет документів не відповідає визначеному Порядком № 22-1, що зумовлює правомірність відмови ГУ ПФУ у виплаті ОСОБА_1 пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з його від`їздом на постійне місце проживання за кордон та правильність висновків суду першої інстанції з цього приводу.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до вимог ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення у відповідній частині.

Главою 8 Розділу І Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано процесуальні питання, пов`язані зі сплатою судового збору та розподілом судових витрат.

Частиною 2 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо оплату судових витрат відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, витрати розподіляються відповідно до судового рішення.

За приписами ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 6 ст. 139 КАС України).

Відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року під час розподілу судових витрат суд стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань пенсійного органу понесені судові витрати у вигляді сплаченого за звернення з адміністративним позовом судового збору в розмірі 128,07 грн.

Оскільки суд апеляційної інстанції збільшив обсяг задоволених позовних вимог та враховуючи, що, на думку суду, відповідно до прохальної частини позову відновлення права особи на одержання належних пенсійних виплат складається з трьох аспектів, необхідність задоволення двох з яких підтверджена судом апеляційної інстанції, на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за звернення з адміністративним позовом в розмірі 512,27 грн.

З приводу розподілу судових витрат, понесених ОСОБА_1 у зв`язку зі зверненням до суду апеляційної інстанції необхідно зазначити наступне.

Відповідно до обґрунтування та прохальної частини апеляційної скарги позивач просить задовольнити його вимоги щодо наявності права на перерахунок розміру пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01.01.2016 та на отримання пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з від`їздом на постійне місце проживання за кордон. Отже, враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку про часткове стягнення з пенсійного органу судового збору за звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою в розмірі 576,30 грн пропорційно задоволеним вимогам.

З приводу вимог позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Досліджуючи надані документи, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено в частині 5 ст. 134 КАС України, тобто розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.ч. 2, 3 ст. 30 вищевказаного Закону).

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до матеріалів справи між позивачем та Адвокатським бюро «Івана Хомича» 09 квітня 2019 року укладено договір про надання правової допомоги, ціна якої складає 25000,00 грн.

Згідно з квитанцією від 10.04.2019 № 0.0.1321161266.1 ОСОБА_1 сплатив АБ «Івана Хомича» 25000,00 грн.

Разом з тим, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн за 15 годин роботи (консультації з правових питань - 4000,00 грн за 6 годин роботи, правова оцінка та аналіз судової практики - 5000,00 грн за 6 годин роботи, збирання (отримання) доказів - 6000,00 грн за 3 години роботи, написання позовної заяви - 8000,00 грн за 4 години роботи, підготовка позовної заяви та копії документів до неї для направлення до суду - 2000,00 грн за 1 годину роботи) датований 12 червня 2019 року. Тобто станом на момент укладання договору, визначення розміру гонорару адвоката та його оплати позивачем розрахунок не існував. Наведене зумовлює виникнення в суду сумнівів про обґрунтованість розрахунку витрат на професійну правничу допомогу.

Окрім цього, суд зазначає, що адміністративний позов подано до відділення поштового зв`язку для відправлення 13 липня 2019 року, тобто більш ніж через три місяці після укладання договору та оплати послуг адвоката, хоча відповідно до розрахунку загалом робота над підготовкою позову тривала 15 годин.

Враховуючи викладені сумніви та розбіжності суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення з пенсійного органу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.

Керуючись статями 139, 291, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року в справі № 200/9085/19-а - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року в справі № 200/9085/19-а - задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року в справі № 200/9085/19-а - в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невключення ОСОБА_1 до списку осіб, які з 01.01.2016 мають право на перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», направленого до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області для отримання довідки про розмір їх грошового забезпечення для здійснення перерахунку та виплати їм пенсії, зобов`язання включити позивача до такого списку, направивши його до відповідного уповноваженого органу, здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016 з урахуванням проведених раніше виплат - скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову.

Визнати протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невключення ОСОБА_1 до списку осіб, які з 01.01.2016 мають право на перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», направленого до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області для отримання довідки про розмір їх грошового забезпечення для здійснення перерахунку та виплати їм пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, б. 3, ЄДРПОУ 13486010) включити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до списку осіб, які з 01.01.2016 мають право на перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та направити зазначений список до уповноваженого органу для отримання довідки про розмір його грошового забезпечення для здійснення перерахунку та виплати пенсії, на підставі якої здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії, починаючи з 01 січня 2016 року з урахуванням проведених раніше виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, б. 3, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за звернення з адміністративним позовом в розмірі 512,27 грн грн (п`ятсот дванадцять гривень 27 копійок).

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, б. 3, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за звернення з апеляційною скаргою в розмірі 576,30 грн (п`ятсот сімдесят шість гривень 30 копійок).

Повний текст судового рішення складено та підписано 22 січня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

Т. Г. Гаврищук

Л. В. Ястребова