ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2020 року

Справа № 160/11489/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.

при секретарі судового засідання Бурцевій Я.Е.

за участю:

представника позивача Миджин Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - Васильківська райдержадміністрація Дніпропетровської області, відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області у відшкодуванні суми у розмірі 558 847,07 грн. за примусове відчуження у державну власність з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 12,9314 га на території Зеленогайської сільської ради Васильківського району кадастровий номер 1220785500:02:003, яка належала ОСОБА_1 ;

- стягнути з Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 45311,93 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 27.02.2018 року Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом прийнято рішення у справі №72/2а-4/17, яким постановлено примусово відчужити в державну власність з мотивів суспільної необхідності земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка перебуває у власності ОСОБА_1 за ціною 604159 грн. Відповідачем було виплачено позивачу 558847,07 грн., за виключенням суми у розмірі 45311,93 грн., як утриманого податку. Позивач вважає, що відповідач, стягуючи з суми виплати за примусово відчужену земельну ділянку податки у розмірі 45311,93 грн., діяв протиправно та не у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Ухвалою суду від 20.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням учасників справи.

Представник відповідача надав відзив на позов, у якому просив суд відмовити в задоволенні позову та в обгрунтування своєї позиції зазначив, що з позивача було правомірно утримано та сплачено податки в сумі 45311,93 грн. згідно вимог підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 162.1.1, 162.1.12 та 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, підпунктів 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1, підпункту 164.2.3 пункту 164.2 т пункту 164.3 статті 164, підпунктів 168.1.1 та 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, статті 172 Податкового кодексу України.

06.12.2019 року оголошено перерву у судовому засіданні до 27.12.2019 року; 27.12.2019 року оголошено перерву у судовому засіданні до 17.01.2020 року.

В судове засідання 17.01.2020 року з`явилась представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлений належним чином. Неприбуття в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 року у справі №872/2а-4/17 позовну заяву Васильківської райдержадміністрації Дніпропетровської області задоволено частково, вирішено:

- примусово відчужити в державну власність з мотивів суспільної необхідності земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 12,9314 га на території Зеленогайської сільської ради Васильківського району кадастровий номер 1220785500:02:003:0005 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , за ціною 604159 грн. для розміщення об`єктів Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" з видобутку корисних копалин загальнодержавного значення;

- зобов`язати ОСОБА_1 , звільнити земельну ділянку протягом 5 днів з дня виплати їй Васильківською райдержадміністрацією коштів в розмірі 604159 грн.

Позивачем зазначено та відповідачем не заперечується, що у липні 2018 року ОСОБА_1 було виплачено 558847,07 грн.

17.09.2018 року позивач подала до Васильківської райдержадміністрації Дніпропетровської області претензію, у якій просила сплатити заборгованість в розмірі 45311,93 грн., у строк до 01.10.2019 року.

Васильківською райдержадміністрацією Дніпропетровської області надано відповідь на претензію, у якій зазначено, що відповідно до вимог підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 162.1.1, 162.1.12 та 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, підпунктів 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1, підпункту 164.2.3 пункту 164.2 т пункту 164.3 статті 164, підпунктів 168.1.1 та 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, статті 172 Податкового кодексу України з ОСОБА_1 правомірно утримано та сплачено до державного бюджету податки в сумі 45311,93 грн. за відчужену в примусовому порядку земельну ділянку, площею 12,9314 га кадастровий номер 1220785500:02:003:0005, в державну власність з мотивів суспільної необхідності для розміщення об`єктів Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" з видобутку корисних копалин загальнодержавного значення, за ціною 604159 грн. (а.с. 19-22).

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо відшкодування меншої, ніж встановлено судовим рішенням суми за примусове відчуження земельної ділянки у державну власність протиправними, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" від 17.11.2009 року № 1559-VI (далі - Закон №1559) примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності - перехід права власності на земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду.

Порядок примусового відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності встановлено у статті 16 цього Закону.

Згідно з частиною 5 статті 16 Закону №1559 попереднє повне відшкодування вартості земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у грошовій формі здійснюється шляхом внесення органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, коштів на депозит нотаріальної контори в порядку, встановленому законом, за місцем розташування земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, або перерахування коштів на зазначений власником цих об`єктів банківський рахунок.

Державна реєстрація права власності держави чи територіальної громади на земельну ділянку, інші об`єкти нерухомого майна, що на ній розміщені, примусово відчужені з мотивів суспільної необхідності, здійснюється після перерахування попередньому власнику викупної ціни в повному обсязі, що підтверджується відповідними розрахунковими документами, а у випадках, визначених законом, - документом про внесення коштів на депозит нотаріальної контори, та/або після виникнення права власності на нерухоме майно, надане замість викупленого (абзац 2 частини 1 статті 18 Закону №1559).

Правові відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування податку на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).

За положеннями пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У статті 165 Податкового кодексу України визначено доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: кошти, отримані платником податку в рахунок компенсації (відшкодування) вартості майна (нематеріальних активів), примусово відчуженого державою у випадках, передбачених законом, або вартість такої компенсації, отриманої у негрошовій формі (підпункт 165.1.16 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

З аналізу викладених положень слідує, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку - позивача не включається кошти, отримані позивачем в рахунок відшкодування вартості земельної ділянки, примусово відчуженої за судовим рішенням в державну власність з мотивів суспільної необхідності.

Посилання відповідача на підпункт 164.2.3 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, як на підставу утримання з позивача податку є помилковими, оскільки у вказаному пункті визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи від продажу об`єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняні до них права, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), об`єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права (далі - роялті), у тому числі отримані спадкоємцями власника такого нематеріального активу.

Отже, зазначеною нормою не регулюються спірні правовідносини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх дій.

Таким чином, суд вважає протиправними дії відповідача щодо часткового відшкодування позивачу вартості земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка була примусово відчужена у державну власність з мотивів суспільної необхідності.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією№19 від 12.11.2019 року.

Отже, на користь позивача за рахунок відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (адреса: 52600, смт. Васильківка, вул. Партизанська, 150; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 20234467) про визнання протиправними дій та стягнення коштів - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо часткового відшкодування ОСОБА_1 вартості земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 12,9314 га, кадастровий номер 1220785500:02:003:0005, на території Зеленогайської сільської ради Васильківського районі Дніпропетровської області, яка була примусово відчужена у державну власність з мотивів суспільної необхідності.

Стягнути з Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 недоплачену вартість примусово відчуженої в державну власність з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки у розмірі 45311 (сорок п`ять тисяч триста одинадцять) гривень 93 копійки.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено 22 січня 2020 року.

Суддя

М.В. Бондар