КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2019 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 5 листопада 2019 року, якою

ОСОБА _1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що 7 серпня 2019 року о 22:50 годині в м. Києві по вул. Миколи Юнкерова, 80, що у Пущі Водиці, Оболонського району, керував транспортним засобом марки «NISSAN MICRA» державний номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Проходження огляду на стан сп`яніння проводилось за допомогою приладу «Драгер ARNK-0571» із згоди водія у встановленому законом порядку, у присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а ПДР України.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Так апелянт наголошує на тому, що повідомляв працівникам патрульної поліції, що ПДР України не порушував, а транспортним засобом не керував, що підтверджується відеозаписом з портативної камери.

Також апелянт звертає увагу на те, що судом були покладені в основу оскаржуваного рішення неналежні докази, якими не можна обґрунтовувати наявність в його діях складу правопорушення, оскільки згідно роздруківки з принтеру приладу тестування на алкоголь вбачається, що останнє калібрування приладу відбувалось 23 листопада 2018 року. Згідно технічного регламенту експлуатації приладу «ДРАГЕР 6820» його калібрування відбувається кожний 6 місяців, тобто, цей прилад застосовувався для вимірювання без калібрування більш встановленого 6-місячного строку, і, крім того, до приладу не додані відповідні сертифікаційні документи.

Крім того, як зазначає апелянт, під час складання протоколу, працівниками патрульної поліції йому не було роз`яснено права, передбачені Основним Законом України - Конституцією.

Також апелянт посилається на те, що матеріали справи не містять відомостей про номер та серію відеокамери, дату його виробництва та назви камери, на яку здійснювався відеозапис. Не долучення до справи працівниками поліції свідоцтва, що стосується технічного приладу «відеокамери», не дають можливості встановити той факт, що відеозапис на камеру був проведений спеціальним технічним засобом, який входить до вичерпного переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах поліції для виявлення та фіксування порушень ПДР України.

На переконання апелянта, в мотивувальній частині постанови суд взагалі робить висновок про доцільність застосування адміністративного стягнення до якогось громадянина ОСОБА_2 а прізвище апелянта - ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, електронною поштою направив до суду заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності, оскільки хвороба не дозволяє бути присутнім.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримані.

Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на наявні у справі та досліджені докази, а саме: відомості, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким за результатами огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» показали, що проба позитивна - 2,46 ‰, даними письмових пояснень, які наявні у матеріалах справи, відеозаписом з нагрудної камери поліцейського за 7 серпня 2019 року, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 порушення вимог п. 2.9 а) ПДР України, що тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП (ас. 7-8).

З таким висновком суду першої інстанції погоджується й суд апеляційної інстанції.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 322258 від 7 серпня 2019 року о 23.50 год. щодо ОСОБА_1 , 7 серпня 2019 року о 22.50 год. в м. Києві, Пуща Водиця, вул.. Миколи Юнкерова, 80, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ««NISSAN MICRA» номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. У присутності двох свідків водій пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер ARNK-0571». Проба позитивна - 2,46 ‰, (тест № 1570). Чим порушив вимоги п. 2.9 (а) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.

При цьому зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з правами та обов`язками, місцем розгляду справи, власноручно зробив запис про те, що зобов`язується авто не керувати, та здійснив власноручний підпис (ас. 1).

Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, сповільнення мови за допомогою «Drager ARNK-0571».

Результати огляду на стан сп`яніння: проба позитивна - 2,46 ‰.

З результатами ОСОБА_1 згоден, про що засвідчив своїм підписом (ас. 2).

Згідно з роздруківкою результатів тестування на алкоголь на приладі «DragerARNK-0571» від 7 серпня 2019 року о 23.35 год. результат тесту 2,46 ‰ (ас. 4).

Зі змісту пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які викладені на друкованому бланку, вони були запрошені співробітниками поліції в якості свідків під час проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому Законом порядку за допомогою приладу «Драгер» водієм ОСОБА_6 для визначення стану сп`яніння, результат огляду 2,46‰ (ас. 4).

Згідно з письмовими поясненнями свідка ОСОБА_4 , він, знаходячись зі своїм товаришем по вул..М. Юнкерова, 80, в Пущі Водиці, виявили транспортний засіб Ніссан державний номерний знак НОМЕР_1 , який був з розбитим переднім бампером та рухався по газонах. Він подумав, що даний водій у стані алкогольного сп`яніння. Він ( ОСОБА_4 ) зупинив його, у водія були дійсно ознаки сп`яніння, а саме запах алкоголю, не міг чітко розмовляти, після чого викликали поліцію. При поліції водій задувся 2,46‰ (ас. 5).

Аналогічними поясненнями свідка ОСОБА_5 (ас. 6).

Згідно з даними, які зафіксовані на відеозаписі, працівники поліції звертаються до особи, яка перебуває поруч з автомобілем, про надання документів на автомобіль та посвідчення водія. Особа вказує, що перебуває біля автомобіля, називає свої дані. В присутності двох свідків ОСОБА_6 пропонується пройти огляд на стан сп`яніння, на що останній погоджується. Під час розмови ОСОБА_6 повідомляє, що не є водієм, на що працівники поліції зазначають, що є свідки керування ним транспортним засобом. Розмова ОСОБА_6 не чітка. Працівник поліції надає запечатану трубку, яка відкривається у присутності ОСОБА_6 , проводиться контрольний забір повітря, після чого ОСОБА_6 проходить огляд за допомогою приладу «Драгер», за результатами якого працівник поліції показує та повідомляє, що встановлено 2.4 ‰ у видихаємому повітрі (ас. 7).

Оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку, що наявними у справі доказами підтверджується винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, встановлених судом.

Доводи апелянта про те, що він повідомляв працівникам патрульної поліції, що ПДР України не порушував, а транспортним засобом не керував, дійсно підтверджуються відеозаписом. Разом з тим, наявними у справі доказами, а саме поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спростовуються вказані пояснення ОСОБА_1 , оскільки відповідно до пояснень вказаних свідків саме ними був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , які у зв`язку з підозрою, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння, викликали працівників поліції, та внаслідок проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння був встановлений дійсний стан останнього.

Посилання в апеляційній скарзі про те, що суд не міг покласти в основу оскаржуваного рішення неналежних доказів, а саме приладу «Драгер 6820», оскільки пройшло більше 6 місяців з моменту проходження калібрування, і, крім того, до приладу не додані відповідні сертифікаційні документи, є необґрунтованими.

Відповідно до Переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 року № 374, вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається, відносяться до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки. Відповідно до Реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки за № 207 вказанийAlcotest…, виробництва Drager Safety AG & Co. KGaA Revalstra?e 1, 23560 Lubeck, Germany, має сертифікат перевірки типу від 5 жовтня 2017 року, строк дії якого до 5 жовтня 2027 року.

Пунктом 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

З Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення вбачається, що за № 083106 зазначений газоаналізатор Drаger Alcotest, модифікація Drаger № 6820, № свідоцтва 14455/2014, дата свідоцтва 29 грудня 2014 року, строк дії свідоцтва необмежений (згідно Переліку зареєстрованих медичних виробів, які вносять до Державного реєстру медичної техніки та виробів, затвердженого наказом Держлікслужби України № 1529 від 29 грудня 2014 року).

Законом не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов`язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, а тому газоаналізатори (алкотестери) виробництва компанії Drager Safety AG & Co KGaA, Німеччина, що вже перебувають в експлуатації, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 N 1747 і становить 1 рік.

Зважаючи на викладене, на момент проведення огляду ОСОБА_1 працівники поліції мали право застосування приладу «Драгер 6820».

Доводи апелянта про те, що під час складання протоколу, працівниками патрульної поліції йому не було роз`яснено права, передбачені Основним Законом України - Конституцією, що спростовується відомостями, зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення.

Посилання апелянта про те, що матеріали справи не містять відомостей про номер та серію відеокамери, дату його виробництва та назви камери, на яку здійснювався відеозапис, спростовуються даними, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, згідно з якими до матеріалів долучено відеозапис з бодікамери АА00098.

Що стосується доводів апелянта про те, що в мотивувальній частині постанови суд зробив висновок про доцільність застосування адміністративного стягнення до особи на прізвище ОСОБА_2 , при тому, що прізвище апелянта - ОСОБА_1 , є слушними. Разом з тим, така описка не є підставою для скасування постанови суду, оскільки по змісту постанови видно, що розгляд справи проводився саме щодо ОСОБА_1 , який і визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.1 30 КУпАП, та підданий адміністративному стягненню відповідно до положень ч 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, постанова судді є законною та обґрунтованою та підстави для її скасування та закриття провадження у справі відсутні, а відтак апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 5 листопада 2019 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду М.А. Васильєва