ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 р.

Справа № 520/7570/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Зінченко А.В., м. Харків) від 03.10.2019 року (повний текст складено 08.10.2019 року) по справі № 520/7570/19

за позовом Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО"

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради

про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач , ПрАТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 111/1661/0/250-19-П від 19.07.2019 р. винесену Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 року по справі № 520/7570/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у судовому засіданні, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Інспекцією за результатами позапланової перевірки на об`єкті "Нежитлова будівля літ. "ВВ-2" по просп. Ювілейному у м. Харкові" (Акт № 639-А від 20.06.2018 р.) встановлено факт розміщення на земельній ділянці по пр . Ювілейному у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:09:001:0006) самочинно збудованої нежитлової будівлі літ. "ВВ-2", яка має ознаки класу наслідків (відповідальності) (СС-1), без набуття права на виконання будівельних робіт.

Згідно представленого технічного паспорту, виготовленого ДП "Земельно-проектне бюро" ТОВ "АГ Ріелті", інв. справа № 2 від 05.10.2017 р. громадський будинок нежитлова будівля літ. "ВВ-2" по пр. Ювілейному загальною площею 536,0 кв. м. торгівельною площею 268,0 кв.м., самочинно збудована у 2006 році.

Також судом встановлено, що в ході перевірки ПрАТ "КОНЦЕРН "АВЕК та КО" не представлено документів, що надають право на виконання будівельних робіт з будівництва нежитлової будівлі літ. "ВВ-2", розташованої по пр. Ювілейному у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:09:001:0006).

ПрАТ "КОНЦЕРН "АВЕК та КО" Інспекцією надано припис віл 27.06.2018 р. № 639-Пр-У про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Під час поточної перевірки щодо виконання вимог вищевказаного припису встановлено наявність нежитлової будівлі літ. "ВВ-2" на зазначеній земельній ділянці.

В єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекції України, інформація щодо нежитлової будівлі літ. "ВВ-2" по пр. Ювілейному у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:09:001:0006) відсутня.

Інформація про виконання вимог припису від 27.06.2018 № 639-Пр-У до Інспекції не надходила, ПрАТ "КОНЦЕРН "АВЕК та КО" (уповноваженою особою) не представлено документів, що підтверджують виконання вимог зазначеного припису.

Таким чином, вимоги припису від 27.06.2018 р. № 639-Пр-У про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, стандартів і правил, виданого Інспекцією не виконано.

У зв`язку з цим, постановою заступника начальника Інспекції від 19.07.2019р. № 111/1661/0/250-19-11 ПрАТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" визнано винним у вчиненні правопорушення у сфері містобудівної діяльності, передбаченого абз. 2 п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", а саме невиконання обов`язкового для виконання припису від 27.06.2018 р. № 639-Пр-Ута накладено штраф у сумі 30105,00 грн.

Не погодившись з винесеною постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що процедура збереження об`єктів самочинного будівництва у відповідності до Порядку збереження не завершена, об`єкт в експлуатацію не введено, державна реєстрація права власності на такий об`єкт не проведена, а відтак вимоги припису від 27.06.2018 р. № 639-Пр-У є не виконаним, у зв`язку з чим, підстави для визнання незаконною та скасування постанови Інспекції 19.07.2019 р. № 111/1661/0/250-19-П відсутні.

В доводах апеляційної скарги позивач по справі послався на те, що судом першої інстанції не взяті до уваги доводи з приводу порушення процедури проведення перевірки, за результатами якої винесено постанову про накладення штрафу, зокрема, доводів про те, що в протоколі не наведено будь-яких доказів, які б об`єктивно свідчили про наявність описаного в протоколі порушення, а в акті перевірки не міститься доказу фіксації проведення перевірки. Вказав, що в приписі № 639-Пр-У відсутній перелік заходів, що необхідно було вчинити суб`єкту містобудування з метою виконання припису. Також апелянт послався на те, що пояснення працівників, отримані представником контролюючого органу під час перевірки не мають юридичного значення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, з огляду на наступне.

Відповідно ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI від 17.02.2011 державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначена Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок №553).

Відповідно до п. 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Відповідно п. 7 Порядку позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки, зокрема є, перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.

Згідно приписів п.п. 15-17 Порядку № 553 форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджуються Мінрегіоном.

За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акту перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис). У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Відповідно п. 19 Порядку № 553, припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

За приписами п. 21 Порядку № 553, якщо суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід`ємною частиною такого акта. У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис. У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

У відповідності до п. 14 Порядку № 553 суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний, зокрема, "виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Згідно з абз. 1 п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб`єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, за невиконання приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил - у розмірі п`ятнадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" передбачено, що правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб`єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються, зокрема, виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Накладати штраф в межах та відповідно до вимог, визначених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", мають право від імені органів державного архітектурно-будівельного контролю керівники виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад.

Відповідно до положень Порядку № 244 справа про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - справа) розглядається посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд таких справ, протягом 15 днів з дня одержання зазначеною особою протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інших матеріалів справи.

Згідно з п. 20 Порядку № 244 за результатами розгляду справи посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, приймає одну з таких постанов: постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності; постанову про закриття справи щодо накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для притягнення підприємства позивача до відповідальності слугувало невиконання ним вимог припису від 27.06.2018 р. № 639-Пр-У. У вказаному приписі вказувалося про те, що за результатами позапланової перевірки на об`єкті "Нежитлова будівля літ. "ВВ-2" по просп. Ювілейному у м. Харкові" (Акт № 639-А від 20.06.2018 р.) встановлено факт розміщення на земельній ділянці по пр. Ювілейному у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:09:001:0006) самочинно збудованої нежитлової будівлі літ. "ВВ-2", яка має ознаки класу наслідків (відповідальності) (СС-1), без набуття права на виконання будівельних робіт, що в свою чергу, є порушенням вимог ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій" (Закон діяв до 12.03.2011 р.) та на цей час є порушенням п. 1 ч. 1 ст. 34, ч. 1, 2 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", абз. 2 п. 5, п. 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 466 від 13.04.2011 р. Приписом вимагалося усунути виявлені порушення у строк до 27.08.2018 р.

На момент розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції вимоги цього припису виконані не були, порушення не усунені, що позивачем фактично не заперечується.

Що стосується посилання апелянта на те, що порушення процедури проведення перевірки, за результатами якої винесено постанову про накладення штрафу, зокрема, доводів про те, що в протоколі не наведено будь-яких доказів, які б об`єктивно свідчили про наявність описаного в протоколі порушення, а в акті перевірки не міститься доказу фіксації проведення перевірки, колегія суддів зазначає, що форми протоколу та акту затверджені нормативно-правовим актом та містять відповідні графи для заповнення та оформлення за результатами проведеного позапланового заходу.

Судовим розглядом встановлено, що акт та протокол містять детальний опис виявлених порушень.

В свою чергу, певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Отже, колегія суддів, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

На переконання колегії суддів, напрацьовані ЄСПЛ положення щодо правові наслідки допущених судами порушень при розгляді справ та критерії його застосування можуть бути вжиті за аналогією й до аналізу оскаржуваного у цій справі адміністративного акту відповідача.

Крім того, наявність суто формальних порушень при проведенні перевірки, за наявності доведеного факту вчинення суб`єктом містобудування порушення вимог у сфері містобудівної діяльності, не може слугувати самостійною правовою підставою для скасування результатів такої в цілому.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного суду від 03.07.2019 року у справі № 464/7343/19.

Що стосується посилання апелянта на те, що в приписі № 639-Пр-У відсутній перелік заходів, що необхідно було вчинити суб`єкту містобудування з метою виконання припису, колегія суддів зазначає, що у приписі вказувалося про те, що за результатами позапланової перевірки на об`єкті "Нежитлова будівля літ. "ВВ-2" по просп. Ювілейному у м. Харкові" (Акт № 639-А від 20.06.2018 р.) встановлено факт розміщення на земельній ділянці по пр . Ювілейному у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:09:001:0006) самочинно збудованої нежитлової будівлі літ. "ВВ-2", яка має ознаки класу наслідків (відповідальності) (СС-1), без набуття права на виконання будівельних робіт, що в свою чергу, є порушенням вимог ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій" (Закон діяв до 12.03.2011 р.) та на цей час є порушенням п. 1 ч. 1 ст. 34, ч. 1, 2 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", абз. 2 п. 5, п. 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 466 від 13.04.2011 р. Приписом вимагалося усунути виявлені порушення у строк до 27.08.2018 р.

В доводах апеляційної скарги позивач вказав, що усуваючи порушення, що вказані у приписі, суб`єкт містобудування - ПрАТ «КОНЦЕРН АВЕК ТА КО» звернувся до Харківської міської ради з заявами з приводи узаконення самовільного будівництва.

За результатами розгляду звернення ПрАТ «КОНЦЕРН АВЕК ТА КО», рішенням 21 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про надання земельних ділянок для експлуатації та обслуговування об`єктів самочинного будівництва» від 22.08.2018 року № 1183/18, ПрАТ «КОНЦЕРН АВЕК ТА КО»:

Дозволено збереження самочинно розпочатого будівництва нежитлових будівель (торгівельного призначення) розташованих по просп. Ювілейному, (на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:09:001:0006 площею 2,5307 га.), зокрема об`єкту літ. «ВВ-2» (пункт 1.10. Рішення).

Змінено вид використання земельної ділянки (кадастровий номер 6310136600:09:001:0006) площею 2,5307 га. по просп. Ювілейному на «для завершення будівництва нежитлових будівель торгівельного призначення та подальшої експлуатації та обслуговування об`єктів», (пункт 1.11. Рішення).

Надано в оренду до 22.08.2028 земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:09:001:0006 площею 2,5307 га із земель територіальної громади м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови для завершення будівництва нежитлових будівель торгівельного призначення та подальшої експлуатації та обслуговування об`єктів по просп. Ювілейному (пункт 1.12. Рішення).

В подальшому, у зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки, рішенням 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 року №1297/18 ПрАТ «КОНЦЕРТ АВЕК ТА КО» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення земельної ділянки (кадастровий номер 6310136600:09:001:0006) площею 2,5307 га. із земель територіальної громади м. Харкова для завершення будівництва нежитлових будівель торгівельного призначення по просп. Ювілейному та подальшого їх обслуговування.

На виконання вищезазначеного рішення, ПрАТ «КОНЦЕРН АВЕК ТА КО» розроблено (у встановлені в рішенні № 1297/18 від 28.11.2018 року строки) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення, який 12.02.2019 року подано до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради для підписання акту погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, яка до цього часу перебуває на розгляді в Харківській міській раді.

Також апелянт вказує, що 25.07.2019 року та 08.08.2019 року ПрАТ «КОНЦЕРН АВЕК ТА КО» зверталось до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради з повторними заявами щодо розгляду питання підписання акту погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Проте, на час прийняття оспорюваної постанови про накладення штрафу, вищевказане питання власником земельної ділянки - Харківської міської ради не розглянуто.

З наведених вище обставин, на які посилається сам апелянт вбачається, що суб`єкту містобудування є зрозумілою суть припису (суть виявлених порушень) та ним вчиняються дії з метою усунення виявлених порушень, в той же час, вказана обставина не спростовує факту не виконання вимог цього припису, щодо усунення порушення п. 1 ч. 1 ст. 34, ч. 1, 2 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", абз. 2 п. 5, п. 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 466 від 13.04.2011 р., усунути які саме і вимагалося цим приписом. Крім того, бездіяльність Департаменту земельних відносин Харківської міської ради стосовно розгляду заяв щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення та підписання акту погодження меж земельної ділянки позивачем не оскаржувалась та не є предметом розгляду в межах цієї справи.

Що стосується посилання на те, що пояснення працівників, отримані представником контролюючого органу під час перевірки не мають юридичного значення, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що згідно акту № 470 від 08.07.2019 р. вбачається, що він підписаний начальником організаційно-аналітичного відділу ПрАТ «КОНЦЕРН АВЕК ТА КО», в графі пояснення, зауваження або заперечення щодо проведення заходу державного контролю та цього акту пояснень, зауважень або заперечень «не має». Крім того, головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції 08.07.2019 року було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності з описом виявленого правопорушення, а саме порушення п.п. «а» п. 3 ч. 3 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абз. 2 п.п. 3 п. 11 та абз. 4 п. 14 Порядку № 553, (невиконання обов`язкового для виконання припису № 639-Пр-У від 27.06.2018), що є порушенням абз. 2 п. 1 ч.б ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності». Зазначений протокол підписаний уповноваженим представником позивача.

Посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2019 р. по справі № 822/1487/18 в межах спірних правовідносин є безпідставними, оскільки цей висновок (щодо того, що пояснення працівників, отримані представником контролюючого органу під час перевірки не мають юридичного значення) зроблений під час вирішення спірних правовідносин, що склалися між суб`єктом господарської діяльності та територіальним управлінням Держпраці під час проведення інспекційного відвідування щодо дотримання законодавства про працю, тобто предмет спору у цій справі не є тотожнім предмету спору у справі № 520/7570/19 та спірні правовідносини є різними за своїм характером та регулюються різними нормами законодавства.

У зв`язку з цим, суд вважає, що вказаний довід апелянта на правомірність прийняття ним постанови про накладення штрафу не впливає.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб`єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення, як невиконання приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил - у розмірі п`ятнадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи те, що процедура збереження об`єктів самочинного будівництва у відповідності до Порядку збереження не завершена, об`єкт в експлуатацію не введено, державна реєстрація права власності на такий об`єкт не проведена, вимоги припису № 639-Пр-У від 27.06.2018 року є не виконаними, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для визнання протиправною та скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 111/1661/0/250-19-П від 19.07.2019 р. відсутні.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 року по справі № 520/7570/19 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 року по справі № 520/7570/19 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 року по справі № 520/7570/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України

Головуючий суддя

(підпис)

Н.С. Бартош

Судді

(підпис) (підпис)

А.М. Григоров З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 21.01.2020 року