П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/142/19

Провадження № 11-537заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року (судді Юрченко В. П., Васильєва І. А., Гончарова І. А., Пасічник С. С., Хохуляк В. В.) у справі № 9901/142/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання дій протиправними й зобов`язання вчинити дії та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС, у якому просив:

- визнати протиправними дії Комісії щодо оцінювання результатів виконаного ним 15 березня 2018 року практичного завдання в межах призначеного рішенням ВККС від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді та виставлення 27 балів за його виконання;

- зобов`язати ВККС визнати ОСОБА_1 таким, що склав практичне завдання та підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Шполянському районному суді Черкаської області та допустити його до другого етапу кваліфікаційного оцінювання - «Дослідження досьє та проведення співбесіди», яке провести у місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили;

- звільнити або відстрочити сплату судового збору до моменту прийняття рішення в цій справі.

2. Позов мотивовано тим, що позивач у межах проходження кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 69,75 бала, та практичне завдання, за результатами якого набрав 27 балів. 04 лютого 2019 року позивач звернувся до Комісії із заявою про перегляд результатів виконаного ним практичного завдання на засіданні ВККС, однак у відповіді від 12 лютого 2019 року № 31кп-701/17-К/4 його не повідомлено про те, чи здійснювався перегляд виконаного ним практичного завдання на засіданні Комісії. Крім того, позивачу відмовлено в направленні копії виконаного ним 15 березня 2018 року практичного завдання.

3. На думку ОСОБА_1 , дії Комісії щодо оцінювання результатів виконаного ним15 березня 2018 року практичного завдання є протиправними.

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

4. Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19 березня 2019 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення або відстрочення від сплати судового збору за подання його позову до ВККС про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Суд залишив без руху позов ОСОБА_1 та встановив строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зокрема надання заяви з обґрунтуванням причин пропуску строку звернення з позовом до суду.

5. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10 квітня 2019 року відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Позовну заяву ОСОБА_1 до Комісії про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернув позивачеві.

6. Судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 дізнався про результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання 10 квітня 2018 року. Приймаючи участь у кваліфікаційному оцінюванні 15 березня 2018 року, позивач очевидно знав про порядок та правові підстави його проходження та порядок оскарження рішення Комісії до суду. Проте обставин та доказів на їх підтвердження щодо існування фактів оскарження до суду результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання позивач не надав. Посилання ОСОБА_1 на те, що правильність виконаного ним під час кваліфікаційного оцінювання практичного завдання співпадає з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц, а також на відсутність у Комісії методики оцінювання результатів практичного завдання, не спростовує тієї обставини, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду із цим позовом, у якому поставлено питання законності дій Комісії щодо проведення кваліфікаційного оцінювання, зокрема перевірки виконаного ним 15 березня 2018 року практичного завдання.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

7. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що вважає його незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

8. На думку скаржника, про порушення своїх прав на отримання об`єктивної оцінки за виконане практичне завдання він дізнався 04 лютого 2019 року, а саме після прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц.

9. Крім того, однією з підстав для оскарження результатів оцінювання практичного завдання є відсутність методики оцінювання результатів практичного завдання, про що позивачу стало відомо лише 15 лютого 2019 року із отриманої відповіді Комісії від 12 лютого 2019 року № 31кп-701/17-К/4.

10. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу, а позовну заяву передати на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції.

Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги

11. У відзиві на апеляційну скаргу Комісія зазначила, що заперечує проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1

12. На думку Комісії, дослідивши матеріали позовної заяви, ґрунтуючись на засадах верховенства права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду правильно встановив обставини справи, дійшовши висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та повернувши ОСОБА_1 його позовну заяву, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

13. У зв`язку з викладеним Комісія просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року - без змін.

Рух апеляційної скарги

14. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 03 липня 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року та витребувала з Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду матеріали справи № 9901/142/19, а ухвалою від 19 серпня 2019 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на підставі частини третьої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з огляду на практику Європейського суду з прав людини про доцільність розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01).

Обставини, установлені матеріалами справи

15. ОСОБА_1 . Указом Президента України від 02 березня 2011 року № 250/2011 призначений на посаду судді Шполянського районного суду Черкаської області строком на п`ять років.

16. 02 червня 2016 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», яким було визначено проведення кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді.

17. 15 березня 2018 року в межах проходження кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді ОСОБА_1 склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 69,75 бала, та практичне завдання, за результатами якого набрав 27 балів.

18. Рішенням від 26 квітня 2018 року № 556/ко-18 Комісія визначила, що суддя Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 не склав іспиту; відмовила йому у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди»; визнала суддю ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді, та рекомендувала ВРП розглянути питання про його звільнення з посади судді.

19. На підставі подання ВККС, 27 вересня 2018 року ВРП прийняла рішення № 3012/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шполянського районного суду Черкаської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України».

20. 04 лютого 2019 року позивач звернувся до Комісії із заявою про перегляд результатів виконаного ним практичного завдання на засіданні ВККС.

21. На вказане звернення ВККС надано відповідь від 12 лютого 2019 року № 31кп-701/17-К/4.

22. Вважаючи, що дії Комісії щодо оцінювання результатів виконаного ним15 березня 2018 року практичного завдання є протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

23. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

24. Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, ВККС, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

25. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, ВККС, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів визначено у статті 266 КАС України.

26. На підставі частин першої, другої та п`ятої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

27. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

28. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

29. За визначенням, наведеним у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

30. На підставі частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

31. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

32. Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV) суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

33. ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

34. У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

35. Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

36. Оцінюючи обставини звернення ОСОБА_1 з позовом до суду із врахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень частини п`ятої статті 122 КАС України, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що вказаною нормою статті 122 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету як найскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.

37. Як установлено матеріалами справи, про результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання, що відбувся 15 березня 2018 року, позивач дізнався 10 квітня 2018 року, а про можливе порушення Комісією своїх прав ОСОБА_1 дізнався 26 квітня 2018 року, тобто з моменту прийняття рішення ВККС № 556/ко-18, яким Комісія визначила, що суддя Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 не склав іспиту; відмовила йому у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди»; визнала суддю ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді, та рекомендувала ВРП розглянути питання про його звільнення з посади судді.

38. Проте ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом до ВККС лише 14 березня 2019 року, тобто із значним пропуском установленого процесуальним законом місячного строку, клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не подав.

39. На виконання вимог ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду, проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_1 не навів об`єктивних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах установленого КАС України процесуального строку.

40. Зокрема, звернення ОСОБА_1 до ВККС у порядку, визначеному частиною другою статті 85 Закону № 1402-VIII, не перешкоджало позивачеві звернутись безпосередньо до суду для захисту своїх прав та інтересів, та не може розглядатись як альтернатива звернення до суду.

41. При цьому суд першої інстанцій правильно зазначив, що посилання позивача на те, що виконане ним практичне завдання під час кваліфікаційного оцінювання співпадає з правовою позицією Верховного Суду, а також те, що у Комісії відсутня методика оцінювання результатів практичного завдання, не спростовує тієї обставини, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду з позовом, у якому поставлено під сумнів законність дій Комісії щодо проведення кваліфікаційного оцінювання, зокрема перевірки виконаного позивачем 15 березня 2018 року практичного завдання.

42. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду та повернення йому позовної заяви.

43. До того ж Велика Палата Верховного Суду враховує, що, обіймаючи посаду судді, позивач мав достатній життєвий і професійний досвід, значну юридичну обізнаність, досвід правотлумачення та правозастосування, а тому повинен був знати про встановлений процесуальним законом місячний строк звернення до суду за захистом порушеного права з дня, коли він дізнався про порушення своїх прав, тобто з 26 квітня 2018 року.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

44. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

45. На підставі статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

46. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв

Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

М. І. Гриців О. С. Ткачук

Д. А. Гудима В. Ю. Уркевич

Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська

О. Р. Кібенко