ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2020 року м. Дніпросправа № 160/5358/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

секретар судового засідання Лащенко Р.В.

за участі представника позивача Яковлєвої Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 р. (суддя Дєєв М.В., повне судове рішення складено 23.09.2019 р.) в справі № 160/5358/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «ОПКО» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальності «ОПКО» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.05.2019 р. № 06932615140105 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1 108 929,00 грн., в тому числі за основним платежем 887 143 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 221 786 грн., № 06942615140105 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік в розмірі 2 470 216 грн., за 3 квартали 2018 р. в розмірі 6 718 073 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 р. здійснена заміна первісного відповідача Головного управління ДФС в Дніпропетровській області належним Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 р. позов задоволено, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення № 06932615140105 від 21.05.2019 р. про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 1 108 929,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №06942615140105 від 21.05.2019 р. про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 188 289,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянтом вказано, що позивачем не визначено та не відображено фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості та не здійснено амортизацію дисконту протягом строку користування на кожну наступну дата балансу, що з урахуванням декларування податку на прибуток за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2018 р. в сумі 0 грн. призвело до заниження податку на прибуток за цей період на 887 143 грн., а також завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток. Фактично апелянтом не зазначено, в чому полягає неправильність рішення суду першої інстанції, не приведено підстав, які є підставою для скасування рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про дату, часта місце розгляду справи повідомлений належним чином, у зв`язку з чим суд визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні представник позивача просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

ТОВ «ОПКО» зареєстровано як юридична особа 10.06.2010 р., код ЄДРПОУ 37118811, перебувало на обліку в ГУ ДФС у м. Києві. З 25.03.2019 р. позивач перебуває на податковому обліку в ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ОПКО» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2018 р., валютного - за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2018 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2018 р., за результатами якої складено акт № 175/26-15-14-01-05/3711881 1 від 25.03.2019 р.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 887 143,00 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 887 143,00 грн.; пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 9 188 289,00 грн., у тому числі за 2016 рік в сумі 2 470 216,00 грн. та за 3 квартали 2018 року в сумі 6 718 073,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення № 06932615140105 від 21.05.2019 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 1 108 929,00 грн. та №06942615140105 від 21.05.2019 р., яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 188 289,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем укладено договір позики №22-КА від 21.12.2016 р., за яким позикодавець - ТОВ «Компанія з управління активами «Альтус Ассетс Актівітіс» та позичальник - ТОВ «ОПКО». Предметом договору (з урахуванням додаткової угоди №1 до договору позики № №22-КА від 21.12.2016 р.) є передача позикодавцем на умовах цього договору позичальнику у власність грошових коштів для ведення господарської діяльності в розмірі 65 000 000,00 грн. (позика), а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю грошові кошти у зазначені строк та розмірі з виплатою процентів. Кінцевий термін повернення заборгованості за позикою - 31 грудня 2019 року. Загальна сума отриманої позики, за період, що перевірявся склала 54 908 000,00 грн. Станом на 30.09.2018 р. отримана позика обліковується у бухгалтерському обліку на рахунку 55 «Інші довгострокові зобов`язання», заборгованість за позикою становить 45 278 000,00 грн.

Крім того, за договором позики від 15.03.2017 р. № 15/03/2017 - 1П позикодавець ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «НОТІС» та позичальник - ТОВ «ОПКО». Предметом договору є передача позикодавцем на умовах цього договору позичальнику у власність грошові кошти для ведення господарської діяльності в розмірі 50 000 000,00 грн. (позика), а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю грошові кошти у зазначені строк та розмірі з виплатою процентів. Кінцевий термін повернення заборгованості за позикою 31 грудня 2019 року. Позика за даним договором може надаватися частками. Загальна сума отриманої позики за період, що перевірявся, склала 45 278 000,00 грн. Станом на 30.09.2018 р. отримана позика обліковується у бухгалтерському обліку на рахунку 55 «Інші довгострокові зобов`язання», заборгованість за позикою становить 45 278 000,00 грн.

Обидва договори позики передбачають сплату відсотків за їх користування в розмірі 30% річних. Згідно з умовами договорів нараховані відсотки: ТОВ «Компанія з управління активами «Альтус Ассетс Актівітіс» - у сумі 20 414 710,17 грн.; ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «НОТІС» - у сумі 17 690 659,91 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що за 2017 рік та з січня по вересень 2018 року позивачем сплачено ТОВ «Компанія з управління активами «Альтус Ассетс Актівітіс» відсотків на суму 19 298 266,30 грн. У період з квітня по грудень 2017 р. та з січня по серпень 2018 року позивачем було сплачено ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «НОТІС» відсотків на суму 16 574 216,10 грн.

Дійшовши висновку, що зобов`язання, які виникли на підставі договорів позики №22-КА від 21.12.16р. та № 15/03/2017 - 1П від 15.03.2017р., за своєю суттю відносяться до довгострокових зобов`язань, враховуючи необґрунтованість застосування П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів» для визначення теперішньої вартості майбутніх чистих грошових надходжень (п. 11) та ставки дисконту (п. 14), оскільки зазначені Положення визначають методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зменшення корисності активів та її розкриття у фінансовій звітності та не визначають методологічні засади щодо зобов`язань, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень.

Суд визнає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ОПКО» податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2018 р., валютного за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2018 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2018 р., за результатами якої складено акт № 175/26-15-14-01-05/37118811 від 25.03.2019 р., за висновками якого встановлено порушення ТОВ «ОПКО» пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 887 143 грн., в тому числі за 2017 рік 887 143 грн.; пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток в загальній сумі 9 188 289 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 2 470 216 грн., за 3 квартали 2018 р. в сумі 6 718 073 грн.

На підставі приведеного акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві 21.05.2019 р. прийнято податкові повідомлення-рішення: № 06932615140105 про збільшення суми ТОВ «ОПКО» суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1 108 929,00 грн., в тому числі за основним платежем 887 143 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 221 786 грн., № 06942615140105 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік в розмірі 2 470 216 грн., за 3 квартали 2018 р. в розмірі 6 718 073 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «ОПКО» як позичальником з ТОВ «Компанія з управління активами «Альтус Ассетс Актівітіс» як позикодавцем укладено договір позики №22-КА від 21.12.2016 р., за умовами якого та додаткової угоди № 1 позикодавцем передано позичальнику у власність грошові кошти для ведення господарської діяльності в розмірі 65 000 000,00 грн. (позика), а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю грошові кошти у зазначені строк та розмірі з виплатою процентів; кінцевий термін повернення заборгованості за позикою - 31 грудня 2019 року. Загальна сума отриманої позики за період, що перевірявся, склала 54 908 000,00 грн.

Станом на 30.09.2018 р. отримана позика обліковується у бухгалтерському обліку на рахунку 55 «Інші довгострокові зобов`язання», заборгованість за позикою становить 45 278 000,00 грн.

Крім того, за договором позики від 15.03.2017 р. № 15/03/2017-1П позикодавець ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «НОТІС» передає позичальнику ТОВ «ОПКО у власність грошові кошти для ведення господарської діяльності в розмірі 50 000 000,00 грн. (позика), а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю грошові кошти у зазначені строк та розмірі з виплатою процентів; кінцевий термін повернення заборгованості за позикою - 31 грудня 2019 року. Загальна сума отриманої позики за період, що перевірявся, склала 45 278 000,00 грн.

Станом на 30.09.2018 р. отримана позика обліковується у бухгалтерському обліку на рахунку 55 «Інші довгострокові зобов`язання», заборгованість за позикою становить 45 278 000,00 грн.

Умовами приведених договорів передбачена сплата відсотків за користування коштами в розмірі 30% річних.

Згідно з умовами договорів нараховані відсотки: ТОВ «Компанія з управління активами «Альтус Ассетс Актівітіс» - у сумі 20 414 710,17 грн.; ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «НОТІС» - у сумі 17 690 659,91 грн.

За 2017 рік та з січня по вересень 2018 року позивачем сплачено ТОВ «Компанія з управління активами «Альтус Ассетс Актівітіс» відсотків на суму 19 298 266,30 грн.; в період з квітня по грудень 2017 р. та з січня по серпень 2018 року позивачем було сплачено ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «НОТІС» відсотків на суму 16 574 216,10 грн.

Контролюючий орган із посиланням на П(С)БО 11 «Зобов`язання», П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів» вважає, що на дату виникнення кредиторської заборгованості боржник (позивач) має визначити теперішню (справедливу) вартість зобов`язання. Сума дисконту (різниці між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання) включається до доходу в момент отримання позики і до витрат в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою. Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються як Податковим кодексом України, так й Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) як закон, що визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, а також положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Відповідно до положень підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку (стаття 1 Закону № 996-XIV).

Частиною 2 статті 6 Закону № 996-XIV визначено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 р. № 559, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 р. за № 1050/6241 (далі - П(С)БО 13).

Позики, отримані позивачем за приведеними вище договорами, відповідають визначенню поняття «фінансовий інструмент», що передбачене у пункті 4 П(С)БО 13, як контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов`язання або інструмента власного капіталу в іншого.

Згідно з визначенням термінів, приведених у пункті 4 П(С)БО 13, фінансовий актив - це: а) грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства;

фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання: а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Отже, надана позика це фінансовий актив, оскільки є контрактним правом до отримання коштів у майбутньому, а отримана позика - це фінансове зобов`язання, оскільки його погашення призведе до майбутньої виплати коштів.

Пунктом 10 П(С)БО 13 передбачено, що фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента.

Згідно з пунктом 29 П(С)БО 13 фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

Порядок оцінки фінансових інструментів у вигляді фінансових зобов`язань та відображення її результатів в бухгалтерському обліку визначено у пункті 31 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», а саме: на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.

П(С)БО 13 не містить визначення поняття амортизованої собівартості фінансового зобов`язання або посилань на встановлення такої в інших нормативно-правових актів, не передбачає порядок визначення справедливої вартості та не розглядає й методологію обліку щодо короткострокових та довгострокових фінансових зобов`язань.

Застосування до цих правовідносин контролюючим органом порядку амортизації собівартості фінансових інвестицій, визначених у П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Як визначено пунктом 4 П(С)БО 13 фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Тобто, у будь-якому разі фінансова інвестиція є фінансовим активом, а отримана позивачем позика фінансовим зобов`язанням.

Відповідно, відсутні підстави для застосування методики визначення амортизованої собівартості фінансової інвестиції до спірних правовідносин.

Національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань.

Така методологія визначена Міжнародними стандартами фінансової звітності.

Разом з тим, частина 3 статті 12-1 Закону № 996-XIV встановлює, що підприємства, крім тих, що зазначені в частині другій цієї статті (підприємства, що становлять суспільний інтерес, публічні акціонерні товариства, суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України), самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.

Відповідно, позивач не зобов`язаний визначати таку методологію оцінки фінансових зобов`язань самостійно, а контролюючий орган не має права визначати цю методику та давати вказівки платнику податків щодо методики.

Не є спірним питанням, що зобов`язання, які виникли у позивача на підставі приведених вище договорів позики, за своєю суттю є довгостроковими зобов`язаннями у розумінні П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20.

Разом з тим, суд погоджує висновок суду першої інстанції про необґрунтованість застосування контролюючим органом П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 р. № 817, для визначення теперішньої вартості майбутніх чистих грошових надходжень та ставки дисконту, оскільки П(С)БО 28 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зменшення корисності активів та її розкриття у

фінансовій звітності, та не визначає такі методологічні засади щодо зобов`язань.

Як вказано вище, фінансовим інструментом позивача в межах спірних правовідносин є фінансові зобов`язання, відповідно нормативно-правові акти, які регулюють методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові активи, є незастосовними в межах спірних правовідносин.

Стосовно зазначення контролюючим органом про те, що сума дисконту (різниці між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання) повинна включатися до доходу в момент отримання позики, суд зазначає наступне.

Умовами договорів позики визначено, що грошові кошти в межах приведених вище договорів позики отримані позичальником для ведення господарської діяльності, що свідчить про те, що отримана позивачем позика безпосередньо пов`язана із операційною діяльністю позивача.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, який містить вичерпний перелік визнаних доходів, в якому відсутній такий вид визнаного доходу як дохід від дисконтування кредиторської заборгованості.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За умовами договорів позивача для погашення зобов`язання за позикою позивач повинен сплатити позикодавцю суму основного боргу і нараховані відсотки.

Пунктом 9 П(С)БО 11 «Зобов`язання» визначено, що довгострокові зобов`язання відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання.

Контролюючим органом при визначенні теперішньої вартості заборгованості по позикам застосовано формулу для одноразового платежу в кінці строку, без урахування необхідності погашення також відсотків за позикою, що є необґрунтованим, оскільки для розрахунку теперішньої вартості позики необхідно врахувати, що майбутні грошові потоки будуть включати не тільки безпосередньо погашення суми заборгованості за тілом кредиту, а й погашення відсотків за кредитом.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.,1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування для цілей податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Враховуючи приведені висновки суду, висновок контролюючого органу про порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України внаслідок не визначення та не відображення фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості та не здійснення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дата балансу, що з урахуванням декларування податку на прибуток за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2018 р. в сумі 0 грн. призвело до заниження податку на прибуток за цей період на 887 143 грн., а також завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток, є необґрунтованим.

Апелянтом не спростовано висновків суду першої інстанції. Більш того, в апеляційній скарзі контролюючим органом не приведено жодного доводу у спростування висновків суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 р. в справі № 160/5358/19 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 р. в справі № 160/5358/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «ОПКО» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 20.01.2020 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.01.2020 р.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяС.В. Білак

суддяН.А. Олефіренко