ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 квітня 2019 року №826/10458/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Дарницький вагоноремонтний завод» до Державної екологічної інспекції у м. Києві про визнання протиправними та скасування акту, припису, претензій,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернулось Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Дарницький вагоноремонтний завод» (далі також - позивач) з позовом до Державної екологічної інспекції у м. Києві (далі також - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати акт, складений за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №04/112а від 06.06.2018;

- визнати протиправним та скасувати припис №04/72п від 06.06.2018;

- визнати протиправним та скасувати претензію №38 від 14.06.2018;

- визнати протиправним та скасувати претензію №39 від 14.06.2018.

Ухвалою суду від 25.07.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду від 16.10.2018 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 14.03.2019 судом в порядку ч.9 ст.205 КАС України ухвалено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Позов мотивовано тим, що при проведенні перевірки та складанні акту перевірки відповідачем було допущено помилки та неточності при викладенні змісту порушень, здійснено розгляд питань, не віднесених до предмету перевірки, некоректно відображено інформацію у розділі І, VІ акта №04/112а від 06.06.2018, а викладені у ньому обставини не підтверджуються належними та достатніми документами, зокрема, відповідачем при проведенні перевірки не було використано жодних належним чином повірених засобів вимірювальної техніки; позивачем здійснюється складування брухту чорних металів, відпрацьованих металевих конструкцій та деталей у спеціально відведених місцях, а зазначені в акті №04/112а від 06.06.2018 об`єкти є сировиною, що використовується у господарській діяльності підприємства; виходячи з визначення утилізації, позивачем не здійснюється утилізація побутових та інших відходів морфологічного складу шляхом спалювання; встановлені обставини щодо незабезпечення професійної підготовки, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами не можуть бути предметом перевірки, враховуючи зміст направлення на її проведення та звернення гр. ОСОБА_1 , яке стало підставою для її проведення. Інформація, зазначена у розрахунку розмірі шкоди, відповідно до оскаржуваних претензій, не підтверджена належними та допустимими доказами, оскільки відповідачем не було здійснено жодних спеціальних вишукувань із застосуванням належним чином повірених засобів вимірювальної техніки; при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідачем зазначено орієнтовну суму, що суперечить вимогам Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, а розрахований відповідачем розмір шкоди перевищує вартість земельної ділянки.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву, у яких посилався на правомірність оскаржуваних рішень. Також зазначив, що акт перевірки є службовим документом, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення природоохоронного законодавства і не є рішенням суб`єкта владних повноважень.

Державною екологічною інспекцією України подано клопотання про заміну відповідача - Державної екологічної інспекції у м. Києві на Державну екологічну інспекцію України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

На підставі звернення гр. ОСОБА_1 від 21.05.2018 стосовно дотримання вимог природоохоронного законодавства Філії «Дарницький вагоноремонтний завод» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» в частині поводження з відходами та засмічення земельної ділянки при проведенні господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1, Державною екологічною інспекцією у м.Києві було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за наслідком чого було складено акт №04/112а від 06.06.2018.

У вказаному акті зафіксовані порушення:

- абзацу 11 ч.1 ст.35 Закону України «Про охорону земель» - підприємством не забезпечується захист земель від засмічення;

- абзацу 12 ч.1 ст.35 Закону України «Про охорону земель» - не вживаються заходи щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків такого впливу;

- п. «ж» ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи» - підприємство допускає змішування відходів (не здійснюється роздільний збір сміття);

- п. «з» ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи» - підприємство допускає зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах;

- п. «м» ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи» - підприємство не забезпечує професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами.

06.06.2018 відповідачем винесено припис №04/72п, яким позивачу приписано усунути вищевказані порушення Закону України «Про охорону земель» та Закону України «Про відходи».

Крім того, відповідачем пред`явлено позивачу претензії:

- №39 від 14.06.2018 - у зв`язку із встановленням у ході перевірки порушення ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 5 Закону України «Про рослинний світ», п. З, 4, 5 Порядку видалення дерев, кущів, газонів, квітників в населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1045 (а саме: по території підприємства здійснено складування брухту чорних металів, відпрацьованих металевих конструкцій та деталей, ґрунтово-піщаної суміші та щебню, залишків цегли, залишків деревини, гілля та опалого листя окремими плямами на загальній площі 3887,00, внаслідок чого знесено зелені насадження, а саме газон звичайний на загальній площі 1630 м.кв. без дозвільних документів) - на суму шкоди в розмірі 217 796,00 грн.;

- № 38 від 14.06.2018 - у зв`язку із встановленням у ході перевірки порушення ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 35,46,56, Закону України «Про охорону земель» та ст.ст. 17,32,33 ЗУ «Про відходи» (а саме у зв`язку із виявленням трьох ям, площами 75 м.кв., 9 м.кв., та 7 м.кв., в яких здійснено складування відходів різного морфологічного складу висотою шару 0,5 м, що являється засміченням земельної ділянки твердими побутовими та іншими відходами) на суму шкоди в розмірі 1 802 607,63 грн.

Не погоджуючись з актом, приписом та претензіями, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 (далі - Закон № 877-V).

Статтею 1 Закону № 877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;

- заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону № 877-V, підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).

Частиною 6 статті 7 Закону № 877-V зокрема встановлено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Згідно з ч.7 ст.7 Закону № 877-V, у разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (ч. 8 ст.7 Закону № 877-V).

Згідно з вимогами пункту «ґ», «е» частини 1 ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» №1264-XII від 25.06.1991 (далі - Закон №1264-XII), до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить:

- надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції,

- пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 68 Закону №1264-XII встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст.21 Закону № 877-V, суб`єкт господарювання має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю).

Зважаючи на те, що акт, складений за результатами здійснення планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю) лише фіксує стан виконання суб`єктом господарювання вимог законодавства із зазначенням опису виявлених порушень та сам по собі не спричиняє жодних юридичних наслідків для позивача, суд дійшов висновку про те, що він не є рішенням суб`єкта владних повноважень (індивідуальним актом) у розумінні КАС України, а тому, визнанню протиправним та скасуванню не підлягає.

Натомість, встановленню підлягає правомірність прийнятих на підставі акта №04/112а від 06.06.2018 оскаржуваних припису та претензій.

За вимогами абзаців 11, 12 ч.1 ст.35 Закону України «Про охорону земель», власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані:

- забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям;

- уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Відповідно до п. п. «ж», «з», «м» ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи», суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані:

- не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки;

- не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах

- забезпечувати професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем за наслідком проведення перевірки встановлено порушення позивачем абзацу 11 ч.1 ст.35 Закону України «Про охорону земель», абзацу 12 ч.1 ст.35 Закону України «Про охорону земель», п. «ж» ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи», п. «з» ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи» та п. «м» ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи», припис №04/72п містить вимоги щодо усунення позивачем вказаних порушень природоохоронного законодавства.

Позивач посилається на те, що встановлені відповідачем обставини щодо висоти, об`єму та площ ям, брухту чорних металів та відпрацьованих металевих конструкцій, ґрунтово-піщаної суміші та щебню, залишків цегли, залишків деревини, гілля та опалого листя окремими плямами, є непідтвердженими, у зв`язку з чим не відповідають дійсності, оскільки відповідачем не було використано належним чином повірених засобів вимірювальної техніки при проведенні перевірки. Зазначені покликання обґрунтовує вимогами статті 3 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та пп.3 п.4 Положення про Державну екологічну інспекцію України.

Так, статтею 3 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» передбачено, що сферою законодавчо регульованої метрології є визначені цим Законом види діяльності, щодо яких з метою забезпечення єдності вимірювань та простежуваності здійснюється державне регулювання стосовно вимірювань, одиниць вимірювання та засобів вимірювальної техніки. До сфери законодавчо регульованої метрології належать такі види діяльності, зокрема, контроль стану навколишнього природного середовища.

Підпунктом 3 пункту 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 р. N 275 передбачено, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю.

Таким чином, зазначені норми законодавства не містять вимог щодо обов`язкового застосування належним чином повірених засобів вимірювальної техніки при проведенні перевірки щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, зокрема, при проведенні вимірювань для визначення площі ділянки із самовільно знесеними зеленими насадженнями та засміченої земельної ділянки, а також висоти шару відходів.

Крім того, суд відхиляє посилання позивача на те, що ним здійснюється складування брухту чорних металів, відпрацьованих металевих конструкцій та деталей у спеціально відведених місцях, а зазначені в акті №04/112а від 06.06.2018 об`єкти є сировиною, яка використовується у господарській діяльності підприємства, оскільки вказане не підтверджено жодними доказами.

Також позивач зазначив, що ним не здійснюється утилізація побутових відходів та інших відходів морфологічного складу шляхом спалювання, що зафіксовано в акті, оскільки утилізацією, відповідно до ст.1 Закону України «Про відходи», є використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів. Суд відхиляє вказані посилання позивача, оскільки використання неналежного терміну в описовій частині акту є його недоліком та не спростовує встановленого порушення вимог Закону України «Про відходи».

Щодо посилань позивача на те, що встановлені у ході перевірки обставини стосовно того, що підприємство не забезпечує професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами не можуть бути предметом перевірки, враховуючи зміст направлення на її проведення та звернення гр. ОСОБА_1 від 21.05.2018, суд приймає до уваги наступне.

У направленні Державної екологічної інспекції у м.Києві від 22.05.2018 №128 зазначено предмет перевірки: дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині поводження з відходами та засмічення земельної ділянки.

Статтею 17 Закону України «Про відходи» № 187/98-ВР від 05.03.1998 встановлено, що суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані, зокрема, забезпечувати професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами (п. «м» ч.1).

З вказаного вбачається, що питання забезпечення професійної підготовки, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами не виходить за межі предмету перевірки, проведеної на підставі направлення від 22.05.2018 №128.

Не є обґрунтованими і посилання позивача на те, що під час проведення заходу державного накладу (контролю) не було вжито належних заходів по встановленню фактів дійсного настання шкідливих наслідків чи таких, що можуть призвести до їх настання, оскільки нормами закону, порушення яких встановлено відповідачем, такого не вимагається.

Обставини усунення порушень (стосовно змішування відходів, зберігання та видалення у несанкціонованих місцях, складування грунтово-пісчасних, щебеню, цегли, деревини, гілля та опалого листя), про які зазначив позивач, підлягають встановленню за наслідком перевірки виконання вимог припису.

Таким чином, підстави для визнання протиправним та скасування припису №04/72п від 06.06.2018 - відсутні.

В частині вимог щодо визнання протиправними та скасування претензій від 14.06.2018 №38 та №39, суд приймає до уваги наступне.

Пунктом 3.2 розділу 3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27 жовтня 1997 р. N 171 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2007 р. за N 422/13689 (далі - Методика), землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що відповідачем під час перевірки не було належним чином зафіксовано чи підтверджено, яким чином дії позивача призвели або могли б призвести до забруднення навколишнього природнього середовища, оскільки вказане спростовується встановленими та зафіксованими за наслідком проведення заходу державного нагляду (контролю) порушеннями вимог природоохоронного законодавства.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 розділу 5 Методики, розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена.

Довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала засмічення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (п.5.6 розділу 5 зазначеної Методики).

Згідно з вимогами ст.20 Закону України «Про оцінку земель» №1378-IV від 11.12.2003, за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.

Статтею 23 вказаного Закону встановлено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

При цьому, як вбачається з претензії №38 від 14.06.2018, відповідачем при розрахунку розміру шкоди від засмічення земель у якості нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що зазнала засмічення, замість довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала засмічення, виданої територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, використано орієнтовну суму.

Вказане суперечить вимогам Методики, а тому, суд дійшов висновку про необґрунтованість суми шкоди від засмічення земель, на яку виставлено претензію №38 від 14.06.2018, що є підставою для визнання її протиправною і скасування.

При цьому, безпідставними є посилання позивача на те, що розрахований відповідачем розмір шкоди перевищує вартість земельної ділянки, що суперечить положенням чинного законодавства, оскільки, по-перше, розрахунок був здійснений за формулою, передбаченою Методикою, по-друге, вказане не підтверджено належними доказами.

Доводи позивача стосовно того, що матеріали перевірки та претензія №39 від 14.06.2018 не містять відомостей та документальних доказів того, яким чином відповідачем на місці перевірки визначено обсяги знесених зелених насаджень, не можуть бути підставою для скасування вказаної претензії, оскільки позивачем не спростовано визначеного відповідачем розміру площі знесених насаджень, а також не доведено порушення ним норм чинного законодавства при цьому.

Суд звертає увагу, що розрахунок розміру шкоди у претензії № 39 проведено у відповідності до вимог законодавства України на підставі "Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 р. № 559 (Розрахунок додається).

Таким чином, підстави для визнання протиправною та скасування претензії №39 від 14.06.2018 відсутні.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Клопотання Державної екологічної інспекції України про заміну відповідача - Державної екологічної інспекції у м. Києві на Державну екологічну інспекцію України задоволенню не підлягає, оскільки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань судом встановлено, що Державна екологічна інспекція у м. Києві перебуває в стані припинення, проте не припинена.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Позивач, в силу положень ч.1 ст.77 КАС України, довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги частково.

Відповідач, всупереч вимог частини 2 статті 77 КАС України, не довів відповідність оскаржуваної претензії №38 від 14.06.2018 вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до частини першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За змістом статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною і скасувати претензію Державної екологічної інспекції у м. Києві №38 від 14.06.2018 .

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул. Тверська, будинок 5 код ЄДРПОУ 40075815) за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у м.Києві (04071, м.Київ, вул. Набережно-Лугова, будинок 4, код ЄДРПОУ 37975277) сплачений ним судовий збір у сумі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок).

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко