Справа №537/226/19

Провадження №2/524/413/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: Головуючого судді - Андрієць Д.Д., за участю секретаря - Воблікової І.О., позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Шмельова М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу, інфляційних витрат, компенсування втрати частини заробітної плати, суми винагороди за 2018 рік,-

ВСТАНОВИВ:

ВИМОГИ ПОЗИВАЧА

ОСОБА_1 звернувся із позовом в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просив суд:

- поновити його на роботі в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» з наданням легкої роботи із збереженням середньомісячного заробітку, який він мав на посаді гідропіскоструминника з урахуванням того, що з 01.01.2019 мінімальна заробітна плата збільшена з 3723 грн до 4173 грн та в подальшому буде збільшуватись;

-зобов`язати ТОВ «Інструментальний завод» прийняти листки непрацездатності АДН №701466; АДН №779528; АДЦ №341875;

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод»:

oсередній заробіток за час вимушеного прогулу(станом на 26.04.2019) - 80537,04 грн;

oсуму виплат за листками непрацездатності - 2734 грн;

oінфляційні втрати - 8335,67 грн;

oкомпенсування втрати частини заробітної плати - 741,87 грн;

oпоштові витрати на:

¦відправлення кореспонденції на адресу відповідача - 93,68 грн;

¦відправлення позовної заяви до суду - 58,40 грн;

¦відправлення відповіді на відзив на адресу відповідача - 43,40 грн;

oсудові витрати, які складаються із судового бору в сумі - 1536,40 грн.

oсуму винагороди за результатами роботи у 2018 році

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Свої вимоги позивач мотивував тим, що з 04.08.2011 він працював на ТОВ «Інструментальний завод». Наказом директора ТОВ «Інструментальний завод» від 20.11.2018 його було звільнено з роботи у зв`язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, згідно п.2 ст.40 КЗпП України. Своє звільнення він вважає незаконним, оскільки він погодився на переведення його на більш легку роботу - кур`єром, але повідомив, що у разі якщо він буде вважати за потрібне, то доповість додаткові пропозиції подальшої роботи на підприємстві. В подальшому він направив заяву на ім`я директора ТОВ «Інструментальний завод» від 14.11.2018, в якій просив встановити заробітну плату не нижче рівня, який був у нього за час перебування на посаді гідропіскоструминника та додатково просив збільшувати його оклад пропорційно з рівнем на який піднімається заробітна плата на загальнодержавному рівні, проводити індексацію заробітної плати щомісячно на рівень інфляції в країні. Викладені в наказі висновки про його незгоду в переведенні він вважає необґрунтованими.

В судовому засіданні позивач підтримав позов та просив його задовольнити. Зазначив, що відповідачу було відомо про наявність у нього підозри на профзахворювання. Вважає звільнення незаконним, оскільки тільки при стійкій втраті працездатності працівника і відсутності можливості переведення за його згодою на іншу роботу можливе звільнення на підставі п.2 ст.40 КЗпП України. Звертав увагу на те, що він надав свою згоду на роботу кур`єром і почав оформлювати відповідні документи для переведення. Відповідач не мав права його звільняти з огляду на те, що медичною документацією підтверджено виявлення у нього профзахворювання. Також наголошував на тому, що запропоновані відповідачем посади не відповідали його стану здоров`я, а також порушували законодавство в частині оплати праці.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

У відзиві на позов ТОВ «Інструментальний завод» зазначив, що не погоджується із вимогами позивача. Вказав, що позивачем пропущено строки звернення до суду із позовом, оскільки останній день подання позову про поновлення на роботі є 21.01.2019, однак позов подано 22.01.2019. Звертав увагу на те, що в своєму позові позивач підтверджує неможливість виконання ним роботи гідропіскоструминника, а тому наказ №59-р від 20.11.2018, яким звільнено позивача є таким, що відповідає приписам законодавства України про працю. Вказав, що позивачу було запропоновано посади прибиральника виробничих приміщень та комірника служби інструментального господарства, від яких він відмовився. 08.11.2018 позивачу було запропоновано посаду кур`єра, на яку останній погодився, однак в період з 08.11.2018 по 19.11.2018 не здійснив оформлення свого переведення на посаду. Натомість 19.11.2018 на адресу відповідача надійшов лист позивача, в якому він зазначив про можливість надання в подальшому згоди на переведення на запропонованому йому посаду кур`єра на власних умовах, які стосуються розміру оплати праці, індивідуального преміювання, додаткових днів відпустки та додаткового зобов`язання відповідача із забезпечення позивача безкоштовним харчуванням, недержавним пенсійним, медичним страхуванням та страхуванням життя, безумовна гарантія збереження посади кур`єра та роботи на ній позивача. Вказані умови суперечать умовам, які наявні у відповідача для посади кур`єра. Вказаний лист був розцінений, як відмова від переведення на легшу роботу, на тих умовах, які можуть бути запропоновані відповідачем. На засіданні профспілкового комітету позивач підтвердив свою відмову від переведення на посаду кур`єра та просив його звільнити без відпрацювання.

Звертав увагу на те, що індексація заробітної плати позивача проводилась відповідачем по день звільнення, відповідно до чинного законодавства. Відповідно до Положення «Про винагороду працівників ТОВ «Інструментальний завод», позивач не має права на виплату винагороди.

Вважає, що звільнення позивача відбулось правомірно і з дотриманнями всіх норм та правил.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, визначених у відзиві.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ, ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

В судових засіданнях 09.10.2019, 25.10.2019 та 24.12.2019 судом вирішені клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи. 09.10.2019 судом задоволено клопотання представника відповідача про допит свідків та клопотання позивача про витребування оригіналу акту бесіди для огляду.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

04 серпня 2011 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду учня заточувальника до ТОВ «Інструментальний завод».

10 жовтня 2011 року позивача переведено учнем на посаду гідропіскоструминника до ТОВ «Інструментальний завод» з укладенням строкового трудового договору.

28 жовтня 2011 року ОСОБА_1 переведений на посаду гідропіскоструминника 2 розряду до ТОВ «Інструментальний завод» та 25 червня 2012 року йому встановлена друга професія - терміст на печах з присвоєнням 2 розряду.

20 листопада 2018 року Директором ТОВ «Інструментальний завод» видано наказ №59-р про звільнення позивача з посади гідропіскоструминника 2 розряду на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, у зв`язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, перешкоджаючому продовженню даної роботи.

Наведені вище обставини підтверджуються копією трудової книжки НОМЕР_1 на ім`я позивача, копією наказу(розпорядження) про прийом на роботу №1572 від 03.08.2011, копією наказу(розпорядження) №1155 про переведення на іншу роботу від 20.10.2011, №1251 від 28.10.2011; копією наказу від 20 листопада 2018 року №59-р.

Підставою для прийняття наказу від 20 листопада 2018 року №59-р про звільнення ОСОБА_1 став заключний акт за результатами періодичного медичного огляду працівників від 28.08.2018, відповідно до якого позивачу встановлено діагноз - хронічна хвороба двобічна приглухуватість; порушення функції вестибулярного апарату, остеохондроз шийно-грудного та поперекового відділу хребта, з болевим та корінцевим синдромом.

Згідно акту результату дообстеження працівника ТОВ «Інструментальний завод», комісія зробила висновок про те, що працювати гідропіскоструминником позивач не придатний(а.с.125, т.1).

З листа бесіди(а.с.126, т.1) вбачається, що позивачу було запропоновано дві посади - прибиральник виробничих приміщень та комірник служби інструментального господарства. Сторонами не заперечувалось те, що від переведення на посаду прибиральника виробничих приміщень позивач відмовився.

08 листопада 2018 року з позивачем проведено бесіду, на якій запропоновано переведення на посаду кур`єра. З копії листа бесіди від 08.11.2018 вбачається, що позивач погодився на переведення його на посаду кур`єра.

09 листопада 2018 року позивачем на ім`я директора ТОВ «Інструментальний завод» надано заяву про переведення його на посаду кур`єра до служби планування виробництва на постійній основі.

НОРМИ ПРАВА

Статтею 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці;

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями) при розгляді справ про звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Частина друга статті 40 КЗпП України передбачає, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 170 КЗпП України працівників, які потребують за станом здоров`я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку. При переведенні за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу за працівниками зберігається попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення, а у випадках, передбачених законодавством України, попередній середній заробіток зберігається на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи або надається матеріальне забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

Згідно ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно із статтею 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу обраховується відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100(далі Порядок №100)

Відповідно до пунктів 2, 8 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до ст.ст.2, 15 ЗУ «Про оплату праці» Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті. Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, визначені в ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення».

Так, відповідно до ч.ч. 1,2 ст.2, ч.1 ст..4 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях(ч.ч.1,6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України(далі ЦПК України))

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом(ч.1 ст.78 ЦПК України)

Згідно ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд відхиляє посилання позивача на положення п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України з огляду на те, звільнення позивача відбулось на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України звільнення працівника можливе за загальним правилом за наступних умов: 1) виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я; 2) вказана невідповідність перешкоджають продовженню даної роботи; 3) працівника неможливо перевести за його згодою, на іншу роботу.

Отже, для правильного вирішення справи та встановлення законності чи незаконності звільнення працівника на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України є встановлення невідповідності працівника займаній посаді, яка перешкоджає йому продовжувати виконання роботи, а також додержання роботодавцем вимоги щодо отримання згоди працівника на переведення його на іншу посаду(роботу).

Щодо встановлення факту невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді - гідропіскоструминника, суд приймає до уваги наявну в справі медичну документацію, зокрема копію консультативного висновку ЛКК №466 КНМП «Кременчуцька міська лікарня «Правобережна» поліклініка(т.1, а.с.10), консультаційний висновок спеціаліста №09565 профпатолога клінічного відділення Полтавської обласної клінічної лікарні М.В.Скліфосовського, витяг із заключного акта за результатами періодичного медичного огляду працівників ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» та ТОВ «Інструментальний завод» від 28.08.2018(а.с.122-125), лист КНМП «Кременчуцька міська лікарня «Правобережна» від 01.10.2018 №384/01-16, копію консультативного висновку ЛКК №570(т.1, а.с.163), відповідно до змісту яких ОСОБА_1 працювати гідропіскоструминником не придатний і потребує працевлаштування без важкої фізичної праці.

На переконання суду, вказані докази підтверджують те, що за станом здоров`я позивач не може виконувати роботу гідропіскоструминника. Такі висновку суду також підтверджуються і позицією позивача, який не заперечував існування у нього захворювань, які є перешкодою для виконання роботи гідропіскоструминника.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді - гідропіскоструминника за станом здоров`я, що перешкоджає останньому виконувати посадові обов`язки гідропіскоструминника.

Суд враховує те, що у разі виявленої невідповідності працівників займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, який перешкоджає продовженню цієї роботи, звільнити таких працівників можливо лише якщо вони відмовляються від переведення на іншу, легшу роботу, тоді як звільнення інших працівників з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо їх перевести на іншу роботу, оскільки така відсутня, чи в разі відмови працівників від такого переведення.

Звертаючись до суду із позовом позивач вказує на те, що він погодився на переведення його на легшу роботу, а саме на посаду кур`єра.

Згідно позиції відповідача - позивач від переведення фактично відмовився.

Оцінюючі вказані доводи сторін та відповідні ним докази, суд відзначає наступне.

Так, листом бесіди від 31.08.2018, оригінал якого оглянуто в судовому засіданні, підтверджується те, що позивачу було запропоновано посаду прибиральника виробничих приміщень та комірника служби інструментального господарства. Суд враховує зауваження позивача з приводу того, що саме 31.08.2018 йому було запропоновано дві посади. На думку суду, вказані доводи підтверджуються змістом оглянутого судом листом бесіди.

Відповідно до листа бесіди від 08.11.2018 ОСОБА_1 погодився на переведення його на посаду кур`єр(а.с.127). 09.11.2018 ОСОБА_1 складено заяву про переведення на посаду кур`єра на постійні основі. Крім того, у вказаній заяві зазначено про умови оплаті праці, які позивач бажає, щоб йому було встановлено.

Суд приймає до уваги також заяву ОСОБА_1 від 14.11.2018 адресовану директору ТОВ «Інструментальний завод» Денисенку Р.О.(а.с.34, т.1), відповідно до змісту якої позивач пропонував розглянути перелік пропозицій, після узгодження яких та письмової відповіді на дану заяву він, ОСОБА_1 , може надати згоду на подальшу співпрацю на підприємстві.

Заяви ОСОБА_1 від 09.11.2018 та 14.11.2018 в яких останній встановлював відповідні умови за яких він бажає бути переведеним на посаду кур`єра, суд розцінює як незгоду останнього із переведенням на легшу роботу.

Суд також враховує пояснення допитаних судом свідків, які підтвердили те, що на засіданні профкому позивач зазначив про відмову роботи кур`єром на ТОВ «Інструментальний завод» через низький рівень оплати праці та виявив бажання бути звільненим без відпрацювання.

Вказані обставини також підтверджуються копією протоколу №137 від 20.11.2018 засідання профкому ТОВ «Інструментальний завод»(а.с.142-143).

Суд відзначає, що наявність розбіжностей в датах проведення бесід не спростовує факту пропонування позивачу роботи, яка відповідала його стану здоров`я.

Щодо доводів позивача про те, що ТОВ «Інструментальний завод» було відомо про те, що він був направлений міським профпатологом на подальше обстеження з метою підтвердження існування професійного захворювання, суд відзначає, що згідно відповіді КНМП «Кременчуцька міська лікарня «Правобережна» від 25.02.2019 №105/01-16 в лікарні відсутня інформація щодо повідомлення про те, що ОСОБА_1 був направлений міським профпатологом на подальше дообстеження та лікування на виявлення можливого профзахворювання.

Отже, на переконання суду, факт повідомлення КНМП «Кременчуцька міська лікарня «Правобережна» ТОВ «Інструментальний завод» про направлення позивача на подальше дообстеження та лікування на виявлення можливого профзахворювання не підтверджується наявними в справі доказами. Крім іншого, суд враховує пояснення свідка ОСОБА_2 про те, що на засіданні профкому позивач не повідомляв членів профкому про проходження ним обстеження на встановлення профзахворювання.

На переконання суду, доводи позивача з приводу наявності порушення законодавства в сфері охорони праці та надані ним докази, зокрема копія колективного звернення(т.1, а.с.207-211, направлення на консультацію в консультативно-поліклінічне відділення клініки від 02.07.2019(т.2, а.с.132-133), копія медичного висновку ЦЛЕК від 06.08.2019 №27/649(т.2, а.с.134-135) копія акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання(отруєння)від 03.09.2019(т.2, а.с.173-177) та від 08.11.2019(т.2, а.с. 244-248), відповіді Управління Держпраці у Полтавській області(т.2, а.с.178-182, 203-204) не відносяться до предмета доказування у справі про звільнення позивача за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Відтак, проаналізувавши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 відмовився від переведення його на легшу роботу, що в свою чергу є законною підставою для правомірного звільнення за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача в частині поновлення його на роботі в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» з наданням легкої роботи із збереженням середньомісячного заробітку, який він мав на посаді гідропіскоструминника з урахуванням того, що з 01.01.2019 мінімальна заробітна плата збільшена з 3723 грн до 4173 грн та в подальшому буде збільшуватись -задоволенню не підлягають.

Крім того, задоволенню не підлягають пов`язані із вказаною вимогою вимоги про зобов`язання ТОВ «Інструментальний завод» прийняти листки непрацездатності АДН №701466; АДН №779528; АДЦ №341875 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суму виплат за листками непрацездатності.

Щодо вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» інфляційних втрат та компенсації втрати частини заробітної плати, суд відзначає, що за даними Державної служби статистики України в 2018 році індекс споживчих цін не перевищував поріг індексації, а тому підстави для індексації заробітної плати за лютий - листопад 2018 рік відсутні. У зв`язку із тим, що відсутні підстави для проведення індексації, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» інфляційних втрат та компенсації втрати частини заробітної плати також задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача щодо стягнення суми винагороди за результатами роботи у 2018 році суд відзначає, що відповідно до затвердженого «Положения о вознаграждении работников ООО «Инструментальный завод» за достижение высоких результатов в хозяйственной деятельности предприятия и по итогам работы за год», зокрема п.5.9, 5.10 «Работникам, уволившимся в течении периода, за который выплачивается вознаграждение, а также в течении 10 дней с момента подписания приказа о выплате вознаграждения, вознаграждение не выплачивается. Вознаграждение выплачивается работникам независимо от даты увольнения в следующих случаях: - при увольнении по собственному желанию в связи с выходом на пенсию; - при увольнении в связи с сокращением штата работников; при увольнении в связи с инвалидностью; при увольнении по собственному желанию пенсионера ООО «Инструментальный завод»; при увольнении в связи с окончанием договора с пенсионером ООО «Инструментальный завод»; при увольнении работника, прекратившего трудовые отношения в связи со смертью»

Отже, відповідно до вказаного положення, у зв`язку із звільненням в період за який виплачувалась винагорода, а саме в листопаді 2018 року, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення винагороди за результатами роботи у 2018 році задоволенню не підлягають. Також, суд приймає до уваги те, що винагорода не входить до основної чи додаткової заробітної плати та виплачується за наявності для цього підстав, встановлених локальними актами.

Відтак, позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов залишено без задоволення,судові витрати суд покладає на позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу, інфляційних витрат, компенсування втрати частини заробітної плати, суми винагороди за 2018 рік- залишити без задоволення.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17.01.2020

Суддя Д.Д.Андрієць