ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.005109

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2020 року

м . Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Колодій О.Р.,

представника позивача Іванишина М.Т.,

представника відповідача Гавриляка Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу “Файні сусіди” до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Файні сусіди» (далі – Кооператив, позивач) до Головного управління ДФС у Львівській області (далі – відповідач), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача № 2/56.12 від 23.07.2019; зобов`язати Головне управління ДФС у Львівській області включити Сільськогосподарський виробничий кооператив «Файні сусіди» до Реєстру неприбуткових установ та організацій. Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржуваним рішенням Кооператив виключено із Реєстру неприбуткових установ та організацій з підстав: розподіл отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування ЄСВ), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб; Статут кооперативу суперечить вимогам п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 ПКУ від 02.12.2010 № 2755-VІ з урахуванням внесених змін та доповнень. Аргументуючи протиправність такого рішення відповідача, позивач покликається на те, що як при включенні Кооперативу до Реєстру неприбуткових установ та організацій, так і при виключенні його з вказаного Реєстру відповідач брав до уваги Статут в аналогічній редакції, що свідчить про те, що відповідні рішення про включення та про виключення Кооперативу з Реєстру неприбуткових установ та організацій суперечать одне одному. Разом з цим, зазначає, що у роз`ясненні мотивів прийняття оскаржуваного рішення, наведених в листі від 24.07.2019, відповідач намагається за рахунок суб`єктивного та цілком помилкового трактування Закону України «Про кооперацію» та Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» довести неможливість набуття сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом статусу неприбуткової організації, попри те, що Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 №440 передбачає присвоєння таким кооперативам окремого коду неприбутковості. При цьому, позивач зазначає, що п. 17.3 та п. 22.8 Статуту Кооперативу відповідають положенням п. 133.3 ст. 133 Податкового кодексу України, чим спростовується твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про невідповідність Статуту вказаним положенням.

Відповідач позов не визнає, позиція відповідача щодо предмета спору викладена у відзиві на позовну заяву (вх. № 40484 від 04.11.2019). У поданому відзиві представник відповідача покликається на те, що закони, які регулюють діяльність сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (Закон України «Про кооперацію» від 10.07.2003 № 1087-IV та Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17.07.1997 № 469/97-ВР) містять положення, що суперечать вимогам п. 133.4.1 ст. 133 Податкового кодексу України, згідно з яким установчі документи неприбуткової організації повинні містити: заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб; обов`язок щодо передачі активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Зокрема, відповідно до ст. 21 Закону України «Про кооперацію» у разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки – у натурі. Згідно зі ст. 26 Закону України «Про кооперацію» за рішенням загальних зборів членів кооперативу членам кооперативу встановлюються виплати на паї після відрахувань обов`язкових коштів на формування і поповнення його фондів. А п. 5 ст. 9 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» встановлено, що після виконання зобов`язань сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу та відшкодування збитків за минулі періоди залишок фінансового результату господарської діяльності кооперативу розподіляється загальними зборами у вигляді відрахувань до фондів кооперативу, кооперативних виплат його членам та нарахувань на паї членам кооперативу, у тому числі асоційованим.

На підставі викладеного представник відповідача робить висновок, що у разі утворення сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу у порядку, визначеному Законом України «Про кооперацію» та Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію», таким кооперативом не можуть бути дотримані вимоги, встановлені пп. 133.4.1 ст. 133 Податкового кодексу України. А тому сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи не можуть бути визнані неприбутковими організаціями у розумінні Податкового кодексу України та не підлягають включенню до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Відносно процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою судді від 15.10.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі.

11.12.2019 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

13.01.2020 протокольною ухвалою суду проведено заміну відповідача на правонаступника - Головне управління ДПС у Львівській області.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив такі задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, просив у задоволенні таких відмовити.

Заслухавши вступне слово представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Файні сусіди» зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.03.2019 (запис № 1 409 102 0000 001150).

Рішенням № 1913314600009 від 17.04.2019 Кооператив включено до Реєстру неприбуткових установ та організацій та присвоєно ознаку неприбутковості за кодом 0046 – сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи.

Рішенням № 2/56.12 від 23.07.2019 Кооператив виключено із Реєстру неприбуткових установ та організацій з підстав: розподіл отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування ЄСВ), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб; Статут кооперативу суперечить вимогам п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 ПКУ від 02.12.2010 № 2755-VІ з урахуванням внесених змін та доповнень.

Позивач, вважаючи виключення його з Реєстру неприбуткових установ та організацій протиправним, звернуся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Підпунктом 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку на прибуток підприємств - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Відповідно до п. п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам: утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб; установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об`єднання та асоціації об`єднань співвласників багатоквартирних будинків; внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України).

Відповідно до вимог п. 7 Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 №440 (далі - Порядок №440), контролюючий орган здійснює включення неприбуткової організації до Реєстру в разі, коли організація відповідає таким вимогам: утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; установчі документи неприбуткової організації містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їх праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб; установчі документи неприбуткової організації передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету в разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об`єднання та асоціації об`єднань співвласників багатоквартирних будинків; установчі документи неприбуткової організації передбачають, що доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

У свою чергу, виключення неприбуткової організації з Реєстру у відповідності до п. 16 Порядку № 440 здійснюється на підставі рішення контролюючого органу в разі:

- використання доходів (прибутків) неприбуткової організації для інших цілей, ніж утримання такої організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених підпунктом 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 Кодексу;

- розподілу доходів (прибутків) неприбуткової організації або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їх праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб;

- невідповідності неприбуткової організації та/або установчих документів такої організації вимогам, установленим п. 133.4 ст. 133 Кодексу, а для релігійної організації - вимогам, визначеним абзацом другим пп. 133.4.1 і пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

- внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення неприбуткової організації (в результаті її ліквідації, злиття, приєднання, поділу або перетворення);

- за ініціативою неприбуткової організації.

Так, згідно з оскаржуваним рішенням Кооператив виключено з Реєстру неприбуткових установ та організацій з підстав: розподіл отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування ЄСВ), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб; Статут кооперативу суперечить вимогам п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 ПКУ від 02.12.2010 № 2755-VІ з урахуванням внесених змін та доповнень.

При цьому, як вбачається з листа Головного управління ДФС у Львівській області від 24.07.2019 № 36699/56.12-05, виключення Кооперативу з Реєстру неприбуткових установ та організацій мотивоване тим, що у разі утворення сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу у порядку, визначеному Законом України «Про кооперацію» та Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію», таким кооперативом не можуть бути дотримані вимоги, встановлені пп. 133.4.1 ст. 133 Податкового кодексу України, стосовно одночасної відповідності вимогам щодо утворення неприбуткової організації у порядку, що регулює діяльність такої організації та заборони в установчих документах розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб. З огляду на викладене, податковий орган резюмує, що сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи не можуть бути визнані неприбутковими організаціями у розумінні Податкового кодексу України, не підлягають включенню до Реєстру неприбуткових установ та організацій та зобов`язані нараховувати і сплачувати податок на прибуток у порядку, встановленому розділом III «Податок на прибуток підприємств» та підрозділом 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Таким чином, ключовим правовим питанням у цій справі є питання можливості надання позивачу як сільськогосподарському обслуговуючому кооперативу статусу неприбуткової організації та відповідного включення його до переліку неприбуткових організацій.

Основні засади створення сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу встановлено Законом України від 10.07.2003 № 1087-IV «Про кооперацію» та Законом України від 17.07.1997 № 469/97-ВР «Про сільськогосподарську кооперацію».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про кооперацію» кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Статтею 6 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи здійснюють обслуговування своїх членів – виробників сільськогосподарської продукції, не маючи на меті одержання прибутку, і є неприбутковими організаціями.

Неприбутковість діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів визначається виходячи із сукупності таких ознак:

- кооператив надає послуги тільки своїм членам;

- члени кооперативу несуть відповідальність за зобов`язаннями, взятими перед кооперативом щодо їх участі у господарській діяльності кооперативу;

- послуги надаються з метою зменшення витрат та/або збільшення доходів членів кооперативу.

Разом з цим, ч. 5 ст. 9 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» встановлено, що після виконання зобов`язань сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу та відшкодування збитків за минулі періоди залишок фінансового результату господарської діяльності кооперативу розподіляється загальними зборами у вигляді відрахувань до фондів кооперативу, кооперативних виплат його членам та нарахувань на паї членам кооперативу, у тому числі асоційованим.

Термін «кооперативні виплати у сільськогосподарському обслуговуючому кооперативі» визначається як повернення членам кооперативу частини попередньо надлишково сплаченої вартості наданих кооперативом послуг стосовно їх фактичної вартості, що розподіляється за результатами фінансового року між його членами (ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»).

Водночас термін «кооперативні виплати» наведено у ст. 26 Закону України «Про кооперацію», яким визначається частина доходу, що розподіляється за результатами фінансового року між членами кооперативу пропорційно їх участі в господарській діяльності кооперативу у порядку, визначеному рішенням вищого органу управління кооперативу. Також зазначено, що наведена норма Закону не поширюється на сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи.

Крім того, у ст. 26 Закону України «Про кооперацію» наведено термін «виплати на паї», яким визначаються виплати частини доходу кооперативу на паї члена кооперативу.

Разом з цим ст. 25 Закону України «Про кооперацію» визначено, що дохід кооперативу формується з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат та витрат на оплату праці найманих працівників і розподіляється на, зокрема, кооперативні виплати та виплати на паї.

Отже, враховуючи зазначене, положеннями Закону України «Про кооперацію» передбачена можливість розподіляти отримані доходи (прибутки) або їх частину серед членів обслуговуючих кооперативів через здійснення кооперативних виплат та виплат на паї (ст. ст. 25, 26).

Аналогічно і сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи відповідно до положення ст. 26 Закону України «Про кооперацію» та п. п. 1, 5 ст. 9 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» можуть здійснювати виплати на паї як розподіл частини доходу кооперативу, що може отримуватися сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом від надання послуг.

Стосовно порядку ліквідації сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів необхідно зазначити, що порядок ліквідації, визначений ст. 29 Закону України «Про кооперацію», не узгоджується з положенням пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу в частині передачі активів у разі припинення кооперативу як юридичної особи, оскільки абз. 8 ст. 29 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що майно кооперативу, яке залишилося після задоволення вимог кредиторів кооперативу, здійснення виплат членам кооперативу паїв та виплат на паї, кооперативних виплат, оплати праці, розрахунків з кооперативним об`єднанням, членом якого він є, розподіляється між членами кооперативу у порядку, визначеному статутом. Крім того, майно неподільного фонду не підлягає поділу між його членами і передається за рішенням ліквідаційної комісії іншій (іншим) кооперативній організації (кооперативним організаціям) або зараховується до доходу бюджету.

Втім, на переконання суду, наявність зазначених законодавчих підстав здійснювати розподіл доходу кооперативами, у тому числі при їх ліквідації, не може бути обов`язковою метою створення і функціонування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

Так, згідно зі ст. 8 Закону України «Про кооперацію», правовим документом будь-якого кооперативу, що регулює його діяльність та повинен містити відомості, зокрема, щодо порядку розподілу його доходу та покриття збитків, є статут.

При цьому також передбачено, що статут може містити інші пов`язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.

Наведене дає підстави для висновку про можливість приведення сільськогосподарськими обслуговуючими кооперативами положень установчих документів у відповідність із вимогами Податкового кодексу України, що передбачатиме заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини, у тому числі при ліквідації таких кооперативів, а відтак, спростовує доводи відповідача про неможливість визнання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів неприбутковими організаціями та включення таких до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Так, відповідно до п. 3.2 Статуту Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу “Файні сусіди” Кооператив здійснює обслуговування своїх членів – виробників сільськогосподарської продукції, не маючи на меті одержання прибитку, і є неприбутковою організацією.

Згідно з п. 17.3 Статуту доходи або їх частина не підлягають розподілу серед засновників (членів Кооперативу, членів органів управління, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску) Кооперативу, та інших пов`язаним з ними осіб.

Відповідно до п. 22.8 Статуту у разі припинення Кооперативу (у результаті його ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення) активи, що залишаються після задоволення вимог його кредиторів, мають бути передані одному чи кільком кооперативам відповідного виду у порядку, встановленому цим Статутом, або зараховані до доходу бюджету.

Таким чином, вимоги до змісту статуту неприбуткової організації позивачем дотримані в повному обсязі, як це передбачено п. п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України. І саме в такій редакції діяв Статут Кооперативу як на час прийняття відповідачем рішення про включення позивача до Реєстру неприбуткових установ та організацій від 17.04.2019, так і на час прийняття рішення про виключення його з цього Реєстру від 23.07.2019.

Відтак, твердження відповідача, що Статут Кооперативу суперечить п. п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України не знаходить належного обґрунтування.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку доказування правомірності оскаржуваного рішення не довів, а тому останнє підлягає визнанню протиправним та скасуванню, при цьому належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання включити його до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

З огляду на висновок суду про задоволення позову, судові витрати позивача у відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу “Файні сусіди” до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 2/56.12 від 23.07.2019.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області включити Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив “Файні сусіди” до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу “Файні сусіди” сплачений судовий збір у розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Позивач : Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив “Файні сусіди” (місцезнаходження: 82022, Львівська область, Старосамбірський район, с. Нове Місто, вул. Руська, буд.10; ідентифікаційний код: 42857064).

Відповідач: Головне управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ідентифікаційний код: 43143039).

Повний текст складено та підписано 21.01.2020.

Суддя Сидор Н.Т.