П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 344/21436/18

провадження № 14-596цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ткачука О.С.,

суддів Антонюк Н.О., Анцупової Т.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянула у порядку письмового провадження справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та постанови старшого державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, заінтересована особа - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 січня 2019 року, постановлену суддею Бабій О.М., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року, прийняту у складі суддів Бойчука І.В., Девляшевського В.А., Фединяка В.Д.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та обґрунтування скарги

1. 27 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірними дій державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (далі - державний виконавець, ДВС) Керніцького А.В. та скасування постанов державного виконавця від 23 листопада 2018 року про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

2. Скаргу мотивовано тим, що державний виконавець фактично не здійснював виконавчих дій, рішення суду було виконано без участі виконавчої служби, відтак, підстав для стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій немає.

Короткий зміст судових рішень

3. Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 січня 2019 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року, провадження за скаргою ОСОБА_1 закрито.

4. Судові рішення мотивовані тим, що постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства та не можуть бути предметом перегляду в порядку ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись при цьому на те, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій були прийняті в межах примусового виконання рішення суду у цивільній справі, тому і їх оскарження повинно відбуватися у порядку цивільного судочинства.

Позиція Верховного Суду

6. Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

7. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

8. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

9. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

10. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

11. Згідно зі статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі - у редакції, що діє на момент звернення скаржника до суду) (далі - Закон № 1404-VІІІ») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

12. Відповідно до частини другої статті 63 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

13. Судами встановлено, що постановами державного виконавця від 23 листопада 2018 року з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 7 446 грн та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 220 грн.

14. За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону № 1404-VІІІ постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

15. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

16. Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

17. Частиною 2 ст. 74 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.