Постанова

Іменем України

15 січня 2020 року

м. Київ

справа № 484/3956/17-ц

провадження № 61-1698св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство «Медичний центр Агапіт»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 серпня 2018 року у складі судді Маржиної Т. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Темнікової В. І., Крамаренко Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватного підприємства «Медичний центр Агапіт» (далі - ПП «МЦ Агапіт»), третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 31 травня 2012 року вона звернулася за медичною допомогою до ПП «МЦ «Агапіт» зі скаргами на біль у правому гомілковостопному суглобі. Лікар хірург ОСОБА_2 встановив їй діагноз деформуючий артроз правого гомілковостопного суглобу. За результатами реографії від 01 червня 2012 року, призначеної лікарем, їй діагностовано судинну дистонію нижніх кінцівок; варикозне розширення вен нижніх кінцівок. Призначене їй лікування виконала. Наступне звернення до того ж лікаря відбулося 16 вересня 2013 року, без проведення додаткового діагностування, встановлено діагноз - поперекове плоскостоп`я, вальгусне викривлення перших пальців. Деформуючий артроз суглобів стопи нижніх суглобів нижніх кінцівок. У зв`язку з відсутністю покращення стану здоров`я вона зверталася до лікаря ОСОБА_2 19 жовтня 2013 року та 08 червня 2014 року, після чого встановлено діагноз: деформуючий артроз лівого гомілковостопного суглоба і суглоба стопи, також без додаткового обстеження. Під час наступного відвідування лікаря, 17 листопада 2014 року, встановлено діагноз деформуючий артроз лівого кульшового і колінного суглобів. Всі призначення та рекомендації лікаря під час вказаних прийомів вона сумлінно виконувала, проте стан здоров`я погіршувався. 16 лютого 2015 року вона пройшла діагностичне обстеження в медичному діагностичному центрі ТОВ «ДЦ Медекс» у м. Києві, на підставі якого, крім іншого, лікарями діагностовано: остеоартроз лівого кульшового суглобу ІІІ ступеня; пізня стадія асептичного некрозу (фрагментація) голівки лівої стегнової кістки; остеоартроз правого кульшового суглобу ІІ-ІІІ ступеня; рання стадія асептичного некрозу головки правої стегнової кістки. 26 березня 2015 року лікар ортопед-травматолог ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» к.м.н. Пшеничний Т. Є. визначив діагноз: двобічний асептичний некроз обох голівок кульшових суглобів, деформуючий коксартроз ІІІ-VI ступеня та рекомендував оперативне втручання - тотальне ендопротезування.

22 квітня 2015 року у ТОВ «Центр травматології та ортопедії» шведсько-українська клініка «Angelholm» у м. Чернівці, їй здійснено оперативне втручання - ендопротезування лівого кульшового суглоба та призначене післяопераційне лікування препаратом «Акласта». 11 серпня 2016 року у цьому ж медичному закладі здійснено операцію з протезування правого кульшового суглобу, з призначенням подальшого лікування. 17 жовтня 2016 року медико-соціальною експертною комісією їй встановлено ІІ групу інвалідності. Вважає, що погіршення стану її здоров`я відбулося через некваліфіковане лікування її лікарем-хірургом ПП «МЦ «Агапіт» ОСОБА_2 , який не провів і не призначив їй необхідного обстеження, внаслідок чого, не встановив правильного діагнозу, а відповідно і не призначив їй правильного лікування; не дотримався Клінічного протоколу надання медичної допомоги хворим з остеоартрозом, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 12 жовтня 2006 року № 676.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 252 870,00 грн, із яких6 10 500,00 грн - вартість послуг із ендопротезування лівого кульшового суглоба, 106 760,00 грн - вартість комплектуючих для ендопротезування; 13 000,00 грн - вартість медичного препарату «Акласта», 10 500,00 грн - вартість послуг із ендопротезування правого кульшового суглоба; 112 110,00 грн - вартість комплектуючих для ендопротезування та 200 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 серпня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності передбачених статтями 1166, 1172 ЦК України підстав для цивільної відповідальності ПП «МЦ «Агапіт» перед ОСОБА_1 у частині відшкодування їй майнової (матеріальної) шкоди, завданої її здоров`ю. Відповідно, відсутні і передбачені статтею 1167 ЦК України підстави для відшкодування моральної шкоди, оскільки вони є похідними від вимог про відшкодування майнової шкоди. Висновок судово-медичної експертизи від 04 червня 2018 року № 122/18 не може бути визнаний неналежним доказом, оскільки складений за результатами експертизи, призначеної ухвалою суду, містить у собі відповіді на поставлені судом питання та містить інформацію щодо предмета доказування, зокрема щодо наявності певних захворювань у ОСОБА_1 , винних протиправних умисних чи необережних дій (бездіяльності) лікаря-хірурга ПП «МЦ «Агапіт» ОСОБА_2 , пов`язаних із обстеженням, діагностуванням та лікуванням ОСОБА_1 та причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та станом здоров`я ОСОБА_1 , її протезування та інвалідності.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не доведені обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, оскільки на підставі досліджених доказів, у тому числі і висновку експертизи, судом встановлено, що позивач дійсно проходила лікування у медичному закладі ПП «МЦ «Агапіт» у лікаря -хірурга ОСОБА_2 , у роботі якого були недоліки, проте ці недоліки не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з погіршенням стану здоров`я та з отриманням нею інвалідності.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У січні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 серпня 2018 рокута постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що протягом всього часу лікування у відповідача - більше ніж 2,5 роки, хвороба перейшла на пізню стадію, а лікування, що призначалося працівником ПП «МЦ «Агапіт», а саме лікарем ОСОБА_2 було не кваліфікованим та безрезультатним, оскільки не встановлено правильного діагнозу. Висновок експерта повинен був викликати у суду сумніви саме з точки зору достовірності, допустимості та достатності, що є підставою для визнання його неналежним доказом. Всі наявні матеріали щодо лікування у своїй сукупності та її теперішній стан здоров`я (післяопераційного втручання) знаходяться у причинному зв`язку з виникненням та розвитком у неї асептичного некрозу.

У квітні 2019 року ПП «МЦ «Агапіт» подало відзив на касаційну скаргу у якому зазначено, що доводи касаційної скарги лише дублюють письмові пояснення на висновок експерта та зводяться до переоцінки доказів, у той час як скаржником на підтвердження своїх позовних вимог не надано жодного достовірного, належного та допустимого доказу. Клопотання про призначення повторної, додаткової чи то, комісійної експертизи позивач не заявляла.

У квітні 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу у якому зазначено, що протягом усього розгляду справи у суді, представник позивача - ОСОБА_4 , систематично вдавалася до перекручування фактів, вилучала результати аналізів та направлення на додаткові обстеження, a також прямого фальсифікування документів, як наприклад - підробка рентгенографії кульшового суглобу, замість рентгенографії гомілково-ступеневого суглобу від 31 травня 2012 року.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Обставини встановлені судами

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП «МЦ «Агапіт» із 12 вересня 2005 року здійснює свою діяльність на АДРЕСА_1 , про що також видане відповідне свідоцтво.

31 травня 2012 року ОСОБА_1 звернулася за медичною допомогою в ПП «МЦ «Агапіт» зі скаргами на біль у правому гомілковостопному суглобі, де її направили до лікаря-хірурга ОСОБА_2 , який встановив їй діагноз: «Деформуючий артроз правого гомілковостопного суглобу» і призначив їй лікування та реографію нижніх кінцівок. За результатами реографії від 01 червня 2012 року, їй діагностовано судинну дистонію нижніх кінцівок; варикозне розширення вен нижніх кінцівок. Лікування призначене лікарем - виконане.

16 вересня 2013 року на прийомі у цього лікаря, встановлено діагноз - формування поперекового плоскостоп`я. Вальгусне викривлення перших пальців. Деформуючий артроз суглобів стопи нижніх суглобів нижніх кінцівок. Призначено лікування.

19 жовтня 2013 року лікарем скореговано лікування.

08 червня 2014 року цим лікарем встановлено діагноз «Деформуючий артроз лівого гомілковостопного суглоба і суглоба стопи».

17 листопада 2014 року лікар ОСОБА_2 встановив діагноз «Деформуючий артроз лівого кульшового і колінного суглобів». Призначено лікування.

16 лютого 2015 року в медичному діагностичному центрі ТОВ «ДЦ Медекс» у м. Києві позивачу проведено магнітно-резонансну томографію поперекового крестцового відділу хребта і виявлено МР ознаки остеохондрозу міжхребетних дисків L1-L2, L2-L3, K3-L4, L4-L5, L5-S1; кіста тарлова на рівні S2.

Того ж дня ТОВ «МДЦ МРТ» проведено магнітно-резонансну томографію кульшового суглобу і виявлено остеоартроз лівого кульшового суглобу ІІІ ступеня; пізня стадія асептичного некрозу (фрагментація) головки лівої стегнової кістки; остеоартроз правого кульшового суглобу ІІ-ІІІ ступеня; рання стадія асептичного некрозу головки правої стегнової кістки», після чого 18 лютого 2015 року їй рекомендовано проконсультуватись із лікарем ортопедом на предмет ендопротезування лівого кульшового суглобу.

26 березня 2015 року лікарем ортопедом-травматологом ДУ «Інститут травмотології та ортопедії «НАМН України» встановлено діагноз: «Двобічний асептичний некроз обох голівок кульшових суглобів, деформуючий коксартроз 3-4 ст» та рекомендовано оперативне втручання - тотальне ендопротезування.

Через погіршення стану здоров`я за рекомендацією ортопеда-травматолога, 21 квітня 2015 року вона звернулася до ТОВ «Центр травматології та ортопедії» шведсько-української клініки «Angelholm» у м. Чернівці, який спеціалізується на ендопротезуванні, де їй здійснили діагностичну процедуру - денситометрію з висновком: «Структурно-функціональний стан кісткової тканини відповідає остеоартрозу» і рекомендовано оперативне втручання (безцементне ендопротезування лівого кульшового суглоба). 22 квітня 2015 року у вказаному центрі їй здійснено оперативне втручання - ендопротезування лівого кульшового суглоба та призначене післяопераційне лікування препаратом «Акласта» у зв`язку з тим, що щільність кісткової тканини її кульшових суглобів склала лише 73 % від норми.

10 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до того ж центру з метою ендопротезування правого кульшового суглобу, а 11 серпня 2016 року їй проведено таку операцію з призначенням подальшого лікування.

Згідно з довідкою від 17 жовтня 2016 року № 260618 медико-соціальною експертною комісією їй встановлено ІІ групу інвалідності.

30 березня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з претензією і просила відшкодувати їй вартість проведеного лікування внаслідок погіршення стану здоров`я через некваліфіковану медичну допомогу лікаря ОСОБА_2 . Директор ПП «МЦ «Агапіт» у листі від 04 квітня 2015 року зазначив про відсутність помилок у визначенні діагнозу ОСОБА_1 та її лікуванні.

На звернення ПП «МЦ «Агапіт» управління охорони здоров`я обласної державної адміністрації надало Протокол засідання клініко-експертної комісії від 24, 30 червня 2015 року щодо звернення представника ОСОБА_1 щодо неналежного лікування заявниці в ПП «МЦ «Агапіт», відповідно до якого, лікування хворої ОСОБА_1 у ПП «МЦ «Агапіт» проводилось відповідно до «Амбулаторно-поліклінічних стандартів надання медичної допомоги травматологічним та ортопедичним хворим (дорослим)», затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 грудня 2002 року № 507.

Ухвалою від 16 лютого 2018 року призначено комісійну судово-медичну експертизу, проведення якої доручено ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України».

Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 04 червня 2018 року № 122/18 на підставі вивчення матеріалів цивільної справи та медичної документації на ім`я ОСОБА_1 , 1961 року народження, згідно з питаннями, поставленими на розв`язання експертизи, експертна комісія прийшла до таких підсумків:

Відповідно до карти амбулаторного хворого, 31 травня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до лікаря-хірурга ПП «МЦ «Агапіт» ОСОБА_2 зі скаргами на біль у ділянці правого гомілково-надп`яткового суглоба. Після огляду лікарем-хірургом встановлений діагноз: «Деформуючий артроз правого гомілковостопного суглобу, реовазографія нижніх кінцівок й лікування, яке включало комплексні гомеопатичні препарати з протизапальною, знеболювальною, десенсибілізуючою, імуномоделюючою та репаративною дією, нестероїдні протизапальні засоби, фізіотерапевтичні процедури, внутрисуглобові блокади з кортикостероїдним гормоном та анестетиком для зняття запалення в суглобі та знеболювання.

З огляду на клінічну картину, а також на початкові рентгенологічні ознаки деформуючого артрозу правого гомілково-ступневого суглобу за результатами рентгенографічного дослідження від 31 травня 2012 року (за даними «Журналу запису рентгенологічних досліджень» та за показаннями свідка лікаря-рентгенолога ОСОБА_5 ), необхідно вважати, що діагноз ОСОБА_1 лікарем-хірургом ПП «МЦ «Агапіт» встановлений правильно, а призначене додаткове дослідження та лікування відповідало Розділу 5 «Ортопедія і травматологія» Додатку «Тимчасових галузевих уніфікованих стандартів медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 липня 1998 року № 226.

Відповідно до медичної картки амбулаторного хворого, та згідно із записом № 1125 у «Журналі обліку прийому хірургом», 16 вересня 2013 року (через 1,4 роки після попереднього звернення) ОСОБА_1 звернулась до лікаря хірурга ПП «МЦ «Агапіт» зі скаргами на біль, припухлість у ділянці своду лівої стопи близько тижня. Після огляду лікарем-хірургом встановлений діагноз: «така, що формується поперекова плоскостопість, вальгусне викривлення перших пальців, деформуючий артроз суглобів стоп», призначені дослідження: аналіз крові на сечову кислоту та ревмопроби та рекомендоване лікування: застосування ортопедичних устілок, комплексні гомеопатичні препарати з протизапальною, знеболювальною, десенсибілізуючою, імуномоделюючою та репаративною дією, нестероїдні протизапальні засоби, місцеві відволікаючи та знеболюючі засоби у вигляді розтирань та компресів.

Враховуючи характер та локалізацію патологічного процесу, попередній діагноз ОСОБА_1 встановлений лікарем-хірургом правильно, додаткові лабораторні дослідження крові з метою встановлення етіологічного чинника патологічного процесу (ревматичного походження або в результаті обмінних порушень внаслідок подагри) необхідно вважати вірними, призначеними відповідно до «Тимчасових галузевих уніфікованих стандартів медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 липня 1998 року № 226. Проте, лікарем-хірургом не призначено рентгенографію уражених суглобів стоп для визначення характеру та ступеня патологічного процесу, як це передбачено вказаними «Стандартами», що необхідно вважати недоліком надання медичної допомоги.

За записами у медичній карті амбулаторного хворого від 19 жовтня 2013 року (майже через місяць після попереднього звернення) ОСОБА_1 звернулась до лікаря-хірурга ОСОБА_2 зі скаргами на біль у гомілково-надп`яткових суглобах. Відмічала покращення після лікування. Лікарем-хірургом зроблений запис: «Д» той же» та рекомендовано: хондропротектори, нестероїдні протизапальні засоби, препарати кальцію, місцеві відволікаючі та знеболювальні процедури (розтирання, компреси), блокади з анестетиком та глюкокортироїдом. Експерти відзначили, що лікарем-хірургом не призначено рентгенографію уражених суглобів для визначення характеру та ступеня патологічного процесу, як це передбачено «Стандартами», що необхідно вважати недоліком медичної допомоги.

За записами лікаря-хірурга від 08 червня 2014 року (через вісім місяців після проведеного лікування) ОСОБА_1 звернулась зі скаргами на біль у лівому гомілкостопному суглобі. Після огляду встановлений діагноз: «Деформуючий артроз лівого гомілковостопного суглоба та суглобів стоп. Поперекова плоскостопість обох стоп». Встановлений діагноз відповідав скаргам хворої та анамнестичним даним. Лікарем-хірургом рекомендовано: хондропротектори, гомеопатичні препарати, препарати кальцію, нестероїдні протизапалювальні засоби, блокади з анестетиком та глюкокортироїдом. Проте лікарем-хірургом не призначено рентгенографію ураженого суглобу для визначення характеру та ступеня патологічного процесу, як це передбачено «Стандартами», що необхідно вважати недоліком надання медичної допомоги.

Отже, враховуючи клінічні дані, характер перебігу патологічного процесу, а також рентгенологічні дані від 31 травня 2012 року, необхідно вважати, що «станом на 01 червня 2012 року, на 16 вересня 2013 року, на 19 жовтня 2013 року, на 08 червня 2014 року» у ОСОБА_1 мало місце системне дегенеративно-дистрофічне захворювання кісткової тканини - деформуючий артроз. Це хронічна системна патологія з ураженням багатьох суглобів, довготривалим хронічним прогресуючо - рецедивуючим перебігом, де періоди ремісії змінюються періодами загострень. Причинами розвитку деформуючого артрозу є уражені дефекти опорно-рухового апарату, надлишкова маса тіла, перенавантаження, переохолодження, обмінні порушення, гормональний дисбаланс, нестача мінералів в організмі, аутоімунні захворювання, судинна патологія та інше. За наданими матеріалами можна припустити, що розвиток у ОСОБА_1 деформуючого артрозу міг бути пов`язаний з гормональними порушеннями у період менопаузи. Лікування, яке призначалося ОСОБА_1 лікарем-хірургом ОСОБА_2 , відповідало встановленому діагнозу і не протипоказане їй.

За записами у медичній карті амбулаторного хворого та записом за № 1125 у «Журналі обліку прийому хірургом» 17 листопада 2014 року (через 5 місяців після попереднього звернення), ОСОБА_1 звернулася до лікаря-хірурга ОСОБА_2 зі скаргами на біль у лівих кульшовому та колінному суглобах протягом трьох тижнів. Лікарем-хірургом встановлений діагноз: «Деформуючий артроз лівого кульшового та колінного суглобів» та рекомендовано: рентгенографія кульшового суглобу, хондропротектори, протизапалювальні засоби, блокади з анестетиком та глюкокортикоїдом, парафінові аплікації, компреси з біоактивними грязьовими речовинами.

Беручи до уваги скарги та анамнез захворювання, необхідно вважати, що попередній діагноз ОСОБА_1 встановлений правильно, а рентгенографія кульшового суглоба для уточнення характеру й вираженості патологічного процесу в лівому кульшовому суглобі призначена правильно відповідно до «Стандартів».

Згідно з медичною картою стаціонарного хворого № 465 ОСОБА_1 під час перебування на лікуванні з 21 по 30 квітня 2015 року у ТЗоВ «Центр травматології та ортопедії» з діагнозом: «Асептичний некроз головки лівої стегнової кістки ІУ ст.ІХС.», проведена операція «Безцементне ендопротезування лівого кульшового суглоба».

Відповідно до медичної картки стаціонарного хворого № 311 ОСОБА_1 перебувала на лікуванні з 10 по 18 серпня 2016 року у ТЗоВ «Центр травматології та ортопедії» з діагнозом: «Безцементне ендопротезування правого кульшового суглоба».

За результатами вивчення рентгенологом наданих рентгенівських знімків від 22 квітня 2015 року (1 знімок), МРТ-сканів кульшових суглобів від 17 лютого 2015 року (50 сканів), виявлено: на рентгенограмі кульшових суглобів від 22 квітня 2015 року - асептичний некроз головки стегнової кістки з ознаками остеосклеротичної та кістозної перебудови, ускладнене деформуючим артрозом лівого кульшового суглоба, на МРТ-сканах кульшових суглобів від 17 лютого 2015 року - скіалогічна картина асептичного некрозу головки лівої стегнової кістки з ознаками кістозної перебудови, набряком кісткового мозку, ускладнений деформуючим артрозом лівого кульшового суглоба, підголовчастого перелому правої стегнової кістки без зміщення».

Клінічна картина, яка спостерігалася у ОСОБА_1 при зверненні до лікаря-хірурга ОСОБА_2 17 листопада 2014 року (біль у лівому кульшовому та колінному суглобах) могла обумовлюватися деформуючим артрозом. Без результатів рентгенологічного дослідження у лікаря-хірурга ОСОБА_2 (не зважаючи на його кваліфікацію), не було підстав запідозрити будь-яку іншу патологію кісткової тканини. Рентгенологічне дослідження кульшових суглобів, рекомендоване лікарем-хірургом ОСОБА_2 виконане ОСОБА_1 через 3 місяці після його огляду. Після чого вона не зверталася до лікаря-хірурга ОСОБА_2 , отже об`єктивні медичні дані за наявність асептичного некрозу голівки лівої стегнової кістки, як і підголовчастого перелому правої стегнової кістки без зміщення на момент 17 листопада 2014 року у наданій медичній документації - відсутні.

Отже, станом на 18 лютого 2015 року та станом на 26 березня 2015 року у ОСОБА_1 були наявні рентгенологічні ознаки асептичного некрозу головки лівої стегнової кістки з деформуючим артрозом лівого кульшового суглоба та підголовчастий перелом правої стегнової кістки без зміщення. Наявна кісткова патологія має несприятливий прогноз для здоров`я і життєдіяльності внаслідок високої ймовірності втрати працездатності та інвалідізації, навіть при своєчасному (на початкових стадіях захворювання) встановленні правильного діагнозу та своєчасно призначеному лікуванні.

Згідно з даними спеціальної медичної літератури, некроз голівки стегнової кістки - тяжке захворювання кульшового суглоба, обумовлене тимчасовим або постійним порушенням кровотоку в судинах головки стегнової кістки внаслідок комбінації остеопорозу, механічного стиснення та місцевих порушень мікроциркуляції. Поштовхом до розвитку цієї патології можуть бути: травми структур суглоба, дегенеративно-дистрофічні процеси у попереково-крижовому відділі хребта, тривале застосування та високі дози глюкокортикоїдних препаратів, ревматоїдний артрит. У багатьох випадках безпосередню причину розвитку некрозу голівки стегнової кістки встановити не є можливим, а виявлення початкових патологічних змін у кульшових суглобах є складною діагностичною задачею, оскільки для цього захворювання є прихований поступовий перебіг, відсутність чітких патогномонічних симптомів, тривале збереження рухомості в суглобі, що складають враження клінічного благополуччя.

Оскільки даних за травму лівого кульшового суглобу та наявність ревматоїдного артриту в наданій медичній документації не міститься, дози та тривалість лікування глюкокортироїдними препаратами не перевищені, можна припустити, що розвиток асептичного некрозу головки лівої стегнової кістки у ОСОБА_1 міг бути пов`язаний з порушенням кровообігу внаслідок дегенеративно-дистрофічних процесів у попереково-крижовому відділі хребта (на що можуть указувати дані МРТ-дослідження від 16 лютого 2015 року).

Проаналізувавши надану медичну документацію, експерти зауважили, що під час надання медичної допомоги ОСОБА_1 лікарем-хірургом ПП «МЦ Агапіт» ОСОБА_2 , мали місце такі недоліки:

- у медичних картках амбулаторного хворого не описаний локальний статус та не відмічена функціональна активність уражених патологічним процесом суглобів;

- не призначалося рентгенологічне дослідження суглобів стоп та контрольне рентгенологічне дослідження лівого гомілково-надп`яткового суглобу;

- не надавалися рекомендації щодо повторного звернення для можливої корекції лікування з урахуванням результатів рентгенологічних досліджень.

Проте з огляду на характер патології у ОСОБА_1 , необхідно вважати, що вказані недоліки надання медичної допомоги лікарем ОСОБА_2 не знаходяться у причинному зв`язку з виникненням та розвитком у неї асептичного некрозу голівки лівої стегнової кістки та підголовчастого перелому правої стегнової кістки без зміщення, а також з їх наслідками, що призвели до необхідності протезування.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Тобто, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли неправомірні дії завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Отже, зобов`язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових та майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов`язання належать до роду недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин.

Складовими для відшкодування шкоди є: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина. Перераховані підстави для деліктних зобов`язань є обов`язковим. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що ОСОБА_1 як на підставу своїх позовних вимог не надала доказів надання їй неякісної медичної послуги ПП «МЦ Агапіт», зокрема порушення лікарем-хірургом ОСОБА_2 стандартів надання медичної допомоги, наявності причинно-наслідкового зв`язку з отриманою нею послугою у ПП «МЦ Агапіт» та погіршенням її стану здоров`я що призвело до виникнення та розвитку у неї асептичного некрозу голівки лівої стегнової кістки, підголовчастого перелому правої стегнової кістки без зміщення, а також з їх наслідками, що призвели до необхідності протезування та встановлення їй ІІ групи інвалідності, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки висновком судово-медичної експертизи від 04 червня 2018 року № 122/18, проведеної на підстави ухвали суду, встановлено відсутність таких неправомірних дій лікаря ОСОБА_2 , які призвели до інвалідності позивача.

При цьому ні висновком експертизи, ні наданими позивачем доказами не підтверджується та обставина, що на момент лікування ОСОБА_1 в ПП «МЦ Агапіт» у неї вже був асептичний некроз голівки лівої стегнової кістки, тобто недолік надання медичної допомоги лікарем ОСОБА_2 у вигляді непризначення рентгенографії уражених суглобів стоп для визначення характеру та ступеня патологічного процесу, як це передбачено «Тимчасовими галузевими уніфікованими стандартами медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 липня 1998 року № 226, що був виявлений під час проведення експертизи, не перебуває у причинному зв`язку із наслідками, на які вказує позивач для відшкодування їй майнової та моральної шкоди.

Аргументи касаційної скарги є ідентичними аргументам, що були викладені заявником у його апеляційній скарзі, та є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 серпня 2018 рокута постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик