КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2020 року справа № 320/2540/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, Державної установи "Бучанська виправна колонія №85" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1), Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (далі - відповідач-2), Державної установи "Бучанська виправна колонія №85" (далі - відповідач-3) та просить суд:

- визнати недійсним рішення Міністерства юстиції України №43567/13031-32-1816.32 від 29.10.2018 про відмову щодо виділення асигнувань для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Міністерство юстиції України виділити фінансування для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно розрахунку Державної установи «Бучанська виправна колонія(№ 85)»;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління з питань викання покарань та пробації Міністерства юстиції України повернути до Міністерства юстиції України матеріали ОСОБА_1 щодо виділення фінансування для виплати одноразової грошової допомоги в зв`язку з встановленням МСЕК групи інвалідності та відсотка втрати працездатності, яка пов`язана з проходженням зі службою в поліції;

- стягнути з Центрального міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України 1000001 гривень (один мільйон одна гривня) на користь ОСОБА_1 для відшкодування збитку через бездіяльність,яка позбавила ОСОБА_1 пенсійних виплат, як основне джерело існування, на протязі дев`яти місяців забезпечення його життя, передбаченого статтею 46 Конституцією України;

- признати противоправними діями Державної установи «Бучанська виправна колонія (№ 85)» підготовку нормативних документів в МСЕК по ОСОБА_1 в зв`язку з проходженням служби в поліції;

- в зв`язку з порушенням Основного Закону України по суті позову винести окреме визначення та направити це визначення особисто Міністру внутрішніх справ для прийняття заходів щодо усунення причин та умов, які призвели до протиправних конституційних порушень по відношенню до громадянина України ОСОБА_1 для недопущення у подальшому в демократичній державі України по відношенню до Людини згубних наслідків в підвідомчих органах з приховуванням за допомогою різноманітних інсинуацій.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 позовну заяву залишено без руху у зв`язку не повною сплатою судового збору та надано час для усунення даного недоліку. Позивачем 24.06.2019 на виконання вимог ухвали від 27.05.2019 усунуто недоліки позовної заяви та надано до суду платіжне доручення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 31.07.2019 о 12:00.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 витребуванні у Київського міського центру медико-соціальної експертизи докази для розгляду даної адміністративної справи.

До суду від Київського міського центру медико-соціальної експертизи 11.10.2019 надійшла відповідь, в якій зазначено, що на даний час мед експертна справа відсутня в архіві, оскільки за запитом Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації Комунального закладу Київської обласної ради «Обласне бюро МСЕ» від 02.05.2019 №151/148 направлене на адресу останнього.

Представником позивача 03.10.2019 подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій ним заявленні наступні позовні вимоги:

- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги;

- визнати за ОСОБА_1 право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління з питань покарань та пробації Міністерства юстиції України повторно звернутися до Міністерства юстиції України з матеріалами ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Міністерство юстиції України розглянути документи та прийняти рішення, яким призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , як інваліду III групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги;

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Бучанська виправна колонія №85» щодо підготовки документів в МСЕК та підготовки матеріалів для отримання пенсії;

- стягнути з відповідачів солідарно майнову шкоду у вигляді не отриманих пільг та компенсацій у розмірі 150000 грн.;

- стягнути з відповідача-3 суму коштів у вигляді не отриманих пенсійних виплат у розмірі 70000 грн.;

- стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду у розмірі 300000 грн.

Протокольною ухвалою суду 21.11.2019 закінчено підготовче засідання та суд перейшов до розгляду справи по суті.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у зв`язку із звільненням зі служби в Державні кримінально-виконавчій службі України через хворобу він має право на отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена чинним законодавством України. На думку позивача, неправомірні дії та бездіяльність відповідачів, що полягала у зволіканні та затягуванні вчинення певних дій, призвела до неможливості скористатися своїм правом на отримання одноразової грошової допомоги. Також, позивач зазначив, що бездіяльність відповідачів призвела до моральних страждань та до зміни його майнового стану, тому позивач вважає, що стягненню з відповідачів підлягають також, кошти за моральну та майнову шкоди.

Відповідачем-1 подано відзив на позов у встановлений ухвалою суду час, в якому він позовні вимоги не визнав, та просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Обґрунтовує свою правову позицію тим, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки з дати звільнення зі служби ОСОБА_1 до дати визначення йому інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, минуло більше шести місяців, підстави для призначення та виплати вказаної одноразової грошової допомоги позивачу були відсутні.

Відповідач-2 проти позову заперечував, просив відмовити у задоволені позовних вимог з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що відповідно до висновку Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 16.10.2018 ОСОБА_1 призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 123340,00 грн. Вказаний висновок подано до Міністерства юстиції України для виділення коштів, проте, листом, від 10.10.2018 №43567/13031-32-18/16.3.2 Міністерства юстиції України відмовлено у зв`язку з тим, що з дати звільнення зі служби до проходження МСЕК минуло більше шести місяців.

До суду відповідачем-3 поданий відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Обґрунтовуючи свою позицію зазначив, що посадові особи Державної установи "Бучанська виправна колонія №85" діяли відповідно до норм чинного законодавства. Зазначає, що на вимогу позивача 06.09.2017 були виданні направлення на проходження медико-соціальної експертної комісії та лікарсько-трудової експертної комісії для визначення групи інвалідності, відсотку втрати працездатності та підтвердження причинного зв`язку втрати працездатності з проходженням служби. Повторно позивач звернувся до відповідача про видачу нових направлень 28.02.2018. На думку відповідача-3, позивач зловживає своїми правами, через його бездіяльність ним були пропущенні строки для звернення про призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

У судове засідання призначене на 10.12.2019 з`явились позивач та його представник, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача-1 проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В судове засідання представник відповідача-2 не з`явився, про час, дату та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, про причину неявки суд не повідомив.

Представник відповідача-3 в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 227 КАС України після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (приміщення, спеціально призначеного для ухвалення судових рішень) для ухвалення рішення у справі, оголосивши орієнтовний час його проголошення. Якщо під час ухвалення рішення виявиться потреба з`ясувати будь-яку обставину через повторний допит свідків або через іншу процесуальну дію, суд постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду. Розгляд справи у цьому разі проводиться в межах, необхідних для з`ясування обставин, що потребують додаткової перевірки. Після закінчення поновленого розгляду справи суд залежно від його результатів відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення або, якщо вчинення необхідних процесуальних дій у даному судовому засіданні виявилося неможливим, оголошує перерву.

Після виходу судді до нарадчої кімнати у приміщенні Київського окружного адміністративного суду 10.12.2019 о 11:30 відбулося знеструмлення електромережі суду, що призвело з виходу з ладу роботи автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду». Вказане підтверджується Актом від 10.12.2019 щодо знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи.

У зв`язку з наведеним, суд був змушений вийти з нарадчої кімнати, повідомив учасникам процесу про вказані обставини.

Представником позивача, представником відповідача-1 та представником відповідача-3 були заявлені клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Протокольно ухвалою від 10.12.2019 на підставі ст. 194, ст. 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Наказом Державної установи «Бучанська виправна колонія №85» №91/ОС-17 від 23.08.2017 ОСОБА_1 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до п.2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) з 31.08.2017 на підставі рапорту ОСОБА_1 , свідоцтва про хворобу від 17.08.2017 №1207/у, вданого військовою лікарською комісією Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по м. Києву» (далі - ДУ «ТМО МВС України по м. Києву»).

Звільненню позивача передувало отримання ним свідоцтва про хворобу за №1207/у від 17.08.2017 у якому військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по м. Києву» зазначено, що в результаті спеціального обстеження ОСОБА_1 встановлено його непридатність у подальшій службі у поліції за станом здоров`я та той факт, що захворювання пов`язане з проходженням служби у поліції.

Надалі, на вимогу позивача, відповідачем-3 виданні направлення від 06.09.2017 на проходження медико-соціальної експертної комісії №10/3118 та лікарсько-трудової експертної комісії №10/3119 для визначення групи інвалідності, відсотку втрати працездатності та підтвердження причинного зв`язку втрати працездатності з проходженням служби.

В подальшому, позивач повторно звернувся до відповідача-3 про отримання направлень з належним оформленням, оскільки, за словами відповідача, виданні раніше направлення не влаштовують Київську обласну медико-соціальну експертну комісію (далі - МСЕК). Позивачу надане нове направлення із супровідним листом №10/1017 від 28.02.2018.

Київською обласною МСЕК №1 20.03.2018 видана довідка форми №158/о серії АГ №0014468 про встановлення позивачу втрати професійної працездатності в розмірі 40% (захворювання, так, пов`язане з проходженням служби в поліції) та III групи інвалідності, пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Позивач, 30.05.2018 звернувся із заявою (рапортом) до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме протоколу №14-18 від 16.10.2018 засіданням комісії Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України з розгляду питань щодо призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України призначено до виплати одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у розмірі 123340,00 грн. та виданий відповідний висновок від 16.10.2018.

Вказаний висновок подано до Міністерства юстиції України для виділення коштів, проте, листом, від 10.10.2018 №43567/13031-32-18/16.3.2 Міністерство юстиції України відмовило позивачі у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв`язку з тим, що оскільки з дати звільнення зі служби ОСОБА_1 до дати визначення йому інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, минуло більше шести місяців, підстави для призначення та виплати вказаної одноразової грошової допомоги позивачу були відсутні.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною п`ятою статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункт.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону № 580-VIII, наказом МВС України від 11.01.2016 №4 затверджено Порядок та умови виплат одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Наказом МВС № 916 від 12.09.2016 (зареєстрований Міністерством юстиції України 22.09.2019 № 1277/29409) пункт 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно із пунктом 1 Розділу II Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 Розділу III Порядку № 4).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Таким чином, зазначене положення Закону застосовується виключно за обов`язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):

1. інвалідність повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;

2. інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;

3. причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 22.01.2019 у справі №2340/2663/18, від 19.09.2018 у справі № 373/1 188/16-а, від 20.09.2018 у справі № 296/9456/16-а, від 01.11.2018 у справі № 822/3788/17.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Державній кримінально-виконавчій службі України з 28.10.2002 по 31.08.2017. Наказом Державної установи «Бучанська виправна колонія № 85» №91/ОС-17 від 23.08.2017 позивач був звільнений зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) з 31.08.2017.

З матеріалів справи вбачається, що 20.03.2018 медико-соціальною експертною комісією здійснено огляд ОСОБА_1 та встановлено йому ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції (довідка наявна в матеріалах справи).

Суд зазначає, що оскільки з дати звільнення зі служби ОСОБА_1 до дати визначення йому інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, минуло більше шести місяців, підстави для призначення та виплати вказаної одноразової грошової допомоги позивачу були відсутні про що зазначено в листі Міністерства юстиції України від 29.10.2018 № 43567/13031-32-18/16.3.2.

Обґрунтовуючи своє право на отримання одноразової грошової допомоги позивач посилається на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.02.2019 №822/764/18, згідно якого, поліцейський, який проходить службу в поліції, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про національну поліцію», на підставах Порядку №4.

Суд наголошує, що вказаний правовий висновок не дає підстави вважати, що строк визначений у п.4 ч.1 ст. 97 Закону № 580-VIII може бути збільшений, аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, що знайшло своє відображення у вищенаведених рішеннях.

Суд також не погоджується з твердженням позивача, що через некомпетентність посадових осіб відповідача-3, він не міг вчасно пройти МСЕК, виходячи з наступного.

Згідно «Порядку встановлення МСЕК ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків» (наказ Міністерства охорони здоров`я №420 від 05.06.2012) п. 1.4 передбачене перелік документів, які мають чітко затверджену форму, та повинні відповідати їй для проходження медико-соціальної експертизи, це:

- акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом за формою Н -1 (додаток 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1232);

- акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 (додаток 17 постанови Кабінету Міністрів України № 1232);

- медичний висновок лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання (додаток № 16 постанови Кабінету Міністрів України № 1223);

- направлення ЛПЗ за формою № 088/о (наказ Міністерства охорони здоров`я від 14.02.2012 № 110).

З вищенаведеного вбачається, що направлення роботодавця не відноситься до документів з чітко закріпленою формою, тому направлення на МСЕК, видане позивачу установою 06.09.2017 не може бути перешкодою щодо проходження медико-соціальної експертизи, а тем більше направлення до лікарсько-трудової експертної комісії, для проходження якої достатньо заяви позивача з додаванням лікарських документів, або направлення ВЛК ( ЛКК ) за місцем лікування.

Чітка форма направлення від роботодавця встановлена лише для направлень на військово-лікарську експертизу. Правовідносини щодо проходження військово-лікарської комісії врегульовані наказом МВС від 03.04.2017 № 285 «Про затвердження Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС» (далі - Положення № 285).

Таке направлення надається колишнім особам рядового і начальницького складу в разі не визначення придатності до служби особи за станом здоров`я на час звільнення (пункт 13 Положення № 285).

В даному випадку непридатність позивача до служби в поліції на час звільнення зі служби була вже встановлена ВЛК ( Свідоцтво про хворобу № 1207/у від 17.08.2017), тому для проходження лікарсько-трудової експертизи достатньо було заяви Позивача з додаванням лікарських документів, або направлення ВЛК ( ЛКК ) за місцем лікування.

В зв`язку з тим, що іншої обов`язкової форми направлень для проходження МСЕК і лікарсько-трудової експертної комісії законодавчо не передбачено, 06.09.2017 відповідачем-3 були надані позивачеві направлення, що відповідають вимогам Положення № 285.

Судом встановлено, що позивач повторно звернувся до відповідача-3 28.02.2018 для отримання направлень. Відповідачем-3 28.02.2018 направлення були надані у довільної формі і прийняті експертними комісіями.

Однак, суд зазначає, що позивач отримав перші направлення 06.09.2017, а запросив повторні направлення 28.02.2018, тобто майже за шість місяців після отримання перших.

Позивач у новій редакції адміністративного позову зазначає, що: «Перше направлення видане 06.09.2017 за №10/3118, за своєю формою чи змістом з незрозумілих причин не влаштувало Київську обласну МСЕК №1».

Водночас, позивач не надав жодних доказів, які підтверджують факт вказаної відмови.

При цьому, суд наголошує, що в разі наявності такої відмови, позивач мав право оскаржити її у судовому порядку, однак, цим правом не скористався.

Отже, Міністерство юстиції України розглянуло документи щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги та правомірно відмовило у її призначенні з огляду на вищевикладене.

Щодо вимог позивача зобов`язати Центральне міжрегіональне управління з питань покарань та пробації Міністерства юстиції України повторно звернутися до Міністерства юстиції України з матеріалами ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги та зобов`язати Міністерство юстиції України розглянути документи та прийняти рішення, яким призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Вищевказані вимоги є похідними та їх виконання залежить від задоволення основної вимоги. Оскільки основна вимога є необґрунтованою, то і похідні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що юридично-значимим в межах спірних правовідносин є саме наявність чи відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, як такої що породжує правові наслідки, встановлює права та відповідні обов`язки для нарахування та виплати такої допомоги.

З огляду на відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням МСЕК групи інвалідності, яка пов`язана з проходженням служби, відсутній й обов`язок виділення органами державної влади відповідного фінансування для такої виплати.

Суд зазначає, що позивачем не доведено факт порушення його суб`єктивного права відповідачем-1 та відповідачем-2. В свою чергу позовна заява не містить посилання, яку саме норму закону порушено чи не дотримано відповідачем-1 та відповідачем-2.

Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача-3 стосовно підготовки матеріалів для отримання пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до порядкуподання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1. (далі - Порядок №3-1) п. 1 звернення за призначенням пенсії оформлюється у вигляді заяви про призначення пенсій за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно з Законом та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до Головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, (далі - міністерства та інші органи).

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Пунктом 6 вищезазначеного Порядку №3-1 днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.

Відповідно п. 7 Порядку №3-1 для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються такі документи:

- заява про призначення пенсії;

- грошовий атестат, або довідку про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби; військово-медичні документи про стан здоров`я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію);

- документи про страховий стаж;

- довідка МСЕК про визнання особи інвалідом;

- копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків;

- довідка ВАТ "Ощадбанк" або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ "Ощадбанк";

- копія паспорта.

Як передбачено п. 12 Порядку №3-1 підготовка і подання документів для призначення пенсії, уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (відповідно встановленого додатку), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

При цьому, саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії до територіального органу ПФУ або відмовити у такому поданні.

Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.

У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.

Відповідно п. 13 Порядку №3-1 копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються уповноваженими структурними підрозділами до органів, що призначають пенсії, мають бути завірені цими уповноваженими структурними підрозділами в установленому порядку.

Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються безпосередньо заявниками до органів, що призначають пенсії, завіряються органами, що призначають пенсії.

Згідно п. 21 Порядку №3-1 заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера. Пенсійні справи зберігаються в органах, що призначають пенсії, за місцем проживання пенсіонерів.

Позивачем, подана відповідачу-3 заява про призначення пенсії 30.05.2018.

Позивачем відповідачу-3 надана копія довідки з акту огляду МСЕК 20.03.2018, інші документи (копія диплому, копія паспорту, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, копія трудової книжки) поданні 18.06.2018.

В свою чергу, матеріали для призначення пенсії позивачу, відповідачем-3 були направленні 20.06.2018 до відповідача-2.

Вищезазначені матеріали відповідачем-2 повернуті на доопрацювання, у зв`язку з наявними у них недоліками, 02.07.2018 відповідачу-3, останнім документи для призначення пенсії були доопрацюванні та направленні на адресу відповідача-2 05.07.2018.

Факт допущення помилок та усунення недоліків у документах, які готувались для призначення пенсії відповідачем-3, знайшло своє підтвердження у листі від 25.06.2018 за №4.2.-6351, де відповідач-2 вимагає усунення перерахованих недоліків та за допущені прорахунки в роботі притягнути винних осіб до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, бездіяльність посадових осіб ДУ «Бучанська виправна колонія №85», виразилась у затримці при підготовці документів позивача та направлення їх для призначення пенсії, подання про призначення пенсії та пакет документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.

Вказане вище підтверджується, також листом Центрального міжрегіональне управління з питань покарань та пробації Міністерства юстиції України від 28.12.2018 №4.2.-11968 та відповідачем-3 не заперечується.

Щодо вимог про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органу місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно вимог частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Положеннями статті 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно частин 1-3 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків є вина особи, яка їх заподіяла, за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями винної особи і самими збитками.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. При цьому, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності посадової або службових осіб органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, як правило, є відповідне судове рішення, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб.

Оскільки рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб вважаються правомірними, поки не встановлено протилежного, а такий факт може бути встановлено лише в порядку адміністративного судочинства.

Обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками покладається на позивача. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

При цьому, наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Водночас, як слідує з позовних вимог ОСОБА_1 , до суми збитків останнім віднесено грошові кошти, а саме: майнова шкода у вигляді не отриманих пільг, пенсії та компенсацій у розмірі 150000 грн., яких він зазнав внаслідок бездіяльність відповідачів. Однак, що позивачем не було надано жодного розрахунку завданих збитків.

Також, згідно постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди виникає лише за умови, що моральні страждання Позивача, або втрата ним нормальних життєвих зв`язків, або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками порушення його законних прав. Окрім того, ці обставини (моральні страждання, втрата нормальних життєвих зв`язків та інше) повинні бути належно доведені.

Пунктом 4 вказаної постанови зазначається, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Вищевказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 31.07.2019 по справі № 804/6922/16.

Отже, позивачем не доведено, якими діями та/або бездіяльністю відповідачів йому заподіяно моральну та матеріальну шкоди, не надано належних пояснень того, в чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідачів і заподіянням йому шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної та матеріальної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Бучанська виправна колонія №85» щодо підготовки матеріалів для отримання пенсії ОСОБА_1 у час встановлений чинним законодавством України.

3. У решті задоволення позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.