ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" січня 2020 р. Справа№ 920/180/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Мартюк А.І.
Зубець Л.П.
при секретарі Рибчич А. В.
За участю представників:
від позивача за первісним позовом: Болдін В.В. - адвокат
від відповідача за первісним позовом: Архіпов О.Ю. - адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційні скарги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» та Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання»
на рішення Господарського суду Сумської області від 17.10.2019, повний текст якого складено 22.10.2019
у справі № 920/180/19 (суддя Жерьобкіна Є.А.)
за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
до Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання»
про стягнення 4 592 185,65 грн. заборгованості, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № SUM/2012/1028/1208000896, укладеним між сторонами 01.08.2012
та за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання»
до Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
про визнання недійсним пункту 7.4 договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № SUM/2012/1028/1208000896 від 01.08.2012
ВСТАНОВИВ:
Первісний позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3 860 669,70 грн. за надані в період листопада 2017 року, грудня 2017 року, січня - квітня 2018 року, листопада 2018 року та грудня 2018 року за договором на транспортування природного газу магістральними газопроводами № SUM/2012/1028/1208000896 від 01.08.2012, але неоплачені послуги, пені в сумі 465 403,33 грн., 3 % річних в сумі 79 878,97 грн. та інфляційних втрат в сумі 186 233,65 грн.
Зустрічний позов заявлено про визнання недійсним пункту 7.4 договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № SUM/2012/1028/1208000896 від 01.08.2012, згідно з яким пеня нараховується газотранспортним підприємством протягом шести місяців, що передують моменту пред`явлення газотранспортним підприємством претензій та/або звернення газотранспортного підприємства з позовом до суду, як такого, що змінює порядок обчислення позовної давності, що суперечить положенням ч. 2 ст. 260 ЦК України, згідно з якою порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2019, повний текст якого складено 22.10.2019, у справі № 920/180/19:
- первісний позов задоволено частково:
1. до стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом присуджено 1 327 836,25 грн. заборгованості за послуги з транспортування природного газу, надані у листопаді-грудні 2017 року, січні-квітні, листопаді та грудні 2018 року, 245 862,25 грн. пені, 152 466,08 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 79 878,97 грн. 3 % річних;
2. провадження у справі за первісним позовом в частині стягнення 2 532 833,45 грн. заборгованості за послуги з транспортування природного газу, надані у листопаді-грудні 2017 року, січні-квітні, листопаді та грудні 2018 року закрито;
3. у задоволенні первісного позову в іншій частині відмовлено;
- у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом, суд першої інстанції послався на те, що умова про зміну початку перебігу строку нарахування пені, узгоджена сторонами у пункті 7.4 спірного договору, суперечить ч. 6 ст. 232 ГК України, проте, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування строків позовної давності до вказаних вимог та приписи ч.ч. 3 та 4 ст. 267 ГПК України, згідно з якими позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити в зв`язку зі спливом строку позовної давності та тим, що позивачем за зустрічним позовом не надано суду доказів щодо наявності поважних причин її пропуску.
При цьому суд першої інстанції зазначив про те, що відмова у задоволенні зустрічного позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності, не спростовує того факту, що нарахування пені протягом шести місяців, що передують моменту пред`явлення позову до суду, є неправомірним та суперечить вимогам закону, оскільки його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінено за згодою сторін.
Частково задовольняючи вимоги за первісним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що:
- наявними в матеріалах справи доказами, а саме актами наданих послуг від 31.10.2017, від 30.11.2017, 31.12.2017, 31.01.2018, 28.02.2018, від 31.03.2018, від 30.04.2018, від 30.11.2018, від 31.12.2018, які підписані сторонами, підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у період з жовтня 2017 по грудень 2017 року, з січня по квітень, з листопада по грудень 2018 року на загальну суму 10 353 367,37 грн., проте відповідач вказані послуги станом на дату звернення з первісним позовом оплатив частково, і заборгованість по їх оплаті становила 3 860 669,70 грн.;
- водночас вказана заборгованість в сумі 3 860 669,70 грн. частково погашена відповідачем в загальній сумі 2 532 833,45 грн., що підтверджують сторони та вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, виписок по рахунку виконавця, зведених бухгалтерських документів, виписки по рахунку позивача за 08.04.2019, реєстру платежів по контрагенту;
- за таких обставин, між сторонами відсутній предмет спору в частині основного боргу в сумі 2 532 833,45 грн., а тому провадження у справі № 920/180/19 в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору, а позовні вимоги в частині стягнення решти суми основного боргу - 1 327 836,25 грн. підлягають задоволенню;
- з огляду на підтвердження матеріалами справи існування певної заборгованості у визначені позивачем за первісним позовом періоди та їх сум, правомірним є нарахування 3 % річних у розмірах, заявлених позивачем за первісним позовом до стягнення;
- частково задовольняючи вимоги про стягнення пені, суд першої інстанції послався на те, що, як встановлено при розгляді зустрічного позову, умова про нарахування пені протягом шести місяців, що передують моменту пред`явлення позову до суду, є неправомірною та суперечить вимогам закону, оскільки перебіг такого строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінено за згодою сторін, а відтак, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду межах заявленого періоду нарахування в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, з урахуванням строків розрахунків та часткових оплат;
- частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, суд першої інстанції послався на те, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат було застосовано індекси інфляції до визначення заборгованості в періоди, коли з боку боржника здійснювалися оплати та розмір основного боргу змінювався. Так, позивачем за первісним позовом нарахування суми інфляційних втрат проведено виходячи з суми заборгованості, яка існувала станом на перше число місяця, за який нараховуються інфляційні втрати, без врахування того, що станом на останній день такого місяця заборгованість була або відсутня взагалі або мала менший розмір.
Крім того, при розгляді первісного позову суд першої інстанції не прийняв до уваги подану відповідачем за первісним позовом заяву про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, яка обґрунтована положеннями на ч. 5 ст. 315 ГК України, зазначивши про те, що відповідач за первісним позовом вважає, що спірний договір за своє правовою природою є договором перевезення, проте такий договір за своєю правовою природою не містить ознак договору перевезення вантажів, а є договором про надання послуг.
Не погоджуючись з рішенням, 12.11.2019 Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 17.10.2019 у справі № 920/180/19 в частині незадоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в повному обсязі.
Зі змісту апеляційної скарги слідує, що позивач за первісним позовом оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні його позовних вимог за первісним позовом про стягнення 219 541,08 грн. пені та 33 767,57 грн. інфляційних втрат.
У апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Укртрансгаз» зазначає про те, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині прийняте при неповному з`ясуванні та недоведеності судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, а також з порушенням норм процесуального та матеріального права.
В обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на те, що ч. 6 ст. 232 ГК України законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язань, а відтак, пеня апелянтом нарахована у відповідності до положень п.п. 7.3, 7.4 спірного договору, які надають йому право нарахувати пеню за кожен день прострочення платежу протягом шести місяців, що передують моменту пред`явлення позову до суду.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2019 справа № 920/180/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.
Ухвалою від 21.11.2019 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Мартюк А.І., Зубець Л.П.:
- Акціонерному товариству «Укртрансгаз» поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 17.10.2019 у справі № 920/180/19;
- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду Сумської області від 17.10.2019 у справі № 920/180/19;
- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 06.12.2019;
- учасникам процесу роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);
- зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду Сумської області від 17.10.2019 у справі № 920/180/19;
- призначено справу № 920/180/19 до розгляду на 11.12.2019 о 12:40;
- сторони попереджено, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.
09.12.2019 до суду від Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» надійшов відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (направлений до суду 06.12.2019 - примітка суду), в якому Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», з посиланням на те, що, сторонами в п. 7.4 спірного договору не продовжено строк нарахування штрафних санкцій, а змінено порядок обчислення позовної давності за вказаними вимогами, що суперечить положенням чинного законодавства та не має бути застосовано судом, а відтак, суд першої інстанції цілком вірно перерахував пеню, просить відмовити Акціонерному товариству «Укртрансгаз» у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції - без змін.
Крім того, не погоджуючись з рішенням, Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 17.10.2019 у справі № 920/180/19 в частині стягнення з апелянта 3% річних на суму 79 878,97 грн., інфляційних нарахувань на суму 152 466,08 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити Акціонерному товариству «Укртрансгаз» у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт постався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на те, що спірний договір за своєю правовою природою є договором з перевезення вантажу, а відтак, до правовідносин, що виникли між сторонами підлягає застосуванню ч. 5 ст. 315 ГК України, яка визначає спеціальні строки позовної давності за вимогами перевізника до вантажовідправника чи вантажоодержувача.
Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заявки, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 20.11.2019 справа № 920/180/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 відмовлено в задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту надано час для усунення недоліків шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали доказів сплати судового збору в сумі 5 227,76 грн.
В судовому засіданні 11.12.2019 представником Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» суду повідомлено про те, що ним недоліки виправлено у визначені судом строки, а відповідну заяву про усунення недоліків та докази їх усунення направлено до суду поштою.
З огляду на вказані обставини, а також те, що станом на 11.12.2019 строк для усунення Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» недоліків не сплив, в судовому засіданні оголошено перерву до 15.01.2020 о 15:00.
16.12.2019 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано квитанцію № 0.0.1546381716.1 від 09.12.2019 про сплату судового збору в сумі 5 227,76 грн.
У зв`язку з перебуванням головуючого судді - Калатай Н.Ф. (судді-доповідача) з 16.12.2019 по 26.12.2019 у відпустці, вирішити питання про відкриття апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги у передбачені законодавством строки не виявилось можливим.
З таких обставин, ухвалою від 27.12.2019:
- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 17.10.2019 у справі № 920/180/19;
- об`єднано апеляційні скарги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» та Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» в одне апеляційне провадження для спільного розгляду;
- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 11.01.2020;
- учасникам процесу роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);
- учасником процесу повідомлено, що справа № 920/180/19 призначена до розгляду на 15.01.2020 о 15:00;
- учасників судового процесу попереджено, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.
14.01.2020 до суду від позивач за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом, в якому позивач за первісним позовом, з посиланням на те, що спірний договір за своєю правовою природою є саме договором надання послуг, а відтак, до вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат застосується загальна позовна даність у три роки, просив відмовити відповідачу за первісним позовом у задоволенні апеляційної скарги.
Станом на 15.01.2020 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.
Під час розгляду справи представники позивача та відповідача власні апеляційні скарги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, проти задоволення апеляційних скарг один одного заперечили.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.
01.08.2012 позивач за первісним позовом як газотранспортне підприємство (далі Газотранспортне підприємство) та відповідач за первісним позовом як замовник (далі Замовник) уклали договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № SUM/2012/1028/1208000896 (з протоколом розбіжностей) (далі Договір) (а.с. 36-41 т. 1), відповідно до умов якого Газотранспортне підприємство зобов`язується надати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами газу Замовника від пунктів приймання передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій (далі ГРС), а Замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та в порядку, передбаченому умовами цього договору.
Згідно з п. 11.1 Договору цей договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2012. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
В п. 1.2 Договору сторонами погоджено, що річний плановий обсяг транспортування природного газу Замовника складає 11 400,0 тис.куб.м. та визначено помісячні обсяги транспортування природного газу Замовника.
З огляду на відсутність заяв сторін про припинення дії Договору або перегляд його умов, сторонами були підписані додаткові угоди № 1 від 31.12.2013, № 2 від 01.09.2015, від 31.12.2014, від 31.12.2015, від 30.11.2016, від грудня 2017 (а.с. 95-99 т. 1), якими були погоджені річні планові обсяги транспортування природного газу, включаючи помісячні обсяги, на 2014 - 2018 роки, а також змінено реквізити сторін.
Згідно з п. 3.1 Договору, послуги по транспортуванню природного газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством (п. 3.4 Договору).
В п. 5.1 Договору сторонами погоджено, що розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Відповідно до п. 5.2 Договору, тарифи, визначені в п. 5.1. договору, є обов`язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами договору.
За змістом п. 5.4 Договору, вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.
Пунктом 5.5 Договору передбачено, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідно до п. 5.6 Договору, у випадку, якщо Замовник є гарантованим постачальником, то Замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування кошів на рахунок Газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Звертаючись до суду з первісним позовом, Газотранспортне підприємство послалося на те, що на виконання умов Договору ним на протязі листопада 2017 року, грудня 2017 року, січня - квітня 2018 року, листопада 2018 року та грудня 2018 року за Договором були надані послуги на загальну суму 10 353 367,40 грн., з яких неоплаченими залишились послуги на суму 3 860 669,70 грн., та просило стягнути з Замовника основний борг в сумі неоплачених послуг, а також нараховані на вказаний борг пеню в сумі 465 403,33 грн., 3 % річних в сумі 79 878,97 грн. та інфляційні втрати в сумі 186 233,65 грн.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції Замовником проводилась часткова оплата спірних послуг, заборгованість за які станом на дату винесення рішення судом першої інстанції становила 1 327 836,25 грн., що сторонами не заперечувалось.
Водночас під час розгляду справи Замовником було подано зустрічний позов про визнання недійсним пункту 7.4 Договору, згідно з яким пеня нараховується газотранспортним підприємством протягом шести місяців, що передують моменту пред`явлення газотранспортним підприємством претензій та/або звернення газотранспортного підприємства з позовом до суду, як такого, що змінює порядок обчислення позовної давності, що суперечить положенням ч. 2 ст. 260 ЦК України, згідно з якою порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2019, повний текст якого складено 22.10.2019, у справі № 920/180/19:
- первісний позов задоволено частково:
1. до стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом присуджено 1 327 836,25 грн. заборгованості за послуги з транспортування природного газу, надані у листопаді-грудні 2017 року, січні-квітні, листопаді та грудні 2018 року, 245 862,25 грн. пені, 152 466,08 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 79 878,97 грн. 3 % річних;
2. провадження у справі за первісним позовом в частині стягнення 2 532 833,45 грн. заборгованості за послуги з транспортування природного газу, надані у листопаді-грудні 2017 року, січні-квітні, листопаді та грудні 2018 року закрито;
3. у задоволенні первісного позову в іншій частині відмовлено;
- у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається із тексту апеляційних скарг Газотранспортного підприємства та Замовника у цій справі, рішення суду першої інстанції ними оскаржуються лише в частині часткового задоволення позовних вимог за первісним позовом про стягнення пені та інфляційних втрат, а також задоволення у повному обсязі вимог за первісним позовом про стягнення 3 % річних, а відтак, враховуючи, що рішення в частині часткового задоволенні вимог про стягнення основного боргу, закриття провадження за первісним позовом в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 2 532 833,45 грн., а також відмови у задоволенні вимог за зустрічним позовом сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.
При цьому, колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині часткового задоволенні вимог про стягнення основного боргу, закриття провадження за первісним позовом в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 2 532 833,45 грн., а також відмови у задоволенні вимог за зустрічним позовом.
Щодо вимог за первісним позовом в частині стягнення пені в сумі 465 403,33 грн., 3 % річних в сумі 79 878,97 грн. та інфляційних втрат в сумі 186 233,65 грн. слід зазначити таке.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За змістом ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Частиною 1 ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Загальними нормами цивільного законодавства, а саме частиною 1 ст. 306 ГК України, визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Водночас згідно з ч. 2 ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Статтею 1 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу;
В статті 1 Закону України «Про трубопровідний транспорт» визначено, що :
- магістральний трубопровід - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об`єктами і спорудами, зв`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів;
- промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо;
Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.
Згідно з п. 1 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами за своєю правовою природою є самостійним видом договору про надання послуг, поняття якого визначено спеціальним законодавством, зокрема, Кодексом газотранспортної системи, Законом України «Про ринок природного газу», та зміст якого визначений на основі типового договору, затвердженого органом державної влади.
Укладення сторонами договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами спрямоване на надання, за замовленням, відповідних послуг та обов`язку здійснювати їх оплату, а відтак, на правовідносини сторін за вказаним договором поширюються загальні положення щодо договорів про надання послуг, визначені гл. 63 ЦК України, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов`язку з оплати наданих позивачем послуг з транспортування природного газу у встановлений Договором строк, є підстави для застосування встановленої Договором та законодавством відповідальності.
Згідно з п. 7.3 Договору у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 7.4 Договору передбачено, що пеня нараховується газотранспортним підприємством протягом шести місяців, що передують моменту пред`явлення газотранспортним підприємством претензій та/або звернення газотранспортного підприємства з позовом до суду.
При зверненні до суду з первісним позовом Газотранспортне підприємство нараховує до стягнення пеню за останні шість місяців до звернення до суду з позовом з урахуванням часткових оплат, проте вказане суперечить положенням чинного законодавства.
Так, ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Отже, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання, а у разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України - тобто через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
При цьому умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а пресікальний строк - період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; водночас законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.
Проте порядок обчислення пені, як і встановлення позовної давності, не може бути змінений, тому розрахунок, за яким сторона встановила, що позовна давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом, зокрема, зворотного відрахування шести місяців від дати пред`явлення вимоги, суперечить вимогам закону і не може застосовуватися судом.
Вказаної правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 13.09.2019 у справі № 902/669/18, предметом розгляду у якій, серед іншого, були вимоги про стягнення пені за укладеним Газотранспортним підприємством договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1604000530/ВОУ/2016/12.0508 від 01.04.2016, який містив умову про нарахування пені протягом шести місяців, що передують зверненню газотранспортного підприємства з позовом до суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що умова про зміну початку перебігу строку нарахування пені, узгоджена сторонами у пункті 7.4 Договору, суперечить ч. 6 ст. 232 ГК України та не може бути застосована.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано здійснив перерахунок пені та визначив, що вірним її розміром є 245 862,25 грн.
Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Газотранспортним підприємством при розрахунку інфляційних втрат було застосовано індекси інфляції до визначення заборгованості в періоди, коли з боку боржника здійснювалися оплати та розмір основного боргу змінювався, оскільки нарахування суми інфляційних втрат проведено виходячи з суми заборгованості яка існувала станом на перше число місяця за який нараховуються інфляційні втрати без врахування того, що станом на останній день такого місяця заборгованість була або відсутня взагалі або мала менший розмір.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано здійснив перерахунок інфляційних втрат та визначив, що вірним їх розмір є 152 466,08 грн.
Водночас при розгляді спору Замовник звернувся до суду з заявою про застосування до позовних вимог за первісним позовом позовної давності.
Щодо вказаної заяви колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 3 ст. 925 ЦК України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Водночас ч. 1 ст. 258 ЦК України встановлює, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 315 ГК України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Враховуючи, що вказану заяву Замовник обґрунтував тим, що спірний Договір є договором перевезення вантажів, в той час як судом встановлено, що Договір є договором надання послуг, відносини сторін за яким регулюються спеціальним газотранспортним законодавством суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги подану Замовником заяву про застосування строків позовної давності.
Щодо посилань Замовник на постанови Верховного Суду від 04.03.2018 № 927/665/17, від 21.03.2018 № 914/813/17 та від 26.032018 № 927/670/17 слід зазначити, що спір у цих справах виник з приводу обов`язковості укладення договору про надання послуг з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, що не співпадає з предметом спору у цій справі.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги за первісним позовом про стягнення пені в сумі 245 862,25 грн., інфляційних втрат в сумі 152 466,08 грн. та повністю задовольнив вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 79 878,97 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Враховуючи вищевикладене, апеляційні скарги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» та Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» задоволенню не підлягають, рішення Господарського суду Сумської області від 17.10.2019 у справі № 920/180/19 у оскаржуваній частині відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються:
- судові витрати за звернення з первісним позовом - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог;
- судові витрати за звернення з зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом;
- судові витрати апелянтів за звернення з апеляційною скаргою - на апелянтів.
Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду Сумської області від 17.10.2019 у справі № 920/180/19 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 17.10.2019 у справі № 920/180/19 залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду Сумської області від 17.10.2019 у справі № 920/180/19 залишити без змін.
4. Поновити дію рішення Господарського суду Сумської області від 17.10.2019 у справі № 920/180/19.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
6. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Повернути до Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/180/19.
Повний текст постанови складено: 21.01.2020
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді А.І. Мартюк
Л.П. Зубець
