КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2020 року справа № 320/5321/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (далі - позивач) з позовом до Київської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110017/2 від 02.04.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів за тимчасовою митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/405304 від 25.03.2019, які ввозилися на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товарів та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товарів, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Позивач не погодився із рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товарів з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що додані позивачем до митної декларації документи містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари позивача, та містять розбіжності, які стосуються числових значень митної вартості.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте органом доходів і зборів з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Позивач надав відповідь на відзив, у якій підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві, а також вказав на порушення відповідачем правильності застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 відкрито провадження у справі №320/5321/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази по справі від позивача та відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (місцезнаходження: 03194, м. Київ, бульв. Кольцова, буд. 17В, ідентифікаційний код 34483946) зареєстроване в якості юридичної особи 15.08.2006, номер запису 1 072 102 0000 007898 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 01.12.2015 між Shaoxing City Jinqiao Textile Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі - продавець), та ТОВ «Віта-Текс» був укладений договір купівлі-продажу №VT0112-15 (далі - договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини виробництва Китайської Народної Республіки.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід`ємною частиною договору, якщо інше не передбачено цим договором.

Товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR Україна (відповідно до Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. Морський порт на митній території України, до якого продавець зобов`язується поставити товар позивачу, узгоджується сторонами окремо.

Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка, маркування й доставка.

Оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом сплати виставленого продавцем інвойсу на товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.

23.11.2018 продавець та позивач уклали додаткову угоду №2 до договору, якою, зокрема продовжили строк дії договору до 31.12.2021 та виклали пункт 5.2 договору в новій редакції, відповідно до якої сторони домовилися, що разом із товаром продавець зобов`язується передати вантажоотримувачу товару наступні документи: товаросупровідні документи на товар; комерційний рахунок (інвойс) продавця; пакувальний лист; сертифікат про походження товару.

25.01.2019 продавець та позивач уклали додаток №VT111 до договору (далі - додаток), відповідно до пункту 1 якого продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити на умовах додатку наступний товар: тканина вибивна, 100% поліестер, сток, завширшки 220 см, товарна позиція 540754 відповідно до діючої на момент укладення Додатку Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), в кількості 7 248 кг, 40 571 погонний метр, за ціною 3,03 долари США за 1 (один) кг, країна виробництва: Китайська Народна Республіка; тканина пофарбована сатин, 100% бавовна, сток, завширшки 220 см, товарна позиція 52083900 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 8 918 кг, 30 460 погонних метрів, за ціною 3,50 долари США за 1 (один) кг, країна виробництва: Китайська Народна Республіка; тканина відбілена сатин, 100% бавовна, сток, завширшки 220 см, товарна позиція 52082900 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 6 161 кг, 20 819 погонних метрів, за ціною 3,50 долари США за 1 (один) кг, країна виробництва: Китайська Народна Республіка; тканина відбілена сатин, 100% бавовна, сток, завширшки 240 см, товарна позиція 52082900 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 3 348 кг, 10 066 погонних метрів, за ціною 3,50 долари США за 1 (один) кг, країна виробництва: Китайська Народна Республіка (далі - товар).

Загальна вартість товару згідно з пунктами 1-3 додатку та інвойсом №Х190061 від 26.01.2019 склала 86 455,94 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна (Incoterms 2010). Вантажовідправником товару є Jiangsu Goostars Hometextiles Co., Ltd.

25.03.2019 позивачем до Київської митниці ДФС було подано тимчасову митну декларацію ІМ40ТН №UA125110/2019/405304, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар, митна вартість якого склала 86 455,94 доларів США. Поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна і була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

- (0271) пакувальний лист продавця на товар від 26.01.2019;

- (0380) рахунок-фактура №Х190061 від 26.01.2019;

- (0705) коносамент №OOLU2616243570 від 07.02.2019;

- (0730) автотранспортна накладна №15301 від 24.03.2019;

- (0861) сертифікат про походження товару №19С3205М0289/00016 від 28.01.2019;

- (1721) акт Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/1653 від 24.03.2019;

- (3014) прайс-лист продавця від 26.01.2019;

- (4103) додаток;

- (4103) додаткова угода №1 від 05.12.2017 до договору;

- (4103) додаткова угода №2 від 23.11.2018 до договору;

- (4104) договір;

- (9107) акт про взяття проб (зразків) товарів №304 від 24.03.2019.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в тимчасовій митній декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/405304 від 25.03.2019 митної вартості товарів, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості було встановлено, що документи надані не в повному обсязі, містять розбіжності та невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарі

Посилаючись на положення частини п`ятої статті 54, частин другої та третьої статті 53 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: копію митної декларації країн відправлення; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, у разі відсутності, банківські документи щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів; виписку з бухгалтерської документації; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини (з обов`язковим відображенням / документальним підтвердженням якісних характеристик товару, які впливають на ціну).

На вказаний запит 26.03.2019 позивачем було надано додаткові документи разом із супровідним листом №2603/19-01 від 26.03.2019. Так, позивач надав відповідачу наступні документи та інформацію:

1) щодо копії митної декларації країни відправлення - позивач звернув увагу відповідача, що у нього була відсутня станом на день підписання листа копія митної декларації країни відправлення, яка є власністю продавця та який у силу додаткової угоди №2 від 23.11.2018 до договору не зобов`язаний надавати такий документ позивачу. Більше того, позивач зазначив, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання копії митної декларації країни відправлення лише за умови її наявності в позивача;

2) щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 2 аркушах фотокопію листа продавця №20190326/01-OUT від 26.03.2019 (далі - лист продавця) та його перекладу з англійської на українську мову.

Позивач звернув увагу відповідача, що в листі продавця є актуальний прайс-лист продавця станом на дату підписання додатку, а також міститься підтвердження продавця, що товар є стоковим, що окрім інвойсу №Х190061 від 26.01.2019, який є первинним документом бухгалтерського обліку, є достатнім для ідентифікації товару.

Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що прайс-лист видається не позивачем, а його продавцем, який формує його відповідно до законодавства Китайської Народної Республіки та своєї комерційної політики.

Що стосується зазначення номеру інвойсу в додатку, то позивач повідомив, що в листі продавця також міститься пояснення продавця, що останній має можливість резервувати номери інвойсів наперед у своїй внутрішній системі бухгалтерського обліку.

Що стосується зазначення продавцем номеру коносаменту в інвойсі №Х190061 від 26.01.2019 раніше дати його видачі, то позивач повідомив, що інвойс формується продавцем, який, за інформацією позивача, резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносаменту для перевезення товарів у контейнері, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою коносаменту в день його видачі (формування).

Позивач звернув увагу відповідача на те, що вищевказані аргументи відповідача жодним чином, на думку позивача, не пояснюють як це унеможливлює здійснення відповідачем перевірки числового значення складових митної вартості товарів;

3) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару та щодо банківських документів щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів - позивач звернув увагу відповідача на те, що він не погоджувався з позицією інспектора відповідача Даниленко Тетяни Володимирівни , викладеною в запиті, стосовно того, що з наданих договору, додатку та інвойсу №Х190061 від 26.01.2019 неможливо встановити умови та терміни оплату інвойсу.

Так, відповідно до пункту 2 додатку оплата за товар згідно з інвойсом №Х190061 від 26.01.2019 здійснюється відповідно до пункту 4.1 договору, який, у свою чергу, передбачає, що оплата за товар буде здійснюватися шляхом оплати позивачем виставленого інвойсу на товар продавцем протягом 60 календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.

Таким чином, позивач зазначив, що так як умови додатку не визначають інші умови для оплати товару згідно з інвойсом №Х190061 від 26.01.2019, то останній в силу пункту 4.1 договору підлягає оплаті протягом 60 календарних днів із дня отримання товару позивачем на митній території України.

Позивач також повідомив відповідачу, що інвойс №Х190061 від 26.01.2019 станом на день підписання листа був неоплаченим.

Що стосується витребування відповідачем у запиті банківських документів щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів, то позивач зазначив відповідачу, що відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як наслідок, позивач зазначив, що приписи статті 53 МК України не передбачають права відповідача витребовувати в позивача банківські документи щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів, тобто така вимога відповідача є протиправною та необґрунтованою;

4) щодо виписки з бухгалтерської документації - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 5 аркушах первинні документи бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують те, що митна вартість товару відповідає звичайному рівню цін на подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися позивачем на митну територію України, а саме фотокопії: митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/400297 від 11.01.2019; інвойсу №Х180761 від 20.10.2018, виставленого продавцем; видаткової накладної №ВТ-0000105 від 18.12.2018, складеної між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Текссол-С»; податкової накладної №105 від 18.12.2018, складеної позивачем;

5) щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - позивач звернув увагу відповідача, що у нього були відсутні станом на день підписання листа будь-які інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів, адже самі товари ще не бралися на бухгалтерській облік позивача, так як знаходилися в зоні митного контролю відповідача, були невипущені у вільний обіг та були неоплачені;

6) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини - позивач звернув увагу відповідача, що у нього був відсутній станом на день підписання листа будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання експертного висновку лише за умови його наявності в позивача.

26.03.2019 о 17 год. 21 хв. відповідач направив позивачу повідомлення в спеціалізованій системі обміну електронними документами, в якому повідомив позивачу про неможливість визнання заявленої ним митної вартості товарів за першим методом визначення митної вартості товарів у зв`язку з виявленими відповідачем розбіжностями, неточностями та його сумнівами в достовірності відомостей, що містяться в наданих позивачем документах.

02.04.2019 Київською митницею ДФС було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110017/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару №1 в тимчасовій митній декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/405304 від 25.03.2019 скоригував з 21 961,44 долара США до рівня 26 455,54 доларів США, товару №2 - з 31 213,00 доларів США до рівня 41 708,27 доларів США та товару №3 - з 33 281,50 долара США до рівня 43 949,00 доларів США.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що ним за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів за тимчасовою митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/405304 від 25.03.2019, встановлено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема встановлено, що пункт 4.1 договору передбачає оплату за товар протягом 60 днів з дати поставки товару. Крім того пункт 4.3 договору передбачає можливість здійснення попередньої оплати, проте в інвойсі умови та термін оплати за товар не визначені.

Пункт 5.1 договору передбачає приймання товару по якості та відповідності маркуванню та пакуванню, в інвойсі №Х190061 від 26.01.2019 вказано, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що, в свою чергу, впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження того факту, що товар є стоковим відсутні, наданий прайс-лист на сток 2018 року не містить даних щодо дати видачі документу, терміну дії та містить пропозицію за бажанням покупця виготовити товар іншої щільності, що не вплине на ціну товару, тобто ще не виготовлений товар пропонується наперед вважати стоковим.

Відповідач зазначає, що пункт 5.2 договору передбачає надання продавцем копії експортної митної декларації продавця, однак до митного оформлення експортна декларація надана не була.

Відповідач також зазначає, що в інвойсі №Х190061 від 26.01.2019 зазначено коносамент, який був виставлений тільки 07.02.2019, тобто на дванадцять днів пізніше дати складання інвойсу. Згідно з пунктом 2 додатку вказано, що оплата в розмірі 86 455,94 доларів США здійснюється на підставі інвойсу №Х190061, однак дана додаткова угода була раніше підписана (25.01.2019), ніж виданий інвойс №Х190061 (26.01.2019).

В оскаржуваному рішення відповідач зазначає, що декларантом надано додаткові документи не в повному обсязі, при цьому надані додатково документи не усувають виявлені розбіжності та не підтверджують об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість, зокрема виходячи з того, що надані позивачем видаткові та податкові накладні на попередні поставки не дають можливості однозначно ідентифікувати товар і порівняти його з оцінюваним.

За результатами проведених консультацій, в тому числі письмових, відповідачем встановлено, що другорядний метод 2а за ціною договору щодо ідентичних товарів неможливо застосувати, тому що в митниці відсутня інформація для застосування даного методу, а в листі позивача №2603/19-01 від 26.03.2019 зазначено посилання на митну декларацію №UA125110/2019/400297 від 11.01.2019 для застосування методу 2а, однак вона не може бути прийнята за основу для застосування, оскільки не відповідає усім критеріям, що зазначені в статті 59 МК України.

Відповідач вказує, що метод 2б за ціною договору щодо подібних товарів до даного товару неможливо застосувати, тому що в митниці відсутня інформація для застосування даного методу, а в листі позивача №2903/19-02 від 29.03.2019 зазначено посилання на ряд митних декларацій для застосування методу 2б, однак вони не можуть бути прийняті за основу для застосування, оскільки не відповідають усім критеріям, що зазначені в статті 60 МК України.

Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому за умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою.

До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані.

Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: для товару №1 - митна декларація №UA100010/2019/325668 від 29.03.2019 (0,2964 доларів США за 1 м2); для товару №2 - митна декларація №UA500040/2018/011302 від 08.11.2018 (0,6224 доларів США за 1 м2); для товару №3 - митна декларація №UA102150/2018/203730 від 24.08.2018 (0,6282 доларів США за 1 м2).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00119 від 02.04.2019.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову тимчасову митну декларацію ІМ40ТН №UA125110/2019/405973 від 02.04.2019 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 181 384,45 грн.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу

Згідно з частинами першою - третьою статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач 1 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення не містить конкретної складової митної вартості товарів, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за тимчасовою митною декларацією IM40ТН №UA125110/2019/405304 від 25.03.2019.

Як наслідок, суд критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів.

Судом досліджено надані позивачем відповідачу договір, додаток, в пункті 2 якого є посилання на інвойс, та сам інвойс №Х190061 від 26.01.2019, зі змісту яких вбачається, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CFR м. Одеса, Україна, а сама вартість товарів у розмірі 86 455,94 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товарів у графах 20, 22 та 42 тимчасової митної декларації IM40ТН №UA125110/2019/405304 від 25.03.2019.

Відповідно до додатку та інвойсу №Х190061 від 26.01.2019 продавець передав у власність позивачу, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити товар відповідно до договору та додатку. При цьому судом встановлено, що відповідно до пункту 2 додатку інвойс №Х190061 від 26.01.2019 підлягає до сплати позивачем у порядку, визначеному пунктом 4.1 договору, який, у свою чергу, передбачає, що оплата за товар буде здійснюватися шляхом оплати позивачем виставленого інвойсу на товар продавцем протягом 60 календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.

Як наслідок, суд не погоджується з позицією відповідача, зазначеною в оскаржуваному рішенні, що в інвойсі умови та термін оплати за товар не визначені, так як інвойс №Х190061 від 26.01.2019 містить посилання на додаток, який, у свою чергу, також містить посилання на номер інвойсу та порядок його оплати (пункт 2 додатку).

Не знайшли свого об`єктивного відображення і твердження відповідача про те, що позивачем не доведено приналежності товару до стокового.

Суд зазначає, що сторони угоди чітко визначилися, що товар є стоковим. Матеріали справи також містять лист продавця, в якому останній повторно підтвердив продаж позивачу стокового товару.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 8.3 акту Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/1653 від 24.03.2019, який є в матеріалах справи та додавався позивачем до тимчасової митної декларації IM40ТН №UA125110/2019/405304 від 25.03.2019, під час проведення митного огляду товару Одеська митниця ДФС встановила відповідність опису товарів тому, який був задекларований позивачем у графах 31 попередньої митної декларації ІМ40ЕЕ №UA125000/2019/913878 від 19.03.2019.

Так, згідно з пунктом 4.2 Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1316 від 12.12.2012, зареєстрованим у Міністерстві юстиції Украйни 26.02.2013 за №318/22850 при виявленні під час огляду фактів невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, ці факти зазначаються в Акті огляду.

Отже, враховуючи, що актом митного огляду №UA500030/2019/1653 від 24.03.2019 не встановлено невідповідності фактичних характеристик, кількості та інших відомостей про товари, що поставлялися позивачем, відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, в тому числі щодо такої характеристики як стоковий товар, суд приходить до висновку, що Одеська митниця ДФС під час здійснення митного огляду підтвердила приналежність товарів, митний огляд яких здійснювався, до стокових. При цьому власного митного огляду товарів позивача Київська митниця ДФС не здійснювала, що своєю чергою позбавляє відповідача права стверджувати про те, що за результатами митного огляду не підтверджено, що товари є стоковими.

Принцип, який закладений під час проведення митного огляду, передбачає встановлення посадовою особою митного органу невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях.

Отже, якщо за результатами митного огляду митниця не встановила такої невідповідності, стверджувати в подальшому про не підтвердження тієї чи іншої характеристики відповідач не має права.

Суд також вважає безпідставним неврахування відповідачем наведеної в листі продавця інформації про ціни на продукцію продавця товарів у період із 01.01.2019 по 31.01.2019, адже наведений прайс-лист продавця товарів містить, зокрема: інформацію про вартість вибивної тканини, 100% поліестер, сток, 90-300 см, яка складала 3,03 долари США за 1 кг на умовах поставки CFR м. Одеса, Україна; інформацію про вартість пофарбованої сатинової тканини, 100% бавовна, сток, 90-300 см, яка складала 3,50 долари США за 1 кг на умовах поставки CFR м. Одеса, Україна; інформацію про вартість відбіленої сатинової тканини, 100% бавовна, сток, 90-300 см, яка складала 3,50 долари США за 1 кг на умовах поставки CFR м. Одеса, Україна. При цьому вищезазначені ціни повністю відповідають задекларованій митній вартості товарів позивачем у тимчасовій митній декларації IM40ТН №UA125110/2019/405304 від 25.03.2019 та зазначені обставини жодним чином не свідчать про заниження позивачем митної вартості товарів.

Суд також зазначає, що рівень митної вартості товару в 3,03 долари США за 1 кг, подібного до спірного товару №1, задекларованого позивачем у тимчасовій митній декларації IM40ТН №UA125110/2019/405304 від 25.03.2019, був підтверджений рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 у справі №320/2692/19, які містяться в матеріалах справи.

Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав витребовувані ним копію митної декларації країни відправлення й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Суд зазначає, в листі позивача №2603/19-01 від 26.03.2019 позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього копії митної декларації країни відправлення й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини. При цьому відповідно до додаткової угоди №2 від 23.11.2018 до договору продавець не зобов`язаний надати позивачу копію експортної декларації, що залишилося поза увагою відповідача.

Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Що стосується зазначення номеру коносаменту в інвойсі №Х190061 від 26.01.2019, то суд вважає за доцільне врахувати пояснення позивача, що продавець резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносаменту для перевезення товарів у контейнері, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою коносаменту в день його видачі (формування). При цьому, в інвойсі не вказана дата коносамента, а лише зазначений його номер, що вказує на необ`єктивність висновків митного органу.

При цьому зазначення в додатку номеру інвойсу також узгоджується з поясненнями продавця, наведеними в його листі, стосовно того, що він має можливість резервувати номери інвойсів наперед у своїй внутрішній системі бухгалтерського обліку.

Разом із тим, вищевказані обставини не впливають на числові значення складових митної вартості товарів та не свідчать про її фіктивність.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товарів, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: договором, додатком, інвойсом №Х190061 від 26.01.2019, листом продавця та не викликають у суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товарів.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача №UA125110/2019/110017/2 від 02.04.2019 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товарів базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Зі змісту оскаржуваного рішення судом встановлено, що відповідач належним чином не обґрунтував неможливість застосування ним методів 2а та 2б визначення митної вартості товарів - за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, лише зазначивши в рішенні, що надані позивачем митні декларації не можуть бути прийняті за основу для застосування методів 2а та 2б, оскільки не відповідають усім критеріям, що зазначені в статтях 59-60 МК України. При цьому конкретних критеріїв, яким не відповідають такі митні декларації позивача, відповідач не зазначив, що свідчить про необґрунтований характер спірного рішення відповідача.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірних товарів за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товарів, оформлених за митними деклараціями №№UA100010/2019/325668 від 29.03.2019, UA500040/2018/011302 від 08.11.2018 та UA102150/2018/203730 від 24.08.2018, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дати та номери вказаних вище митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості товарів, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Судом також встановлено, що товари за митними деклараціями №№UA100010/2019/325668 від 29.03.2019, UA500040/2018/011302 від 08.11.2018 та UA102150/2018/203730 від 24.08.2018 постачалися на умовах CIF м. Одеса, Україна, які передбачають обов`язкове страхування товару, та FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка, які не включають фрахт стосовно доставки товару з країни постачання до України, у той час, коли спірні товари позивача постачалися на умовах CFR м. Одеса, Україна, які не передбачають страхування товарів, проте включають фрахт стосовно доставки товарів до митної території України, тобто відповідач здійснив коригування митної вартості спірних товарів без урахування відмінностей у складових митної вартості товарів (зокрема витрат на транспортування товару морем та його страхування).

Окрім цього товари за митними деклараціями №№UA100010/2019/325668 від 29.03.2019, UA500040/2018/011302 від 08.11.2018 та UA102150/2018/203730 від 24.08.2018 не є стоковими, мають іншу щільність, що впливає на його вартість у порівнянні зі спірними товарами позивача.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованих товарів є необґрунтованими, а подальше коригування їх вартості на підставі митних декларацій №№UA100010/2019/325668 від 29.03.2019, UA500040/2018/011302 від 08.11.2018 та UA102150/2018/203730 від 24.08.2018 є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товарів судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товарів за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110017/2 від 02.04.2019 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 720,77 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2312 від 27.09.2019, наявним в матеріалах справи.

Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2 720,77 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110017/2 від 02.04.2019.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (ідентифікаційний код 34483946, місцезнаходження: 03194, м. Київ, бульв. Кольцова, буд. 17В) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39470947, місцезнаходження: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль») судовий збір у розмірі 2 720,77 грн. (дві тисячі сімсот двадцять грн. 77 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 06.01.2020 року.

Суддя Кушнова А.О.