ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2020 року м. Київ № 640/20119/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксани Анатоліївни

третя особа:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»

про

визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом (з урахуванням уточненої позовної заяви від 30.11.2019 року) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксани Анатоліївни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.09.2019 року у виконавчому проваджені №60150447.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60150447 від 25.09.2019 року, оскільки його повноваження розповсюджуються на виконавчий округ міста Києва, однак місце реєстрації та проживання позивача є Дніпропетровська область, смт Широке, тим самим відповідачем порушено вимоги статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2019 року позовна заява залишена без руху та встановлено термін для усунення виявлених судом недоліків.

03.12.2019 року до суду надійшла заява позивача на виконання вимог ухвали від 29.10.2019 року та уточнена позовна заява.

05.12.2019 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження. Одночасно даною ухвалою від відповідача витребувані належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження.

Також, 05.12.2019 року, за результатами розгляду клопотання позивача, судом постановлено ухвалу про відмову у задоволені клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 19.12.2019 року у зв`язку з невиконанням відповідачем процесуального обов`язку по наданню витребуваних судом документів, а також враховуючи необхідність отримання додаткових документів для вирішення справи по суті, суд повторно витребував у Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксани Анатоліївни належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №60150447 та всіх матеріалів, що були, або які мали бути взяті ними до уваги при прийняті рішення, вчиненні дій, допущення бездіяльності з приводу яких подано позов.

24.12.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій стверджується про відповідність дій приватного виконавця вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Відповідач зазначає, що стягувачем була надана заява про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) - карткового рахунку № НОМЕР_1 в валюті гривні, відкритого в ТОВ «Вердикт Капітал», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд.5 Б. При цьому, в силу положень ч.3 ст.6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ОСОБА_1 є власником карткового рахунку на наявних на цьому рахунку грошових коштів, що підтверджується довідкою ТОВ «Вердикт Капітал». Наведене вказує на наявність у приватного виконавця на підставі частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» були підстави для відкриття виконавчого провадження.

Також 24.12.2019 року відповідачем подані витребувані судом документи - копії матеріалів виконавчого провадження.

26.12.2019 року третьою особою подані пояснення на позов, в яких ТОВ «Вердикт Капітал», посилаючись на положення Закону України «Про виконавче провадження» та судову практику, вказує на безпідставність заявлених позивачем вимог.

У зв`язку з неявкою в судове засідання, призначене на 15.01.2020 року учасників процесу, судом на підставі ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України продовжено розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ознайомившись з письмово викладеними позиціями учасників процесу, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 12.09.2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївни вчинено виконавчий напис №4700 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , що є боржником за кредитним договором №630183022 від 24.07.2014 року на загальну суму 45 606,11 грн.

25.09.2019 року Стягувач - ТОВ «Вердикт Капітал» звернувся до Приватного виконавця Клітченко Оксани Анатоліївни з заявою вих.№5639 про примусове виконання виконавчого напису №4700, вчиненого 12.09.2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною, в якій було зазначено, що місцем реєстрації боржника є АДРЕСА_1 .

На підставі вказаної заяви, відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.09.2019 року ВП №60150447 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 12.09.2019 року №4700, яку було направлено боржнику за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження №60150447 від 25.09.2019 року протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі - Закон №1404-VIII, у редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Примусове виконання рішень, у відповідності до положень ст.5 Закону №1404-VIII покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно ч.1 ст.1 Закону України від 02.06.2016 року №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (надалі - Закон №1403-VIII, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №1403-VIII завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

У п.3 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно ч.1 ст.27 Закону №1403-VIII фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

За правилами ч.1 ст.24 Закону №1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Частиною першою статті 19 Закону №1404-VIII передбачено, серед іншого, право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника (ч.2 ст.24 Закону №1404-VIII).

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорта позивача, що є боржником у виконавчому провадженні №60150447 - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 16.12.2004 року.

Також, у виконавчому написі нотаріуса від 12.09.2019 року №4700, що міститься в матеріалах виконавчого провадження вказано лише, що місцем реєстрації боржника, ОСОБА_1 , є АДРЕСА_1 . Інших відомостей щодо можливого місця виконання даного виконавчого напису зміст останнього не містить.

При цьому, у заяві про примусове виконання рішення від 25.09.2019 року вих.№5639, поданої стягувачем - ТОВ «Вердикт Капітал» до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А., зазначено про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса від 12.09.2019 року №4700. Водночас, даних щодо адреси місцезнаходження майна боржника у заяві наведено не було.

Разом з тим, виконавче провадження щодо позивача відкрито не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, а в іншому виконавчому окрузі - міста Києва.

Оцінюючи доводи відповідача щодо правомірності дій приватного виконавця з огляду на положення Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», судом враховується наступне.

Згідно ст.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Пунктом 7.1 ст.7 вказаного Закону передбачено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Як вбачається з наданої стягувачем - ТОВ «Вердикт Капітал» приватному виконавцю копії Анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум-готівка», ОСОБА_1 24.07.2014 року прийнято пропозицію Банку на оформлення «Максимум-готівка» (надалі - Картка) та виявлено бажання відкрити в банку Рахунок ЕПЗ (електронний платіжний засіб) та отримати Картку, а також отримати від Банку кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії з лімітом в межах 75 000,00 грн по рахунку позивача ЕПЗ на умовах, що вказуються в договорі.

Згідно із визначенням, наведеним у п.1.31 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжний інструмент - це засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому носії інформації, який використовується для ініціювання переказів. До платіжних інструментів належать документи на переказ та електронні платіжні засоби.

В пунктах 14.1, 14.5, 14,8 ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» закріплено, що електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу. Користувачем електронного платіжного засобу може бути юридична або фізична особа. Банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу.

За змістом Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (надалі - Публічна пропозиція Банку) (текст Публічної пропозиції Банку станом на 02.09.2013 року за посиланням в мережі Інтернет: https://alfabank.ua/modules/pages/upload/files/Public_Agreement_Complex.pdf), відповідно до статті 633 Цивільного кодексу України Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» оголошує Публічну пропозицію на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (надалі - Публічна пропозиція) з можливістю обслуговування фізичних осіб - резидентів чи нерезидентів (при розміщенні Депозитних вкладів) у Системі «Інтернет-сервісу «My Alfa-bank» щодо дистанційного розпорядження рахунками тощо (далі - Договір), умови якого наведені нижче.

У розділі I «Терміни, що застосовуються в Договорі» визначається, що відновлювана кредитна лінія (Кредитна лінія) - це сума коштів, у межах якої Банк кредитує Держателя у гривні для здійснення платіжних операцій по Рахунку СПЗ, у т.ч. з використанням спеціального платіжного засобу (Картки) без зарахування коштів у сумі ліміту кредитної лінії на його банківський рахунок, відображаючи такі операції за рахунками Банку для обліку кредитів. Сума ліміту Кредитної лінії, строк її дії і умови її використання встановлюються цим Договором, при цьому, Держатель має право користуватись коштами Кредитної лінії у межах загального ліміту Кредитної лінії частково або повністю. Внесені на рахунок погашення заборгованості по Кредитній лінії кошти можуть знову використовуватись Держателем аж до вичерпання усієї суми ліміту Кредитної лінії, за умови повного погашення заборгованості по Кредитній лінії установленій даним Договором згідно з умовами цього Договору. Кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії може надаватися клієнтам, що акцептували умови цієї Публічної пропозиції за продуктами Кредитна Картка «Альфа-Спринт»/ «Альфа-Покупка»/ «Альфа-Преміум», «Прибуткова картка з кредитом», 2 «Прибуткова картка з кредитом в рамках зарплатного проекту», «Платіжна Ко-бренд картка DREAMCARD», «Картка комфорту», «Максимум»/«Максимум-готівка», а також за продуктами Пакети послуг «Кредит готівкою»/«Кредит готівкою «Партнерський»»/ «Моментальні гроші», «Відновлювальна кредитна лінія», що акцептовані Клієнтом після « 31» травня 2013 р.

Вказаною Публічною пропозицією Банку також передбачається і дистанційне розпорядження рахунками - операції з розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на Рахунку Користувача, шляхом надання за допомогою Системи «Інтернет-сервісу «My Alfa-bank» Заявок на договірне списання, підписаних Електронним підписом та здійснення Інформаційних операцій.

При цьому, як вбачається зі змісту Анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції Банку, що заповнена і підписана ОСОБА_2 24.07.2014 року, останнім зазначена адреса постійної реєстрації: АДРЕСА_1 . Також адреса зазначена і в графі «Відомості про місце фактичного проживання».

Зважаючи на зміст заяви стягувача про примусове виконання рішення від 25.09.2019 року та документів, доданих до цієї заяви, зокрема копії Заяви-анкети про акцепт Публічної пропозиції Банку, що не містять будь-яких даних щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 у місті Києві, чи про його фактичне проживання (перебування) у місті Києві, чи місцезнаходження його майна у місті Києві, суд приходить висновку про відсутність у приватного виконавця виконавчого округу міста Київ правових підстав для висновку щодо можливості прийняти до виконання виконавчого документа на території, на яку поширюються його функції.

Крім того, суд вважає за доцільне наголосити, що у даному випадку приватний виконавець прийшов до помилкового висновку, що місцезнаходженням майна боржника може вважатись адреса розташування ТОВ «Вердикт Капітал» (м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд.5 Б), де, як зазначив стягувач у листі за вих.№13880545 без дати, у ОСОБА_1 відкрито рахунок «для обліку поточної заборгованості» № НОМЕР_1 в валюті гривня, оскільки за оскаржуваною постановою про відкриття виконавчого провадження вказана юридична особа і є стягувачем у виконавчому провадженні №60150447.

Не може вважатись місцезнаходженням майна боржника і адреса ПАТ «Альфа-Банк», який, крім іншого визначений стягувачем визначений банком отримувача коштів (Отримувач: ТОВ «Вердикт Капітал») за виконавчим написом.

До того ж, фактично місцезнаходження банку не може вважатись місцезнаходженням майна боржника, оскільки, по-перше: відсутні докази перебування належних боржнику коштів у відділені банку саме у місті Києві (Банк нараховує біля 250 відділень на території України); по-друге: самі банківські рахунки чи електронні гаманці, на яких обліковуються кошти та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою відповідних платіжних інструментів не є майном у розумінні положень ст.190 Цивільного кодексу України, оскільки вони не є окремими речами чи їх сукупністю, а фактично є засобом обліку руху грошових коштів та призначені для виконання клієнтами платіжних систем певних операцій.

Статтею 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (ст.179 цього ж Кодексу).

Відповідно до пункту 1.27 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Картковий рахунок - це банківський поточний картковий рахунок Клієнта, який відкривається на договірній основі для обліку грошових коштів Клієнта та здійснення розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України. По картковому рахунку проводиться облік операцій за платіжними картками Клієнта.

Пунктами 3.1, 3.2 ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість.

Поняття «картковий рахунок» було передбачено Постановою НБУ від 19.10.2005 року «Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням» №137, яке втратило чинність на підставі Постанови НБУ від 30.04.2010 року №223.

При цьому жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що «картковий рахунок» є майном в розумінні ст.190 Цивільного кодексу України. Так само, не передбачено й визначення місцезнаходження «карткового рахунку» за місцем знаходження будь-якого банку.

До того ж, матеріали справи не містять жодних доказів, що на рахунку позивача, що був би відкритий в АТ «Альфа-Банк» або у ТОВ «Вердикт Капітал», знаходяться грошові кошти, що давало б підстави вважати їх майном боржника, відповідно, визначати за допомогою цього місцезнаходження майна боржника. А лист, що міститься в матеріалах виконавчого провадження, але не зазначений в додатку до заяви стягувача від 24.12.2019 року, не містить жодних вказівок на наявність на рахунку, що відкритий саме «для обліку поточної заборгованості», коштів, що належать ОСОБА_1 .

Наведене в сукупності вказує на те, що відповідачем не додержано вимоги ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або знаходження його майна, а в іншому виконавчому окрузі.

Суд дійшов висновку, що відповідач протиправно, всупереч чинного законодавства, прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в нього достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.09.2019 року ВП№60150447.

Згідно з частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктом владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксани Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження від 25.09.2019 року у виконавчому проваджені №60150447.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп. за рахунок Приватного виконавця Клітченко Оксани Анатоліївни (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд.4-А, оф.35 А).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя:

Н.А. Добрівська