ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/299/20 Справа № 215/3201/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої судді: ОСОБА_2

суддів:. ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря: ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 , щодо встановлення строкового терміну відбування покарання та звільнення від відбування покарання,

за участю учасників провадження:

прокурора: ОСОБА_8

засудженого: ОСОБА_6 , в режимі відеоконференції

захисника: ОСОБА_7 , в режимі відеоконференції

в с т а н о в и л а:

В апеляційній скарзі засуджений просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та привести вирок у відповідність із законодавством.

В обґрунтування апеляційної скарги засуджений зазначає, що суд не врахував рішення ЄСПЛ у справі «Пєтухов проти України», згідно якого, покарання у виді довічного позбавлення волі є незаконним та прирівнюється до катувань, а також, процедура помилування президентом не відповідає вимогам реальної можливості дострокового звільнення.

Ухвалою Тернівського районногосуду м.Кривого РогуДніпропетровської областівід 25листопада 2019року було відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 , щодо встановлення строкового терміну відбування покарання та звільнення від відбування покарання.

Суд, обґрунтовуючи своє рішення, зазначив, що ОСОБА_6 засуджений до довічного позбавлення волі, і заміна судом такого виду покарання на певний строк, не передбачена розділом 8 КПК України, а можлива лише в порядку ч.2 ст.87 КК України, актом про помилування, що виходить за межі повноважень суду.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи засудженого та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.404КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 засуджений вироком судової колегії по кримінальним справам Запорізького обласного суду від 28.12.1999 року за сукупністю злочинів до смертної кари - розстріл з конфіскацією усього належного йому майна.

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 15.06.2000 року вказаний вирок змінено та призначено основне покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.

На підставі ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.04.2016 року, ОСОБА_6 у строк покарання зараховано строк попереднього ув`язнення.

Станом на 05.06.2019 року, ОСОБА_6 відбув 21 рік 6 місяців та 12 днів. На даний час засуджений ОСОБА_6 відбуває покарання в ДУ «Криворізька установа відбування покарання №3».

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги засудженого про незаконність вироку суду, оскільки вказаний вирок набрав чинності, а тому не може переглядатися ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції.

Крім того, слід зазначити, що саме призначення довічного позбавлення волі передбачено законодавством України.

Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 26.01.2011 року зазначено, що новий вид кримінального покарання, запроваджений Законом № 1483-ІІІ,довічне позбавлення воліє менш суворим видом покарання порівняно із смертною карою. Цей висновок Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що при застосуванні довічного позбавлення волі забезпечується невід`ємне право на життя людини, яка вчинила особливо тяжкий злочин; у санкціях статей, що передбачали покарання за особливо тяжкі злочини, у тому числі умисні вбивства, вчинювані за обтяжуючих обставин, замість смертної кари встановлено довічне позбавлення волі як найбільш суворий вид покарання. У переліку кримінальних покарань поряд із позбавленням волі на максимальний строк до п`ятнадцяти років; засудженому до довічного позбавлення волі передбачена можливість заміни цього покарання актом помилування на позбавлення волі на певний строк.

Конституційний Суд України вважає, що оскільки довічне позбавлення волі є менш суворим видом покарання, ніж смертна кара, яка була передбаченаКримінальним кодексом(в редакції 1960 року) на час вчинення особами особливо тяжких злочинів, то положення Кодексу (в редакції 1960 року) із змінами, внесенимиЗаконом № 1483-ІІІ, є такими, що пом`якшують кримінальну відповідальність та іншим чином поліпшують правове становище осіб, які вчинили особливо тяжкі злочини до набрання чинності цим законом.

Застосування зазначеного покарання не суперечить ані Конституції України, ані міжнародним нормам, застосування яких передбачено також і в багатьох інших Договірних країнах Європейського союзу.

Розглядаючи клопотання захисника про заміну частини покарання більш м`яким та звільнення у зв`язку з відбуттям покарання ОСОБА_6 , суд першої інстанції проаналізував норми національного законодавства, практику Європейського суду з прав людини та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до п. 3 ч.1ст.537 КПК Українипід час виконання вироків суд має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.

Відповідно дост.82 КК Україниособам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням.

У пункті 4Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №2від 26квітня 2002року «Проумовно-достроковезвільнення відвідбування покаранняі замінуневідбутої частинипокарання більшм`яким»,роз`яснено,що замінаневідбутої частинипокарання більшм`якимна підставічастини першоїстатті82КК Україниможезастосовуватися до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.

Стаття 51 КК Українивизначає вичерпний перелік покарань, які судом можуть бути застосовані до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, серед яких позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі зазначені як окремі покарання, а тому заміна невідбутої частини покарання більш м`яким не може бути застосовано до осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі.

При розгляді справи «Вінтер і інших проти Обєднаного Королівства» 09.07.2013 в Європейському суді було обговорено питання законності застосування довічного ув`язнення в Договірних країнах, де Україна була згадана в числі 5 країн, в якій хоча законодавством і не передбачено умовно-дострокове звільнення при пожиттєвому ув`язненні, проте довічно засудженим дозволено клопотати перед Президентом про помилування, що не було визнано порушенням міжнародних норм.

В 32 інших Договірних країнах існує інший механізм перегляду покарання, призначеного довічно ув`язненим, інтегрований в рамках закону і на практиці, де здебільшого, мінімальних строк, за яким засуджений при відбутті довічного ув`язнення вправі звернутися за переглядом покарання. Цей строк, як і в Україні становить 20-25 років.

Таке право на помилування в Україні передбаченост.87 КК України, яке має засуджений при відбутті 20 років ув`язнення.

Правом помилування наділений лише Президент України стосовно індивідуально визначеної особи. При прийнятті рішення про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі на строк не менше 25 років.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогамКонвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

При цьому, слід зазначити, що згідно з Положенням про порядок здійснення помилування, засуджена особа до особистого клопотання про помилування може долучити інші документи, які, на її погляд, мають значення для застосування помилування.

Таким чином, у своєму зверненні до Президента, засуджений має право викласти свої доводи щодо недієвості державного механізму помилування, з посиланням на наведене ним рішення ЄСПЛ, а також, відомості, що на його думку підтверджують відсутність підстав для продовження визначеного йому покарання.

Зазначеним правом ОСОБА_6 не скористався та із відповідним зверненням до Президента не звертався.

Не можуть бути взяті до уваги доводиапеляційної скарги засудженого про те, що довічне позбавлення волі є катуванням, та його застосування суперечить нормам Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, враховуючи наступне.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15 травня 2019 року у справі № 757/12726/18-ц (п.36) звернула увагу на те, що 12 березня 2019 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Петухов проти України». У цьому рішенні Європейський Суд визнав, що довічне позбавлення волі засудженого без гарантування йому права перегляду вироку в частині скорочення строку відбування такого покарання та перспективи можливого звільнення суперечить ст. 3 Конвенції.

Для вирішення цієї проблеми держава повинна буде вжити заходи загального характеру: реформувати систему перегляду вироків щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, так, щоби гарантувати у кожному конкретному випадку дослідження того, чи ґрунтується їх тривале ув`язнення на законних пенологічних підставах, а також, щоби дати можливість цим засудженим з певною мірою визначеності передбачити, що вони мають зробити для того, аби питання про їхнє звільнення було розглянуте, та за яких саме умов відповідно до стандартів, вироблених у практиці ЄСПЛ (§194).

Однак, на даний час система перегляду вироків щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі не реформована, зміни до законодавства не внесені, тому на даний час відсутні підстави для заміни невідбутої частини покарання більш м`яким особам, що відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі.

Крім того, суд не є законодавчим органом, а діє лише в межах чинного законодавства України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а тому, без відповідного порядку та повноважень, не наділений правом перегляду покарання у виді довічного позбавлення волі. При цьому суд позбавлений можливості визначити, який строк необхідно відбути засудженим до довічного позбавлення волі,якщо підходити до кожного засудженого індивідуально, а тому колегія суддів погоджується, що чинне законодавство України не має механізму захисту осіб, які засуджені до довічного позбавлення волі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив захиснику у задоволенні заявленого клопотання, у зв`язку з чим, оскаржувана ухвала є законною, обґрунтованою та мотивованою, підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги захисника, відсутні.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 415 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Тернівськогорайонного судум.Кривого РогуДніпропетровської областівід 25листопада 2019року,якою буловідмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 , щодо встановлення строкового терміну відбування покарання та звільнення від відбування покарання, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

------------------ ------------------- --------------------

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4