Справа № 308/3401/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

потерпілого - ОСОБА_4

законного представника потерпілого,

представника органу опіки і піклування

виконкому Ужгородської міської ради - ОСОБА_5

представника потерпілого адвоката ОСОБА_6

обвинуваченого - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді кримінальне провадження № 12018070030000239 від 20.01.2018 року про обвинувачення:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Міжгір"я Міжгірського району Закарпатської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, працюючого на посаді хірурга в ЗОКЛ ім. А. Новака, розлученого, на утриманні 3-є неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2018 року близько 22 год. 00 хв. ОСОБА_7 знаходячись за місцем свого проживання, а саме в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки свого діяння та бажаючи їх настання, на грунті конфліктних відносин із сім"єю, з метою завдання фізичного болю, в ході раптово виниклої сварки із своїм малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затис його голову між дверима та дверною рамою, після чого сильно стиснув руки потерпілого в області передпліччя та декілька разів штовхнув його, від чого потерпілий не втримавшись на ногах, упав та вдарився ногою, внаслідок чого заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: забоїв, множинних підшкірних крововиливів, синців на шкірних покривах вилиці зліва, середньої третини лівого та правого передпліччя, лівого гомілково-ступеневого суглобу, які згідно висновку судово-медичного експерта № 53 від 12.02.2018 року потягли за собою розгляд здоров"я строком до 6 днів і за цією ознакою, згідно п. 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасний розлад здоров"я.

Зазначеними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальнеправопорушення передбаченеч.1 ст. 125 КК України умисне легке тілесне ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою винність у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 125 КК України не визнав та показав, що 18.01.2018 року близько 21-22 год. вечора знаходився у себе в кімнаті. Двері в його кімнату були зачинені. На той час всі мешканці квартири, а саме колишня дружина та троє дітей були вдома, молодший син ОСОБА_8 , якому 5 років знаходився у його кімнаті та грався на планшеті. Коли в черговий раз старший син ОСОБА_9 , який хотів забрати ОСОБА_10 , який не хотів іти з кімнати, відкрив двері до його кімнати, він прикрив двері рукою і продовжив говорити по телефону. Після того як він закрив двері рукою, потерпілий зробив спробу знову зайти в кімнату на що він знову прикрив двері рукою. Двері в кімнату відкриваються всередину кімнати, частина тіла потерпілого вже була в кімнаті, але в той час коли він прикривав двері, то потерпілий був уже за дверима і тому він ніяк не міг його цими дверима притиснути. Після того як його старший син був уже за зачиненими дверима почав нецензурно висловлюватися у його адресу, сваритися, кричав чого він не пускає його в кімнату. На це прибігла мати потерпілого, його колишня дружина, і почали сильно бити у його двері так що посипалась штукатурка. Вони не могли зайти тому, що він тримав двері із середини кімнати. Потім він вийшов і потерпілий накинувся на нього обома руками до його лиця. Він схопив його за руки потримав і відпустив. Це він зробив захищаючись від його дій на удушення, але це не могло призвести до синців на руках сина. Крики продовжувалися і він зателефонував на 102. Через 15 хв. приїхала поліція і він пішов писати пояснення. Син показував поліції синці на руках. Він же говорив поліції, що це вже сині синці, тобто не свіжі, а на обличчі синців взагалі не було . На другий день йому у поліції сказали, що у сина синяк на обличчі. Він прийшов додому подивився і дійсно на лівій щоці у сина був синяк, звідки йому (обвинуваченому) не відомо. Дверима він його лице не притискав. До конфлікту ввечері не бачив синці у сина на руках, а на обличчі побачив синці на другий день і звідки вони взялися йому невідомо.

Обвинувачений додав, що потерпілий та колишня дружина його оговорюють, оскільки у нього з колишньою дружиною погані стосунки, і мати впливає на сина, а син іде за матірю. Також обвинувачений зазначив, що дій які йому інкримінуються він взагалі не вчиняв, будь-яких належних та допустимих доказів його вини у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 125 КК України прокурором у суді не надано, зокрема експертиза на якій грунтується формулювання обвинувачення проведена неналежним чином і не може служити доказом його винуватості а колишня дружина дає у судовому засіданні неправдиві свідчення, тому просив суд його виправдати.

Допитаний в судовому засіданні у присутності законного представника та представника неповнолітній потерпілий ОСОБА_4 показав, що близько 22 год. він підійшов до дверей кімнати свого батька та заглянув у кімнату, а саме наполовину просунув голову та тіло у двері і спитав тата чи можна забрати молодшого брата ОСОБА_10 у цей час тато говорив по телефону. Після його запитання тато розізлився на нього та відклавши телефон, почав кричати на нього при цьому, підійшовши до дверей, виштовхував його з кімнати та почав затискати йому голову дверима, від цього йому стало боляче і він крикнув від болю та захищаючись намагався притримувати двері правою рукою. На це тато ще більше розізлився, відкрив двері і сказав, що ще сильніше його поб"є. На крики потерпілого вибігла його мама та почала захищати його, а саме стала між ним та батьком. Батько почав душити маму за горло притиснувши її до шафи . При цьому потерпілий почав відштовхувати тата, і тоді тато сильно схопив його двома руками за зап"ястя обох рук, а потім сильно штовхнув від чого він впав на спину. Показав, що батько і до цього його бив, зокрема за те, що він гучно закрив двері на шафі сильно потягнув його за вухо, і в дитинстві бив його ременем, і ОСОБА_10 закривав у кімнаті за те, що той плакав. Коли татові щось не подобалося він змушував його проводити в кутку біля туалету цілу ніч. За нього в кутку біля туалету цілу ніч стояла мама, відбувала покарання і це було часто.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, його винуватість підтверджується дослідженими та перевіреними в судовому засіданні показами потерпілого ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , а також показами експерта ОСОБА_13 .

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що 18.01.2018 року близько 21 год. молодший син ОСОБА_8 побіг до обвинуваченого у кімнату гратися. Близько 22 год. вона попросила старшого сина, щоб він покликав ОСОБА_10 . Син покликав ОСОБА_10 і потім вона почула крик старшого сина: «не бий, боляче». Вона прибігла і побачила, що її колишній чоловік виштовхує старшого сина із кімнати, вона стала між ними і її колишній чоловік почав її душити. Син почав її захищати, на що обвинувачений взяв сина обома руками за руки за зап"ястя і штовхнув його. Вона бачила, що у сина на руках почервоніння від рук обвинуваченого, а також почервоніння на обличчі від затиснення дверима.

Додала, що її колишній чоловік і раніше бив дітей і її. Також обвинувачений психологічно тисне на них з дітьми, знімає їх на камеру, не віддає документи щоб зробити сину паспорт. Також зазначила, що її колишній чоловік коли вони жили на попередній квартирі практикував покарання для дітей стояти цілу ніч біля туалету, вона шкодувала дітей і стояла за них. Діти бояться батька.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що працює інспектором УПП у Закарпатській області. Так, 18.01.2018 року вони приїхали на виклик за адресою: АДРЕСА_1 . Під час виконання службових обов"язків у них включена бодікамера, про зйомку бодікамерою вони додатково не повідомляють. Двері у квартиру їм відкрила жінка та впустила їх до коридору. Жінка перебувала у стресовому стані та пояснила, що відбувся конфлікт з її колишнім чоловіком. Чоловік також перебував у квартирі. З"ясовано, що конфлікт виник через те, що син зайшов у кімнату до чоловіка свого батька, а він почав його виганяти з кімнати, застосовуючи до нього фізичне насильство, на що втрутилася мати та почала захищати сина. У квартирі вони перебували близько одної години. У їх присутності чоловік вів себе агресивно. Вони відібрали пояснення у жінки та чоловіка. Жінка з дитиною, хлопчиком який отримав ушкодження, давала пояснення на кухні. Дитина була знервована, злякана, у неї трусились руки. Також на кухні був батько дитини і коли він робив якісь різкі рухи дитина ховалася за мамою або за нею. Вона бачила на руках садини. Чоловік пояснював, що дитина у кімнаті заважала йому відпочивати і він її штовхнув і хотів її випровадити з кімнати.

Допитана в судовому засіданні, для роз"яснення наданого висновку № 53 від 12.02.2018 року, експерт ОСОБА_14 показала, що висновок експерта вона повністю підтримує та підтверджує, що судово медична експертиза проведена з дотриманням всіх вимог щодо проведення даного виду експертиз. Додала, що експертиза може проводитися також у суботу і неділю. Також зазначила, що синці одразу після удару могли і не проявитися, а виявитися в подальшому. Під час експертизи при опитуванні дитина малолітній хлопчик, пояснював їй, що ушкодження йому наніс батько .

Зважаючи на послідовність показань свідків та експерта їх узгодження з показаннями потерпілого, суд вважає ці показання достовірними.

Крім наведеного винність ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, також підтверджується дослідженими в судовому засіданні наступними письмовими доказами:

- заявою про вчинене кримінальне правопорушення поданою ОСОБА_11 , яка зареєстрована Ужгородським ВП ГУНП в Закарпатській області 19.01.2018 року за № 1391;

- рапортом інспектора Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області про прийняття заяви від ОСОБА_15 , який о 12 год. 46 хв. повідомив, що у міський травмпункт за адресою: АДРЕСА_3 доставлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з адреси АДРЕСА_1 ;

- довідкою травматологічного пункту ЦМКЛ міста Ужгорода від 19.01.2018 року, виданої черговим лікарем Дідківським, з якої вбачається, що о 12 год. 30 хв. 19.01.2018 року до травматологічного пункту ЦМКЛ міста Ужгорода звернувся ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з приводу травми отриманої 18.01.2018 року о 22 год. 00 хв. в результаті бійки. Діагноз: Забій. Множинні п/ш крововиливи обох передніх передпліч, лівого г-ст. с-бу, скулової ділянки зліва. Проведено Rtg та повідомлено в поліцію;

- висновком експерта № 53 виконаного судово-медичним експертом Ужгородського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи ОСОБА_14 в період з 22.01.2018 року по 12.02.2018 року, з якого вбачається, що за результатами судово-медичного обстеження неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з врахуванням даних медичної довідки з травмпункту УЦМКЛ, експертом встановлено, що на момент судово-медичного обстеження на тілі неповнолітнього ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: синців на шкірних покривах вилиці зліва, середньої третини лівого та правого передпліччя по передній поверхні, лівого гомілково-ступневого суглобу по внутрішній поверхні. Згідно даних довідки з травмпункту УЦМКЛ у нього виявлено: Забій, множинні підшкірні крововиливи обох передпліч, лівого гомілково-ступневого суглобу, скулової ділянки зліва. Вищевказані тілесні ушкодження могли виникнути внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії та по механізму здавлення, якими могли бути руки та пальці рук сторонньої людини. По давності виникнення вищевказані тілесні ушкодження вкладаються в час події, яка мала місце 18.01.2018 року і не суперечать обставинам справи. Вищевказані тілесні ушкодження знаходяться в зоні доступній для нанесення собі власноручно, водночас малоймовірно спричинення даних тілесних ушкоджень власною рукою, або ж в результаті падіння з висоти власного зросту;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.03.2018 року за участю потерпілого ОСОБА_4 , за участю понятих та законного представника, в ході проведення якого ОСОБА_4 відтворив подію яка мала місце 18.01.2018 року близько 22 год. за адресою АДРЕСА_1 ;

- протоколом огляду документів від 06.03.2018 року, а саме записів в кількості 2 шт. з нагрудної камери відео спостереження.

Крім того, судом досліджено матеріали справи про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, які згідно постанови судді Ужгородського міськрайонного суду від 28.02.2018 року передано до Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області для приєднання до матеріалів кримінального провадження № 12018070030000239, а саме протокол про адміністративне правопорушення серії АА № 092295 від 18.01.2018 року, письмові пояснення ОСОБА_7 від 18.01.2018 року та письмові пояснення ОСОБА_11 від 18.01.2018 року. Досліджені матеріали вцілому узгоджуються з дослідженими у суді іншими доказами. При цьому, суд звертає увагу, що зазначена постанова судді Ужгородського міськрайонного суду від 28.02.2018 року у справі про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, переглядалася судом апеляційної інстанції і відповідно до постанови апеляційного суду Закарпатської області від 22.03.2018 року- залишена без змін.

Також в судовому засіданні досліджено відеозаписи зроблені нагрудними камерами поліцейських, які прибули на виклик 18.01.2018 року за адресою АДРЕСА_1 , в ході дослідження яких встановлено, що такі не суперечать встановленим у суду обставинам справи, зокрема як убачається із дослідженого відео по приходу працівників поліції малолітній потерпілий надавав пояснення аналогічні наданим у суді показам.

Крім того судом досліджено документи, подані в ході судового розгляду обвинуваченим та встановлено, що в таких відображено перебіг конфліктної ситуації, що склалася у сім"ї Наконечних, та думка обвинуваченого з цього приводу, і такі не мають значення у даному кримінальному провадженні, оскільки не стосуються обставин кримінального провадження, що розглядається.

Судом також досліджені характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_7 та встановлено наступне.

Згідно характеристики наданої начальником СП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області, ОСОБА_7 за місцем проживання характеризується посередньо, веде нормальний спосіб життя, в конфлікти з сусідами не вступає, на нього неодноразово до Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області надходили скарги з боку його дружини щодо частих сварок та конфліктних ситуацій, спиртним напоями не зловживає.

Згідно довідки ОКТМО «Фтизіатрія» від 15.02.2018 року, ОСОБА_7 на туб. обліку не перебуває.

Згідно довідки Ужгородської міської поліклініки від 20.02.2018 року № 239/01-7, ОСОБА_7 на диспансерному обліку в психоневрологічному відділенні Ужгородської міської поліклініки не перебуває.

Відповідно до вимог ст. 23 КПК України, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах , які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні. При цьому суд виходить з вимог ст. 62 Конституції України, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинність у вчиненні злочинів, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, і що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом та кваліфікує дії ОСОБА_7 за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Не визнання вини обвинуваченим в ході судового розгляду, суд розцінює як реалізацію ним свого права на захист, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення При цьому покази обвинуваченого, суд оцінює критично як такі, що суперечать іншим зібраним у справі доказам, обумовлені намаганням уникнути відповідальності та покарання за фактично вчинений ним злочин, та спростовуються іншими дослідженими доказами. При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним. Покази потерпілого та свідків узгоджуються між собою та висновками експерта.

Посилання обвинуваченого,у своїхзаявах тав останньомуслові,на те,що йогодії носилихарактер необхідноїоборони длявідвернення протиправногонасильницького проникненняв житлоє безпідставнимиі не ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно із ч. 1ст. 36 КК Українинеобхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.

Як встановлено, подія відбувалася за участю обвинуваченого та його малолітнього сина (12 років) у квартирі, яка набута під час шлюбу та є спільною сумісною власністю, що презюмується відповідно до положень СК України, у якій малолітній ОСОБА_4 , як член сім"ї обвинуваченого, проживає разом з батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , що виключає можливість вчинення ним дій, які б кваліфікувалися як порушення недоторканності житла.

При цьому жодних доказів неправомірної поведінки потерпілого щодо обвинуваченого (спроби удушення) судом в ході дослідження доказів не встановлено, і не надано стороною захисту.

Разом з тим суд враховує фізичний стан обвинуваченого і його вік, а також вік потерпілого, та відповідно його фізичний і психологічний стан, і розвиток, який відповідає віку малолітньої особи.

Зазначене виключає у діях ОСОБА_7 стану необхідної оборони та вказує на фактичне визнання ним вчинення умисних дій щодо малолітнього ОСОБА_4 , внаслідок яких останній отримав легкі тілесні ушкодження.

При призначенні обвинуваченому міри та виду покарання на основі всебічного врахування фактичних обставин справи в їх сукупності, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які пом`якшують покарання та обставини, які обтяжують покарання.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 не встановлено.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 є вчинення злочину щодо малолітньої дитини та вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

За такихобставин враховуючитяжкість злочину,конкретні обставинисправи,особу винного,відсутність обставин,які пом`якшуютьпокарання танаявність двохобставини,які обтяжуютьпокарання(вчиненнязлочину щодомалолітньої дитинита вчиненнязлочину щодоособи,з якоювинний перебуваєу сімейнихвідносинах) , а також вимоги ч. 2 ст. 65 КК України, відповідно до яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення, попередження нових злочинів, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, суд приходить до переконання, щообвинуваченому ОСОБА_7 має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення, попередження нових злочинів, у виді громадських робіт.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 373, 374, 376, 392, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, призначивши покарання у виді 80 (вісімдесят) годин громадських робіт.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд -протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою яка перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: ОСОБА_1