1Справа № 335/3005/17 1-кп/335/94/2020

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2020 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

процесуального прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

представника потерпілої ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013080040004325 від 19 листопада 2013 р.,за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровське Луганської області, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засудженого,

у вчиненні кримінального праовопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

15.02.2007 року приблизно об 11:40 год. ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «Фольксваген Пассат», д.н. НОМЕР_1 , рухаючись з боку подвір`я будинку АДРЕСА_2 , виконуючи поворот ліворуч, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, діючи в порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху України, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка в момент початку руху автомобіля знаходилась на проїжджій частині та рухалась в сторону будинку АДРЕСА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої травми лівого колінного суглоба у вигляді осколкового переламу зовнішнього мищелка великої гомілкової кістки з наявністю травматичного набряку м`яких тканин та крововиливу в даній області, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я, а також крововилив в області правого голеностопного суглоба, що відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого діяння не визнав, пояснив суду, що 15.02.2007 р. він керуючи службовим автомобілем, який належить ГУМВС, «Фольксваген Пассат», д.н. НОМЕР_1 , рухався зі стоянки з подвір`я будинку АДРЕСА_2 , виконував поворот ліворуч, подивився вліво, вправо, автомобілів не було, на протилежній стороні стояла жінка, він хотів швидко поїхати вліво, виїхавши приблизно 1 м на проїзну частину під кутом, загальмував, жінка вперлася в капот автомобіля, наїзду на жінку не скоював. Після чого викликав поліцію, поїхав на медичне обстеження.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого діяння підтверджується наступними доказами, дослідженими в ході судового розгляду.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що 15.02.2007 приблизно об 11:40 год. вона переходила проїжджу частину вулиці Незалежної України в напрямку будинку № 39Б, підійшла до перехрестя, коли дорога була вільна від автомобілів почала йти, до середини дороги дійшла, автомобіль який виїзджав з двору будинку, водій якого показав що пропускає її, несподівано для неї, наїхав на неї, від удару ї закинуло на капот автомобіля, вона руками вперлася в лобове скло автомобіля, від наїзду отримала переломи на обох ногах, удар в грудну клітину, після ДТП тривалий час знаходилася на лікарняному.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що не був свідком ДТП, зі слів працівників ДАІ дізнався, що автомобілем Фольксваген була збита жінка, він був понятим при складанні схеми ДТП, зауважень до схеми ніхто не висловлював, на капоті автомобіля були сліди від рук, автомобіль Фольксваген зеленого кольору стояв при виїзді з двору по вул.40 років Радянської України, капот та передні колеса автомобіля знаходились на проїзній частині.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що не був свідком ДТП, зі слів працівників ДАІ дізнався, що автомобілем Фольксваген була збита жінка, він був понятим при складанні схеми ДТП, автомобіль Фольксваген зеленого кольору стояв при виїзді з двору по вул.40 років Радянської України, пошкоджень на автомобілі не було.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він в якості пасажира їхав у автомобілі марки Жигулі, за кермом якого був Кругліков, по вул.40 років Радянської України в м.Запоріжжя, з боку Критого ринка, пішохід рухалася зліва направо, автомобіль Фольксваген виїзджав з двору, жінка вперлася в автомобіль Фольксваген, та впала на бік. Вважає, що у діях водія автомобіля Фольксваген порушень ПДР не було.

Крім того, обставини дорожньо-транспортної пригоди також зафіксовані у довідці про дорожньо-транспортну пригоду від 15.02.2007, протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 15.02.2007 з доданою до нього схемою ДТП, фототаблиці, які містять дані щодо вчинення водієм транспортного засобу «Фольксваген Пассат», д.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 наїзду на пішохода ОСОБА_4 , взаємне розташування транспортного засобу та потерпілої після настання ДТП та інші дані.

Даний автомобіль, відповідно до наданих прокурором документів, має державний номер НОМЕР_1 , а не НОМЕР_2 як зазначено в обвинувальному акті. Тому, суд при ухваленні вироку виходить саме з державного номера транспортного засобу НОМЕР_1 , зазначеного у відповідній технічній документації.

Відповідно до висновку експерта автотехнічної експертизи від 28.05.2008 № 316, у даній дорожній ситуації водій автомобіля «Фольксваген Пассат», д.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, а пішохід ОСОБА_4 мала керуватися вимогами пп. 4.7, 4.8, 4.14 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість у водія автомобіля «Фольксваген Пассат», д.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 попередити наїзд на пішохода ОСОБА_4 залежала від виконання ним вимог п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України. Дії водія автомобіля «Фольксваген Пассат», д.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що знаходиться у причинному зв`язку із подією даної ДТП. Оцінка дій пішохода ОСОБА_4 не входить у компетенцію експерта-автотехніка, оскільки для цього спеціальні знання не потрібні. Вона може бути виконана слідчим самостійно відповідно до пп. 4.7, 4.8, 4.14 Правил дорожнього руху України.

Крім того, під час досудового розслідування було проведено ряд досліджень спеціалістів автотехнічної експертизи, за наслідками яких складено висновки від 28.04.2007 № 48, від 22.11.2007 № 117, від 09.04.2008 № 217, які судом не беруться до уваги, оскільки висновок спеціаліста не є доказом у розумінні ст. 75 КПК України в редакції 1960 р. Крім того, спеціалісти не попереджались слідчим про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.

Згідно з актом судово-медичного дослідження № 1866 від 10.07.2007, складеного Запорізьким обласним бюро судово-медичної експертизи, закритий перелам зовнішнього мищелку лівої великоберцевої кістки без зміщення кісткових фрагментів у ОСОБА_4 кваліфікуються як пошкодження середнього ступеню тяжкості, не небезпечне для життя, однак таке, що потягло тривалий розлад здоров`я, більше 21 дня. Ці пошкодження виникли від дії тупих предметів та могли виникнути від ударів від виступаючі частини автомобіля, що рухався, з наступним падінням потерпілої на дорогу. Давність виникнення ушкоджень не суперечить строку, зазначеному потерпілою.

За висновком експерта Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи № 1411 від 26.05.2008 закритий перелам зовнішнього мищелку лівої великоберцевої кістки без зміщення кісткових фрагментів у ОСОБА_4 кваліфікується як пошкодження середнього ступеню тяжкості, не небезпечне для життя, однак таке, що потягло тривалий розлад здоров`я, більше 21 дня. Ці пошкодження виникли від дії тупих предметів та могли виникнути від ударів від виступаючі частини автомобіля, що рухався, з наступним падінням потерпілої на дорогу. Давність виникнення ушкоджень не суперечить строку, зазначеному потерпілою.

Згідно з висновком експерта криміналістичної експертизи № 17 від 07.03.2009 пара (жіночі півчобітки 38 розміру), вилучені 11.02.2009 у ОСОБА_4 мають механічні пошкодження, не пов`язані з фізичним зносом взуття, що виникли в процесі експлуатації, а саме: на зовнішній боковій поверхні взуття на праву ногу маються два механічні пошкодження, перше поверхове наскрізне, і на внутрішній боковій поверхні взуття на ліву ногу, мається одне наскрізне. Дані пошкодження могли виникнути внаслідок динамічного контакту о тверду шорстку поверхню слідоутворюючого предмета.

Відповідно до п. 8 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.

Підстав, передбачених КПК України в редакції 1960 р., для визнання вищезазначених доказів неналежними та недопустимими судом не встановлено.

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені докази, які в межах розгляду даного кримінального провадження є належними та допустимими, суд доходить висновку, що тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що були виявлені у потерпілої ОСОБА_4 , виникли саме внаслідок наїзду на неї 15.02.2007 транспортного засобу - автомобіля «Фольксваген Пассат», д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 , дії якого не відповідали п. 10.1 Правил дорожнього руху України та знаходились у причинному зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, а відтак, і з її наслідками.

Покази свідка ОСОБА_10 про те, що у діях водія автомобіля Фольксваген порушень ПДР не було, суд вважає неспроможними, оскільки свідок був пасажиром автомобіля марки Жигулі, про його обізнаність ПДР України суду невідомо, крім того його покази суперечать висновку експерта автотехнічної експертизи від 28.05.2008 № 316, яким встановлена наявність порушень п. 10.1 Правил дорожнього руху України в діях ОСОБА_6 .

Інші докази, надані стороною обвинувачення в обґрунтування винуватості ОСОБА_6 , а саме висновок експерта № 346/6316-КЭ/2009 від 02.07.2009 повторної комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи, висновок повторної судової автотехнічної експертизи № 9048 від 12.10.2009, висновок експерта № 620/09/638/639/13-52 від 11.04.2013, суд відкидає як недопустимі, оскільки ці докази були здобуті органом досудового розслідування після закриття кримінального провадження на підставі постанови прокурора Комунарського району м. Запоріжжя від 15.04.2009.

Так, 12.05.2008 постановою заступника прокурора Запорізької області порушено кримінальну справу № 190806-пр. за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху, які спричинили ОСОБА_4 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. За змістом цієї постанови, з 06.03.2007 за зверненням ОСОБА_4 прокуратурою Орджонікідзевського району м. Запоріжжя проводилась перевірка в порядку ст. 97 КПК України. За результатами дослідчої перевірки 16.03.2006 помічником прокурора Орджонікідзевського району винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6 на підставі п. 2 ст. 6 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діях ознак злочину, передбаченого ст. 286 КК України. Зазначене рішення неодноразово скасовувалось, у тому числі 26.12.2007 прокуратурою області з наданням докладних вказівок.

17.10.2008 слідчим прокуратури Комунарського району м. Запоріжжя винесено постанову про притягнення ОСОБА_6 в якості обвинуваченого у кримінальній справі № 190806-пр.

15.04.2009 прокурором Комунарського району м. Запоріжжя винесено постанову про закриття кримінальної справи № 190806-пр за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі п. 2 ст. 213 КПК України за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину. Дана постанова була скасована постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.03.2017.

Відповідно до Реєстру матеріалів досудового розслідування, долученого до обвинувального акта, у період з 15.04.2009 до 19.11.2013 органом досудового розслідування були здійснені певні слідчі дії, спрямовані на здобуття доказів у цій кримінальній справі, а саме проведено експертизи, за якими складено висновки №№ 110/К-44/09, 346/6316-КЭ/2009, 9048, 619/09, 54-мк, 620/09/638/639/13-52.

При цьому, суду для дослідження були надані прокурором висновок експерта № 346/6316-КЭ/2009 від 02.07.2009 повторної комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи, висновок повторної судової автотехнічної експертизи № 9048 від 12.10.2009, висновок експерта № 620/09/638/639/13-52 від 11.04.2013.

19.11.2013 за правилами КПК України в редакції 2011 р. до ЄРДР за № 120130800400004325 слідчим внесено відомості про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України, за фактом вчинення 15.02.2007 приблизно о 12:20 год. водієм автомобіля «Фольксваген Пассат», д.н. НОМЕР_1 , наїзду на пішохода ОСОБА_4 .

Отже, дані до ЄРДР були внесені слідчим за фактом вчинення злочину, а не відносно ОСОБА_6 , тому у даному випадку суд не знаходить з боку органів досудового розслідування порушення вимог п. 3 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України.

19.12.2016 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

14.02.2017 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри.

Отже, висновок експерта № 110/К-44/09 від 15.04.2009 р., № 346/6316-КЭ/2009 від 02.07.2009 повторної комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи, висновок повторної судової автотехнічної експертизи № 9048 від 12.10.2009, висновок експерта № 620/09/638/639/13-52 від 11.04.2013 в якості доказів у справі були зібрані органом досудового розслідування у період після закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_6 до моменту внесення відомостей до ЄРДР за фактом вчинення злочину. Тобто, ці докази збиралися за кримінальною справою, що на момент їх отримання була закрита постановою прокурора, з огляду на що такі докази не можуть братися судом до уваги як допустимі, тобто є такі, що одержанні із порушенням встановленого порядку для їх отримання. Тому судом не береться до уваги пояснення у судовому засіданні експерта ОСОБА_11 , за участю якого зроблений висновок № 110/К-44/09 від 15.04.2009 р.

При цьому, суд хоча і знаходить у цій частині обґрунтованим клопотання сторони захисту про визнання недопустимими доказів, які були здобуті органом досудового розслідування після закриття постановою прокурора Комунарського району м. Запоріжжя від 15.04.2009 кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , однак дані обставини не впливають на висновок суду про доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, оскільки цей висновок суд обґрунтовує доказами, здобутими до моменту закриття кримінального провадження.

Що стосується доказів, здобутих після внесення відомостей до ЄРДР, то суд звертає увагу, що прокурором такі докази для дослідження суду не надавались, а тому вони оцінці судом не підлягають.

Суду з боку сторони обвинувачення були надані лише відповіді на запити слідчого щодо отримання матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, що не можуть вважатися доказами винуватості останнього.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення є доведеною, а його дії кваліфікуються судом за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, у відповідності до ст. 12 КК України, віднесено до злочину невеликої тяжкості, спричинених наслідків в результаті злочину завдано шкоди фізичному здоров`ю потерпілої.

Також суд враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не засуджений, на час вчинення кримінального правопорушення проходив службу в органах МВС на посаді старшого оперуповноваженого в ОВС Східного спеціального міжрегіонального відділу (м. Дніпропетровськ) (з оперативного обслуговування Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської та Харківської областей) Управління оперативних розробок при Департаменті Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України. На даний час працевлаштований в Запорізькій філії ПрАТ «Укртелеком», за місцем роботи характеризується позитивно. На обліку в КУ «ОКПЛ» та КУ «Обласний клінічний наркологічний диспансер» ОСОБА_6 не перебуває. За сімейним станом обвинувачений одружений, на утриманні дітей або непрацездатних осіб не має. За місцем проживання характеризується задовільно. Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_6 , не встановлено.

Також при призначенні покарання судом враховуються роз`яснення, надані у пунктах 2022 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за якими при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

У кожномувипадку призначенняпокарання зачастинами 1та 2ст. 286і ст.287КК необхіднообговорювати питанняпро доцільністьзастосування довинного додаткового покарання -позбавлення права керувати транспортними засобами абообіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чиексплуатацію транспортнихзасобів,відповідно.

Вирішуючи питання щодо виду покарання, яке слід застосувати в даному випадку, суд враховує про можливість призначення останньому покарання у вигляді штрафу.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним та достатнім обрати ОСОБА_6 покарання у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України.

В цей же час, з урахуванням особи обвинуваченого, конкретних обставин кримінального правопорушення, а також, що обвинувачений вчинив злочин з необережності, на даний час не працює, відомості про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ПДР Укураїни відсутні, тому суд вважає за можливе не застосувати у даному випадку додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Однак, відповідно до ч. 1ст. 44 КК Україниособа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

В силу вимог ч. 1ст. 49 КК Україниособа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Відповідно до встановлених судом обставин, кримінальне правопорушення за ч. 1ст. 286 КК України ОСОБА_6 вчинив 15 лютого 2007 р. Отже, з часу вчинення кримінального правопорушення пройшло більше трьох років.

Протягом цього часу ОСОБА_6 не ухилявся від слідства та суду, а також не вчинив іншого злочину.

Таким чином, у даному випадку суд вважає за необхідне постановити вирок із призначенням обвинуваченому покарання, та на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити його від покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України, а про судові витрати відповідно до ст. 124 КПК України.

За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відтак, з обвинуваченого на користь державного бюджету слід стягнути судові витрати на залучення експертів, що документально підтверджені, за виключенням витрат на проведення експертизи № 9048 від 12.10.2009, висновки якої судом визнані недопустимими.

Таким чином, з ОСОБА_6 на користь державного бюджету належить стягнути судові витрати у розмірі 973,55 грн. (486,78 + 486,77 = 973,55 грн.)

Запобіжний захід до обвинуваченого у кримінальному провадженні не застосовувався.

Під час підготовчого судового засідання потерпілою ОСОБА_4 було заявлено цивільний позов до ГУ МВС України в Запорізькій області про стягнення шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я та моральної шкоди.

Проте, відповідно до поданої потерпілою ОСОБА_4 заяви від 18.09.2018 вона просила залишити її цивільний позов без розгляду, оскільки має намір вирішити питання відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Оскільки заява ОСОБА_4 надійшла до початку розгляду цивільного позову у даному кримінальному провадженні, тому на підставі ч. 5 ст. 128 КПК України, п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України позовна заява ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст. ст. 349, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу розміром 300 (триста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) гривень 00 копійок.

На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь державного бюджету України судові витрати на залучення експертів при проведенні судових експертиз: № 316 від 28.05.2008 у розмірі 486 (чотириста вісімдесят шість) гривень 78 копійок; № 17 від 07.03.2009 у розмірі 486 (чотириста вісімдесят шість) гривень 77 копійок.

Речові докази по справі: пара півчеревик, що вилучені у потерпілої ОСОБА_12 , повернути ОСОБА_12 за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1