ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2020 Справа № 908/2595/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П., розглянувши матеріали справи

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-А; код ЄДРПОУ 32121458)

До відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926)

про стягнення 1 343 145,74 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Гончаров В.І., довіреність № 540/20-19 від 27.05.2019 р., провідний юрисконсульт

Від відповідача: Шульга Ю.О., довіреність № 20 від 01.01.2020 р., юрисконсульт

СУТНІСТЬ СПОРУ:

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/2595/19 за позовом Концерну "Міські теплові мережі" до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення 1 343 145,74 грн., у тому числі: 3 % річних у розмірі 132 609,37 грн., інфляційних витрат на суму 414 760,33 грн. та пені за період з 03.03.2019 р. по 31.08.2019 р. р. у розмірі 795 776,04 грн.

Ухвалою суду від 24.09.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2595/19 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/145/19, підготовче засідання призначено на 21.10.2019 р. В судовому засіданні 21.10.2019 р. судом оголошено перерву до 20.11.2019 р. Ухвалою суду від 20.11.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 11.12.2019 р., закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 11.12.2019р. о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. В судовому засіданні 11.12.2019 р. судом оголошено перерву до 09.01.2020 р., в судовому засіданні 09.01.2020 р. судом оголошено перерву до 10.01.2020 р.

У судовому засіданні 10.01.2020 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 10.01.2020 р. р. здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу на комплексі «Акорд».

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням письмових пояснень по суті спору зазначивши, що 01.12.2014 р. між Концерном "МТМ" та ВАТ "Запоріжжяобленерго" (змінено назву на ПАТ "Запоріжжяобленерго") укладено договір №100610 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2016 р. у справі №908/3123/16, яке набрало чинності 30.12.2016 р. стягнуто з відповідача на користь позивача 2 625 798,99 грн. основного боргу на підставі вказаного договору. Вказаний борг відповідачем сплачений лише частково, та на день подання сума основного боргу за цим рішенням становить 2 186 197,90 грн. У зв`язку із несвоєчасною сплатою відповідачем суми основного боргу позивачем нараховано пеню в розмірі 795 776,04 грн., інфляційні втрати в розмірі 414 760,33 грн. та 3% річних в розмірі 132 609,37 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 3, 193, 232, 275-277 Господарського кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення заявлених позовних вимог заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву від 15.10.2019 р. за вих.№1975-юр та всіх письмових поясненнях по суті спору, наданих до матеріалів справи, зазначивши, що позивач при подачі цієї позовної заяви про стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат на заборгованість за договором № 100610, яка була стягнута з відповідача рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2016 р. не врахував зміну строків сплати заборгованості з основного боргу, яка вже оформлена графіком, який підписаний уповноваженими представниками ПАТ «Запоріжжяобленерго» та Концерну «Міські теплові мережі» на загальну суму 9 061 310, 06 грн. також зазначає, що позивачем не вірно здійснено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки за період з серпня 2019 р. по грудень 2019 р. строк оплати за сумою основного боргу ще не настав відповідно до графіку погашення заборгованості. Щодо стягнення пені на суму основного боргу за рішенням суду по справі 908/3123/16 зазначає, що графіком не передбачені умови щодо нарахування пені. Рішенням суду по справі 908/3123/16 також не передбачено можливість нараховувати пеню за невиконання даного рішення. Також, при розрахунку пені позивачем не враховано законодавче обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2014 р. між Концерном "Міські теплові мережі" (далі - Теплопостачальна організація) та Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (далі - Споживач) укладений договір № 100610 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п. 1.1. договору Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді для опалення Споживачу, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 2.1. договору теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з додатком 1 до договору в гарячій воді.

Споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п. 3.2.6 договору).

Пунктом 3.2.24. встановлено, що Споживач теплової енергії зобов`язується щомісячно, у строки, визначені даним договором, повертати теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.

Розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, згідно на час розрахунків тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку, на підставі показань вузла обліку теплової енергії, а у випадку їх відсутності - відповідно до обсягів фактично спожитої теплової енергії, розрахованих згідно законодавства та умов договору. (п.6.1.)

Згідно з п. 6.2 договору розрахунковим періодом - є календарний місяць.

Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3. договору).

Пунктом 6.4 договору встановлено, що споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право на передоплату.

Згідно п. 6.7. договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. 2а, документи за розрахунковий період: рахунок, акт приймання-передачі теплової енергії.

Відповідно до п. 6.7.1 договору, отриманий акт споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п`яти днів з дати отримання.

У пункті 7.2.10 договору визначено, що за порушення Споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у пункті 6.4. цього договору, останній сплачує Теплопостачальній організації пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що розбіжності та спори між сторонами, пов`язані з виконанням, зміною, та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, листуванням або укладенням додаткових угод. Пропозиції щодо зміни договірних величини обсягів споживання теплової енергії надаються сторонами не пізніше ніж за 30 днів до початку кварталу.

Пунктом 10.1. договору встановлено, що договір набирає чинності з дня його підписання і діє до моменту укладання сторонами письмової угоди про його розірвання. Певні умови, можуть бути переглянуті за узгодженням сторін на підставах та у відповідності до діючого законодавства України.

Як пояснив представник позивача, у зв`язку з тим, що основний борг - 2625798,99 грн. - заборгованість за теплову енергію за період з грудня 2014 р. по квітень 2015 р., з жовтень 2015 р. по квітень 2016 р, стягнутий рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2016 р. у справі № 908/3123/16, сплачений відповідачем лише частково - в розмірі 440 601,09 грн. в період з 06.03.2017 р. по 23.08.2017 р., то сума основного боргу на день подання цієї позовної заяви складає 2 186 197,90 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2016 р. у справі №908/3123/16 р. за позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Дніпровського району до Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення в сумі 3457286,89 грн. позов задоволено частково. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Дніпровського району основний борг в сумі 2 626 798,99 грн., пеню в сумі 137538,47 грн., 3% річних в сумі 91 563,06 грн., інфляційні втрати в сумі 463 846,84 грн., судовий збір у розмірі 50 074,15 грн.

Вказаним рішенням суду встановлено наступне: «01.12.2014 р. між Концерном "Міські теплові мережі" (Теплопостачальна організація, позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (Споживач, відповідач у справі) укладений договір № 100610 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. …

На виконання умов договору позивач у період з грудня 2014 р. по квітень 2015 р., жовтень 2015 р. по квітень 2016 р. відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 2852301,72 грн., про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період. …

Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії на адресу Концерну "МТМ" не надав, тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими позивачем до оплати за відповідні періоди.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 2626798,99 грн. підлягає задоволенню, з наступних підстав. …

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії на суму 2626798,99 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 2626798,99 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом. …

В зв`язку з неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, щодо повної та своєчасної сплати платежів на тепло енергію, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 91563,06 грн. 3% річних за період з 20.01.2015 р. по 27.08.2015 р. та суму 463847,91 грн. інфляційних втрат згідно з розрахунком за період з лютого 2014 р. по вересень 2016 р.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою інформаційної системи "Законодавство", судом задовольняється вимога позивача про стягнення 3% річних за період прострочення з 20.01.2015 р. по 31.10.2016 р. в сумі 91563,06 грн. та інфляційні втрати в розмірі 463846,84 грн. за період з лютого 2014 р. по вересень 2016 р.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 275076,93 грн. за період з 20.11.2015р. по 31.10.2016р.

У відповідності до зазначених норм чинного законодавства та п. 7.2.10 договору, за порушення строків виконання грошових зобов`язань по договору, позивачем було здійснено нарахування пені, сума якої становила 275076,93 грн.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасної оплати за теплову енергію, суд перевіривши розрахунок суми пені визнав його вірним та встановив, що позивачем правомірно була нарахована пеня в розмірі 275076,93 грн.»

Зазначене рішення суду в апеляційному або касаційному порядку сторонами по справі не оскаржувалось та набрало законної сили - 30.12.2016 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з пунктом 8.1. договору передбачено, що розбіжності та спори між сторонами, пов`язані з виконанням, зміною, та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, листуванням або укладенням додаткових угод. Пропозиції щодо зміни договірних величини обсягів споживання теплової енергії надаються сторонами не пізніше ніж за 30 днів до початку кварталу.

З матеріалів справи вбачається, що Концерн «МТМ» звернувся до ПАТ «Запоріжжяобленерго» з листом від 17.08.2018 р. за вих. №3402/21, відповідно до якого у зв`язку з наявністю заборгованості на загальну суму 9 061 310,97 грн., окрім інших й за договором №100610 від 01.12.2014 р., Концерн «МТМ» запропонував ПАТ «Запоріжжяобленерго» розглянути питання щодо укладання графіку погашення заборгованості за попередні періоди за умови своєчасної плати поточних рахунків в наступному опалювальному періоді.

На вказаний лист ПАТ «Запоріжжяобленерго» листом від 10.09.2018 р. за вих. №001-25/13940 надало відповідь, в якій запропонувало графік погашення заборгованості на загальну суму 9 061 310,06 грн.

Листом від 21.09.2018 р. за вих. №001-25/14428 Концерн «МТМ» направив на адресу ПАТ «Запоріжжяобленерго» уточнений графік погашення заборгованості на загальну суму 9 061 310,06 грн. станом на 31.08.2018 р. із зазначенням номеру судової справи та номеру договору щодо послуг з централізованого опалення.

Також, Концерн «МТМ» направив на адресу ПАТ «Запоріжжяобленерго» лист від 26.11.2018 р. за вих. №4789/20, в якому зазначив, що розглянувши звернення №001-25/16914 від 13.11.2018 р., №001-25/17153 від 15.11.2018 р. щодо реструктуризації заборгованості ПАТ «Запоріжжяобленерго» з основного боргу за теплову енергію в загальній суми 9 061 310,06 грн. станом на 31.08.2018 р. та графік реструктуризації заборгованості, повідомляє про те, що запропонований графік не враховую певні строки передбачені законодавством для погашення заборгованості за рішенням суду. Запропоновано розглянути графік погашення заборгованості з основного боргу за теплову енергію в загальній сумі 9 061 310,06 грн. станом на 22.11.2018 р. Також запропоновано призначити зустріч для обговорення та врегулювання питання щодо штрафних санкцій.

Листом від 10.01.2019 р. за вих. №93/08 Концерн «МТМ» надав ПАТ «Запоріжжяобленерго» відповідь про розгляд звернення, в якій зазначено, що після проведення переговорів, що відбулися 08.01.2019 р. між представниками Концерну «МТМ» та ПАТ «Запоріжжяобленерго» було досягнуто порозуміння щодо важливості погашення заборгованості між підприємствами. Концерн «МТМ» просить переглянути та затвердити з подальшим виконанням графіку реструктуризації заборгованості, який має враховувати певні строки передбачені законодавством для погашення заборгованості за винесеними рішеннями суду. Вказаний лист отримано ПАТ «Запоріжжяобленерго» 11.01.2019 р., що підтверджується відбитком печатки вхідної кореспонденції підприємства за вх. №880/001-003.

У відповідь на лист 10.01.2019 р. за вих. №93/08, ПАТ «Запоріжжяобленерго» направило на адресу Концерну «МТМ» лист від 21.01.2019 р. за вих. №001-25/741, в якому вказано, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» вважає важливим для подальшої плідної праці між обома підприємствами погашення заборгованості з основного боргу за теплову енергію в загальній суми 9 061 310,06 грн. та взяло до уваги надісланий Концерном «МТМ» графік погашення вказаного боргу. Однак, у зв`язку із вкрай важким фінансовим становищем товариства та одночасним пред`явленням вимог підприємств-кредиторів ПАТ «Запоріжжяобленерго» на початку поточного року, звертається до Концерну «МТМ» з проханням погодження запропонованого графіку з квітня 2019 р., а також оплати судового збору за рішенням Господарського суду Запорізької області на загальну суму 111 651,81 грн. одразу є після відновлення платоспроможності. Також ПАТ «Запоріжжяобленрего» підтвердив свої зобов`язання своєчасно сплачувати поточні платежі за спожиту теплову енергію, але не має можливості здійснити погашення у зв`язку з відсутністю коштів.

До вказаного листа додано Графік погашення заборгованості у двох екземплярах, який підписаний зі сторони ПАТ «Запоріжжяобленерго», відповідно до якого запропоновано погашення заборгованості за договором №100610, стягнутої за рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2016 р. у справі №908/3123/16 з погашенням боргу рівними частинами по 218619,19 грн. починаючи з квітня 2019 р. по січень 2020 р.

Концерн «МТМ» направив ПАТ «Запоріжжяобленрего» лист від 01.02.2019 р. за вих. №426/27, в якому вказано, що Концерн «МТМ» розглянув лист від 21.01.2019 р. за вих. №001-25/741 з запропонованим графіком погашення заборгованості з основного боргу ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед Концерном «МТМ» за теплову енергію в зальній сумі 9 061 310,06 грн. та повідомив наступне. Враховуючи взаємні інтереси сторін, Концерн «МТМ» розглянув графік та після сумісного коригування, з дотримання строків початку оплати та виконання рішень суду, надсилає скоригований графік, підписаний з боку Концерну «МТМ». До вказаного листа додано графік погашення заборгованості з основного боргу за теплову енергію в загальній сумі 9 061 310,06 грн.

Листом від 18.02.2019 р. за вих. №004-25/2395 ПАТ «Запоріжжяобленрего» направив на адресу Концерну «МТМ» підписаний графік погашення заборгованості з основного боргу ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед Концерном «МТМ» за теплову енергію в зальній сумі 9 061 310,06 грн.

Відповідно до Графіку погашення заборгованості з основного боргу ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед Концерном «МТМ» за теплову енергію в загальній сумі 9 061 310,06 грн., за договором №100610, заборгованість за яким стягнута згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2016 р. у справі №908/3123/16 сторонами погоджено суму основного боргу в розмірі 2 186 197,90 грн. сплачувати рівними платежами по 273 274,73 грн. починаючи з квітня 2019 р. по жовтень 2019 р., у листопаді - 273 274,79 грн.

Вказаний Графік погашення заборгованості підписаний заступником генерального директора з ПЕ та ЗП ПАТ «Запоріжжяобленерго» Воронко Ю.С. та генеральним директором Концерну «МТМ» Грек О.С. та скріплені печатками підприємств.

В подальшому Концерном «МТМ» направлено лист від 17.05.2019 р. за вих. №2019/17, в якому зазначено, що між Концерном «МТМ» та ПАТ «Запоріжжяобленрего» складено графік погашення заборгованості з основного боргу за теплову енергію на загальну сумі 9 061 310,06 грн., відповідно до цього графіку ПАТ «Запоріжжяобленерго» у квітні 2019 р. повинно було сплатити першу частину заборгованості на загальну суму 273 274,73 грн., однак відповідної оплати проведено не було, чим було порушено графік погашення заборгованості за теплову енергію.

Також Концерном «МТМ» направлено ПАТ «Запоріжжяобленрего» лист від 30.07.2019 р. за вих. №2997/08 про погашення заборгованості згідно графіку, оскільки відсутня оплата з квітня по липень 2019 р. на загальну суму 1 093 098,92 грн.

Судом встановлено, що саме Концерном «МТМ» ще у серпні 2018 р. ініційовано питання про зміну строків погашення заборгованості, окрім інших й за сумою основного боргу згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2016 р. у справі №908/3123/16.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визначний судом недійсним.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Принцип свободи договору є одним з основних принципів зобов`язальних правовідносин, сторони вправі припинити існуюче між ними зобов`язання за домовленістю. Укласти договір про припинення зобов`язання сторони можуть як до початку виконання зобов`язання, так і в процесі його виконання. Предметом домовленості може бути будь-яка діяльність сторін, зокрема передача відступного, прощення боргу тощо.

Одним із способів припинення зобов`язання за домовленістю сторін є новація зобов`язання або заміна первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами.

Новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов`язання та щодо умов нового зобов`язання; наявність умови про припинення попереднього зобов`язання; припинення всіх додаткових зобов`язань; виникнення між тими ж особами нового зобов`язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.

Судом встановлено, що всі вимоги, викладені в ст.ст. 203, 207 ЦК України сторонами було дотримано при підписанні графіку погашення заборгованості, в графіку відображені суми заборгованості по кожному з договорів та рішень суду, вказані періоди заборгованості по рішенням та договорам окремо, погоджені строки погашення заборгованості, вказані суми, якими здійснюється погашення боргу, в тому числі і за договором №100610 від 01.12.2014 р. на суму 2 186 197,90 грн., а також реквізити сторін.

Також, Концерн «МТМ» листами від 17.05.2019 р. за вих. №2019/17, від 30.07.2019 р. за вих. №2997/08 звертався до ПАТ «Запоріжжяобленрего» щодо погашення заборгованості згідно вказаного графіку, чим також підтвердив визнання нових строків для оплати боргу, стягнутого за рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2016 р. у справі №908/3123/16.

Отже, суд дійшов висновку, що підписаний сторонами по цій справі графік погашення заборгованості основного боргу на загальну суму 9 061 310,06 грн. згідно ст.ст. 203, 207 ЦК України є укладеним додатковим договором до договору №100610 від 01.12.2014 р. у письмовій формі, яким визначені нові строки оплати заборгованості в сумі 2 186 197,90 грн. та підлягає виконанню обома сторонами.

Тобто затвердженням вказаного графіку змінено строки виконання обов`язку з оплати заборгованості за спільною згодою сторін. Таким чином, відбулася заміна (новація) зобов`язання в частині строків його виконання, а тому після підписання графіку сторонами повинні виконуватися саме його положення. При цій новації припинилася одна юридична підстава та виникла інша - нова юридична підстава, у чому і полягає зміст новації. Новою юридичною підставою в цьому випадку є підписаний між сторонами графік погашення заборгованості, та припинення зобов`язання щодо строків оплати заборгованості на підставі пункту 6.4., 8.1. договору, саме щодо вказаної суми заборгованості. При цьому, суд виходить з того, що стягнення заборгованості за рішенням суду не припиняє зобов`язання сторін за самим договором і воно продовжує існувати до повного виконання. Отже, строки сплати поточних платежів залишаються незмінними. Однак, сторони не позбавлені права припинити зобов`язання шляхом новації, в тому числі в частині строків здійснення розрахунків.

Позивач пояснив, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо погашення заборгованості за рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2016 р. у справі №908/3123/16, за яким несплачений відповідачем борг складає суму в розмірі 2 186 197,90 грн. позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 795 776,04 грн., інфляційні втрати в розмірі 414 760,33 грн. та 3% річних в розмірі 132 609,37 грн.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що відповідно до умов зазначеного графіку, сторони фактично змінили строки погашення заборгованості в розмірі 2 186 197,90 грн., то суд зазначає, що розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних повинен бути здійснений з урахуванням порушення відповідачем строків оплати згідно зазначеного графіку погашення заборгованості.

Відповідно до графіку погашення заборгованості з основного боргу ПАТ «Запоріжжяобленерго», за договором №100610 від 01.12.2014 р. в розмірі 2 186 197,90 грн. сторонами погоджено наступні платежі: до 30.04.2019 р. - 273 274,73 грн., до 31.05.2019 р. - 273 274,73 грн., до 30.06.2019 р. - 273 274,73 грн., до 31.07.2019 р. - 273 274,73 грн., до 31.08.2019 р. - 273 274,73 грн., до 30.09.2019 р. - 273 274,73 грн., до 31.10.2019 р. - 273 274,73 грн., до 30.11.2019 р. - 273 274,79 грн.

Однак, відповідачем відповідно до вказаного графіку в період квітень 2019 р. - жовтень 2019 р. по 273 274,73 грн., та останній платіж у листопаді 2019 р. на суму 273 274,79 грн. не здійснені, тобто відповідачем порушені строки виконання вказаного графіку.

Судом встановлено, що позивач звернувся з цим позовом до суду 19.09.2019 р., розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат здійснені по 31.08.2019, однак згідно графіку на дату подачі позову ще не настали строки оплати сум заборгованості, які передбачені графіком до сплати у серпні 2019 р. - листопаді 2019 р.

Судом здійснено перевірку розрахунків з урахуванням підписаного між сторонами графіку погашення заборгованості.

Отже, щодо нарахування позивачем пені за період з 03.03.2019 р. по 31.08.2019 р. в розмірі 795 776,04 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У пункті 7.2.10 договору визначено, що за порушення Споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у пункті 6.4. цього договору, останній сплачує Теплопостачальній організації пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996 р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 2.9. постанови пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 р. №14 за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Установлене статтею 3 названого Закону обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами.

Разом з тим, у статті 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» від 20.05.1999 р. №686-XIV зазначено, установити, що суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченного платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Обов`язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов`язань відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» цей Закон набирає чинності з 1 липня 1999 року. До приведення нормативно-правових актів у відповідність з нормами Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Судом встановлено, що відповідно до дислокацій приміщень, наданих ВАТ «Запоріжжяобленерго», Концерну «МТМ» вказано статус приміщення та те, що вказані приміщення використовуються для провадження підприємницької діяльності.

У пункті 2.1. договору визначено, що теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду; кондиціювання - по замовленню Споживача; інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.

У Додатку №1 до договору вказано, що Теплопостачальна організація відпускає Споживачу в поточному році на об`єкти Споживача теплову енергію в гарячій воді для опалення на відповідні об`єкти Споживача.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 01.05.2019 р., саме з дати коли почалась прострочка виконання зобов`язань за графіком) до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з п. 2.3 постанови пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 р. №14 сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається (абзац третій частини другої статті 551 ЦК України, частина перша статті 231 ГК України).

Проаналізувавши вказані норми законодавства, враховуючи, що послуги з постачання теплової енергію в гарячій воді для опалення - це комунальні послуги, встановлене статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами та те, що до спірних правовідносин застосовується Закон України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», на підставі якого позивачем здійснено розрахунок пені, суд приходить до висновку, що при застосуванні до відповідача штрафних санкцій у вигляді нарахування пені в розмірі одного відсотка від суми простроченного платежу, позивач повинен дотримуватись положення ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій» і заявлена до стягнення сума пені розраховується як один відсоток від суми простроченного платежу та не повинна перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу, а саме - 2 186 197,90 грн., яка погоджена сторонами у графіку погашення заборгованості.

Посилання відповідача на те, що в графіку погашення заборгованості відсутні положення щодо можливості нарахування пені за прострочення внесення платежів згідно графіку, а також відсутній розмір ставки пені, та ч. 2 ст. 547 передбачає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним, судом до уваги не приймається, оскільки договір №100610 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2014 р. діє, між сторонами не розірваний та в судовому порядку недійним не визнавався, та в пункті 7.2.10 якого сторонами погоджено розмір пені, а саме 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Дослідивши розрахунок пені, поданого позивачем до позовної заяви, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з 03.03.2019 р. по 31.08.2019 р. за 182 дні, тобто без врахування підписаного сторонами графіку погашення заборгованості, відповідно до якого сторонами було змінені строки оплати суми основного боргу у розмірі 2 186 197,90 грн., тому суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок пені.

При здійсненні розрахунку суми пені суд вважає за необхідне врахувати положення ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» та п. 7.2.10 договору № 100610 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2014 р., тобто розрахунок здійснено з урахуванням того, що пеня розраховується в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу та сума пені не повинна перевищувати 100 загальної суми заборгованості - 2 186 197,90 грн., отже враховуючи положення п. 7.2.10 договору сума пені обчислюється в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Суд зазначає, що позивачем розраховано пеню по 31.08.2019 р., отже саме до вказаної дати судом також здійснено розрахунок пені.

Отже, відповідно до розрахунку суду за період з 01.05.2019 р. по 31.08.2019 р. пеня складає суму в розмірі 168 337,23 грн., яка підлягає стягненню з відповідача:

Платіж

Дата оплати

Сума, грн.

Період нарахування

Кількість днів прострочення

Розмір пені

Сума пені, грн.

Квітень 2019

30.04.2019

273 274,73

01.05.2019 - 31.08.2019

123

0,2%

67225,58

Травень 2019

31.05.2019

273 274,73

01.06.2019-31.08.2019

92

0,2%

50285,55

Червень 2019

30.06.2019

273 274,73

01.07.2019-31.08.2019

62

0,2%

33886,07

Липень 2019 р.

31.07.2019

273 274,73

01.08.2019-31.08.2019

31

0,2%

16943,03

168337,23

Щодо нарахування позивачем інфляційних втрати в розмірі 414 760,33 грн. та 3% річних в розмірі 132 609,37 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4. п.п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 р. №14, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахованих 3% річних за період з 24.08.2017р. по 31.08.2019 р. суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок. Відповідно до розрахунку суду розмір 3% річних на суму прострочених платежів по графіку з 01.05.2019 р. по 31.08.2019 р. становить 6 917,98 грн. та в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розрахунок 3% річних здійснено наступним чином:

Платіж

Дата оплати

Сума, грн.

Період нарахування

Кількість днів прострочення

Розмір

Сума 3% річних, грн.

Квітень 2019

30.04.2019

273 274,73

01.05.2019 - 31.08.2019

123

3%

2 762,70

Травень 2019

31.05.2019

273 274,73

01.06.2019-31.08.2019

92

3%

2066,41

Червень 2019

30.06.2019

273 274,73

01.07.2019-31.08.2019

62

3%

1392,58

Липень 2019 р.

31.07.2019

273 274,73

01.08.2019-31.08.2019

31

3%

696,29

6917,98

Щодо здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат за період з вересня 2017р. по липень 2019 р. в розмірі 414 760,33 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.2 постанови пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 р. №14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи, що згідно строків оплати встановлених в графіку, прострочка платежу починається з травня 2019 р. по червень 2019 р., однак оскільки в черні 2019 р. індекс інфляції становив - 99,5, в липні 2019 р. - 99,4, тобто у вказаних місяцях мала місце дефляція, то й інфляційні втрати відсутні, отже в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з вересня 2017 р. по липень 2019 р. в розмірі 414 760,33 грн. суд відмовляє.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 50%.

В обґрунтування підстав для зменшення розміру пені відповідач посилається на те, що на даний час відповідач знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані у зв`язку з наявною багатомільйонної заборгованості з податкового боргу. Станом на 25.09.2019 р. у відповідача наявний податковий борг, який становить 956,0 млн. грн. Станом на 01.09.2019 р. ПАТ «Запоріжжяобленерго» має кредиторську заборгованість за роботи, послуги, товарно-матеріальні цінності у розмірі 138,88 млн. грн. Крім того, сума мінімально необхідних платежів ПАТ «Запоріжжяобленерго» (лікарняні, відрядження, ПДВ, комісійний збір банкам, комунальні платежі тощо) в межах, передбаченою структурою тарифів на послуги з розподілу електричної енергії з 01.08.2019 р. складає 166 722 тис. грн. на місяць. Також, на рахунках ПАТ «Запоріжжяобленерго» відсутні грошові кошти, та відповідач не може розраховувати на кошти, що надходять на його рахунки, оскільки на ці рахунки постановою від 22.09.2017 р. в №53254372 накладено арешт. Станом на 01.07.2019 р. дебіторська заборгованість становить: 1 693,8 млн. грн. - споживачів за електроенергію відпущену до 01.01.2019 р., у тому числі найбільші боржники: ТОВ «ЗТМК» - 778,2 млн. грн., ПАТ «ЗЗФ» - 414,9 млн. грн., ДП «Кремнійполімер» - 172, 0 млн. грн., Запорізьке ДП «Радіоприлад» - 30, 8 млн. грн., ПрАТ «Завод напівпровідників» - 20, 9 млн. грн., ДП «Доркомунгосп» - 27, 1 млн. грн. Також, недостатність обігових коштів виникла в наслідок: вилучення з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання товариства коштів за спожиту електроенергію в погашення реструктуризованої заборгованості в ДП «Енергоринок» термін сплати якої не настав. Станом на 30.06.2019 р. це сума 55,4 млн. грн.; несвоєчасної та неповної сплати зобов`язань з послуг розподілу електричної енергії станом на 01.07.2019 р. у ТОВ «Запоріжжяенергопостачання» заборгованість становить - 174 млн. грн. та у ДПЗД «Укрінтеренерго» заборгованість складає суму в розмірі 17 млн. грн. Станом на 31.08.2019 р. загальний розмір заборгованості відповідача перед ДП «Енергоринок» становить 412,4 млн. грн. Також, критичний фінансово-господарський стан відповідача підтверджується висновком судового експерта, наданого в рамках проведеного економічного дослідження №282 від 17.05.2018 р.

Зазначає, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» є підприємством державного сектору економіки та включено до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. № 83. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019р. № 36-р. ПАТ «Запоріжжяобленерго» включено до переліку об`єктів великої приватизації державної власності. На сьогоднішній день у ПАТ «Запоріжжяобленерго» відсутні кошти для фінансування в необхідному обсязі першочергових та обов`язкових витрат товариства, таких як податковий борг, проведення поточних ремонтів мереж, тому задоволення судом у повному обсязі вимоги позивача щодо стягнення пені призведе до появи додаткового фінансового тягаря на підприємство.

Позивач заперечив щодо задоволення вказаного клопотання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У підпункті 3.17.4. пункту 4 постанови пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. №18 визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи встановлені судом вище обставини справи, суд зазначає, що відповідно до рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2016 р. у справі №908/3123/16, яке набрало чинності 30.12.2016 р., заборгованість відповідача перед позивачем за отриману теплову енергію виникла ще у період з грудня 2014 р. по квітень 2015 р., жовтень 2015 р. по квітень 2016 р., однак відповідач свій обов`язок щодо погашення стягнутої за рішенням суду заборгованості виконував неналежним чином. Разом з тим, позивач у 2019 р. погодився затвердити графік погашення заборгованості, стягнутої за вказаним рішенням суду, проте відповідачем також не виконано строки погашення заборгованості згідно підписаного між сторонами графіку. Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування підстав неможливості погашення вказаної заборгованості відповідно до графіку.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для висновку, що даний випадок є винятковим, а тому в задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми неустойки відмовляє.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги з огляду на предмет та підстави позову підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 76 - 79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-А; поточний рахунок № НОМЕР_1 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) пеню в розмірі 168 337 (сто шістдесят вісім тисяч триста тридцять сім) грн. 23 коп., 3% річних в розмірі 6 917 (шість тисяч дев`ятсот сімнадцять) грн. 98 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 628 (дві тисячі шістсот двадцять вісім) грн. 83 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено: 20.01.2020 р.

Суддя К.В.Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.