ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

справа № 645/3584/18

провадження № 22-ц/818/507/20

13 січня 2020 року

м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,

імена (найменування) сторін:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Харків Екоресурс»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2019 року в складі судді Бондарєвої І.В.,

у с т а н о в и в:

В червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Харків Екоресурс» (далі - ТОВ «Харків Екоресурс») в особі свого представника Курочкіної Ольги Олександрівни звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з вивезення побутових відходів.

Позовна заява мотивована тим, що 27 листопада 2012 року ТОВ «Харків Екоресурс» опублікувало в газеті «Харьковские известия» договір про надання послуг з вивезення побутових відходів. В листопаді 2012 року Українським державним підприємством поштового зв`язку «Укрпошта» (далі - УДППЗ «Укрпошта») було доставлено примірник вказаної газети за місцем проживання відповідачів - АДРЕСА_1 . Договір набрав чинності для жителів приватного сектору Фрунзенського району міста Харків з 01 січня 2013 року. На адресу ТОВ «Харків Екоресурс» не надходило жодних заяв про незгоду відповідачів з умовами опублікованого Договору. Графіком, погодженим адміністрацією Фрунзенського району міста Харків, було визначено, що щопонеділка ТОВ «Харків Екоресур» здійснюватиме вивезення побутових відходів по АДРЕСА_1 . Відповідачі не здійснювали оплату за надані послуги з вивезення побутових відходів за період з 01 липня 2015 року по 01 червня 2018 року, у зв`язку з чим у них утворилась заборгованість в розмірі 872,07 грн. Враховуючи викладене, ТОВ «Харків Екоресурс» просило стягнути з відповідачів на свою користь вказану заборгованість, а також інфляційні втрати в розмірі 165,91 грн, три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 37,54 грн, а всього - 1 075,52 грн.

Рішенням Фркунзенського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2019 року позов ТОВ «Харків Екоресурс» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Харків Екоресурс» заборгованість за надані послуги з вивезення побутових відходів у розмірі 1 075,52 грн, із яких сума основної заборгованості за надання послуг - 872,07 грн; інфляційні втрати - 165,91 грн; три відсотки річних від простроченої суми - 37,54 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мешкають в будинку АДРЕСА_1 , не сплачують встановлені органом виконавчої влади збори та платежі, пов`язані з вивезенням твердих побутових відходів від вказаного будинку, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем, яка підлягає стягненню з урахуванням інфляційних втрат і трьох процентів річних.

14 травня 2019 року ОСОБА_3 - представник ОСОБА_1 звернувся до Харківського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив обставин у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, та не застосував норму матеріального права, яка підлягала застосуванню. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження доставки примірника газети «Харьковские известия» за місцем проживання відповідачів. Вивезення власних побутових відходів відповідачі здійснювали самостійно та повідомили про це ТОВ «Харків Екоресурс».

02 липня 2019 року ОСОБА_4 - представник ТОВ «Харків Екоресурс» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА _2 рішення суду першої інстанції не оскаржила, правом на відзив на апеляційну скаргу не скористалась.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 28 грудня 2011 року № 940 «Про визначення виконавців послуг з вивезення побутових відходів в місті Харкові» виконавцями таких послуг визначено Комунальне підприємство «Комплекс з вивозу побутових відходів», Комунальне підприємство Комунального господарства «Харківкомуночиствод», ТОВ «Харків Екоресурс».

ТОВ «Харків Екоресурс» в якості пропозиції для підписання споживачами в газеті «Харьковские известия» від 27 листопада 2012 року був опублікований публічний договір про надання послуг з вивезення побутових відходів від 27 листопада 2012 року, підписаний позивачем.

Пунктом 1 вказаного договору передбачено, що виконавець (ТОВ «Харків Екоресурс») зобов`язується згідно з графіком надавати споживачу послуги з вивозу побутових відходів на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 28 грудня 2011 року № 940 «Про визначення виконавців послуг з вивезення побутових відходів в місті Харкові» та відповідно до схеми санітарного очищення, затвердженої рішенням 18 сесії Харківської міської ради 4-го скликання від 24 грудня 2003 року № 284/03 зі змінами та доповненнями, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності з пунктом 30 договору про надання послуг з вивезення побутових відходів, зазначений договір набирає чинності з 01 квітня 2013 року та укладається згідно зі статтями 205, 640-643 ЦК України строком на 3 роки, якщо інше не буде встановлено споживачем у письмовій формі.

Пунктом 34 вказаного договору передбачено, що споживач із правилами надання послуг з вивезення побутових відходів та витягами із законодавства про відходи, санітарними нормами і правилами поводження з побутовими відходами та утримання території населених пунктів ознайомлений, оскільки вищевказані документи публікуються разом з договором в офіційному друкованому засобі масової інформації Харківської міської ради - газеті «Харьковские известия».

Крім того, договором від 27 листопада 2012 року передбачено, що:

- виконавець (ТОВ «Харків Екоресурс») зобов`язується згідно з графіком надавати споживачу послуги з вивозу побутових відходів на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 28 грудня 2011 року № 940 «Про визначення виконавців послуг з вивезення побутових відходів в місті Харкові» та відповідно до схеми санітарного очищення, затвердженої рішенням 18 сесії Харківської міської ради 54-го скликання від 24 грудня 2003 року № 284/03 зі змінами та доповненнями, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором (пункт 1);

- зазначений договір набирає чинності з 01 квітня 2013 року та укладається згідно зі статями 205, 642-643 ЦК України строком на 3 роки, якщо інше не буде встановлено споживачем у письмовій формі (пункт 30);

- споживач з правилами надання послуг з вивезення побутових відходів та витягами з законодавства про відходи, санітарними нормами і правилами поводження з побутовими відходами та утримання території населених пунктів ознайомлений, оскільки вищевказані документи публікуються разом з договором в офіційному друкованому засобі масової інформації Харківської міської ради - газеті «Харьковские известия» (пункт 34).

В обґрунтування заявлених вимог про стягнення заборгованості з відповідачів представник позивача посилався на те, що примірник газети з опублікованим у ньому договором був доставлений за місцем проживання відповідачів, договір з 01 січня 2013 року набрав чинності оскільки заперечень від відповідачів про незгоду з його умовами не надійшло, а тому договір відповідно до правил статей 633, 634 ЦК України є укладеним.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай включають акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, $ 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та правил - відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчиненні певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звертається (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Згідно з частинами першою, другою статті 641 ЦК України пропозицією укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажити товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа , яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов`язанні.

Акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Мовчання за загальним правилом не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.

Разом з тим, згідно зі статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Виходячи з тлумачення пункту 2 статті 205, пункту 2 статті 642 ЦК України, можна зробити висновок, що укладення договору шляхом вчинення виключно конклюдентних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов`язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом.

Таким чином, договір про надання послуг з вивезення побутових відходів є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень, або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення у договорі або законі не висловив заперечень проти договору (мовчання).

Договір з вивезення відходів містить в собі також елементи договору приєднання (стаття 634 ЦК України), оскільки договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Вивезення відходів є видом житлово-комунальних послуг, що надаються мешканцям певної адміністративно-територіальної одиниці і на ці правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Цим законом, зокрема передбачено, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (частина третя, пункти 1, 5 статті 20).

Такі положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчать про обов`язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та неможливість споживача відмовитись від укладення договору (за виключенням у випадках, встановлених законом, та у порядку, встановленому законом), зокрема договору про вивезення відходів. За таких обставин, прийняття оферти виконавця послуг з вивезення відходів може бути у вигляді мовчання.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 15 Закону України «Про відходи» громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов`язані вносити в установленому порядку плату за користування послугами з вивезення побутових відходів.

У частинах другій та третій статті 35-1 Закону України «Про відходи» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів. Збирання та вивезення побутових відходів у межах певної території здійснюються юридичною особою, яка уповноважена на це органом місцевого самоврядування, на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.

На виконання зазначеного закону прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070 «Про затвердження Правил надання послуг з поводження з побутовими відходами», за положеннями пунктів 6-13 цієї постанови визначення норми вивозу відходів, контроль якості послуг, графік надання послуг визначається замовником послуг - органом місцевого самоврядування, а оплата за послуги здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2006 року № 1010.

Системне тлумачення вказаних норм свідчить, що на фізичних осіб покладено законодавчий обов`язок укласти договір та вносити плату за користування послугами з вивезення побутових відходів, а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладення договору про вивезення відходів або конклюдентних дій, які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання.

Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 646/834/17 (провадження № 61-33084сво 18).

ТОВ «Харків Екоресурс» направило оферту (опублікований в примірнику газети «Харьковские известия» договір про надання послуг з вивезення побутивих відходів, який було доставлено відповідачам), виконувало послуги по вивезенню твердих побутових відходів від домоволодінь з району, де знаходяться помешкання відповідачів-споживачів та останні не довели, що не користуються цими послугами - тобто прийняли оферту.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник , який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Харків Екоресурс» заборгованості за надані послуги з вивезення побутових відходів з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотки річних від простроченої суми.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів на підтвердження доставки примірника газети «Харьковские известия» за місцем проживання відповідачів є безпідставними, оскільки для виникнення правовідносин з вивезення побутових відходів на підставі публічної оферти не потрібно інших доказів ніж публікація публічного договору та відсутність заперечень з іншої сторони.

Посилання на те, що вивезення власних побутових відходів відповідачі здійснювали самостійно та повідомили про це ТОВ «Харків Екоресурс, не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до частини третьої статті 29 Закону УКРАЇНИ «Про житлово-комунальні послуги» процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

Згідно з частиною третьою статті 205 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Оскільки відповідачі протягом місяця з дня опублікування позивачем у засобі масової інформації проекту договору про свою відмову укласти договір про надання послуг із вивезення побутових відходів чи про свою незгоду з умовами опублікованого договору до ТОВ «Харків Екоресурс» у письмовому вигляді не направили, тому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважаються такими, що прийняли пропозицію ТОВ «Харків Екоресурс» щодо укладення договору про надання послуг з вивезення побутових відходів, положення якого відповідають типовому договору.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 13 січня 2020 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Р.М.Піддубний

О .Ю.Тичкова