ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2010 року. Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі :

головуючого судді - Савічева В.О.

при секретарі – Кобеляцькій Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України Автозаводського району м. Кременчука, Головного Управління пенсійного фонду України про визнання дій не правомірними та зобов’язання перерахувати та нарахувати пенсію,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом II групи з вересня 2008 року. Крім того, статтею 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) позивача віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. З вересня 2008 року він отримую пенсію, як пенсіонер МЧС України на підставі Закону України від 9 квітня 1992 року N 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а з 14.10.2009 року отримує пенсію по інвалідності, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії .

5 березня 2009 року позивач звернувся з письмовою скаргою до управління Пенсійного фонду Автозаводського р-ну в м. Кременчуці та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з вимогою здійснити донарахування невиплаченої йому пенсії з жовтня 2009 року на підставі ст. ст. 50. 54. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) та встановити йому пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

З наданої відповіді управлінням Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці від 12.03.2009 р №44/П-03 та відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 18.03.2009 року № 116/П-ОЗ позивачу в задоволенні вимог по перерахунку пенсії відмовлено.

Крім того 7.07.2009 року позивач додатково надав до Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці заяву за встановленою постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 формою та всі необхідні документи для встановлення йому пенсії у розмірах передбачених ст. ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішення про відмову в перерахунку пенсії управлінням Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці на заяву ОСОБА_1 від 7.07.2009 року було надано останньому лише 28 вересня 2009 року після неодноразових вимог прийняти рішення за його заявою та надати письмовий документ про прийняте рішення.

Відповідачі мотивували відмову тим, що Верховна Рада України не прийняла рішення про поновлення відповідних норм у попередній редакції, після визнання неконституційними деяких нормами Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ( 107-17 ), Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22 травня 2008.

Посилання відповідачів на норми постанови КМУ №530 від 28.05.08 року та норми постанови КМУ №654 від 16.07.08 року, як підстава для відмови у перерахунку пенсії є безпідставними та не вартими уваги, так як норми цих постанов суперечать ст. ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ), які мають вищу юридичну силу ніж норми цих постанов.

В статті 4, пункт 3 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 1.01.2004 р., зазначається: "Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення" ( а не постановами Кабінету Міністрів України, норми яких суперечать нормам діючих Законів України, які визначають умови, норми та порядок пенсійного забезпечення ).

Делегування повноважень ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) Кабінету Міністрів України, щодо порядку обчислення пенсії, не надає йому право встановлювати норми та умови пенсійного забезпечення для проведення розрахунку пенсійних виплат.

В статті 5 пункт 2 абзац 8 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зазначено, що тільки цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а в статті 28 цього Закону дано визначення поняття „мінімальний розмір пенсії за віком" , яка є нормою пенсійного забезпечення та підлягає застосуванню при обчисленні пенсійних виплат.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Зі статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 7 /6-12 (випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15), іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. З огляду на викладене Вищий адміністративний суд України підтримав висновки судів попередніх інстанцій щодо невзяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ).

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( 796-12), яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму статтею 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (3235-15 ), статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» ( 489-16 ), та статтею 58 Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ( 107—VI ) було встановлено мінімальний розмір пенсії за віком із 1 жовтня 2006 року в розмірі 366 гривень, із 1 січня 2007 року – 380 гривень, із 1 квітня 2007 року – 406 гривень, із 1 жовтня 2007 -411 гривень, із 1 січня 2008 року – 470 гривень, із 1 квітня 2008 року – 481 гривня, з 1 липня 2008 року – 482 гривні, з 1 жовтня 2008 року – 498 гривень.

Відповідно до частини 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11. 19 91 року ( 17 8 8-XI І) суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Просив : 1) визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду Автозаводського р-ну в м. Кременчуці та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити донарахування не виплаченої позивачу пенсії з 14 жовтня 2008 року в розмірах передбачених ст. ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) , та відмову встановити йому пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком; 2) зобов'язати управління Пенсійного фонду Автозаводського р-ну в м. Кременчуці встановити ОСОБА_1 пенсію з 14 жовтня 2008 року на підставі ст. ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) , в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком станом на 1 жовтня 2008 року; 3) стягнути з управління Пенсійного фонду Автозаводського р-ну в м. Кременчуці на користь ОСОБА_1 недоплату пенсії в розмірі 16094 гривень 02 коп., яка йому не була нарахована та виплачена з 14 жовтня 2008 року по 31 березня 2009 року.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив їх задовольнити.

Представник відповідача Семчук Л.В. проти позову заперечувала, посилаючись на обставини викладені в письмовому запереченні.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Судом встановлено, що позивач отримує основну пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» як військовослужбовець та знаходиться на обліку в Головному управлінню. Положенням про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі зазначено, що Головне управління має право призначати (перераховувати) пенсії тільки відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Також, позивач має право на пенсію згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Але, ч.3 ст.54 передбачено, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до ч.1ст.44 даного Закону, а також Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.05 №22-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.05 № 1566/11846 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного Фонду.

Отже, пенсія згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначається на загальних підставах, а саме за місцем проживання громадянина, тобто управлінням Пенсійного Фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці.

Ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", передбачає, що військовослужбовцям, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Для призначення та виплати пенсії у відповідності до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто переведення з одного виду пенсії на інший позивачу необхідно звернутися з заявою та необхідними документами до управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці - п. 1, п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Листом Головного управління № 116/П-ОЗ від 18.03.09 позивачу було роз'яснено порядок переходу на інший вид пенсії, а також необхідний перелік документів та до якого районного управління Пенсійного фонду України потрібно звертатися, а не відмовлено у перерахунку пенсії, як вважає позивач.

Відповідно до п. 5 Порядку днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Пунктом 37 передбачено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, відстрочку часу її призначення, перерахунок та відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Тому вимоги позивача визнати протиправною відмову Головного управління здійснити донарахування невиплаченої пенсії, відмову призначити пенсію відповідно ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 14.10.08 є необґрунтованими, та такими, що не відповідають чинному законодавству.

Що стосується інших позовних вимог, а саме - зобов'язання призначити та перерахувати додаткову пенсію, передбачену ч.І ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 14.10.2008 року, то на момент подання позовної заяви позивачу до отримуваної ним пенсії вже було призначено додаткову пенсію. Повторне або подвійне призначення цієї додаткової пенсії законодавством не передбачено.

Вимоги ж позивача призначити додаткову пенсію на рівні 75 процентів мінімальної пенсії за віком ґрунтуються на редакції ч. 1 ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 19.12.91 № 2001-ХИ. Ця редакція передбачає розрахунок додаткової пенсії в залежності від мінімальної пенсії за віком (75% від його розміру).

Поняття мінімальної пенсії за віком та її конкретний грошовий вираз Законом України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який є єдиним законодавчим актом, що встановлює дану додаткову пенсію, не передбачено.

Законодавчим актом, який до того ж передбачає лише прирівнювання мінімальної пенсії за віком до прожиткового мінімуму є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Проте ч. З ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає виключне застосування показника мінімальної пенсії за віком лише для визначення розмірів пенсій, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не для виплат, передбачених зокрема Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплати додаткової пенсії. Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком у розмірі 75% при встановлені додаткової пенсії відповідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Внаслідок відсутності саме законодавчих норм про встановлення мінімальної пенсії за віком та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров'ю, в конкретних грошових розмірах дане питання вирішується органами Пенсійного фонду шляхом застосування актів Кабінету Міністрів України.

Тому при встановленні додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, було застосовано норми постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530, яка є єдиним нормативно-правовим актом, що вичерпно регулює дане питання.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008р. № 5-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.03.2008р. за № 208/14899, управління в своїй діяльності керується, зокрема, актами Кабінету Міністрів України.

Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України N 530 від 28.05.08 є обов'язковою для виконання Головним управлінням.

Отже, Головним управлінням не було здійснено жодних неправомірних дій щодо проведення перерахунку пенсії позивачу.

Керуючись ст. ст. 158, 159, 163, 167 КАС України, суд

постановив:

В позові ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України Автозаводського району м. Кременчука, Головного Управління пенсійного фонду України про визнання дій не правомірними та зобов’язання перерахувати та нарахувати пенсію – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Автозаводський районний суд Полтавської області шляхом подання в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Суддя :