ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 січня 2020 р.

Справа №903/931/19

за позовом: заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Щитинської сільської ради

до відповідача: фізичної особи-підприємця Шумик Галини Михайлівни

про визнання недійсним договору оренди майна та зобов`язання повернути майно суддя Вороняк А.С.

секретар судового засідання Чорний С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

В судовому засіданні бере участь прокурор: Скучинський Л.Є., службове посвідчення 036131 від 29.10.2015

Суть спору: Заступник керівника Маневицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Щитинської сільської ради звернувся з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Шумик Галини Михайлівни, в якій просить:

- визнати недійсним договір оренди майна від 27.12.2018, який укладено між Щитинською сільською радою та ФОП Шумик Г.М.;

- зобов`язати ФОП Шумик Г.М. повернути Щитинській сільській раді нерухоме майно, що належить до комунальної власності, а саме нежитлове приміщення площею 40,1 м.кв., вартістю 9975 грн., яке знаходиться за адресою: Волинська область, Любешівський район, с.Щитинь, вул. Шкільна,17а, шляхом підписання акта приймання-передачі.

Прокурор обґрунтовує позов тим, що між Щитинською сільською радою та ФОП Шумик Г.М. 27.12.2018 підписано договір оренди майна, а саме нежитлового приміщення, загальною площею 40,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: Волинська область, Любешівський район, с.Щитинь, вул. Шкільна,17а. У договорі вартість майна, яке передається в оренду, не встановлена, проте оцінка об`єкта оренди є обов`язкова. Прокурор доводить, що відсутність оцінки нерухомого майна на момент укладання договору не забезпечує реалізацію вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» щодо обов`язкової оцінки орендованого майна, ефективного використання майна і вірного визначення такої істотної умови правочину, як орендна плата. Прокурор вважає, що це свідчить про недодержання в момент укладання договору вимог діючого законодавства, а тому є підставою для визнання спірного договору недійсним та відповідно повернення майна.

Ухвалою суду від 28.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 23.12.2019.

В судовому засіданні 23.12.2019 оголошено перерву до 16.01.2020.

13.01.2020 від позивача із супровідним листом надійшли угода про дострокове розірвання договору від 27.12.2018 та акт прийому-передачі майна, яким відповідачем передано позивачу нежитлове приміщення площею 40,1 м.кв., вартістю 9975 грн., яке знаходиться за адресою: Волинська область, Любешівський район, с.Щитинь, вул. Шкільна,17а. Зазначають, що позовні вимоги в частині визнання недійсним договору оренди майна від 27.12.2018 підтримують, просять їх задовольнити.

13.01.2020 від відповідача надійшла заява про визнання позову в частині визнання недійсним договору оренди майна від 27.12.2018, вказує, що нежитлове приміщення площею 40,1 м.кв., вартістю 9975 грн., яке знаходиться за адресою: Волинська область, Любешівський район, с.Щитинь, вул. Шкільна,17а передано позивачу за актом прийому-передачі майна.

16.01.2020 від прокуратури надійшло клопотання, в якому просять закрити провадження у справі №903/931/19 за позовом заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі в особі Щитинської сільської ради до ФОП Шумик Г.М. в частині позовних вимог про зобов`язання повернути майно у зв`язку із відсутністю предмету спору. Повернути прокуратурі Волинської області 1921 грн. судового збору за вимогою про зобов`язання відповідача повернути орендоване приміщення, та 960,50 грн. судового збору за вимогою про визнання недійсним договору та всього 2881,50 грн.. У решті позовних вимог позов просили задовольнити у повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні 16.01.2020 позов підтримав, вимоги просив задовольнити із врахуванням клопотання поданого 16.01.2020.

Позивач та відповідач, в судове засідання 16.01.2019 не прибули, уповноважених представників не направили, проте були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується відмітками Салівончика В.М.(представник позивача) та Шумик Г.М. на розписці про оголошення перерви в судовому засіданні 23.12.2019.

Згідно ч.3 ст.185 ГПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Суд беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору -

встановив:

27.12.2018 між Щитинською сільською радою та фізичною особою-підприємцем Шумик Г.М. укладено договір оренди майна, а саме нежитлового приміщення, загальною площею 40,1 кв. м, яке знаходиться у с. Щитинь Любешівського району Волинської області по вул. Шкільна, 17а, (далі - Договір).

Орендоване майно передано фізичній особі-підприємцю Шумик Г.М.(орендарю), згідно акта приймання-передачі орендованого майна від 30.12.2017 на підставі попереднього аналогічного договору оренди майна від 30.12.2017 та назад після закінчення строку зазначеного договору не поверталося.

Вказане нерухоме майно підприємцем Шумик Г.М. використовується для комерційного призначення - торгівлі промисловими та продовольчими товарами (п.2.1 Договору).

Згідно п.4.1 Договору, строк оренди приміщення, що орендується складає 12 місяців.

Згідно п.5.1 Договору, місячний розмір орендної плати становить 673 грн..

Відповідно до п.10.3 Договору та листа Щитинської сільської ради №212 від 06.11.2019, строк Договору починає свій перебіг з 01.01.2019 та закінчується 31.12.2019, укладався сторонами 27.12.2018 на 2019 рік.

Заборгованість за спірним Договором оренди у відповідача відсутня.

Згідно інформації Щитинської сільської ради №64 від 28.03.2019, оцінка об`єкта оренди сторонами Договору, зокрема орендарем - підприємцем Шумик Г.М., на момент його укладання не проводилась, площа орендованого приміщення становить 40,1 кв.м.

У Договорі балансова вартість майна, яке передається в оренду, не встановлена.

Разом з тим, 26.12.2019 між позивачем та відповідачем, укладено угоду про дострокове розірвання спірного Договору від 27.12.2018, а також підписано акт прийому-передачі майна, яким відповідачем передано позивачу нежитлове приміщення площею 40,1 м.кв., вартістю 9975 грн., яке знаходиться за адресою: Волинська область, Любешівський район, с.Щитинь, вул. Шкільна,17а.

Згідно п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи повернення відповідачем позивачу, орендованого майна за спірним Договором, беручи до уваги клопотання прокуратури, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині вимог про зобов`язання ФОП Шумик Г.М. повернути Щитинській сільській раді нерухоме майно, що належить до комунальної власності, а саме нежитлове приміщення площею 40,1 м.кв., вартістю 9975 грн., яке знаходиться за адресою: Волинська область, Любешівський район, с.Щитинь, вул. Шкільна,17а - за відсутності предмету спору.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору оренди майна від 27.12.2018, який укладено між Щитинською сільською радою та ФОП Шумик Г.М., суд зазначає таке.

Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон) врегульовані відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності.

Згідно вимог ч.1 ст.10 Закону, до істотних умов договору оренди законодавцем серед інших віднесені об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації) та орендна плата з урахуванням її індексації.

Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування (ч.2 ст.10 Закону).

Крім того, цим же нормативно-правовим актом запроваджені механізми забезпечення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду, одним із яких є обов`язкова оцінка об`єкта оренди.

Статтею 11 Закону визначено, що оцінка об`єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі, якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об`єкта оренди.

Постановою Кабінету Міністрів України №629 від 10.08.1995 затверджена Методика оцінки об`єктів оренди(далі - Методика), пунктом 1 якої встановлено, що відповідно до цієї Методики проводиться оцінка майна державних підприємств, установ та організацій, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, що передається в оренду, в тому числі нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень).

Вищий господарський суд України у п.2.6 постанови пленуму №12 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» вказав, що умова договору щодо вартості об`єкта оренди державного або комунального майна повинна відповідати Методиці оцінки об`єктів оренди, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 №629(з подальшими змінами та доповненнями).

Згідно вимог п.2 Методики, оцінка об`єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об`єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою, з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку, для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати.

Оцінка обов`язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об`єкта оренди була проведена більш як три роки тому.

Передбачені цією Методикою послуги з проведення незалежної оцінки об`єкта оренди (активів, що входять до складу об`єкта оренди) та аудиторської перевірки об`єкта оренди оплачує орендар. Результати незалежної оцінки є чинними протягом шести місяців від дати оцінки, якщо інший строк не передбачений у звіті щодо незалежної оцінки.

Пунктом 3 Методики визначено, що у цій Методиці поняття «оцінка», «незалежна оцінка», «дата оцінки», «оцінювач», «договір на проведення оцінки майна» вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність України».

Статтею 19 Закону також визначено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності.

Діючу на даний час Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу затверджено постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995(далі - Методика 2).

Відповідно до п.2 цієї Методики 2, розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем.

Зі змісту п.8 Методики 2 вбачається, що однією із складових, яка враховується при визначенні розміру річної орендної плати, є вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення незалежної оцінки.

Незалежна оцінка вартості об`єкта оренди повинна враховувати його місцезнаходження і забезпеченість інженерними мережами. Результати незалежної оцінки є чинними протягом 6 місяців від дати оцінки, якщо інший термін не передбачено у звіті з незалежної оцінки.

Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а саме ст.3 цього Закону, встановлено, що оцінкою майна, майнових прав є процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Датою оцінки є дата, станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.

Випадки обов`язкового проведення оцінки майна встановлюються цим Законом. В силу вимог ч.2 ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку оренди майна, що є у комунальній власності.

При укладенні зазначеного вище Договору, а саме при визначенні розміру орендної плати, оцінка майна його сторонами, всупереч вимогам ст.11 Закону, не проводилась, доказів протилежного суду не подано.

Згідно вимог ч.7 ст.179 Господарського кодексу України(далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до вимог ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У ст.204 ЦК України закріплено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Крім того, згідно вимог ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно вимог ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Згідно ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно ч.6 ст.236 ГПК України, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам ст.191 цього Кодексу.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази сторін, відсутність оцінки нерухомого майна на момент укладення спірного Договору оренди майна та відповідно недодержання в момент його вчинення(укладення Договору) вимог діючого законодавства, враховуючи визнання позову відповідачем в цій частині позовних вимог, яке прийнято судом, господарський суд, оцінюючи їх за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання укладеного між Щитинською сільською радою та підприємцем Шумик Г.М. договору оренди майна від 27.12.2018 недійсним підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.130 ГПК України, на відповідача слід покласти судові витрати по справі в розмірі 960,50 грн. сплаченого Прокуратурою Волинської області судового збору.

Керуючись ст.73-79, 86, 129, 130, 185, 232, 236, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі №903/931/19 за позовом заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Щитинської сільської ради до фізичної особи-підприємця Шумик Галини Михайлівни в частині зобов`язання фізичної особи-підприємця Шумик Галини Михайлівни повернути Щитинській сільській раді нерухоме майно, що належить до комунальної власності, а саме нежитлове приміщення площею 40,1 м.кв., вартістю 9975 грн., яке знаходиться за адресою: Волинська область, Любешівський район, с.Щитинь, вул. Шкільна,17а, шляхом підписання акта приймання-передачі - закрити.

3. Визнати недійсним договір оренди майна від 27.12.2018, який укладено між Щитинською сільською радою та фізичною особою-підприємцем Шумик Галиною Михайлівною.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Шумик Галини Михайлівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Волинської області (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, буд.15, код ЄДРПОУ 02909915) 960,50 грн.(дев`ятсот шістдесят гривень п`ятдесят копійок) судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

21.01.2020

Суддя А. С. Вороняк