ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2019 року
Справа № 160/9829/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді
Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
09 жовтня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2015 №168-17, винесеного ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, за яким позивачу нараховано транспортний податок за 2015 рік у сумі 25000,00 грн..
В обґрунтування позову зазначено, що позивачу з Реєстру обтяжень рухомого майна стало відомо про наявність податкового боргу, через що належне позивачу рухоме майно було описано в податкову заставу. При зверненні до контролюючого органу позивачу було вручено податкове повідомлення-рішення від 19.06.2015 №168-17 (форми "Ф"), за яким ОСОБА_1 нараховано транспортний податок за 2015 рік у сумі 25000,00 грн..
Позивач категорично не погоджується з означеним податковим повідомленням - рішенням та вважає його протиправним, з огляду на таке.
Відповідні зміни до Податкового кодексу України (далі -ПК України) стосовно транспортного податку набрали чинності 01.01.2015, відповідно до положень п. 10.2 ст. 10 ПК України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю) на виконання вказаної норми.
Дніпропетровською міською радою до 31.01.2015 не було прийнято відповідне рішення, яким би вводився на території міста такий вид місцевого податку як транспортний, із визначенням його ставок, об`єктів та суб`єктів, таким чином, справляння транспортного податку на території м. Дніпропетровська може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/9829/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.06.2015 №168-17 (форми "Ф").
11 листопада 2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив залишити позовну заяву без розгляду, оскільки позивач мав право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення не пізніше закінчення 1095 дня з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення від 19.06.2015 №168-17 відповідачем будо направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача та повернуто до податкового органу, у зв`язку із закінченням строку зберігання. Відповідно до приписів п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення від 19.06.2015 №168-17 вважається належно врученим позивачу. Щодо тверджень позивача про неможливість нарахування та утримання транспортного податку у 2015 році відповідач вказав, що відповідно до наданої ГУ МВС у Дніпропетровській області інформації за ОСОБА_1 обліковується транспортний засіб марки Porshe, модель Cayenne, 2012 року випуску, з об`ємом двигуна 4806 куб.см. Податковим кодексом України з 01.01.2015 встановлено обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, із визначенням платника транспортного податку, об`єкта оподаткування та ставки податку. У зв`язку з отриманою інформацією податковим органом згідно з п. 54.3.3. п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п.267.6 ст. 267 ПК України правомірно винесено податкове повідомлення - рішення від 19.06.2015 №168-17 (форми "Ф") про нарахування транспортного податку за 2015 рік у сумі 25000,00 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року суд допустив заміну відповідача його правонаступником з Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на Головне управління ДФС у Дніпропетровській області.
02 грудня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач виклав свої заперечення проти доводів представника відповідача з тих же підстав, що наведені в адміністративному позові.
Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від ГУ МВС в Дніпропетровській області листом від 31.03.2015 вих. №14/1203-1063 отримано інформацію щодо зареєстрованих транспортних засобів, які є об`єктами транспортного податку, відповідно до цієї інформації за ОСОБА_1 обліковується транспортний засіб марки Porshe, модель Cayenne S, 2012 року випуску, з об`ємом двигуна 4806 куб. см., номер кузова НОМЕР_1 .
У зв`язку з отриманою інформацією Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення - рішення від 19.06.2015 №168-17, за яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у сумі 25000,00 грн..
Надаючи оцінку правомірності винесення оскарженого податкового повідомлення - рішення, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України, до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Отже, безпосереднє встановлення місцевих податків, а відтак і транспортного податку, віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Відповідно до п.12.4 ст.12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів, зокрема, належать встановлення ставок місцевих податків та зборів у межах ставок, визначених цим кодексом.
Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" передбачено, що місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в тому числі в частині транспортного податку).
Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу є об`єктами оподаткування.
Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на момент винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування, а базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень - рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об`єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів на підставі відомостей, необхідних для розрахунку податку, отриманих від органів внутрішніх справ.
Слід зазначити, що вказана норма Податкового кодексу України введена в дію з 01 січня 2015 року. Транспортний податок в м. Дніпропетровську встановлюється рішенням Дніпропетровської міської ради №7/60 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 №5/6 "Про місцеві податки і збори на території міста" від 28.01.2015".
Згідно з частиною першою статті 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Таким чином, бюджетний період, в якому починає застосовуватися транспортний податок у м. Дніпропетровську, є 2016 рік.
Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що транспортний податок відповідно до ст. 10 ПК України належить до місцевих бюджетів.
Згідно з п.п. 267.7.1 п.267.7 ст.267 ПК України податок сплачується за місцем реєстрації об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності - згідно якого зміни до будь - яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Зазначений принцип визнано законодавцем однією з основних засад податкового законодавства.
Будь-який платник податків в Україні, опираючись на принцип стабільності, має право на незмінність режиму оподаткування, елементів податків, які ним сплачуються, протягом бюджетного року, як результат - на визначеність умов здійснення ним тієї чи іншої оподатковуваної діяльності чи діяльності, пов`язаної з виникненням об`єкта оподаткування. У випадку ж зміни елементів податків протягом такого року законодавцем, такий платник має право та обов`язок з урахуванням способу та змісту здійснених змін, враховуючи наявний у платника обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи, виконувати свої зобов`язання відповідно до закону із тими межами свободи, які допускаються.
Приписами статті 5 Податкового кодексу України визначено порядок співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, а саме, що для регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, застосовуються поняття, правила та положення, які встановлено Податковим кодексом України.
Порядок формування доходної частини бюджетів, визначений у частині 3 статті 27 Бюджетного кодексу України, а саме: закони України, які впливають на показники бюджету і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
З урахуванням вимог чинного законодавства зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Враховуючи зазначене, оскільки Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно з яким з 01 січня 2015 року введено в дію "Транспортний податок", прийнятий 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
Аналогічна правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом в постановах від 07.06.2018 у справі №821/675/16, від 10.04.2018 у справі №809/4463/16 та від 23.05.2018 у справі №805/3661/16-а.
В іншому випадку, застосування контролюючим органом положень вказаного Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" у 2015 році при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, не відповідає положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Суд також зазначає, що в рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом`якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.
Однак, виходячи із вищезазначених норм законодавства України та з того, що застосування положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 27.12.2014, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Окрім того, відповідно до пункту 56.21 статті 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
З цього приводу слід зазначити рішення Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати прибуткового податку.
Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалася з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, у суду при розгляді даної справи відсутні підстави для обмежувального тлумачення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункту 56.21 статті 56 ПК України.
Окрім того, в матеріалах справи наявне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_2 від 25.11.2014, згідно з яким транспортний засіб марки Porshe, модель Cayenne S, 2012 року випуску з об`ємом двигуна 4806 куб. см., номер кузова НОМЕР_1 з 25.11.2014 зареєстровано за іншою особою, тобто на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення означене авто не перебувало у власності позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про невідповідність нормам податкового законодавства України оскарженого податкового повідомлення-рішення від 19.06.2015 №168-17 (форма "Ф"), за яким позивачу нараховано транспортний податок за 2015 рік у сумі 25000,00 грн., з огляду на що вказане податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню судом.
Щодо посилання відповідача у відзиві на адміністративний позов про наявність підстав для залишення позову без розгляду, суд зазначає таке.
Згідно із частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Нормою, що регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень є приписи пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у відповідності до якого з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
Статтею 102 ПК України передбачено строк давності тривалістю 1095 днів. За таких обставин строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.
Положеннями статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Аналіз наведених норм свідчить про, що залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду може мати місце тільки при встановленні обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, зокрема, обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; та з`ясування причин пропуску цього строку.
Визначені позивачем в обґрунтування позовних вимог обставини полягають в тому, що 30.09.2019 позивач з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізнався про те, що належне йому нерухоме майно, відповідно до рішення про опис майна у податкову заставу № 53892-17 від 21.12.2017 було передано у податкову заставу, у зв`язку з наявністю у позивача податкового боргу, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 27881572 від 11.09.2018, за яким обтяжувачем є Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується Інформаційною довідкою від 30.09.2019 № 182873490, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи.
03.10.2019 позивач звернувся до контролюючого органу із заявою, в якій просив надати йому копії податкових повідомлень - рішень, що стали підставою для нарахування податкового боргу.
Як встановлено з матеріалів справи, оскаржене податкове повідомлення-рішення направлено відповідачем на адресу позивача та було повернуто на адресу відповідача, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.
Позивачем зазначено, що про наявність оскарженого податкового повідомлення - рішення від 19.06.2015 №168-17 (форми "Ф") він дізнався після отримання його копії 03.10.2019, про що зроблена відмітка на заяві від 03.10.2019, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи.
З огляду на вказані обставини, враховуючи те, що як встановлено судом з 25.11.2014 транспортний засіб марки Porshe, модель Cayenne S, 2012 року випуску з об`ємом двигуна 4806 куб. см., номер кузова НОМЕР_1 зареєстрований за іншою особою, тобто на момент винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення означене авто не перебувало у власності позивача, беручи до уваги те, що саме 03.10.2019 позивач дізнався про порушення своїх прав, за захистом яких звернувся до суду, подання до суду адміністративного позову 09.10.2019 свідчить про дотримання встановленого пунктом 56.18 статті 56 ПК України 1095-денного строку на судове оскарження рішення контролюючого органу, що, у свою чергу, спростовує наявність обставин, які можуть бути підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
Таким чином, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
У відповідності до ч.1, ч. 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В позовній заяві позивач просив стягнути на його користь понесені судові витрати на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 5000,00 грн..
На підтвердження витрат на отримання правової допомоги до матеріалів справи наданий договір про надання правової допомоги від 07.10.2019 №23/19, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «БІЛІ КОМІРЦІ».
Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до пункту 1 частини 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
До суду для підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем, окрім вказаного вище договору, не надано жодного документа, в тому числі, і на підтвердження фактичного отримання такої допомоги від особи, яка має право на її надання, а також відсутні докази оплати за надані послуги.
Суд зазначає, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Указане правило при вирішенні питання про співмірність заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17 (73021615) та від 11.04.2018 у справі №814/698/16 (73356068).
У зв`язку з означеним, суд доходить висновку про недоведення позивачем понесення ним витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., а тому у стягненні таких витрат слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 194, 205, 242 - 246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49000, і.к. 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2015 №168-17 (форми «Ф») задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 19.06.2015 № 168-17 (форми «Ф»).
Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49000, і.к. 39394856) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 23 грудня 2019 року.
Суддя О.В. Царікова
