ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.002201 пров. № 857/10913/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Курильця А.Р., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року, прийняте суддею Сподарик Н.І. у м.Львові о 17 годині 06 хвилині у справі № 1.380.2019.002201 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

02.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в поновленні йому перерахунку пенсії у розмірі 80% на 90% від середньомісячної заробітної плати старшого прокурора Західно - Української транспортної прокуратури, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» №505 від 31.05.2012 року та ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ в редакції Закону від 12.07.2001 року №2663; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відновити перерахунок призначеної йому пенсії від середньомісячної заробітної плати, згідно довідки прокуратури Львівської області від 21.11.2012 року в розмірі 90%, починаючи виплату недоотриманих ним 10% пенсії з 01.07.2012 року по даний час, в порядку, передбаченому ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) від 08.07.2003 року, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року, прийнятим в порядку спрощеного провадження, позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в поновленні ОСОБА_1 перерахунку пенсії у розмірі 80% на 90% від середньомісячної заробітної плати старшого прокурора Західно - Української транспортної прокуратури, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» №505 від 31.05.2012 року та ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ в редакції Закону від №2663 від 12.07.2001 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відновити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії від середньомісячної заробітної плати, згідно довідки прокуратури Львівської області від 21.11.2012 року починаючи виплату з 01.07.2012 року в розмірі 90%, з врахуванням виплачених сум.

В задоволені вимоги щодо компенсації втрати частини доходів відмовлено.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу в частині задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що суд не звернув уваги на строки звернення до суду та те, що позивач із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії не звертався та не подавав жодних оригіналів документів. Рішення про відмову у перерахунку пенсії не приймалось, а відповідь на звернення ОСОБА_1 від 14.03.2019 року не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а носить лише інформаційний характер.

Застосовуючи чинне на той час законодавство, а саме норми ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», із змінами, ГУ ПФ України проведено перерахунок пенсії позивача.

Просить скасувати рішення суду в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове, яким в задоволенні позову відмовити.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в частині відмови в задоволенні позову, з підстав неправильного застосування норм права.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що суд неправильно застосував ст.ст.1 - 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2550) і не застосував ст.46 ч.2 Закону №1058. Таким чином дійшов неправильного висновку, що право на компенсацію частини втрачених доходів виникло тільки в момент одержання поновленої пенсійної заборгованості; не застосував до спірних правовідносин правильний Закон та дійшов неправильного висновку щодо часу виникнення права вимоги на компенсацію частини втраченого доходу.

Просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове, яким позов задоволити.

Пенсійний орган подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що основною умовою для виплати передбаченої ч.2 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі- Закон №2262), ст.46 Закону №1058, ч.2 Закону №2050 та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159) компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (конкретна дія, а не виникнення права на таку дію) та їх несвоєчасна виплата.

Нараховані та невиплачені суми пенсії позивача в ГУ ПФ України у Львівській області не обліковуються, що свідчить про відсутність підстав для виплати компенсації втрати частини доходів.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що підстави законності звернення до суду з приводу дотримання строків на подання позову викладав у запереченні від 31.05.2019р.

Крім того, зазначив, що з 1996 року подав понад 15 заяв довільної форми аж до 2016 року та жодного разу працівники пенсійного органу не робили зауважень (пенсійна справа №167947 оглядалась в судовому засіданні).

Також, зазначає, що Законом не заборонено звертатися одночасно з вимогою виплати невиплачених своєчасно сум пенсії і компенсації втрати частини доходу (ст.46 Закону №1058, ст.4 Закону №2050, Порядок №159.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу та просить залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача. Обгрунтування зводяться до компенсації втрати частини доходів.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача, який просить задоволити його апеляційну скаргу, відхиливши апеляційну скаргу відповідача та представників пенсійного органу, які просять задоволити їх апеляційну скаргу, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, обговоривши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 15.11.1973 по 16.09.1996 працював на прокурорсько-слідчих посадах прокуратури Львівської області та Західно-української транспортної прокуратури. З 16.09.1996 позивач звільнився у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років при стажі прокурорсько-слідчої роботи 25 років 10 місяців.

Відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ зі змінами від 12.07.2001 № 2663-ІІІ, позивачу було нараховано пенсію в розмірі 90% від суми середньомісячного заробітку старшого помічника прокурора Західно-Української транспортної прокуратури.

На підставі вимог Закону України «Про прокуратуру» орган пенсійного фонду щорічно із урахуванням підвищень заробітної плати проводив перерахунок пенсій з першого числа місяця, що йде за місяцем в якому настали обставини, що тягунуть за собою зміну розміру пенсій.

ОСОБА_1 подав до управління Пенсійного фонду у Франківському районі м. Львова довідку прокуратури Львівської області про середньомісячний заробіток № 18/959 від 21 листопада 2012 року для перерахунку пенсії відповідно до постанови КМУ від 31.05.2012 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» № 505, яка набрала чинності з 14.06.2012, згідно з якою та відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 в позивача виникло право на перерахунок пенсії з 01 липня 2012 року в розмірі 90 відсотків від середньо місячного заробітку, зазначеного в довідці прокуратури Львівської області.

З даної довідки вбачається, що позивач працював в прокуратурі Львівської області на посаді старшого прокурора Західно-Української транспортної прокуратури. Заробітна плата станом на 14.06.2012 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505, в загальному розмірі становить 8847,29 грн. в розрізі складових: основний оклад - 2316 грн.; класний чин - 135,00 грн.; вислуга років - 980 грн.; щомісячні премії на які нараховуються страхові внески - 1750 грн.; надбавка за виконання особливо важливої роботи - 2401,98 грн.; матеріальна допомога на оздоровлення - 631,95 грн., матеріальна допомога на вирішення соціальних потреб - 631,95 грн. (а.с.12).

Управління Пенсійного фонду у Франківському районі в м. Львові здійснило перерахунок пенсії позивачу не 90 % заробітної плати, а 80 %. Письмового повідомлення про зниження позивачу відсотків пенсійної виплати посадові особи Франківського управління не надсилали.

26 лютого 2019 року ОСОБА_1 подав заяву до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області з проханням поновити йому пенсію в розмірі 90%, як це було передбачено Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ зі змінами в редакції Закону № 2663-III від 12.07.2001 та просив роз`яснити підстави зниження пенсію на 10 відсотків.

Відповідь на заяву ОСОБА_1 надійшла від управління обслуговування громадян Франківського відділу обслуговування громадян в м. Львові (сервісного центру), листом від 14.03.2019 за № 1415/883/1-20/07.05.06, який позивач отримав 20.03.2019, яким зазначено, що у проханні ОСОБА_1 відмовлено, тому що набрав чинності Закон від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», яким було знижено відсоток обчислення спеціальних пенсій до 80 %. При цьому, відповідач в листі зазначив не про перерахунок пенсії позивача, а про її обчислення, яке було проведене у вересні 1996 року, також покликався на Закони № 76-VIII від 28.12.2014 та № 1697- VII від 14.10.2014.

05.03.2019 позивач звернувся до Головного правління Пенсійного фонду України у Львівській області зі скаргою, в якій виклав ті ж самі питання щодо неправильно проведеного перерахунку пенсії в листопаді 2012 року. Просив поновити перерахунок відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001 та доплатити 10 відсотків розміру пенсії з 1 липня 2012 року по даний час.

Відповідач на адресу позивача скерував листа від 17.04.2019 за № 1659/-20/07.05-06, яким скаргу позивача повністю відхилив, зазначивши, що з 01.07.2012 черговий перерахунок пенсії у розмірі 80% заробітної плати старшого прокурора позивачу здійснено відповідно до ст. 50-1 Закону 1789 -XII зі змінами, передбаченими Законом України від 08.07.2011 № 3668...

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини другої статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, а відповідач діяв протиправно застосувавши при перерахунку пенсії 80%, а не 90% від заробітної плати, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, що діяла до 01.10.2011 р.) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права, а саме: прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини тринадцятої та вісімнадцятої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачу було здійснено перерахунок пенсії у розмірі нижчому, ніж передбачалось законодавством України у вказаному періоді, оскільки при перерахунку пенсії відповідач керувався ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в новій редакції, згідно якої пенсія призначається у розмірі 80% від суми місячної заробітної плати, а не ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії). Тобто, застосувавши 80 % при визначенні розміру пенсії після проведення перерахунку, відповідач порушив право позивача, оскільки при призначенні пенсії первісно встановлено для її обрахунку розмір 90 % від заробітку.

Щодо строку звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом, то відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.

26 лютого 2019 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області про поновлення йому перерахунку та виплати пенсії в розмірі 90%, на яку отримав відповідь від 14.03.2019 за № 1415/883/1-20/07.05.06 про відмову в перерахунку пенсії (а.с. 14, 15)

02.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, а тому строк звернення до суду ним не пропущений (а.с.4 - 25).

Щодо позовної вимоги позивача щодо компенсації втрати частини доходів, то суд зазначає наступне:

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі - Порядок №159).

Підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші - стаття 1, 2 Закону №2050.

Згідно зі статтею 3 Закону №2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Пунктом 2 - 4 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення). Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що з аналізу даних норм вбачається, що компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу.

Колегія суддів вказує, що компенсація втрати частини доходів нараховується лише на нараховані та фактично виплачені доходи, проте у матеріалах справи відсутні докази виплати позивачу таких коштів за період з 01 липня 2012 року по час звернення до суду.

Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта про те, що право на компенсацію особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо виплачені, оскільки відповідно до п. 5 Порядку №159 проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, тому компенсація втрати частини доходів може бути нарахована лише на ту частину заборгованості, яка була фактично виплачена позивачу та в місяць виплати такої заборгованості.

Щодо покликання ОСОБА_1 на те, що суд не допустив негайне виконання рішення, то таке є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року, у справі № 1.380.2019.002201, - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 20.01.20