Справа № 755/4391/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Астахової О.О.

при секретарі Індик М.В.,

за участю

представника позивача Красник С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в особі представника Красника Станіслава Михайловича до першого заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області Пустовіта Олексія Олександровича, третя особа: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в :

У березні 2019 року громадянин ОСОБА_3 (надалі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до першого заступника начальника Центрального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області Пустовіт Олексія Олександровича (надалі за текстом - відповідач), третя особа - Центральне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (надалі за текстом - третя особа), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення. Свою позовну заяву позивач обґрунтував тим, що не зміг своєчасно продовжити строк дії посвідчення біженця через зміну адреси органу Державної міграційної служби України. Вказує, що фактично у нього був відсутній умисел на вчинення правопорушення. Також позивач зауважив, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про порушення не існуючого нормативно-правового акту.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21.03. 2019 року відкрито провадження у справі, та призначено до судового розгляду. Витребувано у Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області завірені належним чином копії документів, на підставі яких було постановлено постанову від 27 лютого 2019 року серії ПН ЦМУ № 001561, якою громадянина Азербайджану ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідачу роз`яснено його право на подання відзиву до суду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив суд позов задовольнити виходячи з доводів, якими обгрунтовується позовна заява.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином,про причини неявки суд не повідомив. Процесуальним правом надати відзив не скористався, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані суду докази вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 лютого 2019 року головним спеціалістом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області Зіловою Наталією Сергіївною щодо позивача складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: проживання за документом, строк дії якого закінчився. Строк дії якого документа закінчився у протоколі не зазначено.

Першим заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області О. О. Пустовіт 27 лютого 2019 року винесено постанову серії ПН ЦМУ № 001561 про накладання на позивача адміністративного стягнення у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 гривень.

Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 серпня 2013 року №825, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1654/24186, передбачає, що: особами, до яких застосовуються адміністративні стягнення за статями 200, 201, частиною першою статті 203, статтями 204, 205, 206 КУпАП, є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, яким виповнилося 16 років, посадові особи установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності, до компетенції яких належить прийняття громадян, іноземців та осіб без громадянства на роботу та навчання, а також особи, які запросили в Україну іноземців або осіб без громадянства в приватних справах і надали їм житлову площу та порушили при цьому порядок їх перебування (п.1.3. інструкції).

Згідно п. 2.1. вищевказаної інструкції, уповноваженими посадовими особами, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення та протоколи про затримання є працівники апарату ДМС України, головних управлінь (управлінь) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь (відділів, секторів) міграційної служби у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, які є державними службовцями (далі - уповноважені посадові особи). Уповноважені посадові особи складають протокол при виявленні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 200, 201, частиною першою статті 203, статтями 204, 205, 206 КУпАП, згідно з формою, наведеною в додатку 1 до цієї Інструкції.

Отже, з огляду на вищевказане, убачається, що протокол та оскаржувана постанова були складені уповноваженими на те особами.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Стаття 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та ін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 2 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, яких визнано біженцями в Україні або яким надано притулок в Україні, вважаються такими, які постійно проживають на території України з моменту визнання біженцем в Україні або надання притулку в Україні. Постійне проживання на території України біженців підтверджується посвідченням біженця.

З матеріалів справи убачається, що строк дії посвідчення біженця позивача було встановлено до 22 грудня 2018 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 732 від 12 вересня 2018 року утворено Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області як юридичну особу публічного права, реорганізувавши шляхом злиття Управління Державної міграційної служби у Київській області та Головне управління Державної міграційної служби у м. Києві.

З пояснень позивача убачається, що Управління Державної міграційної служби України у Київській області, а саме відділ з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції припинив приймати відвідувачів у другій половині грудня 2018 року.

Будь-яких доказів на спростування даної обставини відповідачем не надано.

Оскільки в адміністративному процесі (як виняток із загального правила) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості, тому тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладено саме на нього.

Так, презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав та/або законних інтересів у разі, якщо суб`єкт владних повноважень заперечує проти позову.

Крім того, презумпція винуватості означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії та/або бездіяльність відповідача та про порушення прав і законних інтересів відповідають дійсності доти, доки відповідач їх не спростує на підставі доказів.

Невиконання обов`язку відповідача довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності не звільняє суд від обов`язку постановити справедливе та обґрунтоване судове рішення. Однак, презумпція винуватості позбавляє суд необхідності перевіряти повідомлені позивачем обставини, якщо вони не викликають обґрунтованого сумніву.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Крім того, ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність».

Як убачається з постанови про накладання адміністративного стягнення позивачем порушено п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 202 від 14 березня 2018 року. Назва постанови не зазначена. Як слідує з інформації розміщеної на веб сайті Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України постанова Кабінету Міністрів України за № 202 від 14 березня 2018 року взагалі відсутня.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв`язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об`єктивної сторони адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність об`єктивної сторони правопорушення у протоколі та постанові при притягненні позивача до адміністративної відповідальності. Будь-які посилання на норму закону, іншого діючого нормативноправового акту, порушеного позивачем, відсутні.

Таким чином, у даному випадку порушено вимоги статті 280 КУпАП та п. 3.8. Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, з яких вбачається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ч. 1. ст. 203 КУпАП порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 222-2 КУпАП Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, законодавства про перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, про транзитний проїзд через територію України, а також питання щодо реєстрації місця проживання (ст. 200-201, ч. 1 ст. 203, ст. 204, 205, 206).

Від імені Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник, заступники керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, інші уповноважені керівником посадові особи цього органу.

Відповідачем не було забезпечено належне доказування та оцінка зібраних доказів по справі.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте відповідачем доводи позивача не спростовані. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи факт неподання відповідачем відзиву на позов без поважних причин, відсутності в матеріалах справи доказів правомірності дій відповідача та прийнятого ним рішення, суд приходить до висновку про недоведеність правомірності прийнятої ним постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 203 КУпАП. Вищевказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та заснованими на законі, в зв`язку з чим, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст. 203 КУпАП, 4, 5, 6, 7, 26, 30, 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 288, 289, 371 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в особі представника Красника Станіслава Михайловича до першого заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області Пустовіта Олексія Олександровича, третя особа: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову першого заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області Пустовіта Олексія Олександровича від 27 лютого 2019 року серії ПН ЦМУ № 001561, якою громадянина Азербайджану ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення через Дніпровський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.О. Астахова