ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/3141/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача 1 - не з`явилися,

відповідача 2 - не з`явилися,

відповідача 3 - не з`явилися,

відповідача 4 - не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Ноздрюхіної Людмили Іванівни

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2019 (Коваль Л. А. - головуючий, судді Пархоменко Н. В., Чередко А. Є.) у справі

за позовом фізичної особи-підприємця Ноздрюхіної Людмили Іванівни

до 1) Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради,

2) фізичної особи-підприємця Степанова Ігоря Володимировича,

3) Дніпровської міської ради,

4) виконавчого комітету Дніпровської міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору і зобов`язання вчинити певні дії.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У липні 2018 року фізична особа-підприємець Ноздрюхіна Людмила Іванівна (далі - ФОП Ноздрюхіна Л. І.) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 - Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради (далі - КП "Міськавтопарк"), відповідача-2 - Фізичної особи-підприємця Степанова Ігоря Володимировича (далі - ФОП Степанов І. В.), відповідача-3 - Дніпровської міської ради (далі - міськрада), відповідача-4 - виконавчого комітету Дніпровської міської ради (далі - виконавчий комітет) про:

- визнання незаконним із моменту прийняття та скасування рішення виконавчого комітету від 20.02.2018 № 175 "Про внесення змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі" (далі - спірне рішення) у частині затвердження у пункті 77 розділу II "Спеціально обладнанні майданчики", майданчики, які розташовані не у центральній частині міста, змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпро, майданчика для паркування, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, кількість місць паркування - 35, площа для паркування 402,5 квадратних метрів, режим роботи 20:00- 8:00, щоденно;

- визнання недійсним договору від 25.11.2017 № 182 ОП, укладеного між КП "Міськавтопарк" і ФОП Степановим І. В. із моменту його укладання (далі - спірний договір);

- зобов`язання КП "Міськавтопарк" і ФОП Степанова І. В. повернути ФОП Ноздрюхіній Л. І. будівлі та споруди, нерухоме майно, що належить їй на праві приватної власності, розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер 1210100000:04:186:0277, за адресою: АДРЕСА_2, що складається із: літера А-1 - будівлі автостоянки, шлакоблок, загальна площа 8,3 метра квадратних, літера Б-кіоск, металевий, літера В - туалет, металевий № 1-2 - огорожі, №1-11 - мостіння.

2. Позов аргументована порушенням відповідачами права приватної власності ФОП Ноздрюхіної Л. І. Зокрема, позивач акцентує, що незважаючи наявність у ФОП Ноздрюхіної Л. І. переважного права на оформлення спірної земельної ділянки у користування, виконавчий комітет 20.02.2018 вніс спірну земельну ділянку до спірного рішення та змінив адресу її розташування з меж будинку під номером АДРЕСА_2 на номер АДРЕСА_3, чим фактично ухилився від виконання рішення господарського суду у справі № 904/8006/17.

Крім цього, позивач вважає, що КП "Міськавтопарк" незаконно отримує кошти за користування спірною земельною ділянкою, оскільки зазначена площа є частиною площі земельної ділянки, на якій розташовано належне ФОП Ноздрюхіній Л. І. нерухоме майно, а ФОП Степанов І. В. продовжує незаконну господарську діяльність зі збору коштів за надання послуг із паркування автотранспорту на спірній земельній ділянці.

3. Заперечуючи проти позову, виконавчий комітет подав заяву, в якій наголосив, що спір між сторонами виник стосовно здійснення ним владних управлінських функцій, які стосуються повноважень відповідача щодо підготовки та затвердження переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів відповідно до підпункту 8 пункту "а" частини 1 статті 28 Закону України 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР), в якому визначено повноваження, зокрема, міських рад у галузі бюджету, фінансів і цін. З огляду на зазначене виконавчий комітет просив закрити провадження у справі, оскільки вирішення спору у цій справі належить до юрисдикції адміністративних судів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2018 у справі № 904/3141/18 позов задоволено частково; визнано незаконним із моменту прийняття та скасовано спірне рішення; визнано недійсним спірний договір; у решті позову відмовлено.

5. Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зауважив, що у пункті 77 розділу ІІ "Спеціально обладнані майданчики" спірного рішення обмежено речове право позивача на користування належними йому будівлями та спорудами, оскільки переданий на баланс КП "Міськавтопарк", а в подальшому - у користування ФОП Степанову І. В. майданчик для паркування фактично розташований за адресою нерухомого майна, належного позивачеві, що порушує права позивача як власника майна, розташованого на цій земельній ділянці.

Визнаючи спірний договір недійсним, місцевий господарський суд дійшов висновку, що навіть за відсутності належним чином оформленого права користування земельною ділянкою, розташованою під належною позивачеві нерухомістю, передача її у користування іншій особі порушує право власності позивача.

Відмовляючи у задоволенні вимог про зобов`язання КП "Міськавтопарк" і ФОП Степанова І. В. повернути позивачеві належні йому будівлі та споруди, місцевий господарський суд зазначив, що спосіб захисту обрано неправильно, оскільки матеріально-правова вимога про повернення майна належить до зобов`язальних відносин, в яких сторона - боржник має господарсько-майнове зобов`язання за договором, а інша сторона - кредитор має право вимагати від іншої виконання свого обов`язку в натурі, натомість у матеріалах справи не має доказів наявності між сторонами спору господарських зобов`язань щодо користування автостоянкою.

6. Виконавчий комітет звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2018 у справі № 904/3141/18 скасувати у частині вимог про визнання незаконним і скасування спірного рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині.

При цьому в іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2018 у справі № 904/3141/18 не оскаржує жодна з сторін.

7. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 904/3141/18 зазначену апеляційну скаргу виконавчого комітету задоволено; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2018 у справі №904/3141/18 у частині задоволення вимог про визнання незаконним із моменту прийняття та скасування рішення виконавчого комітету від 20.02.2018 за № 175 "Про внесення змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі" скасовано; ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог про визнання незаконним із моменту прийняття та скасування спірного рішення відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 904/3141/18, ФОП Ноздрюхіна Л. І. звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2018 у справі № 904/3141/18 у відповідній частині.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. Підставами для скасування постанови скаржник вважає порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

10. Скаржник акцентує, що у пункті 77 розділу ІІ "Спеціально обладнані майданчики" спірного рішення обмежено речове право позивача на користування належними йому будівлями та спорудами, а також порушено переважне право позивача на оформлення спірної земельної ділянки у користування.

11. На думку скаржника, помилковими є твердження апеляційного господарського суду про те, що спірне рішення прийнято у частині зміни адреси з "вул. Короткої в районі будинку № 5" на "АДРЕСА_3".

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

12. На адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання виконавчого комітету про закриття провадження у цій справі. Виконавчий комітет наголошує, що спір у частині позовних вимог про визнання незаконним і скасування спірного рішення виник стосовно здійснення виконавчим комітетом владних управлінських функцій, які стосуються повноважень відповідача щодо підготовки та затвердження переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів відповідно до підпункту 8 пункту "а" частини 1 статті 28 Закону № 280/97-ВР, в якому визначено повноваження, зокрема, міських рад у галузі бюджету, фінансів і цін. З огляду на зазначене виконавчий комітет просив закрити провадження у справі, оскільки вирішення спору у цій справі належить до юрисдикції адміністративних судів.

13. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надійшло.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14. Як свідчать матеріали справи та встановили суди попередніх інстанцій, відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування будівель та споруд від 11.12.2008 Ноздрюхіна Людмила Іванівна набула у власність будівлі та споруди, розташовані за адресою:

АДРЕСА_2 . Відомості про право приватної власності Ноздрюхіної Людмили Іванівни на набутий за договором дарування об`єкт нерухомого майна зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (витяг від 05.11.2013 № 12251413). Згідно із зазначеним витягом нерухоме майно, розташоване у АДРЕСА_2, складається із: літ. А1 - будівля автостоянки, шл.бл., загальна площа 8,3 м2, літ. Б - кіоск (тимчасовий), метал., літ.В - туалет (тимчасовий), метал, № 1-2 - огорожі, № І-ІІ - мостіння. Зазначене нерухоме майно розташовано на земельній ділянці площею 0,2198 кв.м., кадастровий номер 1210100000:04:186:0271.

16. Відповідно до технічного паспорта щодо будівель та споруд по АДРЕСА_2, виготовленого станом на 23.08.2016, виконавець - ФОП Галушка А. М., кваліфікаційний сертифікат серії АЕ № 002702 , інвентаризаційна справа № 206, реєстровий номер 20543427, загальна площа основної забудови під будівлями та спорудами з урахуванням допоміжних складових становить 30,5 м2, під дорожнім (твердим) покриттям 2527 м2 (2524 - асфальт, 3,0 - бетон).

Об`єкт нерухомого майна складається із: літера А-1 - будівля автостоянки, шлакоблок, загальна площа забудови 12,3 м2, літера Б-кіоск (тимчасовий), площа забудови 5,8 м2, метал, літера В - туалет (тимчасовий), площа забудови 1,4 м2, метал, літера Г-кіоск (тимчасовий), площа забудови 11,0 м2, метал - разом 30,5 м2; мостіння № І - асфальт площею 2524,0 м2, мостіння № II - бетон площею 3,0 м2, разом 2527 м2; № 1-2 огорожі (156,5 метрів - 169,7 метрів.); №3,4,6 - ворота (13,6 метрів, 6,6 метрів, 12,5 метрів); № 5 - хвіртка.

17. 12.09.2012 міськрада прийняла рішення № 110/27 "Про надання дозволу гр. Ноздрюхіній Л. І. на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню будівель та споруд по АДРЕСА_2". Відповідно до зазначеного рішення площа та конфігурація земельної ділянки визначаються під час складання проекту землеустрою щодо її відведення.

18. Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області 12.09.2014 надало висновок № 04-03/120914/2, відповідно до якого визнано за можливе погодити проект землеустрою щодо відведення Ноздрюхіній Людмилі Іванівні земельної ділянки площею 0,1605 га по фактичному розміщенню будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2, за рахунок земель, не наданих у власність або користування, для іншої комерційної діяльності (код УКЦВЗ 1.11.6., код КВЦПЗ 12.04 (для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства).

19. На підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 19.11.2012 Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал" 22.09.2014 проведено державну реєстрацію земельної ділянки комунальної власності площею 0,1605 га, з кадастровий номер 1210100000:04:186:0277, місце розташування - АДРЕСА_2, що підтверджується витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.02.2017 № НВ-1204430902017.

20. Суди попередніх інстанцій також установили, що позивач розробив і погодив схему організації дорожнього руху при влаштуванні автостоянки тимчасового зберігання транспортних засобів (на 35 машиномісць, із них 4 місця для інвалідів) за адресою: АДРЕСА_2, та розрахунок території автостоянки тимчасового зберігання автотранспорту по АДРЕСА_2.

21. Доказів затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 і передачі її в оренду позивачеві по фактичному розміщенню будівель та споруд у матеріалах справи немає.

22. Рішенням виконавчого комітету від 30.11.2016 № 587 затверджено перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі.

23. У пункті 80 розділу II "Спеціально обладнані майданчики" зазначеного рішення, майданчики, які розташовані не у центральній частині міста, переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, зокрема, зазначено земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, площею для паркування 402,5 м2.

24. Відповідно до рішення міськради від 02.02.2011 № 40/8 "Про проведення конкурсу з визначення балансоутримувачів майданчиків для паркування транспортних засобів, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста" (розміщено у вільному доступі на сайті міськради) балансоутримувачем земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у місті Дніпрі, є КП "Міськавтопарк".

Відповідно до рішень міськради від 21.12.2016 № 38/17 (пункт 4), від 19.07.2017 № 36/23 (пункт 1.2) КП "Міськавтопарк" також визначено балансоутримувачем стосовно майданчиків для паркування транспортних засобів державної та комунальної форми власності, що визначаються відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

25. 25.11.2017 КП "Міськавтопарк" (балансоутримувач) уклало із ФОП Степановим І. В. (оператор) спірний договір. Згідно з предметом цього договору балансоутримувач надає оператору у користування за плату майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, розташований за адресою: АДРЕСА_2, площею 402,5 м2, кількість машиномісць - 35, кількість пільгових місць - 4; передача майданчика оформлена актом приймання-передачі.

26. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2018 у справі № 904/8006/17 за позовом ФОП Ноздрюхіної Л. І. до виконавчого комітету та КП "Міськавтопарк" про визнання незаконним і скасування рішення, яке згідно з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 залишено без змін, визнано незаконним із моменту прийняття, скасовано рішення виконавчого комітету від 30.11.2016 за № 587, яким затверджено перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у місті Дніпрі, в частині зазначення у пункті 80 розділу II "Спеціально обладнані майданчики", майданчики, які розташовані не у центральній частині міста, переліку спеціальних земельних ділянок відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у місті Дніпро, майданчика для паркування, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, площею для паркування 402,5 м2.

27. Господарський суд у справі № 904/8006/17 дійшов висновку, що рішення виконавчого комітету від 30.11.2016 за № 587 фактично обмежило право власності позивача на нерухомість та речове право на користування земельною ділянкою під належними йому будівлями та спорудами.

28. 20.02.2018 виконавчий комітет прийняв рішення № 175 "Про внесення змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі", зі змінами, згідно з додатком (знаходиться у вільному доступі на сайті Дніпровської міської ради). У пункті 77 розділу II "Спеціально обладнанні майданчики, майданчики, які розташовані не у центральний частині міста" змінено адресу розташування майданчика для паркування з вул. Короткої, 5 на просп. Миру, в районі буд. № 19, кількість місць паркування - 35, площею для паркування 402,5 м2, режим роботи 20:00-8:00, щоденно.

29. У зв`язку із прийняттям виконавчим комітетом спірного рішення, між КП "Міськавтопарк" (балансоутримувач) і ФОП Степановим І. В. 01.03.2018 укладено додаткову угоду, згідно з якою внесено зміни до пункту 1.1 спірного договору, викладено його у такій редакції: "пункт 1.1. Балансоутримувач надає оператору у користування за плату майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, розташований за адресою: АДРЕСА_3, площа майданчика: 402,5 м2, кількість машиномісць - 35, кількість пільгових місць - 4, дні роботи щоденно, час роботи з 20:00 до 08:00. Розрахункова площа земельної ділянки для сплати збору за паркування 356,5 м2 (виключені квадратні метри, які обладнуються згідно з п. 2.2.17 цього договору)".

Позиція Верховного Суду

30. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

31. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

33. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

34. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

35. З урахуванням викладеного суд не приймає та не розглядає доводи скаржника, пов`язані із переоцінкою доказів і встановленням обставин справи наново.

36. Колегія суддів зауважує, що скаржник оспорює правомірність висновків суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним і скасування спірного рішення. При цьому у решті позовних вимог судові рішення не оскаржує жодна зі сторін.

37. З урахуванням положень статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає цю справу саме у межах доводів і вимог, наведених у касаційній скарзі.

38. Відповідно до частин 1, 4 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

39. Беручи до уваги правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/3825/18 (провадження № 12-114гс19), колегія суддів зазначає про таке.

40. Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

41. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

42. Поняття "суд, встановлений законом" охоплює, зокрема, таку складову як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

43. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

44. Перелік справи, що належать до юрисдикції господарських судів, визначено у статті 20 ГПК України.

45. Так, за змістом пунктів 1, 10 частини 1 зазначеної статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

46. За змістом частин 1-3 статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

47. У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, потрібно керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

48. Разом із тим справою адміністративної юрисдикції у розумінні положення пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

49. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

50. Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

51. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що мають прояв у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних із реалізацією публічної влади.

52. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

53. Так, згідно з підпунктом 8 пункту "а" частини 1 статті 28 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо підготовки та затвердження переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів.

54. У підпункті 268-1.1.2 пункту 268-1.1 статті 268-1 Податкового кодексу України визначено, що перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про встановлення збору. Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, контролюючому органу в порядку, встановленому розділом I цього Кодексу.

55. Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін визначено у статті 28 Закону № 280/97-ВР, відповідно до підпункту 8 пункту "а" частини 1 якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо підготовки та затвердження переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів.

56. При цьому повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку визначено у статті 30 Закону № 280/97-ВР, згідно з підпунктом 4 пункту "а" частини 1 якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо прийняття рішень про організацію громадських вбиралень, стоянок та майданчиків для паркування автомобільного транспорту, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону. У підпункті 7-1 пункту "а" частини 1 цієї ж статті зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування; впровадження в межах відповідного населеного пункту автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування, затвердження технічних вимог та завдання до цієї системи.

57. Рішенням від 21.12.2016 № 38/17 міськрада затвердила Правила паркування транспортних засобів на території міста Дніпра (далі - Правила). За змістом пункту 4 цього рішення КП "Міськавтопарк" - суб`єкт господарювання стосовно майданчиків для паркування транспортних засобів державної та комунальної форми власності, що визначаються відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

58. Визначення "майданчика для платного паркування транспортних засобів" наведено у пункті 2.1 Правил, відповідно до якого таким майданчиком є площа території (земельна ділянка), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, яка визначена виконавчим комітетом міської ради як спеціальна земельна ділянка, відведена для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування, та використовується для паркування зі справлянням збору за місця для паркування транспортних засобів із встановленим режимом роботи та тарифом.

59. Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся з позовом, зокрема, про скасування спірного рішення виконавчого комітету, прийнятого цим комітетом як суб`єктом владних управлінських функцій (повноважень) в галузі бюджету, фінансів і цін, а саме повноважень щодо підготовки та затвердження переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів відповідно до підпункту 8 пункту "а" частини 1 статті 28 Закону № 280/97-ВР.

60. Верховний Суд зазначає, що до юрисдикції господарських судів належить розгляд спорів у сфері земельних відносин. Однак юридичний спір сторін у цій справі стосовно позовних вимог про визнання недійсним і скасування спірного рішення не є спором про право на земельну ділянку.

61. З урахуванням викладеного, з огляду на предмет спірних правовідносин, зважаючи на наявність у виконавчого комітету у спірних правовідносинах ознак суб`єкта владних повноважень у розумінні положень пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, Верховний Суд зазначає про наявність у цьому випадку ознак публічно-правового спору, розгляд якого належить до юрисдикції адміністративних судів.

62. Отже, з огляду на характер правовідносин у цій справі Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про необхідність розгляду позовних вимог у частині визнання незаконним із моменту прийняття та скасування спірного рішення у частині затвердження в пункті 77 розділу II "Спеціально обладнанні майданчики", майданчики, які розташовані не у центральній частині міста, змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпро, майданчика для паркування, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, кількість місць паркування - 35, площею для паркування 402,5 квадратних метрів, режим роботи 20:00-8:00, щоденно, в порядку господарського судочинства.

63. За змістом пункту 1 частини 1 статті 175 і пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

64. Отже, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових рішень та закриття провадження у справі № 9047/3141/18 у частині позовних вимог про визнання незаконним із моменту прийняття та скасування спірного рішення виконавчого комітету у частині затвердження в пункті 77 розділу II "Спеціально обладнанні майданчики", майданчики, які розташовані не у центральній частині міста, змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпро, майданчика для паркування, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, кількість місць паркування 35, площею для паркування 402, 5 квадратних метрів, режим роботи 20:00-8:00, щоденно.

65. Визначення Верховним Судом юрисдикції належного суду може бути підставою для поновлення строку на звернення з позовом до такого суду, яким у спірному випадку є адміністративний суд.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 752/2422/17 та від 12.11.2019 у справі № 904/3825/18.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

66. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

67. Згідно з частиною 2 статті 313 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

68. Ураховуючи викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу виконавчого комітету необхідно частково задовольнити, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - частково скасувати, а провадження у справі в оскаржуваній частині закрити.

Розподіл судових витрат

69. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 313, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Ноздрюхіної Людмили Іванівни задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2018 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 904/3141/18 в оскаржуваній частині скасувати.

Провадження у справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/3141/18 у частині позовних вимог про визнання незаконним із моменту прийняття та скасування рішення виконавчого комітету від 20.02.2018 № 175 "Про внесення змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі" у частині зазначення в пункті 77 розділу II "Спеціально обладнані майданчики", майданчики, які розташовані не у центральній частині міста, змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпро, майданчика для паркування, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, кількість місць паркування 35, площею для паркування 402,5 квадратних метрів, режим роботи 20:00-8:00, щоденно, закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ