Справа № 159/5355/18

Провадження № 1-кп/159/30/20

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018030110001063 від 13 травня 2018 року стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ковель, українця, громадянина України, з повною вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , такого, що не має судимості,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України,

в с т а н о в и в :

12 травня 2018 року, близько 11 год. 50 хв. під час несення служби відповідно до розстановки сил та засобів взводу №3 роти відділу організації несення служби в м. Ковель УПП у Волинській області ДПП в складі борту «Цунамі 0201- 0202(А)» інспектором роти № 2 батальйону УПП в Рівненській області ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_6 , який відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», є службовою особою правоохоронного органу в зв`язку з постійним виконанням функцій представника влади із правоохоронними і правозастосовними повноваженнями, виявлено по вул. Брестській біля буд. № 7 в м. Ковелі Волинської області транспортний засіб марки «Mitsubishi Pajero» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , який здійснив зупинку із порушенням пункту 15.9.Г «Зупинка і стоянка» Правил дорожнього руху, а саме порушення заборони зупинки ближче 10 м від пішохідного переходу з обох боків, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

У зв`язку із вищенаведеним, працівником патрульної поліції ОСОБА_6 роз`яснено ОСОБА_4 про вчинення останнім адміністративного правопорушення та з дотриманням вимог ст.ст.222, 258, 283, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення повідомлено про розгляд адміністративної справи на місці. Однак, ОСОБА_7 умисно, з метою перешкодити виконанню службових обов`язків і повноважень по здійсненню контролю за дотриманням Правил дорожнього руху та винесенню постанови про вчинення ним адміністративного правопорушення, перебуваючи в громадському місці за вищевказаною адресою, в присутності сторонніх осіб, виражаючись образливими та нецензурними словами в адресу поліцейського намагався вирвати у поліцейського ОСОБА_6 добровільно передані ним же документи (посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу), шарпав його за формений одяг під час чого наніс два удари рукою в шию ОСОБА_6 , внаслідок чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді - гематоми шиї справа, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразились в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.345 Кримінального кодексу України.

В судовому засіданні ОСОБА_4 своєї провини в інкримінованих йому злочинах фактично не визнав та по суті пред`явленого обвинувачення показав, що він після перенесеного інсульту визнаний інвалідом 2 групи, а тому має обмеженні фізичні можливості з приводу яких постійно лікується.

В цей день, перебуваючи в хоробливому стані, на декілька хвилин зупинився власним автомобілем біля ринку міста Ковеля, а коли сів за кермо вказаного транспортного засобу до нього підійшов поліцейський, тобто потерпілий по даній справі та повідомив про порушення ним Правил дорожнього руху, тобто недотримання відстані до пішохідного переходу який на його думку невірно облаштований в цьому місці. В розмові з поліцейським яка не зафіксована на відеокамеру просив у нього вибачення, а також не складати на нього відповідний протокол, так як був переконаний, що в даному випадку поліцейський не вправі виносити постанову на місці зупинки транспортного засобу. Коли поліцейський повідомив його про штраф у сумі 240 гривень він перебуваючи в збудженому та емоційному стані із за хвороби став сперечатись і на вимогу поліцейського вийшов з автомобіля при цьому повідомив, що ніяких грошей давати не буде, виконавши вимогу поліцейського про передачу необхідних документів. Ствердив, що жалкує за свої дії та поведінку оскільки піддався на провокативні дії поліцейського.

Категорично ствердив, що на його думку правил дорожнього руху не порушував, пішохідного переходу не бачив, своїх документів з рук поліцейського не виривав, ударів не наносив, а навпаки відмахувався від нього оскільки отримав від потерпілого два удари в грудну клітку.

Вважає обвинувачення не обґрунтованим та таким, що не відповідає події що сталася.

Незважаючи на фактичне невизнання своєї вини винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.2 ст.345 КК України об`єктивно доведено такими доказами :

Витягом з ЄРДР підтверджено початок досудового розслідування 13.05.2018 року відносно обвинуваченого за ч.2 ст.342 КК України. Іншим витягом з ЄРДР від 26.07.2018 року підтверджено також початок досудового розслідування відносно ОСОБА_4 додатково за ч.2 ст.345 КК України.

Постановою прокурора від 27.07.2018 року дані кримінальні провадження об`єднанні в одне провадження.

Рапортами поліцейського на ім`я начальника Ковельського ВП ГУНП у Волинській області у відповідності з якими 12.05.2018 року о 11 год. 58 хв. надійшло повідомлення на службу «102» про здійснення нападу на працівника поліції, а також о 15 год.57 хв. надійшло повідомлення що в Ковельську ЦРЛ звернувся лейтенат поліції ОСОБА_6 та йому встановлено діагноз: забій м`яких таканин шиї справа.

За висновком судово- медичної експертизи на тілі потерпілого виявлені тілесні ушкодження у вигляді гематоми шиї справа, що утворилась від дії тупого твердого предмету можливо від ударів рукою людини, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Цим же висновком підтверджено, що по тілу потерпілого ОСОБА_6 було нанесено не менше двох ударів. Вказані тілесні ушкодження від падіння з висоти власного росту утворитись не могли.

Допитаний в судовому засіданні судово - медичний експерт ОСОБА_8 підтвердив наданий висновок і категорично ствердив, що отримана гематома розміром 8х10 см відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Він також підтвердив, що гематома яка виявлена на шиї потерпілого могла утворитись від ударів рукою.

Що стосується статусу особи потерпілого

ОСОБА_6 відповідно до посвідчення НОМЕР_2 виданого Департаментом патрульної поліції є лейтенантом поліції-інспектором роти та був прийнятий на службу в Управління патрульної поліції міста Рівне 18.04.2016 року про що свідчить відповідний наказ по особовому складу від 18.04.2016 року №106-о/с начальника Департаменту національної поліції України.

Іншим Наказом начальника департаменту Національної поліції України «Про відрядження працівників» лейтенанта поліції ОСОБА_6 відряджено в місто Ковель в розпорядження Управління патрульної поліції у Волинській області з 03.05.2018 року до особливого розпорядження.

Відповідно до посадової інструкції (функціональних обов`язків ) інспектора ОСОБА_6 він в своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про національну поліцію», Законом України «Про запобігання корупції» та іншими нормативними актами в тому числі «Положенням про патрульну поліцію» , наказами МВС і тому подібне.

Розтановкою сил та засобів взводу №3 роти відділу несення служби в місті Ковелі УПП у Волинській області з 07 год 12.05.2018 року по 19 год. 12.05.2018 року потерпілий ОСОБА_6 разом з поліцейським ОСОБА_9 в складі екіпажу «Цунамі» 0201-0202А несли службу на території міста Ковеля.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 показав, що 12.05.2018 року разом з поліцейським ОСОБА_11 в складі екіпажу на службовому автомобілі несли службу по вулицях міста Ковеля. Після 11 години , слідуючи по вулиці Брестська виявили автомобіль «Міцубісі Паджеро», який зупинився в забороненому місці тобто менше ніж за 10 м до пішохідного переходу. Через незначний проміжок часу в цей автомобіль сів як зараз йому відомо обвинувачений ОСОБА_4 . Тоді він підійшов до водія та пояснив йому суть допущеного ним правопорушення і запропонував останньому надати йому посвідчення водія та технічний паспорт на автомобіль. Після виконання даних вимог ним на місці було розглянуто справу про адміністративне правопорушення і винесено відповідну постанову за ч.1 ст.122 КУпАП у виді накладення штрафу в сумі 255 гривень. У відповідь на це ОСОБА_4 почав його ображати, при цьому висловлюватись нецензурно, руками показувати непристойні жести. Тоді враховуючи таку поведінку водія він запропонував йому вийти з автомобіля і коли той вийшов з нього продовжував його ображати, а також ривком вирвав з його рук свої документи. Коли він запитав у ОСОБА_4 «що він робить?», той у відповідь навмисно наніс правою рукою удар в ділянку шиї. Коли він почав кликати на допомогу свого колегу який стояв від нього на віддалі біля 70 метрів ОСОБА_4 повторно наніс йому один удар рукою в цю ж ділянку шиї. Після цього обвинувачений підняв свої документи і в цей час підбіг його колега з яким вони застосували до обвинуваченого спеціальні засоби.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердив показання потерпілого в тому, що він та потерпілий в час зазначений в обвинуваченні як працівники патрульної поліції несли службу в складі екіпажу «Цунамі». Свідок підтвердив, що на крик ОСОБА_6 про допомогу почав бігти до останнього і бачив як ОСОБА_4 наніс в шию ОСОБА_10 удар рукою, після цього останній був ними затриманий.Ствердив також, що він доставляв потерпілого в лікарню і бачив у нього на шиї почервоніння в діаметрі орієнтовно 15 см.

В ході проведення слідчих експериментів потерпілий та вказаний свідок на місці події показали і розказали про обставини заподіяння обвинуваченим ОСОБА_10 тілесних ушкоджень при виконанні службових обов`язків, при цьому зафіксовані обставини в ході даної слідчої дії повністю відповідають показанням цих осіб даних в судовому засіданні.

Крім зазначених вище доказів, винуватість обвинуваченого також підтверджено і відеозаписом з камери поліцейського, який був предметом дослідження в судовому засіданні на якому зафіксовані події, що мали місце 12.05.2018 року, а саме розмова поліцейського, винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, а також поведінка обвинуваченого, нанесення образ поліцейському, його непристойні жести, висловлення нецензурними словами в адресу потерпілого та його розмахування руками, що підтверджують показання потерпілого про нанесення йому тілесних ушкоджень.

Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в судовому засіданні показали, що розмовляли з поліцейським, який повідомив що ОСОБА_4 вдарив його.

Крім того, ОСОБА_13 ствердила, що на тілі поліцейського будь-яких тілесних ушкоджень не було.

Про законність дій поліцейського, крім зазначеного свідчать і рішення судів прийнятих в результаті оскарження ОСОБА_4 , постанови ОСОБА_6 від 12.05.2018 року про накладення штрафу за порушення ПДР України.

Таким чином на підставі аналізу зібраних по справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведенність факту скоєння обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.345КК України.

Органи досудового розслідування інкримінували обвинуваченому скоєння ним злочину, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків,а саме:

12 травня 2018 року близько 11 год. 50 хв. під час несення служби відповідно до розстановки сил та засобів взводу №3 роти відділу організації несення служби в м. Ковель УПП у Волинській області ДПП в складі борту «Цунамі 0201-0202(А)» інспектором роти № 2 батальйону УПП в Рівненській області ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_6 , який відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», є службовою особою правоохоронного органу в зв`язку з постійним виконанням функцій представника влади із правоохоронними і правозастосовними повноваженнями, виявлено по вул. Брестській біля буд. № 7 в м. Ковелі Волинської області транспортний засіб марки «Mitsubishi Pajero» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , який здійснив зупинку із порушенням пункту 15.9.Г «Зупинка і стоянка» Правил дорожнього руху, а саме порушення заборони зупинки ближче 10 м від пішохідного переходу з обох боків, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. У зв`язку із вищенаведеним, працівником патрульної поліції ОСОБА_6 роз`яснено ОСОБА_4 про вчинення останнім адміністративного правопорушення та з дотриманням вимог с т.ст.222, 258, 283, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення повідомлено про розгляд адміністративної справи на місці. Однак, ОСОБА_4 умисно, з метою перешкодити виконанню службових обов`язків і повноважень по здійсненню контролю за дотриманням Правил дорожнього руху та винесенню постанови про вчинення ним адміністративного правопорушення, перебуваючи в громадському місці за вищевказаною адресою, в присутності сторонніх осіб, виражаючись образливими та нецензурними словами в адресу поліцейського намагався вирвати у поліцейського ОСОБА_6 добровільно передані ним же документи (посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу), шарпав його за формений одяг під час чого наніс два удари рукою в шию ОСОБА_6 , чим чинив активну протидію законним діям працівника поліції щодо виконання покладених на нього службових обов`язків. У зв`язку з цим, та для забезпечення особистої безпеки та безпеки інших осіб, інспектор патрульної поліції ОСОБА_6 та інспектор патрульної поліції ОСОБА_9 , який знаходився неподалік, в силу положень ст.ст. 29, 42, 43, 44, 45 Закону України «Про Національну поліцію», застосували законні, необхідні, пропорційні та ефективні поліцейські заходи примусу - фізичну силу і спеціальні засоби - кайданки, в результаті чого правопорушення було припинено.

Суд вважає частково невірною кваліфікацію дій обвинуваченого і приходить до глибокого переконання про законність та обґрунтованість виправдовування ОСОБА_4 за ч.2 ст.342 КК України, при цьому зазначає, що у разі коли особою спочатку вчиняється менш суспільно небезпечне діяння, а потім більш суспільно небезпечне однорідне посягання і вчинене охоплюється єдиним умислом, це свідчить про розвиток суспільно небезпечної поведінки особи і вчинене підлягає кваліфікації як одиничне більш суспільно небезпечне кримінальне правопорушення. Реальна сукупність однорідних (менш суспільно небезпечного та більш суспільно небезпечного) кримінальних правопорушень має місце лише тоді, коли щодо кожного з них існував відокремлений в часі умисел.

З встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження вбачається, що опір та насильство, застосовані ОСОБА_4 до представника правоохоронного органу були об`єднані єдиним умислом і вказані дії не були «розірвані у час», тобто діями винного одночасно були вчинені різні види посягань на працівника правоохоронного органу, розвиток подій від опору, до його безпосереднього застосування відбулися динамічно та практично одночасно. Тобто, інші діяння у такому випадку є лише способом, невід`ємною складовою частиною об`єктивної сторони вчинення іншого, більш тяжкого кримінального-карного діяння, таким чином, і суб`єктивна сторона злочину(намір) свідчить, що особа прагне вчинити найбільш тяжке кримінальне правопорушення, а інші кримінальні правопорушення, що складають його, виступають для нього процесом вчинення цього, більш тяжкого злочину.

Отже, опір та насильство застосовані до працівника правоохоронного органу, що об`єднані єдиним умислом, вчинені одночасно, утворює одне кримінально-карне діяння і не потребує додаткової кваліфікації за ч.2 ст.342КК України, а тому дії ОСОБА_4 у даному випадку слід кваліфікувати лише за ч.2 ст.345 КК України. Зазначене узгоджується з Постановою Верховного суду від 11 липня 2019 року справа №688/1521/17 провадження №51-8618км/8.

Покликання обвинуваченого на ті обставини, що ніякого злочину він не скоював, нанести сконцентровані удари правою рукою по тілу потерпілого не міг і за стану свого здоров`я, повністю спростовано наведеними вище доказами, а також висновком комплексної судово медичної та амбулаторної судово-психіатричної експертизи у відповідності з яким не виключається можливість, що ОСОБА_4 , перебуваючи у вертикальному положенні міг наносити силові удари у фронтально горизонтально сагітальних площинах на висоті 1.5 м. У ОСОБА_4 на даний час виявляються ознаки органічного емоційного лабільного розладу в стадії нестійкої компенсації, однак ступінь змін зі сторони психіки не такі, що позбавляють його можливості усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 як лікуючий лікар обвинуваченого показав, що після перенесеного інсульту і триваючого протікання хвороби фізична сила правої руки останнього на його думку помірно знижена на 45-50% , однак він не позбавлений можливості наносити боковий удар із замахом.

Захисник обвинуваченого також зазначив, що в матеріалах кримінального провадження наявна довідка Ковельської ЦРЛ від 12.05.2018 року та висновок судово-медичного експерта від 25.05.2018 року, проте у справі відсутні будь-які дані про витребування довідки із лікувального закладу, вона слідчим не оглядалася, а тому не може визнаватись доказом, а відтак не можна визнати допустимим, як доказ висновок експертизи.

Суд не погоджується з таким твердженням виходячи з наступного:

Так, в матеріалах кримінального провадження наявний висновок судово-медичного експерта, який проведений на підставі ухвали слідчого судді. В ході проведення експертизи об`єктивно встановлено, що в ділянці шиї справа у потерпілого ОСОБА_6 відмічається гематома жовтого-зеленого кольору, розміром 10 х8 см.

Твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_5 на істотін порушення вимог кримінального процесуального законодавства при проведенні досудового слідства, недопустимих доказів та недоведеність висунутого ОСОБА_4 обвинувачення на переконання суду є необгрунтованим.

Так захисник обвинуваченого вважає, що процесуальне рішення скаладння обвинувального акту та відкриття матеріалів справи відбулося 11 жовтня 2018 року, тобто поза строками досудового розслідування, які закінчились 09 жовтня 2018 року.

Із реєстру матеріалів та повідомлень слідчого, обвинуваченому та його захиснику слідує, що 01.10.2018 року було повідомлено останнім про завершення досудового розслідування та необіхдності прибуття 08.10.2018 року до слідчого для відкриття матеріалів кримінального провадження.

Зазначане відповідає вимогам ст.283 КПК України, відповідно до якої відомості про закінчення досудового розслідування вноситься прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань. В ньому зазначаа дата закінчення слідства 01.10.2018 року.

Суд вважає необгрунтованим і твердження строни захисту про ненналежість доказу відеозапису з камери поліцейського,оскільки він виданий на вимогу слідчого і є належним документом.

Наявність в діях ОСОБА_4 кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.2 ст.345 КК України повністю доведено належними та допустими доказами, а невизнання своєї провини обвинуваченим, слід розцінювати як намагання ухилитись від кримінальної відповідальності.

Призначаючи покарання суд враховує тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, обставини справи та особу винного у їх сукупності.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд відносить притягнення до кримінальної відповідальності вперше та те, що обвинувачений є інвалідом другої групи, а обтяжуючих покарання обставин суд не знаходить.

З врахуванням викладеного та інших даних про особу обвинуваченого, а саме його позитивної характеристики, стану здоров`я, майнового та сімейного стану, віку, суд приходить до глибокого переконання про призначення ОСОБА_4 покарання в межах санкції закону за яким він притягується до відповідальності із застосуванням ст.ст.75,76 КК України.

Саме таке покарання буде відповідати фактично скоєному та особі обвинуваченому.

По справі потерпілим заявлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди на суму 10000 гривень в обґрунтування якого ОСОБА_6 зазначив, що йому при виконання службових обов`язків були заподіянні тілесні ушкодження в результаті яких він отримав фізичний біль, мав певні незручності, порушення сну, неприємні сновидіння, переніс емоційну напругу та побоювання щодо подальшого його стану здоров`я.

Задовольняючи позов по відшкодуванню такої шкоди частково суд виходить з характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань потерпілого, фактичного приниження честі та гідності, а також враховує інші обставини справи які мають істотне значення.

Так судом встановлено, що потерпілий від отриманих тілесних ушкоджень на амбулаторному чи стаціонарному лікуванні не перебував, сам обвинувачений є пенсіонером та інвалідом другої групи і в результаті триваючої хвороби потребує періодичного лікування, при цьому перебуває в емоційному та дратівливому стані, що фактично підтверджено висновком комплексної судово- медичної та психіатричної експертизи.

З врахуванням наведеного суд вважає достатнім, виваженим та справедливим на відшкодування моральної шкоди потерпілому суми, що становить 5000 гривень, при цьому суд враховує тривалість судового розгляду та неодноразовий приїзд потерпілого в судові засіданні з іншого регіону.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373-375 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ВизнатиОСОБА_4 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2ст.342КК України та виправдати за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення в якому той обвинувачувався.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2ст. 345 КК Українита призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України обвинуваченого ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти цей орган про зміну місця проживання.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути зобвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 5000 (п`ять тисяч грн.) моральної шкоди.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд відповідно до положень ч.3ст.349 КПК Українипротягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.

Головуючий: ОСОБА_1