Єдиний унікальний номер 233/2037/19

Номер провадження 22-ц/804/304/20

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2020 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Кішкіної І.В.,

суддів Азевича В.Б., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті цивільну справу №233/2037/19 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 жовтня 2019 року (суддя Бєлостоцька О.В., повний текст рішення складено 23 жовтня 2019 року),

в с т а н о в и в :

03 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що 06 березня 2019 року він отримав повідомлення від АТ «Державний ощадний банк України» про заблокування рахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №637 у зв`язку з непроходженням ідентифікації. Спроба зняти готівкові кошти в банкоматі виявилась безрезультатною з вищезазначеної причини. Вважає дії відповідача щодо заблокування рахунку незаконними, оскільки в умовах про надання банківських послуг, які він підписував при отриманні платіжної картки та під час відкриття рахунку відсутній пункт, який би дозволяв відповідачу заблокувати рахунок. Жодним законом, який регулює діяльність банківських установ та виплату соціальної допомоги внутрішньо переміщеним особам, не передбачено право банку заблокувати рахунок у зв`язку з непроходженням клієнтом ідентифікації. Проходження ідентифікації та блокування рахунків здійснюється відповідачем виключно у відношенні тимчасово переміщених осіб, а особи, які не мають такого статусу, вільно користуються своїми платіжними картками. Вважає, що відповідач не мав права обмежувати його права як споживача банківських послуг, тільки у зв`язку з тим, що він є тимчасово переміщеною особою та не пройшов ідентифікацію. У зв`язку з незаконними діями відповідача він не може зняти грошові кошти, які отримує з різних державних органів. Відсутність грошових коштів призводить до зміни його звичного життя, обмеження в харчуванні, пересуванні та лікуванні, внаслідок чого змушений займати певні грошові суми, через що погіршились стосунки з близькими та родичами. Незаконними діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду у розмірі 100000 грн. Просив визнати дії АТ «Державний ощадний банк України» щодо заблокування його рахунку незаконними, зобов`язати відповідача розблокувати його рахунок, стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 100000 грн.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди відмовлено.

З вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що пенсія позивача є його майном, право на отримання пенсії є конституційним. Суд не врахував положення статті 24 Конституції України, якою визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи і є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. В даному випадку відповідач грубо порушив норму Конституції України, так як особи, які не мають статус тимчасово переміщеної особи не повинні проходити ідентифікації та їм не блокують рахунки. Також згідно із статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Грошові кошти, які перебувають на рахунку відповідача є його правною власністю, але відповідач протиправно позбавив його можливості користуватися даними грошовими коштами.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки судом прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими для виконання. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року №637 визначено, що дія платіжних карток установлюється на строк до трьох років за умови проходження фізичної ідентифікації клієнта в установах ПАТ «Державний ощадний банк України» (перші два рази кожні шість місяців, надалі кожні 12 місяців). У разі не проходження фізичної ідентифікації одержувачем соціальних виплат ПАТ «Державний ощадний банк України» зупиняє видаткові операції за поточним рахунком і не пізніше ніж наступного робочого дня інформує про таке рішення щодо одержувачів пенсії Пенсійний фонд України та Міністерство фінансів. З огляду на вищезазначене дії АТ «Ощадбанк» щодо зупинення видаткових операцій позивача у зв`язку з непроходженням останнім ідентифікації є правомірними, здійснені у відповідності до вимог вказаної постанови, яка є чинною та обов`язковою для виконання, в тому числі для АТ «Ощадбанк».

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача АТ «Ощадбанк» в судове засідання апеляційної інстанції не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, надав заяву, згідно, якої просить справу розглянути за відсутності представника, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 взятий на облік Управлінням соціального захисту Костянтинівської міської ради як особа, яка перемістилась з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується копією довідки від 15 жовтня 2014 року № 1425000013 (а.с.9).

17 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк» укладено договір №2355281 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки, відповідно до п.п. 1.1.1, 1.5 якого банк відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_1 та зобов`язався приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, які надходять клієнту, забезпечувати проведення розрахунків за операціями (а.с.18).

10 листопада 2016 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання №2700072/101116 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) та заяву на встановлення відновлювальної кредитної лінії (а.с.25-27).

Згідно із п.п. 3.1, 5.1 заяви про приєднання №2700072/101116 шляхом підписання цієї заяви клієнт беззастережно приєднався до договору в редакції, яка на день підписання цієї заяви на приєднання розміщена на інтернет-сторінці банку та уклав з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку. Заява про приєднання є невід`ємною частиною договору. Підписанням цієї заяви про приєднання клієнт підтвердив, що між ним та банком досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, які передбачені чинним законодавством України для такого роду договорів.

З довідок АТ «Державний ощадний банк України» від 29 травня 2019 року №46-07/4246/1188816 (а.с.10,17), від 25 червня 2019 року № 104.26-08/384 (а.с.24) вбачається, що ОСОБА_1 відкрито рахунок 26201502700072 (попередній номер рахунку - 26256502700072). Номер карткового рахунку змінений на виконання вимог постанови Національного банку України №89 від 11 вересня 2017 року. Картковий рахунок заблоковано 06 березня 2019 року у зв`язку з не проходженням ідентифікації відповідно до умов постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року № 637.

Відповідно до п.11.8.1 розділу ХХ Умов договору банківського рахунку договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, банк здійснює обслуговування карткових рахунків , які відкриваються внутрішньо переміщеними особами у банку для зарахування пенсії та соціальної допомоги, з урахуванням положень законодавства щодо особливостей соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб, в тому числі постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року № 637, Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2015 року, Порядку емісії платіжних карток, які одночасно є пенсійним посвідченням, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №7-1 від 08 квітня 2016 року, Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1596 від 30 серпня 1999 року та інше (а.с.31-54).

Пунктами 11.8.2, 11.8.4 розділу ХХ Умов договору банківського рахунку договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року №637 для ідентифікації одержувачів пенсій та соціальних виплат, які є внутрішньо переміщеними особами, та забезпечення виплати їм пенсії та соціальних виплат банком здійснюється емісія платіжних карток із зазначенням на них графічної та електронної інформації про власника та його кваліфікованого електронного підпису. Для одержувачів пенсій така картка одночасно є пенсійним посвідченням (ЕПП). Відповідно до умов постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року №637 фізична ідентифікація пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб, якому відкрито поточний рахунок в установі банку для отримання пенсії, до отримання ним в установленому порядку ЕПП, здійснюється у строк, встановлений вказаним нормативно-правовим актом (а.с.31-54).

Пунктом 11.8.5 розділу ХХ Умов договору банківського рахунку договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачено, що згідно умов постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року №637 за відсутності проходження у визначені вказаною постановою строки, фізичної ідентифікації внутрішньо переміщеними особами – одержувачами пенсій та соціальних виплат, які отримали ОСОБА_2 банк зупиняє видаткові операції за рахунком зазначених клієнтів у відповідності до вимог зазначеного нормативно-правового акту (а.с.31-54).

Згідно із п.11.8.6 розділу ХХ Умов договору банківського рахунку договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб поновлення або припинення видаткових операцій по рахунку внутрішньо переміщеної особи здійснюється банком у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року №637 (а.с.31-54).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 має статус тимчасово переміщеної особи, позивач не пройшов ідентифікацію, як того вимагає п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року №637 та умови укладеного договору, дії АТ «Державний ощадний банк України» щодо зупинення операцій за поточним рахунком позивача відповідають вимогам діючого законодавства, підстави для зобов`язання відповідача поновити видаткові операції за картковим рахунком позивача відсутні, з огляду на що позовні вимоги про визнання дій відповідача незаконними та зобов`язання вчинити певні дії задоволенню не підлягають.

Такі висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

З обставин справи вбачається, що картковий рахунок позивача є діючим, зарахування пенсії від уповноваженого органу Пенсійного фонду України відбувається щомісячно, а отже спір між сторонами виник не з приводу отримання пенсії, а з приводу користування банківським рахунком.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та пов`язане з правом мирно володіти своїм майном.

Разом з тим, в статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також вказано, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року №212-III відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до п.13.1 статті Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року №2346-III порядок виконання операцій із застосуванням платіжних інструментів, у тому числі обмеження щодо цих операцій, визначаються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Отже, 05 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2015 року №636, якою визначено механізм, зокрема, призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), усіх видів соціальної допомоги та компенсацій внутрішньо переміщеним особам.

Згідно із п. 1 постанови Кабінету Міністрів №637 призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Дія платіжних карток установлюється строк до трьох років за умови проходження фізичної ідентифікації клієнта в установах публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» кожні шість місяців. Після завершення строку дії картка перевипускається за рахунок публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Фізична ідентифікація клієнта, якому відкрито поточний рахунок в установі публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», проводиться: для отримання пенсії до отримання ним в установленому порядку платіжної картки, яка водночас є пенсійним посвідченням, - кожні три місяці з дня відкриття рахунка або з дня попередньої ідентифікації; для отримання інших соціальних виплат - кожні шість місяців із дня відкриття рахунка або з дня попередньої ідентифікації.

У разі непроходження фізичної ідентифікації одержувачем соціальних виплат публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» зупиняє видаткові операції за поточним рахунком та інформує протягом одного тижня з дня їх зупинення в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису через захищені канали зв`язку про таке зупинення Міністерство соціальної політики та Міністерство фінансів.

Зазначені абзаци постанови були предметом розгляду в суді адміністративної юрисдикції та постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року у справі №826/12123/16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року, яким було відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконними і такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили абз. 6, 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року №637, яким визначено необхідність здійснення фізичної ідентифікації клієнта установами публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» для отримання пенсії, оскільки вказані положення не суперечать положенням чинного законодавства, є необхідним інструментом, що повинен забезпечувати безпеку та запобігання вчинення злочинів.

Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Таким чином, положення статті 1074 ЦК України передбачають обмеження у користуванні рахунком для клієнтів у разі запобігання вчиненню злочинів, а положення постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 є необхідним інструментом, який забезпечує запобігання таких злочинів, що свідчить про те, що зазначені нормативні акти мають тотожні цілі.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що блокування відповідачем рахунку позивача з підстав непроходження ідентифікації останнього відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема постанові Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року №637, а тому доводи апеляційної скарги про те, що судом не врахована відсутність правових підстав для обмежень отримання пенсії та розпорядження грошовими коштами, є необґрунтованими.

Щодо висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди через їх необґрунтованість, апеляційний суд вважає його законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов`язання (стаття 611 ЦК України) може здійснюватися у випадках, встановлених договором або законом.

Суд першої інстанції правильно встановив, що між сторонами виникли договірні зобов`язання. Зазначеним договором не передбачено відшкодування моральної шкоди за невиконання договірних зобов`язань.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року №1023-XII (в редакції закону від 01 грудня 20015 року №3161-IV з наступними змінами), споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» від 19 травня 2011 року №3390-VI поняття шкоди визначено як завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров`я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об`єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Відповідно до статті 711 ЦК України шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю у зв`язку з придбанням товару, що має недоліки, відшкодовується відповідно до положень глави 82 цього Кодексу.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо шкода завдана майну споживача або завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

При зверненні до суду позивач завдану йому моральну шкоду вона обґрунтовував завданими йому моральними стражданнями внаслідок протиправних дій відповідача, який безпідставно з порушенням норм закону, заблокував його поточний банківський рахунок (зупинив видаткові операції з виплати пенсії), внаслідок чого він позбавлений можливості розпоряджатися своєю пенсією, яка є його власністю.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ні договором, укладеним між сторонами, ні законом, що регулює спірні правовідносини, зокрема нормами Закону України «Про захист прав споживачів», не передбачено відшкодування моральної шкоди з підстав, якими позивач обґрунтовував свої вимоги.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність висновку суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції повно та всебічно перевірив обставини справи, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду.

Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 січня 2020 року

Судді І.В. Кішкіна

В.Б. Азевич

Л.П. Никифоряк