Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін кримінального провадження, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст. 122, ч.1 ст.135 КК України, колегія суддів вважає таким, що відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованим, підтвердженим зібраними у встановленому законом порядку доказами, ретельно перевіреними та належним чином дослідженими в судовому засіданні, і доводи апеляційних скарг захисника та прокурора цього не спростовують.

Зокрема, вина ОСОБА_6 в заподіянні потерпілій умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисних ушкоджень та завідоме залишення без допомоги потерпілої, яка перебувала в небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, тоді як обвинувачений сам поставив потерпілу в небезпечний для життя стан та мав змогу надати їй допомогу, підтверджується:

- показаннями потерпілої ОСОБА_9 , наданими суду 1-ї інстанції, які вона підтвердила в апеляційному суді про те, що 24 грудня 2013 року вона їхала по автодорозі «Київ-Харків» в напрямку с. Гора Бориспільського району на автомобілі «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_1 , коли побачила, що за нею рухаються ще два автомобілі, і це її насторожило. Вона з`їхала з вказаної автодороги та перетнувши суцільну лінію в`їхала в с. Гора Бориспільського району. Один з автомобілів джип темного кольору, таким же чином перетнув суцільну лінію і поїхав за її автомобілем, і тоді вона спробувала відірватись від переслідувачів, однак через ожеледицю цього не вдалось. Вона проїхала автозаправну станцію «Shell», на яку не завернула, оскільки думала, що її переслідують співробітники силових структур. Повернувгись на автодорогу «Київ-Харків», яка на той час вже була напівпустою, вона поїхала в напрямку м. Борисполя, і автомобіль, що її переслідував, «Porsche Cayenne», також поїхав у тому ж напрямку та почав створювати перешкоди для її руху. Вона декілька разів об`їжджала цей автомобіль і продовжувала рух в напрямку м. Борисполя. Під час чергової зупинки з салону автомобіля «Porsche Cayenne» вийшов ОСОБА_6 і підійшовши до її автомобіля, намагався відчинити передні ліві двері, однак вони були зачинені. Тоді він розбив скло задніх лівих пасажирських дверей, а вона в черговий раз об`їхала автомобіль нападників та поїхала, збільшивши швидкість руху. Автомобіль «Porsche Cayenne» теж збільшив швидкість руху і почав здійснювати зіткнення з її автомобілем. Внаслідок спричинених механічних пошкоджень її автомобіль зупинився на в`їзді до м. Бориспіль, а сама вона вискочила із салону автомобіля та побігла в напрямку будівельного магазину «Нова лінія». В цей час з салону автомобіля марки «Porsche Cayenne» вискочили двоє чоловіків і побігли за нею та, наздогнавши, вдарили ззаду в потиличну ділянку голови, від чого вона втратила свідомість і впала на землю, а коли частково отямилась, то відчула, що її підняли та утримують. Вона не бачила, але відчувала, що поруч з нею стоїть чоловік кремезної статури і вона впевнена, що цим чоловіком був ОСОБА_6 . Її останніми словами були: «Пам`ятайте, ви вбиваєте матір двох дітей». Після цього вона відчула ще декілька ударів в голову, від яких знову втратила свідомість та впала на землю. Врятували її міліціонери, які вчасно розшукали та викликали швидку допомогу;

- показаннями свідків ОСОБА_13 , який в день події чергував у спеціальній роті супроводження по м. Борисполю та Бориспільському району, коли невідома особа під`їхала до чергової частини та повідомила про те, що на в`їзді у м. Бориспіль сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений легковий автомобіль, який розташований на автодорозі, однак у ньому немає людей, у зв`язку з чим він направив на місце події наряд у складі ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які через деякий час зателефонували і повідомили, що то був автомобіль ОСОБА_9 , на яку був скоєний напад;

- показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які патрулюючи територію м. Бориспіль, під`їхали на місце події на виклик чергового та побачили пошкоджений автомобіль «Chevrolet Aveo», у якого було розбите скло задніх лівих пасажирських дверей, а також в декількох місцях був пошкоджений кузов. Через декілька хвилин потому на протилежній частині дороги вони почули слабкий голос людини, якою виявилась ОСОБА_9 , яка стояла на ногах. Обличчя потерпілої було в крові. Температура повітря була нижче 0?. Вони допомогли потерпілій дійти до службового автомобіля та викликали швидку допомогу.

- даними копії рапорту інспектора ДПС від 25 грудня 2013 року (а.с.64 т.1), з якого вбачається, що в ніч з 24 на 25 грудня 2013 року на узбіччі автодороги «Київ-Харків» був помічений автомобіль марки «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_1 з пошкодженнями, властивими для дорожньо-транспортної пригоди та виявлена жінка з тілесними ушкодженнями;

- даними копії протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_15 (а.с.133-138 т.3), який вказав точні місця виявлення пошкодженого автомобіля марки «Chevrolet Aveo» та самої потерпілої ОСОБА_9 ;

- даними копії висновку судово-медичної експетризи №8/Е від 04.02.2014 (а.с.3-6 т.7), про те, що у ОСОБА_9 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелому кісток носу, перелому носової перетинки зі зміщенням уламків, перелому медіальної стінки правої орбіти, множинних забоїв та саден м`яких тканин обличчя та волосяної частини голови справа, забійної рани нижньої губи та контузії правого ока ІІ-го ступеня, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень як такі, що спричинили тривалий розлад здоров`я строком більше 21 дня;

- даними копії висновку експерта №9-1 від 03.02.2014 (а.с.81-97 т.7), з якого вбачається, що автомобіль марки «Porsche Cayenne», номерний знак НОМЕР_2 , неодно-разово контактував з автомобілем марки «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_1 ;

- даними копій протоколів огляду місця події від 25.12.2013 (а.с.32-46, 47-57 т.3), з яких вбачається, що окрім механічних пошкоджень транспортного засобу «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_1 , на задньому килимку пасажирського сидіння автомобіля виявлено камінь, яким, як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_6 розбив скло задніх лівих пасажирських дверей;

- даними копії протоколу огляду місця події від 25 грудня 2013 року (а.с.58-65 т.3), в ході проведення якого на прибудинковій території (дворі) між будинками по вул. Олімпійській, 2 та 2а в м. Бровари виявлено пошкоджений автомобіль марки «Porsche Cayenne», номерний знак НОМЕР_2 ;

- даними довідок з інформацією про погодні умови в м. Борисполі та Бориспільському районі, згідно яких в ніч з 24 на 25 грудня 2013 року температура повітря була менше 0 градусів за Цельсієм;

- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за матеріалами відеозапису від 15 квітня 2014 року (а.с.116-118 т.3), а також оптичним диском з відеозаписом цієї слідчої дії (а.с.119 т.3), з яким вбачається, що ОСОБА_9 впізнала ОСОБА_6 як нападника, якого вона бачила на трасі «Київ-Харків»;

- даними протоколу огляду відеозапису з відеореєстратора потерпілої ОСОБА_9 , та даними оптичниого дискому з цим відеозаписом (а.с.149 т.12), якими підтверджуються обставини переслідування автомобіля потерпілої автомобілем марки «Porsche Cayenne», створення цим транспортним засобом перешкод для руху автомобіля марки «Chevrolet Aveo», а також здійснення зіткнень з автомобілем потерпілої. Крім того, під час зупинок цих транспортних засобів з салону автомобіля марки «Porsche Cayenne» виходили особи чоловічої статі, які намагались дістатися до салону автомобіля потерпілої;

- даними копії протоколу огляду місця події від 15 травня 2014 року (а.с.177-179 т.6). в ході якого встановлено, що ОСОБА_6 користувався мобільними телефонами з номерами: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ;

- даними листа начальника Департаменту карного розшуку МВС України №7/4-21 від 8 січня 2014 року (а.с.91-92 т.14),з а яким ОСОБА_6 користувався мобільними телефонами з номерами: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ;

- даними копії аналітичної довідки Департаменту карного розшуку МВС України №7/5-1358 від 18 березня 2014 року (а.с.140-162 т.9), відповідно до якої моніторинг абонентського номеру НОМЕР_3 , яким користувався ОСОБА_6 , та абонентських номерів інших фігурантів цього кримінального провадження свідчить про те, що обвинувачений був разом з ОСОБА_16 в момент зустрічі ОСОБА_17 та особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, в м. Києві приблизно о 23 годині 9 хвилин 24 грудня 2013 року. Крім того, 25 грудня 2013 року, одразу після вчинення нападу на потерпілу, ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_6 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, направились до м. Бровари;

- копією протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27 грудня 2013 року (а.с.203 т.5) та копією заяви ОСОБА_17 (а.с.205 т.5), в яких він двічі зізнався у тому, що саме він наносив удари в потиличну частини голови потерпілої та в її обличчя;

- даними вироку Бориспільського міськрайонного суду від 6 квітня 2015 року, а також вироком Апеляційного суду Київської області від 22 липня 2015 року, з яких вбачається, що під час вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_16 керував автомобілем марки «Porsche Cayenne», ОСОБА_18 завдавав удари рукою в потиличну ділянку голови потерпілої, а також в її обличчя. Інша особа, матеріали щодо якої на той час були виділені в окреме провадження, розбила скло задніх лівих пасажирських дверей, а також тримала ОСОБА_9 під час заподіяння ударів в область її голови.

При цьому, колегія суддів погоджується з судом 1-ї інстанції, який застосувавши спосіб логічного та послідовного виключення, що ґрунтується на ретельному аналізі наведених вище доказів, дійшов до переконання, що вказаною особою є саме ОСОБА_6 .

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, здобуті у справі докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, і сумніву у їх достовірності та достатності для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості не вбачається, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_6 у заподіянні потерпілій умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисних ушкоджень, відповідальність за що передбачена ч.2 ст.122 КК України, та завідоме залишення без допомоги потерпілої, яка перебувала в небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, тоді як обвинувачений сам поставив потерпілу в небезпечний для життя стан та мав змогу надати їй допомогу, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 135 КК України, і доводи апеляційних скарг цього не спростовують.

При цьому, показання обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що 23 грудня 2013 року близько 23 години він приїхав у м. Київ в гості до свого друга ОСОБА_11 , який проживає по просп. Перемоги у м. Києві, і протягом чотирьох днів поспіль вживав алкогольні напої та відпочивав, після чого 27 грудня 2013 року поїхав у м. Кам`янське і про подію дізнався виключно з засобів масової інформації, а про свій розшук - з бази даних Інтерполу, суд 1-ї інстанції об`єктивно не взяв до уваги, як такі, що спростовуються сукупністю наведених у вироку фактів. Зокрема, ні в ході досудового розслідування, ні під час судового розгляду кримінального провадження (до стадії визначення порядку та обсягу доказів, що підлягали дослідженню в ході судового розгляду) ОСОБА_6 не міг назвати ні адреси, ні прізвища свого товариша, у якого проживав. На суперечливість показань обвинуваченого вказує і той факт, що в ході досудового розслідування ОСОБА_6 вказував, що з «товаришем ОСОБА_11 » познайомився коли виступав посередником під час організації купівлі-продажу земельної ділянки під маркет. Разом з тим, ОСОБА_19 в судовому засіданні суду 1-ї інстанції категорично стверджував, що жодні ділові стосунки з ОСОБА_6 не підтримував, спільних проектів чи справ з ним ніколи не вів.

Про вигаданість вказаного «алібі» свідчать і записи у вилученому в ході обшуку 23.08.2017 за місцем перебування ОСОБА_6 записникові, де на одному з аркушів зазначено: «Дима рыжий. Нужно что бы ОСОБА_20 подтвердил алиби» (т.12, а.с. 76). В суді 1-ї інстанції ОСОБА_6 стверджував, що зазначений запис він зробив для дружини, аби вона зв`язалася з ОСОБА_11 для підтвердження його невинуватості, однак такі показання об`єктивно викликають сумнів у правдивості, оскільки у запису йдеться про ОСОБА_21 , який мав би підтвердити алібі, а не ОСОБА_11 .

Що стосується доводу сторони захисту стосовно недопустимості протоколу впізнання за відеозаписом від 15 квітня 2014 року (а.с.116-118 т.3) внаслідок того, що ОСОБА_6 на відміну від інших, не був одягнений у верхній одяг, спростовується самим відеозаписом, на якому усі особи одягнені по різному і ОСОБА_6 з поміж них нічим не виділяється, оскільки усі особи мають зовнішній вигляд та одяг без різких відмінностей один від одного.

Крім того, ОСОБА_6 , як одного з нападників, потерпіла ОСОБА_22 впізнала за своєрідною ходою, яка відрізняла його від інших, і це підтверджується показаннями самого обвинуваченого по те, що в грудні 2013 року він переніс операцію на нозі, що вплинуло на його ходу.

Таким чином, досліджені та належно перевірені докази у своїй сукупності та взаємзв`язку свідчать про вчинення злочинів саме ОСОБА_6 , і висновок суду 1-ї інстанції про це доводами апеляційної скарги не спростовується.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про помилковість висновків суду першої інстанції щодо зміни кваліфікації дій обвинуваченого з ч.2 ст.15, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України на ч.2 ст.122, ч.1 ст.135 КК України, то колегія суддів вважає недоречним при цьому посилання прокурора на постанову Верховного Суду України від 18.06.2015 №5-24к15 щодо справи, у якій знаряддям злочину був ніж з довжиною леза більше 146 мм та яким засуджений завдав потерпілій декілька ударів у область грудної клітини, у той час, як у даному випадку стосовно потерпілої ОСОБА_9 під час нанесення тілесних ушкоджень будь-які знаряддя, пристосовані для позбавлення її життя, не застосовувались, а каменем було розбите заднє праве скло автомобіля, найбільш віддалене від потерпілої.

До того ж з об`єктивних обставин справи, за умови наявності умислу у ОСОБА_6 на позбавлення життя потерпілої ОСОБА_9 , жодних перешкод для доведення його до кінця не існувало. Як зазначила сама потерпіла в суді, після її слів: «Пам`ятайте, ви вбиваєте матір двох дітей», її бити перестали.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що під час вчинення злочину в ніч з 24 на 25 грудня 2013 року температура повітря була близько нуля градусів і потерпіла без свідомості могла замерзнути, з урахуванням даних, що характеризують обстановку вчинення злочину жодним чином не підтверджують умислу обвинуваченого на вбивство потерпілої.

Зокрема, поза увагою прокурора залишилися дані про те, що автомобіль потерпілої, неподалік якого знаходилася і сама потерпіла, був залишений на проїжджій частині дороги «Київ-Харків» в межах міста Бориспіль, тобто у місці інтенсивного руху автомобілів навіть у нічний час доби і за свідченням працівників міліції свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 і ОСОБА_13 , частота руху автомобілів на місці злочину складала приблизно один автомобіль за хвилину, а тому місцева міліція була повідомлена про автомобіль «Шевроле Авео», який знаходився в першій полосі руху траси «Київ-Харків» з ознаками зовнішніх ушкоджень, майже одразу після злочину. Сама ж потерпіла трималася на ногах.

Крім того, згідно обвинувального акту (стр. 5-6), стороною обвинувачення ставиться у вину ОСОБА_6 спільне з ОСОБА_17 співвиконання об`єктивної сторони злочину з метою залякування потерпілої ОСОБА_9 , обвинувальний вирок відносно якого від 06 квітня 2015 року ухвалений Бориспільським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 135 КК України, набрав законної сили та досліджений в суді першої інстанції у даній справі. Однак, усупереч прямим вимогам КК України стосовно кваліфікації дій співучасників, сторона обвинувачення без наведення мотивів, по різному кваліфікує діяння співвиконавців одного й того самого злочину ОСОБА_6 і ОСОБА_17 .

За таких обставин, доводи апеляційних скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, без наведення переконливих доказів вини ОСОБА_6 , неправильну кваліфікацію його дій і вмотивовану оцінку показань потерпілої та письмових доказів по справі, колегія суддів вважає необґрунтованими, і такими,що задоволенню не підлягають.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_6 призначено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, особи обвинуваченого та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання і є правильним. Підстав для пом`якшення призначеного покарання колегія суддів не вбачає.

З урахуванням того, що при перевірці кримінального провадження, істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції, не встановлено, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без зміни, а апеляційних скарг прокурора у кримінальному провадженні прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого управляння спеціальних розслідувань Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань, Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_6 без зміни.

Касаційна скарга може бути подана до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді: _______________ ______________ _______________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4