Провадження № 2/760/6930/19

В справі № 760/23455/19-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ з а о ч н е /

26 грудня 2019 року Солом"янський районний суд м. Києві в складі:

головуючого- судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

представника позивача - ОСОБА_1

представника 3-ї особи- ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , 3-я особа: Служба в справах дітей Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом і просить:

- позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини, сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- встановити опіку над дитиною та призначити її опікуном;

- стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частки від всіх його доходів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Посилається в позові на те, що вона є бабусею дитини.

Його батьками є відповідач та її донька ОСОБА_6 , які в шлюбі між собою не перебували.

Після народження дитини його вихованням, утриманням та забезпеченням гармонійного розвитку займались його мати, її донька, та вона з чоловіком.

Мати хлопчика померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті матері дитина проживає разом з нею та чоловіком. Відповідач з моменту народження і по цей час ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не зустрічається з ним, не піклується, не займається вихованням, не цікавиться навчанням, не піклується про стан здоров`я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток, не надає матеріальної допомоги на його утримання та не приймає участі в житті сина.

Крім того, відповідач зловживає наркотичними засобами та алкогольними напоями.

Вважає, що ці факти свідчать про злісне ухилення відповідача від своїх батьківських обов`язків та вказують на його самоусунення від їх виконання по відношенню до сина.

В свою чергу вона бажає та має можливість стати опікуном онука. З моменту народження дитини вона дбає про нього, виховує, забезпечує гармонійний розвиток, створює необхідні побутові умови, надає житло, догляд та лікування.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Відповідач у судове засідання неодноразово не з`являвся, про час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Судові повістки, що направлялися на його адресу, поверталися до суду без вручення з відмітками поштового відділення про повернення в зв`язку з закіченням терміну зберігання.

Про причину неявки суд до відома відповідач не поставив.

Порядок вручення судових повісток визначено ст.ст.128, 130 ЦПК України, а також п.п.99, 100, 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові № 922/1714/18 від 17 квітня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, дії відповідача, направлені на неотримання судової кореспонденції, яка направлялася йому судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, є свідомими,спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Виходячи з цього, суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи здійсненим відповідно до вимог закону.

Ухвалою суду від 11 вересня 2019 року справа була прийнята до розгляду Солом`янський районним судом м. Києва.

Згідно зі ст. 178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.

Станом на день ухвалення рішення у справі відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву не подав.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього та висновку суду про належне повідомлення відповідача про час розгляду справи, враховуючи думку представника позивача,суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації в судовому засіданні позов підримала.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивачки, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім?я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. ч. 7, 8 та 9 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Судом встановлено, що відповідач та та донька позивачки ОСОБА_6 є батьками малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Батьки дитини не перебували у шлюбі.

Мати хлопчика померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка є матір`ю ОСОБА_6 , бабусею дитини, хлопчик проживає в сім`ї позивачки, що підтверджується довідкою ЖБК`Марс-2» № 68 від 10 вересня 2019 року та Актом обстеження умов проживання дитини від 16 серпня 2019 року.

/ а. с. 12; 14; 15; 28; 30 - 31; /

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначив, що онук проживає разом з ним та дружиною з народження.

Після смерті матері дитини вони повністю взяли на себе обов`язки щодо дитини, дитина знаходиться на їх повному утриманні.

Відповідач, як батько, дитиною не цікавиться, декілька разів з їх дозволу забирав сина, однак водив дитину в компанії, де було йому не місце, або залишав його одного вдома і дитина сиділа перед телевізором.

Спосіб життя відповідача не дає йому можливості займатися сином і він не бажає цього. З розповідей хлопчика вони зрозуміли, що відповідач у його присутності купував чи торгував наркотиками.

Свідок ОСОБА_8 зазначила, що хлопчик її племінник. Вона разом з сім`єю проживає в одному будинку з матір`ю - позивачкою в справі, а тому племінник часто проводить час у неї з її дітьми.

Вона допомагає матері займатися племінником, вона або її чоловік завозить його до школи разом з їх донькою.

Підтвердила, що відповідач вживає наркотичні засоби, не здатний і не бажає займатися сином.

Вона повідомила його про знаходження справи в провадженні суду, про намір бабусі дитини позбавити його батьківських прав та взяти над ним опіку, однак відповідач ніяким чином на це не відреагував.

Аналогічні пояснення дав у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , який зазначив, що намагався спілкуватися з відповідачем, закликати його турбуватися про сина, однак відповідач не такі теми з ним спілкуватися відмовився.

Відповідно до ст. 164 СК України підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, повинна довести, що батьки (один з батьків) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно зі ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Крім того, відповідно до ст. 258 СК України баба і дід мають право на самозахист внуків. Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

Відповідно до пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідач, не з`явившись до суду та не надавши відзиву на позов, будь-яких доказів, які б спростовували приведені позивачкою обставини, не надав.

Відповідно до ч.ч.1, 2,4 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Крім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року та «Савіни проти України» зазначає, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці.

При цьому позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і саме інтереси дитини повинні мати переважний характер над інтересами батьків.

Між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

На думку Суду врахування обставин, які підпадають під визначення дій особи, як «ухилення від виконання батьківських обов`язків» не вичерпуються переліком, зазначеним у вище приведеній постанові Пленуму, і підлягають розширеному тлумаченню залежно від особливостей кожної конкретної ситуації.

Ухилення одного з батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини є правовою підставою для позбавлення батьківських прав.

Однак, дане поняття, тобто ухилення від виконання батьківських обов?язків, є оціночним і підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку з урахуванням цілої сукупності чинників і факторів.

В п. 52 рішення «Савіни проти України» зазначено, що Судом враховується, що держава має позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер.

Але реалізація таких обов`язків держави також вимагає від відповідачів активних дій, які б свідчили про їх бажання скористатись такою допомогою держави.

Звертаючись до суду, позивачка зазначає, що відповідач не приймає участі в житті дитини з народження, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, дитина знає батька, однак він відсутній у житті дитини.

Представник позивачки в судовому засіданні зазначив, що будь-яких перешкод у спілкуванні з сином відповідачу ніхто не чинив, навпаки, члени сім`ї намагалися залучити його до участі в житті дитини, спілкування з ним, однак життя сина відповідача не цікавить.

Вирішуючи спір у цій частині суд враховує, що відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав є крайнім заходом.

В той же час, суд враховує, що відповідач, як батько дитини, не проявляє будь-якої ініціативи для участі в житті дитини, не дивлячись на заклики до цього сім`ї позивачки.

Прихильність до відповідача, як батька, у дитини не сформована через його тривалу відсутність в її житті.

З довідки ЖБК`Марс-2» вбачається, що дитина проживає з дня смерті його матері разом бабусею - позивачкою в справі.

З довідки Київської дитячої музичної школи №7 ім.І.Шамо від 10 вересня 2019 року вбачається, що дитина навчається в даній школі 3 роки.

Платником послуг навчання є позивачка.

/ а.с. 30 - 32 /

Орган опіки та піклування подав суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до Висновку № 108-15963 від 29 листопада 2019 року Орган опіки та піклування Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації вважає можливим призначити ОСОБА_3 опікуном над малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, Висновком № 108-15961 від 29 листопада 2019 року Орган опіки та піклування Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітньої дитини, сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

/ а.с. 70 - 73 /

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі « М .С. проти України» йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.

У згаданому рішенні Суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, норми якої є частиною національного законодавства згідно зі статтею 9 Конституції України, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики ЄСПЛ, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання.

При цьому в першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Виходячи з цього, суд вважає, що зазначені вище фактори у своїй сукупності свідчать про ухилення відповідача від виховання дитини, свідомого нехтування ним своїми обов`язками і небажанням виконувати їх, що дає суду підстави для висновку про позбавлення його батьківських прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 167 СК України якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

Опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів. Опіка (піклування) встановлюється для забезпечення виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби батьків або позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишились без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.

Згідно ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Так, Органом опіки та піклування Солом`янської РДА в м. Києві надано суду Висновок №108-15963 від 29 листопада 2019 про можливість призначення опіки над малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також спроможність позивачки

виконувати обов`язки опікуна над малолітнім онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у разі позбавлення батьківських прав батька дитини.

З огляду на наведені положення законодавства, а також враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини та Висновок органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки і в цій частині.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи з цього та викладеного вище, встановленого законом обов`язку відповідача, як батька дитини, утримувати її, ухилення відповідача від обов`язку утримувати дитину, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог і в цій частині.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Таким чином позивачка при зверненні до суду звільнена від сплати судового збору в частині вимог про стягнення аліментів.

Таким чином, у порядку ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати в цій частині підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру з фізичної особи справляється судовий збір, що становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» визначає, що з 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб становить 1 921, 00 гр.

Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768, 40 гр. на користь держави.

Керуючись ст.ст.15, 16, 58, 60 ЦК України, ст. ст. 7, 19, 164, 165, 166, 167, 180-182, 258 СК України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 263 - 265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно дитини, сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити над малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опіку.

Призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати щомісячно з ОСОБА_4 / ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , ІН невідомий / на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини, онука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини від усіх видів його заробітку /доходу/, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 серпня 2019 року і до його повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4 / ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , ІН невідомий / на користь ОСОБА_3 768. 40 гр. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 / ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , ІН невідомий / 1 536, 80 гр. судового збору на користь держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 13 січня 2020 року.

Суддя Л .А. Шереметьєва