Номер справи місцевого суду: 523/17077/19

Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Судді Цюри Т.В.,

За участю секретаря судового засідання – Ткачука В.О.,

розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на постанову Суворовського районного суду м.Одеси від 28 листопада 2019 року про закриття провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 173-2 КУпАП

В С Т А Н О В И В:

Постановою Суворовського районного суду м.Одеси від 28 листопада 2019 року звільнено від адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 173-2 КУпАП за малозначимістю вчиненого діяння обмежившись усним зауваженням.

Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 173-2 КУпАП - закрито.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду, представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу,у якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить суд постанову Суворовського районного суду м.Одеси від 28 листопада 2019 року скасувати та провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з`явились у судове засідання, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наведених в цій постанові підстав.

Згідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Звільняючи ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв`язку з малозначністю вчиненого діяння, обмежуючись усним зауваженням та закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з характеру вчиненого, особи правопорушника та малозначністю вчиненого діяння.

Такий висновок судді районного суду є обґрунтованим та доцільним, а тому погодитись з доводами апеляційної скарги неможливо у зв`язку з наступним.

Так, вина ОСОБА_1 встановлена:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 №345868 від 03.10.2019 року (а.с. 1);

-заявою ОСОБА_3 від 17.09.2019 року (а.с.4);

-поясненнями ОСОБА_3 від 17.09.2019 року (а.с. 5) та іншими матеріалами справи.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № №345868 від 03.10.2019 року, 13.09.2019 року біля 20 годин 30 хвилин, гр. ОСОБА_1 знаходячись за адресою АДРЕСА_1 виражався нецензурною лайкою в адресу своєї колишньої дружини ОСОБА_3 , чим вчинив домашнє насильство, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

За ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає, що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, - тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб.

Згідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Отже, законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.

Разом з тим, згідно зі ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Стаття 23 КУпАП закріплює мету адміністративного стягнення. Так, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 24 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:

1) попередження; 2) штраф; 2-1) штрафні бали; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення; 4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 5-1) громадські роботи; 6) виправні роботи; 6-1) суспільно корисні роботи; 7) адміністративний арешт; 8) арешт з утриманням на гауптвахті.

Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.

Суд першої інстанції при вирішенні даної справи, враховуючи характер вчиненого правопорушення та особу правопорушника, доцільно застосував ст. 22 КУпАП та визнав дане правопорушення малозначним й закрив провадження по справі, звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

При цьому, до ОСОБА_1 суд першої інстанції застосував такий вид адміністративного стягнення, як усне зауваження.

Зі змісту ст. 24 КУпАП вбачається, що даний вид адміністративного стягнення є мінімальним.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, апелянт просить постанову Суворовського районного суду м.Одеси від 28 листопада 2019 року скасувати та провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

При цьому, одним із доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 є те, що протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 №345868 від 03.10.2019 року є неналежним та не допустимим доказом, оскільки складений з порушенням чинного законодавства, а саме після спливу 18 годин, з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.

Однак, такі доводи апелянта є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч.2 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 №345868 вчасно, а саме 03.10.2019 року, оскільки події, які стали підставами для складання цього протоколу та які зазначені в ньому відбувалися 13.09.2019 року, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Протокол про адміністративне правопорушення складений відповідно до вимог ст.256 КУпАП, містить усі необхідні елементи і засвідчений підписами понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Порушень, які б тягли за собою визнання протоколу таким, що не відповідає вимогам закону не встановлено.

Щодо доводів апелянта про те, що ніякого насильства він не вчиняв, а всі заяви його колишньої дружини – ОСОБА_3 та сфабриковані справи, направлені на отримання підстав для його виселення з квартири, апеляційним судом оцінюється критично, з огляду на те, що вказані твердження не стосуються суті цієї справи.

Безпідставними є і твердження апелянта про те, що суд не врахував позицію Європейського суду з прав людини, висловлену ним в рішенні «Жук проти України» від 11 квітня 2011 року щодо надання сторонам судового процесу можливості ознайомитися з усіма пред`явленими доказами і зауваженнями та прокоментувати їх.

Так, у пункті 25 вказаного рішення Європейського суду з прав людини від 11 квітня 2011 року у справі «Жук проти України», зазначено «принцип процесуальної рівності сторін, один із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду, вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представляти свою позицію за таких обставин, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище по відношенню до протилежної сторони. Це означає надання сторонам судового процесу можливості ознайомитись з усіма пред`явленими доказами і зауваженнями та прокоментувати їх. Іншими словами, суди, розглядаючи справи без участі учасників процесу, повинні пересвідчитися, що їм вчасно повідомлено про дату і час розгляду справи, тобто їхнє право бути присутнім під час судового розгляду не було порушено».

Однак, як вбачається з матеріалів справи та самим апелянтом ОСОБА_1 не оспорюється, він особисто був присутнім під час розгляду вказаної справи та згідно оскаржуваної постанови надавав пояснення та вину свою не визнав, а тому його право бути присутнім під час судового розгляду, заявляти клопотання та інше, судом не було порушено.

Інші доводи висновків суду не спростовують.

Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суддею повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності до вимог статей 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду. Постанова суду відповідає вимогам статті 283 КУпАП.

Доказів щодо спростування висновків судді про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і апеляційному суду.

З врахуванням викладених обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування постанови судді Суворовського районного суду м.Одеси від 28 листопада 2019 року та закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного та керуючись статтями 23, 30, 33, 36, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 Володимировича – залишити без задоволення.

Постанову Суворовського районного суду м.Одеси від 28 листопада 2019 року про закриття провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 173-2 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Одеського апеляційного суду: Т.В. Цюра