РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 січня 2020 р. Справа № 120/3338/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.

представника позивача: Люлькіс І.М., Левицька-Корчун В.І.

представника відповідача: Сивий М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссигнал ОЛК"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссигнал ОЛК" з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу №2441 від 10.05.2019 року про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування заявленого позову товариство вказало, що не погоджується з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями від 25.06.2019 №0006561409, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених на територію України товарів на 1275,35 грн. (за податковими зобов`язаннями 850,23 грн., штрафними санкціями 425,12 грн.); та №0006551409 від 25.06.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на 6376,73 грн. (4251,15 грн. за податковим зобов`язанням та 2125,58 грн. за штрафними санкціями), які прийняті на підставі акта перевірки №12/02-32-14-09/32054869 від 05.06.2019.

Позивач, наголошуючи на незаконності проведеної перевірки, недостовірності її висновків та прийнятих рішень, звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2019 позовну заяву залишено без руху.

В межах наданого судом строку позивач усунув недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 22.10.2019.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

25.11.2019 до суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд в задоволені позовних вимог відмовити з огляду на наступне.

Відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ТОВ «Транссигнал ОЛК» вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів за МД від 13.07.2017 №UA401010/2017/024164, за результатами якої складено акт документальної невиїзної перевірки №12/02-32-14-09/32054869 від 05.06.2019.

На підставі акта перевірки №12/02-32-14-09/32054869 від 05.06.2019 прийняті податкові рішення-повідомлення від 25.06.2019 №0006551409 та №0006561409.

Відповідач вказує, що при проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування TOB «Транссигнал ОЛК» встановлено, що під час митного оформлення товару: «Автомобіль вантажний: торговельна марка FORD, модель: TRANSIT, тип двигуна: дизель, календарний рік виготовлення 2013, модельний рік виготовлення 2013, потужність: 92 кВт, робочий об`єм циліндрів двигуна: 2198 см3, № кузова: WF0XXXTTFXDM07164, вантажопідйомність 1.227 т, маса в разі максимального завантаження 3.500 т, бувший у використанні, дата першої реєстрації: 28.06.2013р., номер двигуна: не встановлений, згідно свідоцтва про реєстрацію загальна кількість місць включаючи водія: 2 , колір: білий, тип кузова: суцільнометалевий фургон, салон водія відокремлено від вантажного відсіку перегородкою, в вантажному відсіку відсутні ознаки комфорту, сидіння та місця для їх кріплення , колісна формула: 4x2 , категорія: N1, автомобіль виготовлено не на базі кузова легкового автомобіля, призначення: для використання по дорогах загального користування, фірма виробник: FORD, країна виробництва: DE», отримано (надано) пільги, а саме застосовано преференцію - 410.

З метою підтвердження країни походження та застосування режиму вільної торгівлі на вищевказаний задекларований товар, під час митного оформлення за МД від 13.07.2017 № UA401010/2017/024164 TOB «Транссигнал ОЛК» надано декларацію-інвойс, складену експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро від 23.06.2017 №2017-196. Сума податку, нараховано умовно складає 4251,15 грн.

Відповідно до статті 33 «Перевірка підтверджень походження» Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII (далі Протокол 1 Угоди) та на виконання вимог наказу ДМСУ від 13.09.2010 № 1050 «Про затвердження Порядку направлення до Держмитслужби звернень митних органів щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товару», Вінницькою митницею до Державної фіскальної служби України направлено запити, з проханням надати допомогу в проведенні перевірки декларації-інвойсу, складеної експортером якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро від 23.06.2017 №2017-196, та даних, які у ньому містяться, у зв`язку з тим, що декларація-інвойс складена не уповноваженим експортером, а транспортний засіб, зазначений в інвойсі, бувший у використанні та виготовлений в 2013 році. Товар, зазначений у вищезгаданій декларації-інвойсі експортувався з Німеччини, - відправник Firma WORA Inh. W. Beiz Bergstrasse 57, 89567 Sontheim/Brenz, Німеччина.

Пунктом 3 статті 22 Протоколу 1 Угоди передбачено, що експортер, який склав декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов Протоколу 1 Угоди.

Відповідно до інформації отриманої від уповноважених органів Німеччини на запит Вінницької митниці преференційне походження товару відповідно Протоколу 1 Угоди не підтверджено.

Пунктом 6 статті 33 «Перевірка підтверджень походження» встановлено, якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товару, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференцію.

Відповідно до пункту 2 статті 43 Митного кодексу України, країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару. До графи 44 МД від 13.07.2017 № UA401010/2017/024164, а саме, до розділу 7 «Документи, що підтверджують країну походження» під кодом 7016 внесено реквізити декларації-інвойс від 23.06.2017 №2017-196.

Враховуючи те, що преференційне походження товару не підтверджено, пільги надані (отримані) неправомірно із порушенням вимог Протоколу 1 Угоди.

27.11.2019 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просить відхилити заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вказавши при цьому, що у відповідача були відсутні правові підстави для направлення запитів щодо підтвердження права на преференцію, а підстави, що зазначені відповідачем у запитах є надуманими.

Представник позивача також зазначив, що ТОВ "Транссигнал ОЛК" підтверджено правомірність його дій щодо розмитнення товару із застосуванням преференційного режиму, а висновки відповідача щодо не підтвердження цих обставин не відповідають дійсним обставинам справи.

08.01.2020 позивачем подано заяву про вирішення питання розподілу судового збору та стягнення правничої допомоги в сумі 10000,00 грн.

09.01.2020 відповідачем до канцелярії суду подано заперечення щодо заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні представники позивача повністю підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві та відповіді на відзив. Просили суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.06.2019 №0006551409 та №0006561409.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо задоволення заявленого позову з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно із пунктом 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI із змінами (далі - Кодекс), наказу Головного управління ДФС у Вінницькій області від 10.05.2019 №2441 проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ТОВ «Транссигнал ОЛК» (21010, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Ботанічна, буд. 17, код ЄДРПОУ 32054869) вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів за МД від 13.07.2017 №UA401010/2017/024164, за результатами якої складено акт документальної невиїзної перевірки від 05.06.2019 №12/02-32-14-09/32054869.

Згідно вказаного акту перевірки ТОВ «Транссигнал ОЛК» за МД від 13.07.2017 №UA401010/2017/024164, здійснено митне оформлення товару «Автомобіль вантажний: торговельна марка FORD, модель: TRANSIT, тип двигуна: дизель, календарний рік виготовлення 2013, модельний рік виготовлення 2013, потужність: 92 кВт, робочий об`єм циліндрів двигуна: 2198 см3, № кузова: WF0XXXTTFXDM07164, вантажопідйомність 1.227 т, маса в разі максимального завантаження 3.500 т, бувший у використанні, дата першої реєстрації: 28.06.2013р., номер двигуна: не встановлений, згідно свідоцтва про реєстрацію загальна кількість місць включаючи водія: 2, колір: білий, тип кузова: суцільнометалевий фургон, салон водія відокремлено від вантажного відсіку перегородкою, в вантажному відсіку відсутні ознаки комфорту, сидіння та місця для їх кріплення, колісна формула: 4x2, категорія: N1, автомобіль виготовлено не на базі кузова легкового автомобіля, призначення: для використання по дорогах загального користування, фірма виробник: FORD, країна виробництва: DE».

Товар ввезений на підставі зовнішньоекономічного контракту від 06.03.2017 №200317 укладеного між ТОВ "Транссигнал ОЛК" (Україна) та Firma WORA Inh. W. Beiz Bergstrasse 57, 89567 Sontheim/Brenz (Німеччина). Умови поставки DAP. Фактурна вартість 5 250 EUR (за курсом 29,66513000) 155 741,93 грн., митна вартість 170 046,21 грн.

Вищезначений товар оформлений із застосуванням префенційного режиму в рамках Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "Походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678.

Для підтвердження країни походження та застосування режиму вільної торгівлі в рамках Протоколу 1 Угоди на вищезазначений задекларований товар, під час митного оформлення було надано декларацію інвойс складену експортером Німеччини на партію товару до 6000 євро від 23.06.2017 №2017-196 та сертифікат відповідності.

Вінницькою митницею ДФС направлено запит від 12.02.2018 №718/8/02-80-19-02 до ДФС з подальшим перенаправленням уповноваженим органам Німеччини з проханням надати допомогу в проведенні перевірки достовірності, зокрема декларації інвойс складену експортером Німеччини на партію товару до 6000 євро від 23.06.2017 №2017-196.

На вказане звернення отримано лист уповноважених органів Німеччини від 25.07.2018 №Z4215 В-NPE043/18- В120002 (доведена листом ДФС України від 06.09.2018 №27610/7/99-99-19-04-03-17). В ході перевірки виявлено, що товар, який зазначений у наданому в додатку преференційному документі, не є товаром походження, який визначений у протоколі №1 Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною.

У зазначеному акті вказано, що враховуючи те, що преференційне походження товару не підтверджено, пільги надані (отримані) неправомірно і з порушенням вимог Протоколу 1 Угоди.

Документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Транссигнал ОЛК»:

- вимог пунктів 2 та 3 статті 22 «Умови складання декларації інвойс» Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII;

- статті 257 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495- VI зі змінами в частині достовірності декларування відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для їх митного контролю та митного оформлення;

- статті 281 Митного кодексу України в частині правильності, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг, застосування звільнення від оподаткування ввізним митом, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 4251,15 грн.;

- вимог пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 850,23 грн.

На підставі акта перевірки від 205.06.2019 №12/02-32-14-09/32054869 прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.06.2019:

- №0006561409, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених на територію України товарів на 1275,35 грн. (за податковими зобов`язаннями 850,23 грн., штрафними санкціями 425,12 грн.);

- №0006551409, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на 6376,73 грн. (4251,15 грн. за податковим зобов`язанням та 2125,58 грн. за штрафними санкціями).

Не погоджуючись з вказаними повідомленнями-рішеннями, товариство оскаржило їх до Державної фіскальної служби України в адміністративному порядку.

Рішенням ДФС України від 03.09.2019 №41962/6/99-99-11-06-03-25, податкові повідомлення-рішення від 25.06.2019 №0006551409 та №0006561409 залишено без змін, а скаргу ТОВ "Транссигнал ОЛК" від 01.07.2019 №69/2019 - без задоволення.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог в контексті даної спірної ситуації суд зважає на наступне.

Згідно з ч. 1-3 ст. 318 Митного кодексу України (далі - МК України) митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з ч. 1-3 ст. 36 Митного кодексу України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Відповідно до ч. 9 ст. 36 Митного кодексу України особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

Згідно із ст. 43 Митного Кодексу України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат.

Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями.

Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару.

У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фіто санітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 44 МК України, для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов`язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

За змістом ч. 1, 6 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України (ст. 278 МК України).

В силу приписів ч. 5 ст. 280 МК України, ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

За правилами ст. 281 МК України, допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Законом України від 16.09.2014 № 1678-УІІ ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони (далі Угода).

Відповідно до пункту 1 статті 29 частини 2 глави 1 розділу 4 Угоди, кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Статтею 26 частини 1 глави 1 розділу 4 Угоди про асоціацію встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі 1 - щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва (надалі - Протокол до Угоди про асоціацію), до цієї Угоди.

Частиною 1 статті 2 розділу 2 Протоколу до Угоди про асоціацію встановлено, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

- товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

- товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до частини 1 статті 16 розділу 5 Протоколу до Угоди про асоціацію товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: 1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1; 2. У випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Стаття 28 Протоколу до Угоди про асоціацію встановлює, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, "interalia" (переклад - також), в тому числі:

(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;

(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;

(e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

Отже, як видно із процитованих вище норм, у разі визнання товарів, такими, що походять з Європейського Союзу або України на них розповсюджується Угода про асоціацію та, відповідно, зменшується або скасовується ввізне мито, тобто застосовуються преференції.

Як слідує із матеріалів справи, TOB «Транссигнал ОЛК» на підставі зовнішньоекономічного контракту №200317 від 06.03.2017 укладеного між TOB «Транссигнал ОЛК» та Firma "WORA" Inh. W. Beiz Bergstrasse 57, 89567 Sontheim/Brenz (Німеччина) ввезено на митну територію України товари оформлені за митною декларацією від 13.07.2017 №401010/2017/024164 «Автомобіль вантажний: торговельна марка FORD, модель: TRANSIT, тип двигуна: дизель, календарний рік виготовлення 2013, модельний рік виготовлення 2013, потужність: 92 кВт, робочий об`єм циліндрів двигуна: 2198 см3, № кузова: WF0XXXTTFXDM07164, вантажопідйомність 1.227 т, маса в разі максимального завантаження 3.500 т, бувший у використанні, дата першої реєстрації: 28.06.2013р., номер двигуна: не встановлений, згідно свідоцтва про реєстрацію загальна кількість місць включаючи водія: 2, колір: білий, тип кузова: суцільнометалевий фургон, салон водія відокремлено від вантажного відсіку перегородкою, у вантажному відсіку відсутні ознаки комфорту, сидіння та місця для їх кріплення, колісна формула: 4x2, категорія: N1, автомобіль виготовлено не на базі кузова легкового автомобіля, призначення: для використання по дорогах загального користування, фірма виробник: FORD, країна виробництва: DE» із наданням пільг в оподаткуванні по ввізному миту, преференція 410 із застосуванням митної процедури «Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (Абзац перший частини першої статті 29 додатка 1-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони)» на підставі інвойсу наданого експортером № 2017-196 від 23.06.2017.

TOB «Транссигнал ОЛК» відповідно до митної декларації задекларовано для ввезення на митну територію України товар: «Автомобіль вантажний: торговельна марка FORD...» фактурною вартістю 5250,00 EUR.

Однією з вимог Протоколу 1 Угоди (пункт 2 статті 31) передбачено, що для застосування до партії товару преференційного режиму з країнами ЄС, має бути надана декларація інвойс складена експортером партії товару, сукупна вартість якої не перевищує 6000 євро з використання валюти, яка вказана в інвойсі, згідно з сумою, встановленою відповідною країною.

Відповідно до статті 22 Протоколу 1 Угоди, товари користуються режимом вільної торгівлі, якщо вони походять з Європейського Союзу, а також відповідають іншим вимогам Угоди.

Суд зауважує, що при оформленні МД від 13.07.2017 №401010/2017/024164 із застосуванням режиму вільної торгівлі з країнами ЄС, підприємством надано декларацію інвойс № 2017-196 від 23.06.2017, яка відповідає всім вимогам Протоколу 1 Угоди.

В той час, судом встановлено, що TOB «Транссигнал ОЛК» надано документи, які безумовно підтверджують верифікацію отриманого товару, зокрема, сертифікат відповідності. Сертифікат містить інформацію щодо країни походження товару - «Німеччина».

При цьому, наданий позивачем сертифікат відповідності складений відносно саме того транспортного засобу, який проходив процедуру розмитнення, оскільки ідентифікаційний номер транспортного засобу зазначений у сертифікаті відповідності той же, що і у декларації - інвойсі та у митній декларації - WF0XXXTTFXDM07164.

Оскільки наданий позивачем сертифікат містить повну та достовірну інформацію щодо задекларованого товару, будь-які розбіжності в документах про країну походження товару відсутні, позивачем підтверджено країну походження задекларованого за митною декларацією товару у відповідності до вимог статей 43, 44, 257, 266, 335 Митного кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі №813/5141/13-а (№К/9901/5079/18).

Водночас, в контексті даної спірної ситуації Вінницькою митницею ДФС направлено запит від 12.02.2018 №718/8/02-80-19-02 до ДФС з подальшим перенаправленням уповноваженим органам Німеччини, з посиланням на виконання вимог наказу Державної митної служби України від 13.09.2010 №1050 "Про затвердження Порядку направлення до Держмитслужби звернень митних органів щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товару", з проханням надати допомогу в проведенні перевірки достовірності, зокрема декларації інвойс складену експортером Німеччини на партію товару до 6000 євро від 23.06.2017 №2017-196.

На вказане звернення отримано лист уповноважених органів Німеччини від 25.07.2018 №Z4215 В-NPE043/18- В120002 (доведена листом ДФС України від 06.09.2018 №27610/7/99-99-19-04-03-17). В ході перевірки виявлено, що товар, який зазначений у наданому в додатку преференційному документі, не є товаром походження, який визначений у протоколі №1 Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною.

У свою чергу суд звертає увагу, що "Порядок направлення до Держмитслужби звернень митних органів щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товару" затверджений наказом Державної митної служби України від 13.09.2010 №1050 (далі - Порядок №1050), на який вказує Вінницька митниця ДФС у своєму запиті від 12.02.2018 №718/8/02-80-19-02, регламентує дії посадових осіб регіональних митниць, митниць (далі - митні органи), пов`язані з оформленням та направленням до Держмитслужби звернень щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товару, виданих компетентними органами іноземних держав (далі - сертифікати).

Пунктом 2 вказаного Порядку №1050 визначено, що його дія поширюється на сертифікати, які подаються при ввезенні товарів на митну територію України відповідно до статті 282 Митного кодексу України.

Згідно п. 3 Порядку №1050 звернення щодо проведення перевірки направляються митними органами до Держмитслужби лише у таких випадках:

якщо є достатні підстави для сумнівів стосовно дійсності сертифікатів;

якщо є достатні підстави для сумнівів у вірогідності даних, наведених у сертифікатах;

за дорученням Держмитслужби, для проведення вибіркової перевірки.

Відповідно до п. 4 Порядку №1050 звернення щодо проведення перевірки повинно містити:

а) супровідний лист;

б) інформацію про сертифікати, що направляються на перевірку, та зазначені в них товари, складену в табличному вигляді за формою, наведеною у додатку до цього Порядку;

в) ксерокопії сертифікатів, які підлягають перевірці;

г) проект запиту до відповідного компетентного органу іноземної держави.

Проект запиту до відповідного компетентного органу іноземної держави обов`язково повинен:

містити виклад чітко сформульованих конкретних причин, з приводу яких у митного органу виникли сумніви в дійсності сертифіката або вірогідності наведених у ньому даних;

містити перелік конкретних питань, що підлягають з`ясуванню в компетентних органах іноземних держав;

бути викладений українською й англійською мовами (аутентичні тексти) чи російською мовою, в разі потреби його направлення до країн СНД.

Якщо текст проекту запиту містить власні назви (назви міст, районів, вулиць, установ, підприємств, організацій, власні імена людей тощо), то їх слід наводити мовою оригіналу.

Пунктом 5 Порядку №1050 передбачено, що супровідний лист (у форматі MicrosoftWord) разом з ксерокопіями сертифікатів, які підлягають перевірці, надсилаються митним органом до Управління митно-тарифного регулювання Держмитслужби на паперових носіях та дублюються в електронному вигляді на поштову скриньку DMS kanc UMTR (у форматі AdobeAcrobatReader).

Інформація про сертифікати, що направляються на перевірку, та зазначені в них товари, складену в табличному вигляді (у форматі Microsoft Excel) за формою, наведеною у додатку до цього Порядку; проект запиту (у форматі MicrosoftWord) до відповідного компетентного органу іноземної держави направляються виключно в електронному вигляді на поштову скриньку DMS kanc UMTR.

Реєстраційний номер супровідного листа на паперовому носії повинен бути таким самим, що й номер супровідного листа, направленого електронною поштою.

Поряд з цим, у запиті від 12.02.2018 №718/8/02-80-19-02 зазначено про проведення перевірки достовірності декларації інвойс складену експортером Німеччини на партію товарів, фактурна вартість яких не перевищує 6000 євро, зокрема, від 23.06.2017 №2017-196, а не сертифікатів, як того передбачає Порядок №1050.

Чинним законодавством регламентовано, що проведення перевірок щодо підтвердження походження товарів здійснюються, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог «...щодо визначення концепції «Товарів, що походять з певної країни...» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом від 27 червня 2014 року (ст. 33 Угоди, Протоколу 1). Дана норма кореспондується з ч. 2 ст. 45 МК України.

В листі ДФС України від 03.03.2017 № 5466/7/99-99-19-03-17 виданого з метою підвищення ефективності роботи з перевірки сертифікатів з перевезення товару форми EUR. 1 (далі - сертифікат) та декларацій інвойсів, відповідно до статті 33 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «Товарів, що походять з певної країни» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом від 27.06.2014 (далі - Протокол 1) та з урахуванням Пояснення Комісії ЄС (2007/С 83/01 від 17.04.2007) необхідно керуватися наступним.

Без здійснення верифікації (перевірки достовірності) для цілей застосування преференцій вважаються непридатними документи про походження товарів з наступних технічних причин:

бланк наданого сертифіката не відповідає зразку бланку, наведеному у додатку III до Протоколу 1 (істотна різниця у розмірі чи кольорі, відсутній номер сертифіката, сертифікат заповнений мовою, що не є однією з офіційних мов Сторін Угоди); водночас, як виняток із правил, графа 11 сертифіката може бути розділена на дві частини для проставлення печатки митного органу країни ЄС;

не заповнено одну або декілька з обов`язкових граф сертифіката (наприклад, графа 4);

відсутній відбиток печатки митниці країни ЄС (графа 11);

в графах 2 та 5 сертифіката зазначено відомості про країну (групу країн), яка не є учасником Угоди;

граничний термін дії сертифіката/декларації інвойс закінчився, за винятком випадку, якщо такий сертифікат/декларація інвойс був дійсним та поданий митниці на момент поміщення товарів у митний режим «митний склад» (стаття 24 (3) Протоколу 1).

У разі неприйняття сертифіката з технічних причин митницею ДФС оригінал цього сертифіката повертається імпортеру для отримання нового сертифіката після здійснення експорту товарів відповідно до положень статті 18 (1)(b) Протоколу 1, в справах митниці ДФС залишається копія цього сертифіката.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 33 Протоколу 1 подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

До обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів про походження товару відносяться, наприклад, такі випадки:

проставлений в сертифікаті відбиток печатки посадової особи митниці країни ЄС відсутній в зразках відбитків печаток, доведених до митниць ДФС;

сертифікат або декларація інвойс не підписані експортером (за винятком декларацій інвойсів, складених затвердженими експортерами);

структура номера авторизації затвердженого експортера не відповідає структурі номера, доведеного до митниць ДФС;

в графі 11 сертифіката відсутній підпис та/або дата видачі (дата може бути проставлена окремо та/або міститися у відбитку печатки митниці країни ЄС, у разі якщо це передбачено доведеним до митниць ДФС зразком відбитку печатки);

маркування на продукції/пакувальній тарі або на інших супровідних документах свідчить про інше походження товару ніж зазначено в документі про походження товару;

код товарної номенклатури (на рівні перших чотирьох знаків), зазначений у документі про походження товару або в комерційних/товаросупровідних документах, відрізняється від коду, задекларованого в митній декларації, за умови зміни правила походження до товару;

дата декларування експортером відомостей про країну походження товару в графі 12 сертифіката пізніше дати видачі сертифіката, зазначеної у графі 11 цього сертифіката;

до сертифіката внесені виправлення/дописування, які не засвідчені відбитком печатки митниці країни ЄС (виправлення/дописування можуть бути засвідчені відбитком печатки митниці країни ЄС, який відрізняється від відбитку печатки, проставленого у графі 11 цього сертифіката).

Подання суб`єктами ЗЕД документів про походження товару з метою відновлення преференційного режиму відповідно до статті 301 Митного кодексу України не є підставою (причиною) для здійснення перевірки цих документів (без обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів про походження товару).

Перевірка підтверджень походження може також здійснюватися у довільному порядку (вибірково) за наявності відповідного доручення ДФС.

У разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності сертифіката або декларації, перевірка цих документів здійснюється шляхом направлення до ДФС відповідного запиту.

З урахуванням пункту 2 статті 33 Протоколу 1 до Угоди разом із запитом до ДФС направляються:

двостороння копія сертифіката (на одному аркуші) із заповненою та засвідченою митницею ДФС графою 13 сертифіката (за винятком дати запиту про проведення перевірки достовірності сертифіката та походження товару);

копія засвідченого митницею ДФС інвойсу, якщо він був поданий;

будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження.

Статтею 30 Протоколу 1 наведено розбіжності й формальні помилки, які можуть міститися в сертифікаті з перевезення форми EUR. 1 та не впливають на походження товарів.

Так, виявлення незначних розбіжностей між відомостями, наведеними в підтвердженні походження й документах, поданих до митної служби для виконання формальностей, пов`язаних з імпортуванням товарів, не спричиняє нікчемності такого підтвердження походження, якщо встановлено у належний спосіб, що цей документ відповідає представленим товарам.

Очевидні формальні помилки у підтвердженні походження, такі як помилки друку (наприклад, зміщення відомостей однієї чи декілька граф в іншу графу сертифіката), не є причиною для відхилення такого документа, якщо ці помилки не спричиняють сумнівів щодо правильності відомостей, наведених у документі.

Отже, для проведення перевірок митними органами, чітко визначено критерії якими вони мають керуватися при прийнятті рішення щодо проведення перевірок, цими критеріями є:

1. Для проведення перевірок в довільному порядку - наявності відповідного доручення ДФС.

2. Обґрунтовані сумніви в достовірності документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог Протоколу 1.

Водночас, у запиті Вінницької митниці ДФС від 12.02.2018 №718/8/02-80-19-02 не зазначено жодних обставин, які б дали підстави для сумнівів у походженні товару з Європи, а лише вказано, що декларації інвойс складені не уповноваженими експортерами, а транспортні засоби бувші у використанні й виготовленні у 1997-2013 роках.

Отже, при проведені процедури митного оформлення позивачем було надано всі необхідні документи для розмитнення товару та підтвердження країни походження товару.

Крім того, суд звертає увагу, що до сертифіката відповідності товару жодних нарікань та сумнівів не було.

Згідно з ч. 3 ст. 345 Митного кодексу України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість здійснення митного контролю після завершення митного оформлення виключно за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Відповідачем не надано будь-яких доказів, щодо подання недостовірних документів позивачем посадовим особам Вінницької митниці ДФС під час здійснення митного контролю та митного оформлення.

Відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.

Таким чином, донарахування сум податкових зобов`язань після завершення процедури митного оформлення товарів, можливо виключно у разі умисного подання платником податків недостовірних документів або недостовірної інформації під час митного оформлення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.04.2018 у справі №К/9901/593/17, від 08.05.2018 року у справі №808/1341/14, від 15.05.2018 у справі №К/9901/34100/18.

Як встановлено судом, підставою для проведення невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Транссигнал ОЛК" відповідач зазначає статтю 351 Митного кодексу України. Однак, всупереч положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України ГУ ДПС у Вінницькій області не надала докази на підтвердження наявності підстав, наведених у даній нормі, та обґрунтованої підозри, яка виникла у відповідача, що під час пропуску товарів через митний кордон України було допущено порушення вимог законодавства.

Таким чином, в ході судового розгляду справи відповідачем не надано доказів встановлення факту подання позивачем неповної, недостовірної інформації про товар під час його митного оформлення.

За наведеного в його сукупності, висновки контролюючого органу, що викладені у акті перевірки від 05.06.2019 №12/02-32-14-09/32054869, не відповідають фактичним обставинам справи і нормам права, отже податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі таких висновків є протиправними та належать до скасування в повному обсязі, а позовні вимоги позивача належить до задоволення.

Суд застосовує рішення ЄСПЛ від 22.11.2007 р. у справі "Україна-Тюмень" проти України", у п. 49 якого суд вказав, що найважливіша вимога статті 1 Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом" ("subject to the conditions provided for by law"), а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів". У п. 55 надано тлумачення "пропорційності втручання" в право на мирне володіння майном та зазначив, що таке втручання повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" ("fair balance") між вимогами загального інтересу суспільства та захисту основоположних прав особи. Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийнятих оскаржуваних рішень. Крім того, факт отримання листа відповідачем від уповноважених осіб не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості, оскільки в матеріалах справи та перевірки містяться докази походження товару.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи, та відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Вінницькій області від 25.06.2019 №0006551409 та №0006561409.

Визначаючись щодо питання відшкодування позивачу судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до суду надано: копію угоди про надання послуг адвоката від 16.05.2019; копію додаткової угоди до угоди про надання послуг адвоката від 16.05.2019; копію акта здачі-приймання робіт №1 від 03.01.2020 (з описом робіт); копію платіжного доручення №178 від 12.06.2019.

За умовами договору (п. 1 ) адвокат надає ТОВ "Транссигнал ОЛК" юридичну допомогу, а саме:

- інформування Довірителя про зміни в законодавстві, відповідно запитів Довірителя та консультує з правових питань;

- правовий аналіз документів Довірителя;

- аналіз нормативної бази та консультації з питань, що регулюють порядок здійснення господарської діяльності за основними напрямками діяльності Довірителя;

- аналіз нормативної бази, що регулює купівлю/продаж товарно-матеріальних цінностей, в т.ч. (основних засобів), всіх форм власності (інше);

- підготовка документів (заяв, позовів, скарг), в яких може виникнути потреба Довірителя за наслідками господарської діяльності Довірителя, на підставі аналізу первинних бухгалтерських документів, а також інших документів (угод, договорів, листів, вимог, тощо), наданих Довірителем в адвокатське провадження;

- здійснення представницьких повноважень в судових інстанціях всіх рівнів, податкових, правоохоронних органах, органах місцевого самоврядування, державних органах та інших установах та організаціях по справам, що можуть виникнути з усіх питань захисту інтересів підприємства та його посадових осіб.

Пунктом 2 вказаної угоди передбачено, що довіритель сплачує винагороду в розмірі 10000,00 грн., до 25 числа поточного місяця.

Водночас, у платіжному доручені №178 від 12.06.2019 на суму 10000,00 грн. вказано призначення платежу: оплата за юридичні послуги згідно рахунка №1 від 12.06.2019.

При цьому, суд звертає увагу, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0006551409 та №0006561409 винесені податковим органом 25.06.2019, тобто після сплати коштів, що вказані у платіжному доручені №178 від 12.06.2019 та після укладення угоди про надання послуг адвоката від 16.05.2019. Поряд з цим заявлені як витрати на правову допомогу щодо підготовки та юридичного супроводу даної справи.

Таким чином, суд зауважує, що витрати у 10000,00 грн., які вказані в угоді про надання послуг адвоката, сплата яких підтверджена платіжним дорученням №178 від 12.06.2019, а також заявлені як витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи - не підтверджено, що ці витрати пов`язані саме з розглядом даної справи.

Крім того, в акті №1 здачі-приймання робіт від 03.01.2020, вказано, що виконавець виконав наступні роботи, зокрема: підготовка відповіді на відзив відповідача та участь у судових засіданнях.

Так, дійсно в матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, однак останній підписаний представником ТОВ "Транссигнал ОЛК " Люлькіс І.М., а не адвокатом Левицькою-Корчун В.І.

Щодо участі у судових засіданнях (вказано 3 години), то слід зазначити, що ОСОБА_1 брала участь у двох судових засіданнях: 26.11.2019 та 16.01.2020, які тривали, відповідно, 6 хв. та 33 хв.

Крім того, суд зазначає, що вимоги до оформлення письмових доказів, які подаються до суду, встановлено ст. 94 КАС України.

Так, ч. 2 ст. 94 КАС України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно із ч. 4, 5 ст. 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55. За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.

Висновок щодо обов`язку належного засвідчення копії документів узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 02.10.2018 в справі №2а-15994/12/2670.

У свою чергу, копії додатків до заяви про вирішення питання розподілу судового збору та стягнення правничої допомоги, а саме: угода про надання послуг адвоката від 16.05.2019; додаткова угода до угоди про надання послуг адвоката від 16.05.2019; акт здачі-приймання робіт №1 від 03.01.2020; платіжне доручення №178 від 12.06.2019 не засвідчені із урахуванням наведених правил.

За наведеного вище, суд вважає, що заява позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, позивачу належить до відшкодування сума сплаченого судового збору у розмірі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 25.06.2019 №0006551409 та №0006561409.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Транссигнал ОЛК" судовий збір у розмірі 1921,00 грн. сплачений при зверненні до суду за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссигнал ОЛК" (вул. Ботанічна, 17, м. Вінниця, Вінницька область, 21010, код ЄДРПОУ 32054869)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100, код ЄДРПОУ 43142454)

Суддя Комар Павло Анатолійович