Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/2755/19

Провадження № 1-в/553/26/2020

У Х В А Л А

Іменем України

22.01.2020м. Полтава

Ленінський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши клопотання про умовно-дострокове ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , освіта неповна середня, уродженця с.Ярмаки, Миргородського району, Полтавської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до засудження не одруженого, громадянина України, до засудження навчався у військовому ліцеї, раніше не судимий.

Засуджений: 24.09.2012 року Великобагачанським районним судом Полтавської області, за ст. 115 ч.2 п.10, 152 ч.4, 185 ч.1, 70 КК України до 13 років позбавлення волі. 27.06.2013 року колегією суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області вирок від 24.09.2012 року в часині призначеного покарання згідно ч.1 ст.70 КК України відмінено, вважати засудженим за ст. 115 ч.2 п.10, 152 ч.4, 185 ч.1, 70 КК України до 15 років позбавлення волі в іншій частині вирок залишено без змін. Ухвалою Ленінського районного суду м.Полтава від 04.02.2016 на підставі Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року, зараховано строк попереднього ув`язнення 12.05.2010 року по 28.11.2013 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, -

в с т а н о в и в :

Начальник Державної установи «Полтавська виправна колонія №64» та голова спостережної комісії Подільської районної у м. Полтаві ради звернулись до суду з поданням про умовно-дострокове звільнення з Державної установи «Полтавська виправна колонія №64» ОСОБА_4 , посилаючись на те, що 24.09.2012 року Великобагачанським районним судом Полтавської області його засуджено за ст. 115 ч.2 п.10, 152 ч.4, 185 ч.1, 70 КК України до 13 років позбавлення волі. 27.06.2013 року колегією суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області вирок від 24.09.2012 року в часині призначеного покарання згідно ч.1 ст.70 КК України відмінено, вважати засудженим за ст. 115 ч.2 п.10, 152 ч.4, 185 ч.1, 70 КК України до 15 років позбавлення волі в іншій частині вирок залишено без змін. Ухвалою Ленінського районного суду м.Полтава від 04.02.2016 на підставі Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року, зараховано строк попереднього ув`язнення 12.05.2010 року по 28.11.2013 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Засуджений ОСОБА_4 направив до суду заяву, в якій просив розглянути подання Полтавської виправної колонії (№64) у його відсутність, про час та місце розгляду подання повідомлений належним чином.

Начальник Полтавської виправної колонії (№64) направив до суду заяву з проханням розглянути матеріали подання у відсутності представника адміністрації Полтавської виправної колонії.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_4 , посилаючись на той факт, що засуджений вчинив особливо тяжкий злочин відносно неповнолітньої особи, є суспільно-небезпечною особою, прохав відмовити у зв`язку з не доведенням останнім ступеню виправлення.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали подання та особової справи, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1, ч.2, п.3) ч.3 ст.107 КК України,доосіб,яківідбуваютьпокарання увидіпозбавленняволі зазлочин,вчиненийувіці довісімнадцятироків,можебутизастосоване умовно-достроковезвільненнявідвідбування покараннянезалежновідтяжкості вчиненогозлочину. Умовно-достроковезвільненнявідвідбування покаранняможебутизастосоване,якщозасудженийсумлінною поведінкоютаставленнямдо працітанавчаннядовів своєвиправлення. Умовно-достроковезвільненнявідвідбування покаранняможебутизастосоване дозасудженихзазлочин,вчиненийувіці довісімнадцятироків,післяфактичноговідбуття: не менше двох третин строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі і була умовно-достроково звільнена від відбування покарання, але до закінчення невідбутої частини покарання та до досягнення вісімнадцятирічного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.

Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002 року „Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

Як встановлено судом засуджений ОСОБА_4 відбуває покарання з 12.05.2010 року, кінцевий строк відбування покарання 23.10.2021 рік.

За час перебування в СІЗО м.Полтави характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав.

З 04.04.2014 року засуджений ОСОБА_4 відбуває покарання в державній установі «Полтавська виправна колонія №64». Працевлаштований в господарській обслузі установи на посаді прибиральника службових приміщень.

Також з матеріалів особової справи вбачається, що відповідно до Характеристики від 23.02.2016 року (а.с.204 особової справи) від засудженого надходила заява про відмову від переведення до дільниці соціальної реабілітації. Відповідно до Характеристики від 01.11.2016 року(а.с.221 особової справи) від засудженого надходила заява про відмову від заміни покарання більш м`яким, станом на 23.09.2016 року оцінка ступеню виправлення : «Стає на шлях виправлення». Відповідно до Характеристики від 02.02.2018 року (а.с.245 особової справи) 23.02.2016 оку засудженому відмовлено в застосуванні пільги передбаченої ст.101 КВК України; 01.11.2016 року засудженому відмовлено в застосуванні пільги передбаченої ст.82 КК України. Висновок: засуджений не довів свого виправлення, на підставі ст.81 КВК України його недоцільно звільнити умовно-достроково. І лише в характеристиці від 15.11.2019 року (а.с.2 справи №553/2755/19) вказано, що засуджений довів своє виправлення.

Отже, з досліджених даних можна зробити висновок про нестабільну поведінку засудженого ОСОБА_4 під час відбування всього періоду покарання, і хоча існують в його поведінці і позитивні зміни, однак це в повній мірі не дає підстави вважати, що він своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

Відповідно дост. 6 КВК Українивиправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої право слухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Однією з головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто готовність до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.

Водночас, передумовою дострокового звільнення є саме «бездоганна» поведінка засудженого протягом всього строку відбування покарання і державні органи, які пов`язані із процесом виправлення та перевиховання засудженого та суд не мають підходити до цього питання формально.

Із врахуванням того, що ОСОБА_4 відбуває покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, вчиненого відносно неповнолітньої особи, який мав великий суспільний резонанс, засуджений є суспільно-небезпечною особою вчинив злочин в стані алкогольного сп`яніння, неможливо дійти висновку, що засуджений дійсно досяг виправлення.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні переконливі дані про те, що процес виправлення ОСОБА_4 досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в умовах перебування на волі, а сам факт працевлаштування та наявність заохочень не свідчить про його виправлення та сумлінне ставлення останнього до праці.

На теперішній час суд приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_4 своїми діями намагається стати на шлях виправлення. Проте є передчасним вважати, що він досяг виправлення.

У зв`язку з цим, для того щоб дійти висновку, що засуджений дійсно став на досяг виправлення необхідний більш тривалий час.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення подання відносно ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Керуючись ст.ст.537, 539 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

У задоволенні подання начальника Державної установи «Полтавська виправна колонія №64» та голови спостережної комісії Подільської районної у м. Полтаві ради про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_4 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Полтави протягом 7 діб з моменту її проголошення.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1