Справа № 129/2415/19

Провадження по справі № 1-кп/129/229/2020

У Х В А Л А

14.01.2020 року Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019020120000250 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Семирічка Гайсинського району, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, на утриманні малолітня дитина та неповнолітня дитина, приватного підприємця, не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України,

Встановив:

Відповідно до обвинувального акту « ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він 4 липня 2019 року біля 22 години, перебуваючи у подвір`ї домогосподарства, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , де він проживає разом з родиною, почув з боку берега річки Сіб ревіння дикої косулі, яку вирішив вполювати. З цією метою ОСОБА_5 увійшов в будинок та взяв карабін моделі «RUGERM77 RMARKII» калібру .223 Rem, № НОМЕР_1 , яким він володіє на підставі відповідного дозволу №621 від 23.05.2018 р., та пішов до господарської споруди, розташованої в його домоволодінні, біля якої спостерігав за городом, очікуючи на здобич.

З цією метою, маючи намір здійснити постріл із зазначеної зброї, ОСОБА_5 , перебуваючи в населеному пункті, повинен був усвідомлювати, що від вчинюваних дій, внаслідок здійснення ним пострілу куля може влучити в іншу особу та спричинити їй тілесні ушкодження або смерть, однак легковажно розраховував на їх відвернення, не вжив будь-яких заходів для забезпечення безпеки інших осіб та не пересвідчився, що на городі та далі на полі нікого немає.

ОСОБА_5 , передбачаючинастання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень або смерті іншої особи, помітивши в темряві силует, який рухався, та вважаючи, що це дика косуля, здійснив постріл в її сторону, внаслідок чого влучив у ОСОБА_7 , яка у цей час перебувала у тому місці, куди ОСОБА_5 здійснював постріл.

04.07.2019 р. о 23.46 год. ОСОБА_7 бригадою швидкої медичної допомоги було доставлено до КНП «Гайсинської ЦРЛ Гайсинської районної ради, де ІНФОРМАЦІЯ_2 в хірургічному відділені вона померла.

Згідно висновку експерта № 95 від 27.08.2019 р. причиною смерті ОСОБА_7 стало вогнепальне сліпе поранення живота та тазу з пошкодженням внутрішніх органів: тонкого кишковика, яке потягнуло часткову резекцію (70 см), прямої кишки, сечового міхура, лівої клубової вени, яке супроводжувалось масивною кровотечею та крововтратою, що привело до гіповолемічного шоку. Вказане пошкодження було спричинене експресивною, розривною кулею, яка мала велику швидкість і значну кінетичну енергію і була випущеною із мисливської нарізної зброї з неблизької відстані.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, - вбивство, вчинене через необережність.».

У судовому засіданні захисник заявив підтримане обвинуваченим ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_4 і заперечене прокурором клопотання постановити вирок про затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_4 і обвинуваченим ОСОБА_5 , укладеної 02.10.2019 р., за якою сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.1 ст.119 КК України, обвинувачений повністю визнав свою вину у скоєнні злочину та щиро розкаюється у скоєному, завдану потерпілому ОСОБА_4 шкоду повністю відшкодував, сторонами угоди визначено узгоджене покарання, яке ОСОБА_5 повинен понести за вчинений злочин, у виді позбавлення волі на строк чотири роки зі звільненням від його відбування на підставі ст.75 КК України, якщо в період трирічного іспитового строку він не скоїть нового злочину, та відповіднодо п.1,2ч.1ст.76КК Україниз покладеннямна ньогообов`язківперіодично з`являтисядля реєстраціїдо уповноваженогооргану зпитань пробації,повідомляти уповноваженийорган зпитань пробаціїпро змінумісця проживання,роботи абонавчання;отримана згодаобвинуваченого найого призначення. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому.

Вивчивши умови угоди та матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення його учасників, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для затвердження угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілим з таких міркувань.

Поняття «потерпілий»у матеріальномукримінальному правіта укримінальному процесіза змістомне єтотожними. Укримінально-правовомурозумінні потерпілий-це особа,якій кримінальнимправопорушенням безпосередньозаподіюється фізична,моральна та/абоматеріальна шкода(абоіснує безпосереднязагроза їїзаподіяння). Законодавством визначено кримінально-процесуальне розуміння поняття «потерпілий». Так, у ч.1 ст.55 КПК встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізособа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юрособа, якій правопорушенням завдано майнової шкоди.

Суд вважає, що поняття «потерпілий», яке використано в ст.ст.469-476 КПК України, вжито в його кримінально-правовому розумінні, а не кримінально-процесуальному, виходячи з такого.

Особа в кримінально-правовому розумінні є потерпілим з моменту вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а не з моменту подання нею відповідної заяви, як передбачено в ч.2 ст.55 КПК України.

Отже, потерпілий у кримінально-правовому розумінні як жертва посягання з`являється вже з моменту вчинення цього посягання, незалежно від того, чи закріплений (юридично легалізований) такий статус процесуально. Кримінальний процесуальний закон (ст.ст.55-59 КПК України) юридично закріплює статус потерпілого - учасника кримінального провадження, наділяючи його певними процесуальними правами та обов`язками саме як учасника процесу. Водночас у ч.6 ст.55 КПК України передбачено так зване правонаступництво в кримінальному провадженні. Згідно з положеннями цієї норми, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення ч.ч.1-3 цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням потерпілими може бути визнано кілька осіб.

Право на примирення - це особисте право потерпілого. Воно не може бути ніким присвоєне та нікому делеговане. Таке право є природним правом людини, нерозривно пов`язаним з нею та похідним від інших прав, зокрема права на життя. Використання права на примирення іншими особами (у тому числі визнаними потерпілими від кримінального правопорушення в кримінальному процесуальному сенсі) є неможливим, оскільки таке право тісно пов`язане з особою, яка безпосередньо постраждала внаслідок учинення щодо неї кримінального правопорушення. Під час примирення лише сам потерпілий може виражати свою волю, а не інші особи, які є його представниками або правонаступниками.

Потерпілий у кримінальному процесі має власні процесуальні права, проте він не наділяється правом примирюватися чи не примирюватися з винним замість безпосередньої жертви кримінального правопорушення, якій заподіяно смерть. Протилежний підхід означав би, що до близьких осіб потерпілого, який помер, та які були визнані потерпілими в кримінальному провадженні, переходять не лише права потерпілого, а і його волевиявлення, що є неправильним, оскільки суперечить змісту як закону про кримінальну відповідальність, так і кримінального процессуального закону.

Крім того, заподіяна кримінальним правопорушенням шкода має бути такою, що за своїм характером піддається відшкодуванню (усуненню). Позбавлення життя людини є наслідком, що має незворотний характер. Це також випливає із законодавчого визначення смерті відповідно до ст.52 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.92 р., за якою моментом незворотної смерті людини є момент смерті її головного мозку або її біологічна смерть. У випадку вчинення кримінального правопорушення зі смертельними наслідками, потерпілого в кримінально-правовому розумінні на момент вирішення питання про відшкодування шкоди фізично вже не існує.

Отже, смерть як припинення існування одного з правомочних суб`єктів кримінально-правових відносин з примирення винного з потерпілим у розумінні ст.ст.469-476 КПК України унеможливлює здійснення такого примирення. Якщо потерпілого (жертви правопорушення) фізично немає, то ніхто інший не може висловити його волю під час вирішення питань, пов`язаних із відшкодуванням шкоди у вигляді смерті.

Встановлено, що безпосередня потерпіла від вчинення дій обвинуваченого (жертва правопорушення) ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а потерпілим у цьому кримінальному провадженні визнано її чоловіка ОСОБА_4 , який не є безпосереднім потерпілим від вчинення дій обвинуваченого (жертвою правопорушення), а тому він не може в розумінні вимог ст.ст.469-476КПК України примирюватися з обвинуваченим та висловити волю померлоїбезпосередньої потерпілої ОСОБА_7 під час вирішення питань, пов`язаних із відшкодуванням шкоди у вигляді смерті.

Згідно зі ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.7 ст.474 КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо, зокрема:

1.умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу або закону;

2.умови угоди не відповідають інтересам суспільства.

Оскільки безпосередня потерпіла від вчинення дій обвинуваченого (жертва правопорушення) ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а потерпілим у цьому кримінальному провадженні визнано її чоловіка ОСОБА_4 , який не є безпосереднім потерпілим від вчинення дій обвинуваченого (жертвою правопорушення), а тому він не може в розумінні вимог ст.ст.469-476КПК України примирюватися з обвинуваченим та висловити волю померлоїбезпосередньої потерпілої ОСОБА_7 під час вирішення питань, пов`язаних із відшкодуванням шкоди у вигляді смерті, - то умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу і закону, не відповідають інтересам суспільства в зв`язку з недотриманням передбаченої п.1 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.9 КПК України однієї із основних засад судочинства - законності, а тому в затвердженні укладеної 02.10.2019 р. угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_4 і обвинуваченим ОСОБА_5 в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, необхідно відмовити, продовжити судовий розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.474 КПК України,

Ухвалив:

Відмовити в затвердженні укладеної 02.10.2019 р. угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_4 і обвинуваченим ОСОБА_5 в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України.

Продовжити судовий розгляд кримінального провадження № 12019020120000250 про обвинувачення ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що відповідно до ч.8 ст.474 КПК України повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: