КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/1867/2020

справа №760/26067/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Голопапи Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва, постановлену під головуванням судді Букіної О.М. 20 вересня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Окружної виборчої комісії з виборів народних депутатів України одномандатного виборчого округу №210 про стягнення заробітної плати, компенсаційних виплат та моральної шкоди,-

встановив:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Окружної виборчої комісії з виборів народних депутатів України одномандатного виборчого округу №210 про стягнення заробітної плати, компенсаційних виплат та моральної шкоди. Вимоги пов`язані із перебуванням на посаді голови Окружної виборчої комісії з виборів народних депутатів України одномандатного виборчого округу №210.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі.

В апеляційній скарзі посилається на помилковість висновків суду про віднесення справи до юрисдикції адміністративного суду, оскільки публічну службу вона не проходила та на працівників виборчих дільниць поширюється законодавство про працю.

В судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримала, просила скаргу задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що зазначений спір стосується проходження публічної служби, відтак має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Проте з такими висновками суд апеляційної інстанції погодитися не може.

Звертаючись до суду, позивач вказує на те, що в період з 11 липня по 16 серпня 2019 року на підставі Постанови Центральної виборчої комісії №1531 від 10 липня 2019 року вона перебувала на посаді голови Окружної виборчої комісії ОВО №210, виконувала обов`язки на платній основі на підставі цивільно-правового договору .

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 20 та частини 4 статті 188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 19 КАС України (тут і далі в редакції на дату постановлення ухвали) унормовано, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1); у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2); спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму (пункт 6).

Згідно із визначенням термінів (частина 1 статті 4 КАС України) установлено:

- публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2);

- суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7);

- позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду (пункт 8) ;

- публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17).

Згідно частини 1 статті 11 Закону України "Про вибори народних депутатів України" виборчий процес виборчий процес - це здійснення суб`єктами, визначеними статтею 12 цього Закону, виборчих процедур, передбачених цим Законом.

Частиною 5 цієї статті унормовано, що виборчий процес включає такі етапи:

1) висування кандидатів у депутати;

2) утворення виборчих комісій (крім Центральної виборчої комісії);

3) реєстрація кандидатів у депутати;

4) проведення передвиборної агітації;

5) утворення спеціальних виборчих дільниць, що існують на тимчасовій основі;

6) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення;

7) голосування;

8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування;

9) встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення;

10) припинення повноважень окружних та дільничних виборчих комісій.

Згідно частини 6 цієї статті у випадках, передбачених цим Законом, виборчий процес включає також такі етапи:

1) повторне голосування;

2) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків повторного голосування.

Згідно частини 1 статті 12України "Про вибори народних депутатів України" суб`єктами виборчого процесу є:

1) виборець;

2) Центральна виборча комісія, а також інша виборча комісія, утворена відповідно до цього Закону;

3) партія, що висунула кандидата у депутати;

4) кандидат у депутати, зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом;

5) офіційний спостерігач від партії, яка висунула кандидатів у депутати у загальнодержавному окрузі, від кандидата у депутати в одномандатному окрузі, від громадської організації, який зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом (далі - офіційний спостерігач від партії, кандидата у депутати, громадської організації).

Статтею 24 цього Закону визначено таку систему виборчих комісій:

1. Систему виборчих комісій, що здійснюють підготовку та проведення виборів депутатів, становлять:

1) Центральна виборча комісія;

2) окружні виборчі комісії;

3) дільничні виборчі комісії.

2. Повноваження виборчих комісій щодо підготовки та проведення виборів депутатів здійснюються:

1) Центральної виборчої комісії - на всій території України та в закордонному окрузі;

2) окружної виборчої комісії - у межах одномандатного округу;

3) дільничної виборчої комісії - у межах виборчої дільниці.

3. Повноваження окружної виборчої комісії закордонного округу здійснює Центральна виборча комісія.

Згідно частини 5 статті 25 цього Закону установлено, що окружна виборча комісія є юридичною особою, має печатку, зразок якої затверджується Центральною виборчою комісією. Окружна виборча комісія є комісією вищого рівня щодо всіх дільничних виборчих комісій в межах відповідного одномандатного округу.

Згідно частини 1 статті 27 цього Закону окружна виборча комісія утворюється Центральною виборчою комісією не пізніш як за шістдесят два дні до дня голосування у складі голови, заступника голови, секретаря та інших членів комісії у кількості не менше дванадцяти і не більше вісімнадцяти осіб.

Статтею 36 цього Закону передбачено:

1. Статус члена Центральної виборчої комісії визначається Законом України "Про Центральну виборчу комісію".

2. Статус члена окружної чи члена дільничної виборчої комісії, а також порядок набуття цього статусу визначається цим Законом.

3. Член окружної, дільничної виборчої комісії на першому засіданні виборчої комісії, в якому він бере участь, в обов`язковому порядку ознайомлюється зі змістом частин сьомої - дванадцятої цієї статті, після чого складає таку присягу члена комісії:

"Я, (прізвище, ім`я та по батькові), беручи на себе повноваження члена виборчої комісії та усвідомлюючи свою високу відповідальність перед Українським народом, присягаю додержуватися Конституції України та виборчих законів України, чесно і сумлінно виконувати свої обов`язки, виходячи з принципів верховенства права, законності, об`єктивності та неупередженості, забезпечувати реалізацію і захист виборчих прав громадян України".

Частиною 6 статті 36 цього Закону установлено, що за рішенням виборчої комісії, яке затверджується виборчою комісією вищого рівня, голова, заступник голови, секретар або інші члени окружної чи дільничної виборчої комісії (загальною кількістю не більше трьох осіб) протягом усього періоду повноважень виборчої комісії або частини цього періоду можуть виконувати свої повноваження у виборчій комісії відповідно до статті 47 цього Закону на платній основі на підставі цивільно-правового договору між ними і виборчою комісією. Зазначені особи на цей період звільняються від виконання виробничих або службових обов`язків за основним місцем роботи із збереженням загального та спеціального стажу.

Частиною 11 статті 36 цього Закону установлено, що на час безпосереднього виконання обов`язків члена виборчої комісії (участь у засіданнях комісії, інших заходах на виконання цього Закону чи рішень комісії) на кожного члена виборчої комісії поширюються гарантії і компенсації, передбачені законодавством для працівників на час виконання ними державних або громадських обов`язків у робочий час. Члени виборчої комісії звільняються від виконання службових обов`язків за місцем постійної роботи на час, необхідний для здійснення обов`язків члена комісії, на підставі письмового повідомлення голови, заступника голови чи секретаря відповідної виборчої комісії про скликання засідання комісії або рішення виборчої комісії про залучення члена комісії до участі в інших заходах, передбачених цим Законом. Такі повідомлення або рішення повинні містити зазначення дати, часу та запланованої тривалості засідання виборчої комісії чи іншого заходу.

Статтею 47 цього Закону унормовано, що виконання повноважень члена виборчої комісії на платній основі оплачується в розмірі та у порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України за поданням Центральної виборчої комісії, за рахунок коштів Державного бюджету України, виділених на підготовку і проведення виборів депутатів.

Згідно пункту 4 частини 3 статті 3 Закону України "Про державну службу" дія цього Закону не поширюється на, зокрема, Голову та членів Центральної виборчої комісії, голів та членів інших державних колегіальних органів.

Питання оплати праці членів окружних та дільничних виборчих комісій з виборів народних депутатів України врегульовано Порядком оплати праці членів окружних та дільничних виборчих комісій з виборів народних депутатів України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2012 року №848 (далі - Порядок).

Пунктом 1 цього Порядку установлено, що голова, заступник голови, секретар або інші члени окружної чи дільничної виборчої комісії з виборів народних депутатів України (далі - виборча комісія) (загальною кількістю не більше трьох осіб) за рішенням виборчої комісії протягом періоду повноважень виборчої комісії або частини цього періоду можуть здійснювати свої повноваження на платній основі відповідно до частини шостої статті 36 Закону України "Про вибори народних депутатів України" на підставі договору про виконання обов`язків члена виборчої комісії з виборів народних депутатів України, укладеного з окружною виборчою комісією, за формою згідно з додатком 1. Голова, заступник голови, секретар або інші члени дільничної виборчої комісії закордонної виборчої дільниці (загальною кількістю не більше трьох осіб) за рішенням виборчої комісії, яке затверджується Центральною виборчою комісією, протягом періоду повноважень виборчої комісії або частини цього періоду можуть здійснювати свої повноваження на платній основі на підставі договору, укладеного з відповідною закордонною дипломатичною установою України, яка здійснює фінансове забезпечення зазначеної комісії для підготовки та проведення виборів народних депутатів України.

Суд першої інстанції на зазначені вище положення законодавства уваги не звернув, та не врахував, що цитовані норми в контексті положень статті 4 КАС України дають підстави дійти висновку про те, що відповідач і позивач здійснювали публічно-владні управлінські функції під час виборчого процесу, проте спір виник не у зв`язку із виконанням або невиконанням функцій щодо виборчого процесу та не пов`язаний із порушенням прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи, оскільки під виборчим процесом відповідно до статті 11 Закону України "Про вибори народних депутатів України" слід розуміти виборчі процедури, що виникають у процесі реалізації та проходження самих виборів, а не оплати праці працівників виборчих комісій.

При цьому, законодавством установлено, що у разі здійснення повноважень на платній основі, такі регулюються цивільно-правовим договором, за якою Окружна виборча комісія з виборів народних депутатів України діє як замовник, а громадянин як виконавець.

При вирішенні питання судом першої інстанції не враховано, що позивач виконувала обов`язки голови спеціального колегіального органу (юридичної особи публічного права (стаття 81 ЦК України), суб`єкта владних повноважень), уповноваженого організовувати підготовку та проведення виборів депутатів і забезпечувати додержання та однакове застосування законодавства України про вибори депутатів (статті 25, 27 Закону України "Про вибори народних депутатів України"). Виконання цих обов`язків не є проходженням публічної служби, виконання функцій голови окружної виборчої комісії не є діяльністю на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійною діяльністю суддів, прокурорів, військовою службою, альтернативною (невійськовою) службою, іншою державною службою, патронатною службою в державних органах, службою в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Отже при вирішенні питання юрисдикції цього спору, слід виходити з того, що публічно-правовий характер спору визначається тим, що суб`єкти владних повноважень наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Відтак до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Статтею 19 ЦПК України унормовано, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже для правильного вирішення питання суду слід установити суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності, та визначити чи виник спір з вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, або у інших правовідносинах, які виникли у зв`язку із укладенням цивільно-правового договору.

Відповідно до статті 379 ЦПК України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали є підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що справа направляється до суду першої інстанції для продовження розгляду, апеляційна скарга задовольняється частково.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 січня 2020 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді А.М. Андрієнко

В .В. Соколова