ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" січня 2020 р. Справа №16/89
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого - судді Матущака О.І.
суддів: Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.
за участю представників учасників у справі від:
апелянта: Босак О.Є. (адвокат);
прокуратури: Макогон Ю.І. (прокурор);
кредиторів: ПАТ «ДАК «Українські поліметали» Кравчук А.Б. (адвокат);
Cengart Financial INC - Зайцев Д.С. за довіренністю;
ГУ ДФС у Закарпатській області - Бурдюх В.В.(за довіренністю);
ГУ ПФУ в Закарпатській області - Процька О.П. (за довіренністю);
арбітражного керуючого - керуючої санацією Кандаурової А.П.
розглянувши апеляційну скаргу 1.Приватного акціонерного товариства
«Карпатська рудна компанія» м. Берегове Закарпатської області від 16.09.2019
2.Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Українські поліметали», м. Київ від 09.10.2019
на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 16.04.2019 (суддя - О.Ф. Ремецькі)
у справі №16/89
за заявою ініціюючого кредитора Виноградівського об`єднаного управління
Пенсійного фонду України Закарпатської області м. Виноградів Закарпатської області
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатполіметали» с. Мужієво Берегівського району Закарпатської області
ВСТАНОВИВ :
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.06.2008 за заявою ініціюючого кредитора - Управління Пенсійного фонду України у Берегівському районі порушено провадження у справі №16/89 про банкрутство боржника з урахуванням положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції, що діяла до 19.01.2013, а 19.08.2008 відбулося підготовче засідання за наслідками проведення якого, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Гуртового В.В.
В офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур`єр» №160 (3820) від 30.08.2008 опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ «Закарпатполіметали».
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.03.2009 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до якого, окрім інших, внесено вимоги ЗАТ «Державна акціонерна компанія «Українські поліметали», правонаступником на сьогодні якої є ПАТ «Державна акціонерна компанія «Українські поліметали» у сумі 125,00 грн. першої черги та суму 4 037 561,10 грн. четвертої черги.
Постановою Господарського суду Закарпатської області від 16.02.2010 ТОВ «Закарпатполіметали» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Петик Т.А. При цьому, підставою визнання боржника банкрутом стало рішення комітету кредиторів оформлене протоколом №9 від 08.02.2010. Голова комітету кредиторів - представник Cengart Financial INC голосував за відкриття ліквідаційної процедури та визнання боржника банкрутом. Підставою ж прийняття судом постанови стало те, що за період 01.01.2008 по 01.07.2008 на підприємстві практично не ведеться виробнича діяльність; у підприємства анульована ліцензія на користування надрами; боржник не має необхідного фінансового потенціалу для подальшої виробничої діяльності і т.д.
В подальшому, ухвалою суду від 20.03.2013 ліквідатором боржника було призначено арбітражного керуючого Громчакова О.В., а ухвалою від 09.06.2015 арбітражного керуючого Петик Т.А.
Ухвалою від 18.12.2015 припинено повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Петик Т.А. та призначено ліквідатором - арбітражного керуючого Петченко І.В.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 ухвалу суду першої інстанції від 18.12.2015 скасовано в частині призначення ліквідатором - арбітражного керуючого Петченко І.В. та призначено таким, арбітражного керуючого Гусара І.О.
Під час ліквідаційної процедури, 20.01.2014 відбувся аукціон з продажу активів боржника, за результатами якого переможцями було визнано ТОВ «Карпатська рудна компанія» за ціною продажу 3 846 095,40 грн. та ТОВ «ГГП «Бріком» за ціною продажу 1 397 461,85 грн.
Такий аукціон в межах провадження у справі про банкрутство оскаржувався кредитором - компанією Cengart Financial INC. При цьому, суд ухвалою від 26.06.2014 залучив до участі у справі ТОВ «Гірничо-геологічне підприємство «Бріком», ПрАТ «Карпатська рудна компанія» і Науково-дослідний технологічний інститут «Електрон». За наслідками такого розгляду, ухвалою суду від 04.07.2014 було визнано недійсними оскаржувані аукціони, яка в цій частині залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2015.
Окрім цього, після вирішення судами спору щодо визнання недійсним аукціону, ліквідатором Петик Т.А. було подано до суду заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна банкрута № 195 від 23.01.2014, укладеного за наслідками проведеного 20.01.2014 аукціону та застосування наслідків недійсності правочину; скасування свідоцтва про право власності; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яка ухвалою від 20.11.2015 в межах цієї ж справи про банкрутство боржника, була призначена до розгляду із залученням ПрАТ «Карпатська рудна компанія» як особи, яка є стороною вказаного договору. Вказаний спір до цього часу перебуває на розгляді у суді першої інстанції в межах цієї справи про банкрутство боржника.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.10.2018 усунуто арбітражного керуючого Гусара І.О. від виконання обов`язків ліквідатора з дати прийняття ухвали, проте така постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 була скасована із прийняттям нового рішення, яким у задоволенні клопотання компанії Cengart Financial INC. про його усунення, відмовлено.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 постанову суду апеляційної інстанції від 09.01.2019 скасовано, а резолютивну частину ухвали суду першої інстанції доповнено реченням такого змісту: «Арбітражному керуючому Гусару І.О. виконувати повноваження ліквідатора боржника до призначення судом нового ліквідатора у передбаченому законом порядку».
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.04.2019 клопотання комітету кредиторів задоволено. Припинено ліквідаційну процедуру боржника та повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Гусара І.О. Відкрито процедуру санації та призначено керуючим санацією - арбітражного керуючого Кандаурову А.П. При цьому, в судовому засіданні представник ПрАТ «Карпатська рудна компанія» участі не приймав, йому ухвала суду про призначення до розгляду клопотання про відкриття процедури санації із іншими похідними вимогами, не надсилалася.
Підставою прийняття оскаржуваної ухвали судом першої інстанції стало те, що на зборах комітету кредиторів, ініціатором проведення яких був голова комітету кредиторів - компанія Cengart Financial INC., обговорювалися питання залучення інвестора та інвестицій, шляхи відновлення платоспроможності боржника.
Крім цього, була отримана пропозиція від потенційного інвестора у справі про банкрутство, яка полягає у можливості забезпечити погашення вимог кредиторів у справі та відновлення роботи підприємства. З інвестиційною пропозицію звернулася компанія Gofer Mining PLC, яка входить до конгломерату Барклайс Банку та Корпорації Гофер.
Cуть пропозиції полягала у погашенні заборгованості перед кредиторами у повному обсязі, викупі частки у статутному капіталі боржника, відновленні виробництва на наступних етапах. Таку пропозицію суд вважав важливою, з огляду на запропоновані умови та враховуючи той факт, що задоволення вимог кредиторів іншим шляхом неможливе. Крім того, у ній пропонується відновлення виробництва, створення робочих місць і інші перспективні дії для підприємства та регіону. Основна концепція полягала у введенні процедури санації боржника, призначенні керуючого санацією, розробці плану санації з умовами про збільшення статутного капіталу боржника за рахунок інвестора та направлення цих коштів на погашення заборгованості кредиторам, викуп частки у статутному капіталі боржника, відновлення прав боржника на виробничий комплекс та земельну ділянку, стягнення шкоди нанесеної боржнику незаконним продажем та подальшим знищенням активів, шахт тощо. Також, після погашення вимог кредиторів за рахунок збільшення статутного капіталу пропонувалася реалізація інвестиційного проекту з відновлення роботи підприємства, відновлення та модернізація шахт, розбудова нового комплексу з переробки руди, вирішення екологічних проблем, переробка наявних відвалів. З огляду на таку пропозицію, рішенням комітету кредиторів від 05.04.2019 було обрано в якості інвестора компанію Gofer Mining PLC та затверджено основні засади інвестиційної програми. З метою реалізації інвестиційної програми комітетом кредиторів було також прийняте рішення про звернення до Господарського суду Закарпатської області з клопотанням про введення процедури санації та про призначення керуючого санацією арбітражного керуючого Кандаурової А.П.
Окрім цього, приймаючи зазначену вище ухвалу про введення процедури санації суд вказав, що провадження у справі здійснюється з урахуванням положень і норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції, що діяла до 19.01.2013, хоча в окремих абзацах мотивувальної частини спірної ухвали, суд першої інстанції, обґрунтовуючи необхідність введення процедури санації, посилався на відповідні норми Закону в редакції, що діяла з 19.01.2013 (а.с. 133-138, т. 72-а).
Не погоджуючись із такою ухвалою, ПрАТ «Карпатська рудна компанія», вважаючи себе учасником провадження у справі про банкрутство боржника подало апеляційну скаргу, у якій просить її задовольнити, а ухвалу про введення процедури санації від 16.04.2019 скасувати у повному обсязі.
Апеляційна скарга загалом обґрунтована тим, що місцевим господарським судом не вірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконного рішення суду. Так, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно застосував норми Закону в редакції, що діяла до 19.01.2013, з огляду на п. 1 Перехідних положень Закону в редакції, що діяла після 19.01.2013. При цьому скаржник зазначає, що навіть за умови застосування положень Закону в редакції після 19.01.2013, такі норми Закону не передбачають можливість переходу із процедури ліквідації до процедури санації в силу ч.2 ст. 37 цього Закону. Тобто, господарський суд може прийняти рішення про введення процедури санації й після визнання боржника банкрутом у разі наявності плану санації та до початку продажу майна банкрута. Однак, з матеріалів справи вбачається, що суду не було надано плану санації разом з клопотання комітету кредиторів про введення процедури санації. При цьому, у ліквідаційній процедурі вже здійснювався продаж майна банкрута, що підтверджується матеріалами справи.
Окрім цього, скаржник наголошує, що місцевим господарським судом не надано правової оцінки поданій заяві інвестора щодо повноважень підписання такої заяви, зокрема, враховуючи, що у наданій пропозиції йде мова про збільшення статутного капіталу боржника на 1 300 000 у.е, а також реальної можливості виконання зобов`язання компанією-інвестором.
У апеляційній скарзі скаржник зазначив, що оскаржуваною ухвалою порушено права та законні інтереси ПрАТ «Карпатська рудна компанія», оскільки процедура санації передбачає можливість відновлення діяльності боржника шляхом визнання права власності на відвали та хвостосховища, що належать апелянту (ст. 179, т.74), а також інші майнові активи (ст. 177-178, т.74), що належать ПрАТ «Карпатська рудна компанія». При цьому, скаржник наголосив, що незважаючи на те, що цією ухвалою порушуються права та законні інтереси ПрАТ «Карпатська рудна компанія», судом першої інстанції не було залучено ПрАТ «Карпатська рудна компанія» до участі в справі.
У відзиві на апеляційну скаргу від 06.11.2019, конкурсний кредитор - Cengart Financial INC заперечив щодо її задоволення та просив суд апеляційної інстанції залишити оскаржувану ухвалу без змін. Таке заперечення обґрунтовано загалом тим, що оспорювана ухвала не порушує прав та охоронюваних законом інтересів апелянта, тому він не є і не може бути учасником провадження у справі про банкрутство. Щодо заперечень по суті такої скарги, то вони обґрунтовані тими ж доводами та обставинами, що і сама ухвала суду першої інстанції яка є предметом апеляційного перегляду. При цьому, вказаним кредитором не вказується власна правова чи інша позиція щодо суті заяви іншого кредитора - ПАТ «ДАК «Українські поліметали» про приєднання до апеляційної скарг. (а.с. 167-172 т.72 Б)
У своїх письмових поясненнях за вих. № 2431-05/450 від 16.10.2019 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України як орган управління апелянта, частка держави у статутному фонді якого складає 93,67%, щодо апеляційної скарги ПрАТ «Карпатська рудна компанія» та заяви про приєднання до апеляційної скарги ПАТ «ДАК «Українські поліметали» повідомило про їх підтримання та помилковість висновків суду першої інстанції щодо необхідності введення процедури санації боржника. Загалом, таке заперечення обґрунтовано тим, що Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції, що діяла до 19.01.2013, не передбачено можливості переходу до процедури санації боржника після триваючої процедури його ліквідації, а застосування судом першої інстанції окремих норм вказаного вище Закону в редакції, що стала чинною з 19.01.2013, в силу п.1 Перехідних положень цього ж Закону, є помилковим. (а.с. 129-131 т. 72 Б)
Під час апеляційного провадження в адресу суду від ПАТ «ДАК «Українські поліметали» надійшла заява №61 від 18.12.2019 про відмову від заяви про приєднання до апеляційної скарги. Зазначена заява підписана генеральним директором товариства Вороніним Ю.В.
В судовому засіданні - 19.12.2019, при розгляді поданої заяви, представник ПАТ «ДАК «Українські поліметали» Кравчук А.Б., який є заступником генерального директора «ДАК «Українські поліметали» зазначив, що йому не відомо про підписання такої заяви генеральним директором Вороніним Ю.В. в переддень судового засідання, а враховуючи те, що у нього належні повноваження представництва товариства, просив суд не брати таку до уваги, та заявив повторно усне клопотання про її відкликання у судовому засіданні 09.01.2020, за наслідками якого ухвалена дана постанова. Під час вирішення питання про задоволення усної заяви представника кредитора про відмову від заяви про відкликання заяви про приєднання до апеляційної скарги судом враховувалося, що згідно з ч.2 ст. 169 ГПК України, заяви, клопотання та заперечення подаються в письмовій або усній формі.
Окрім цього, згідно з додатковими доказами, поданими апелянтом згідно клопотання від 28.11.2019, і про які загалом зазначалося у апеляційній скарзі, прийнятих та приєднаних судом до справи у судовому засіданні 05.12.2019, апелянтом обґрунтовується те, що оспорювана ухвала стосується його прав та охоронюваних інтересів, та підтверджується:
- спеціальним дозволом № 6495 від 19.03.2012, наданим Державною службою геології та надр України ПрАТ «Карпатська рудна компанія» на користування надрами на видобування золотих та золото-полімерних руд, а також підземних вод, придатних для технічного водопостачання на Мужіївському родовищі площею 1,54 кв.км. із строком дії до 19.03.2032;
- двома договорами оренди землі, обидва від 30.07.2018 на полощу 6,2504 га з кадастровим номером 2120486400:01:000:0030 та площею 3,6211 га з кадастровим номером 2112000000:02:001:0003, укладених між Закарпатською державною адміністрацією та ПрАТ «Карпатська рудна компанія» із строком дії до 19.03.2032;
- двома витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №№ 122448943, 12245445 від 02.05.2018 та двома рішенням державного реєстратора про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи № 40884557 та № 40883106 від 02.05.2018, згідно з якими, відсутні (знищені) раніше існуючі об`єкти нерухомого майна (а.с. 212-236 т. 72 Б).
Сторонами у судових засіданнях не заперечувалися і не спростовувалися доводи апелянта про те, що саме вказані вище докази свідчать про розміщення об`єктів нерухомого майна та їх можливу відсутність на сьогодні, які раніше належали боржнику і знаходилися саме на земельних ділянках, які на даний час перебувають в оренді на підставі зазначених вище двох договорів, а також належність спеціального дозволу на користування надрами на родовищі, яке раніше також використовувалося боржником.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Клопотання апелянта судом апеляційної інстанції про приєднання додаткових доказів задоволено з тих підстав, що ним було виконано вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 28.11.2019 щодо надсилання такого в адреси усіх учасників провадження у справі, а також враховуючи те, що він не залучався як учасник у справі судом першої інстанції під час розгляду та прийняття рішення про введення процедури санації та відповідно не міг подати таких. Також, про такі обставини узагальнено зазначалося у апеляційній скарзі, проте, не було підтверджено відповідними доказами.
З урахуванням наведеного, та враховуючи подані апелянтом додаткові докази, окрім доказів та обставин, що підтверджують його процесуальний статус учасника провадження у справі про банкрутство внаслідок його залучення судом першої інстанції до розгляду у справі як відповідача в межах позовних проваджень, судом апеляційної інстанції ухвалою від 05.12.2019 відмовлено у задоволенні клопотання кредитора компанії Cengart Financial INC. про закриття апеляційного провадження з підстав того, що апелянт не є учасником провадження у справі про банкрутство та оспорювана ухвала не стосується його прав та охоронюваних законом інтересів.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.12.2019 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Компанії Cengart Financial INC. на вказану вище ухвалу від 05.12.2019.
Відповідно до абз. 21 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції, що діяла до 19.01.2013 учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Згідно з ч.1 ст. 254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Таким чином, за наслідками прийнятих окремими процесуальними документами вказаних вище судових рішень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належними апелянтами у даному апеляційному провадженні з усіма правами та обов`язками, передбаченими ст.ст. 42, 254, 265 ГПК України, є ПрАТ «Карпатська рудна компанія» та ПАТ «ДАК «Українські поліметали».
Присутні в судовому засіданні представники учасників провадження у справі про банкрутство підтримали відповідно доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі, заяві про приєднання до такої, відзиві на апеляційну скаргу. Представники УПУ та ГУ ДФС у Закарпатській області а також прокурор утрималися від конкретної позиції та поклалися на думку суду.
Дослідивши усі матеріали справи в сукупності з доводами та запереченнями представників учасників провадження у справі про банкрутство, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги, відповідно про її задоволення із скасуванням ухвали суду першої інстанції та прийнятті нового рішення про відмову у задоволенні клопотання комітету кредиторів про відкриття процедури санації.
Окрім встановленого і зазначеного вище, суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову, враховує також таке.
Як правомірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, згідно протоколу зборів комітету кредиторів від 05.04.2019, присутніми членами комітету кредиторів одноголосно прийнято рішення про обрання в якості інвестора компанію Gofer Mining PLC, затверджено основні засади інвестиційної програми, запропоновано кандидатуру арбітражного керуючого Кандаурової А.П. на призначення керуючою санацією.
Згідно вказаного протоколу, ініціатором проведення зборів кредиторів був голова комітету кредиторів - представник компанії Cengart Financial INC., яким були висунуті та обговорювалися питання залучення інвестора та інвестицій, шляхи відновлення платоспроможності боржника. Була отримана пропозиція від потенційного інвестора у справі про банкрутство, яка полягає у можливості забезпечити погашення вимог кредиторів у справі та відновлення роботи підприємства. З інвестиційною пропозицію звернулася компанія Gofer Mining PLC, яка входить до конгломерату Барклайс Банку та Корпорації Гофер.
Cуть пропозиції полягала у погашенні заборгованості перед кредиторами у повному обсязі, викупі частки у статутному капіталі боржника, відновленні виробництва на наступних етапах. У ній пропонувалося відновити виробництво, створити робочі місця і здійснити інші перспективні дії для підприємства та регіону. Основна концепція полягала у введенні процедури санації боржника, призначенні керуючого санацією, розробленні плану санації з умовами про збільшення статутного капіталу боржника за рахунок інвестора та направлення цих коштів на погашення заборгованості кредиторам, викуп частки у статутному капіталі боржника, відновлення прав боржника на виробничий комплекс та земельну ділянку, стягнення шкоди нанесеної боржнику незаконним продажем та подальшим знищенням активів, шахт тощо. Також, після погашення вимог кредиторів за рахунок збільшення статутного капіталу пропонувалося реалізувати інвестиційний проект з відновлення роботи підприємства, відновлення та модернізація шахт, розбудови нового комплексу з переробки руди, вирішення екологічних проблем, переробки наявних відвалів. З огляду на таку пропозицію, рішенням комітету кредиторів від 05.04.2019 було обрано в якості інвестора компанію Gofer Mining PLC та затверджено основні засади інвестиційної програми.
Як правомірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до п.1-1 Перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що стала чинною з 19.01.2013, положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
При цьому, як зазначалося вище, суд першої інстанції помилково застосовував норми Закону в редакції, що діла з 19.01.2013, які не могли бути застосовані.
Тому, процедурні та процесуальні питання щодо прийняття рішення як комітетом кредиторів так і судом, повинні здійснюватися відповідно до попередньої редакції зазначеного закону, що діяла до 19.01.2013 (надалі Закону в редакції до 19.01.2013).
Згідно ч.8 ст. 16 та ч.1 ст. 17 Закону в редакції до 19.01.2013, до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про: вибори голови комітету; скликання зборів кредиторів; підготовку та укладення мирової угоди; внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника; звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість.
Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, установленого відповідно до цього Закону, має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією.
Згідно ж ч.11 ст. 11 Закону в редакції до 19.01.2013, за результатами розгляду заяви кредитора та відзиву боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвала, в якій (окрім іншого) визначаються: дата попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду; дата засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство, яке має відбутися не пізніше шести місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.
Зважаючи на те, що підготовче засідання у вказаній справі відбулося 19.08.2008, то відповідно строк завершення процедури розпорядження майном мав би завершитися 19.02.2009, проте, зважаючи на процесуальну можливість продовження процедури розпорядження майном, та враховуючи те, що постанова про визнання боржника банкрутом прийнята 16.02.2010, відповідно строк процедури розпорядження майном та строк, протягом якого могла бути відкрита процедура санації, завершився за будь-яких умов 16.02.2010.
Також, судом апеляційної інстанції враховується, що відповідно до ч.2 ст.35, ч.4 ст. 37 Закону в редакції до 19.01.2013, мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.
Мирова угода має містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов`язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх
частини.
Крім цього, мирова угода може містити умови про:виконання зобов`язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.
Тому, логічним і законним завершенням процедури ліквідації може бути не процедура санації, а укладання мирової угоди також на умовах обміну вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права, або задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону, які також були передбачені у пропозиції інвестора і які взяті за основу як комітетом кредиторів, так і судом під час прийняття оскаржуваної ухвали.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що на момент введення процедури санації існувала законодавчо встановлена перешкода для її введення, з огляду на строк протягом якого така могла бути введена - протягом дії строку процедури розпорядження майном. Однак, зважаючи на відсутність інших законодавчо встановлених перешкод у введенні процедури санації, суд враховує суб`єктивні обставини щодо доцільності введення процедури санації боржника, з огляду на системний аналіз усіх норм Закону, які регулюють процедури банкрутства та відновлення платоспроможності боржника у їх логічній послідовності.
Згідно ст.ст. 19, 8 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Таким чином, враховуючи означені вище конституційні принципи дозволеності громадян та юридичних осіб діяти в межах, не заборонених законом, органи державної влади, якими є суд, повинні діяти виключно в межах та спосіб, які передбачені Законом.
Тому, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що оскільки чинними нормами процесуального закону не передбачено можливості відкриття процедури санації за наслідками проведення триваючої ліквідаційної процедури, а лише за наслідками процедури розпорядження майном, а також враховуючи право, а не обов`язок суду у зазначений вище строк відкрити процедуру санації, оспорювана ухвала суду першої інстанції у цій частині також не відповідає вимогам зазначеного вище чинного законодавства.
Окрім цього, враховуючи, що процедура санації була введена не за наслідками завершення процедури розпорядження майном, як логічно і хронологічно передбачено виходячи із системного аналізу норм Закону в редакції до 19.01.2013, а за наслідками процедури ліквідації, перш ніж приймати рішення комітету кредиторів про звернення до суду, а суду вводити процедуру санації, належало б надати оцінку тим обставинам та фактичному майновому стану боржника, який стався за такий період, який як зазначалося вище, тривав понад 9-ть років.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суду, місцевий господарський суд не врахував встановлені у постанові про ліквідацію боржника від 16.02.2010 обставини про відсутність достатніх прав та активів у боржника для продовження господарської діяльності, не встановив наявності зміни дійсних обставин для можливості відновлення платоспроможності боржника, з огляду на погіршення майнового стану з моменту прийняття судом рішення про ліквідацію підприємства.
Тому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на законодавчо встановлені визначення і зміст термінів.
Так, відповідно до абз.абз.12 та 15 ст. 1 Закону в редакції до 19.01.2013, санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.
Ліквідація - припинення діяльності суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Тому, якщо існувало чинне і не скасоване у встановленому законом порядку судове рішення про ліквідацію боржника упродовж більше 9-ти років, введення іншої наступної судової процедури (мирова угода чи санація за наслідками процедури розпорядження майном), окрім зазначеного вище, можливе лише в результаті позитивних наслідків економічних і фактичних господарських показників боржника на більш сприятливі для відновлення платоспроможності, тобто припинення існуючих грошових зобов`язань боржника; збільшення активів чи розширення його не припиненої з певних причин успішної господарської діяльності; погашення дебіторської заборгованості у значних розмірах, і т.д.
Про такі обставини судом у оскаржуваній ухвалі не зазначається, оцінка господарської чи іншої активної діяльності боржника за період ліквідації не здійснювалася, а пропозиція інвестора зводиться до намірів у майбутньому без підтвердження будь-якими доказами наявності достатніх активів (коштів) для реалізації майбутнього плану санації. Натомість спірна ухвала містить умови переходу корпоративних прав та права власності на активи, які згідно названих вище доказів знищено, а про достатність залишків таких активів боржника для здійснення подальшої господарської діяльності та відповідно реалізації процедури санації, аналіз не проводився.
Враховуючи зазначені вище обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законодавчу необґрунтованість рішень суду у процедурі провадження у справі про банкрутство (ліквідація і санація) від різних прямо протилежних за юридичною та фактичною сутністю рішень комітету кредиторів, прийнятих за участю одних і тих же членів такого комітету кредиторів.
Беручи до уваги зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції та неправильне застосування норм матеріального права, що стало наслідком прийняття помилкової ухвали про введення процедури санації.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч.ч. 1, 2 ст. 76, ч.ч 1, 2 ст. 77, ч.ч 1-3 ст. 86 ГПК України, дотримуючись принципу змагальності, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, оскільки апелянтом доведено належними доказами та обставинами справи обґрунтованість вимог, викладених у апеляційній скарзі, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні клопотання комітету кредиторів про відкриття процедури санації.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки п-п 7 п-п.2 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено фіксовану ставку судового збору за подання апеляційних скарги на ухвали суду першої інстанції, а також враховуючи, що апеляційна скарга задоволена, відшкодування судового збору як за подання апеляційної скарги так і заяви про приєднання до апеляційної скарги, належить покласти на боржника.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281- 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Карпатська рудна компанія» м. Берегове Закарпатської області та Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Українські поліметали» м. Київ задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 16.04.2019 у справі №16/89 скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання комітету кредиторів про введення процедури санації.
3. Стягнути (відшкодувати згідно з ч.2 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства) з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатполіметали» с. Мужієво Берегівського району Закарпатської області на користь Приватного акціонерного товариства «Карпатська рудна компанія» м. Берегове Закарпатської області та на користь Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Українські поліметали» м. Київ, суму по 1921,00 грн. кожному на відшкодування витрат на оплату судового збору, сплаченого під час подання апеляційної скарги та заяви про приєднання до апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок оскарження постанови у справах про банкрутство передбачено ГПК України з урахуванням особливостей Кодексу України з процедур банкрутства.
Справу повернути до місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлений і підписаний 20.01.2020.
Головуючий суддя О.І. Матущак
Судді Т.Б. Бонк
Г.Г. Якімець