Справа № 226/1516/18

ЄУН226/1516/18

Провадження №1-кп/226/23/2020

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2019 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мирноград Донецької області кримінальне провадження №12018050490000377 за обвинуваченням ОСОБА_6 ,громадянина України,який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Димитрові Донецької області,має базову середню освіту, судимого 29.11.2017 Димитровським міським судом Донецької області за ст.309 ч.1 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн, штраф сплачено 21.12.2017; 27.03.2018 Димитровським міським судом Донецької області за ст.185 ч.1 КК України до 3 місяців арешту, звільнений 15.08.2018 по відбуттю строку покарання, працюючого на шахті «Святопокровська» гірничим робітником очисного вибою, проживаючого: АДРЕСА_1 , за ст.185 ч.3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що 14 травня 2018 року в період часу з 09-00 до 14-30 год., точного часу не встановлено, він з метою таємного викрадення чужого майна прийшов до будинку АДРЕСА_2 та, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, рукою відчинив запираючий пристрій хвіртки і пройшов на територію вказаного домоволодіння, де за допомогою знайденого там металевого лому пошкодив запірний пристрій на вхідних дверях будинку і незаконно проник до нього, звідки умисно, таємно, повторно з корисливою метою викрав майно, яке належить ОСОБА_4 , а саме: телевізор торгівельної марки «MYSTERY» моделі «MTV-3230LT2» вартістю 3889,09 грн та покривало з тканини, яке не представляє матеріальної цінності для потерпілого. Після чого ОСОБА_6 залишив місце вчинення злочину разом із викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд та завдавши тим самим потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди в розмірі вартості викраденого майна на суму 3889,09 грн.

Дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно та поєднане із проникненням у житло, тобто як злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, заперечуючи свою причетність до крадіжки, і суду пояснив, що потерпілого ОСОБА_4 знає у обличчя як мешканця району «площадка», який проживає у приватному секторі неподалік автобусної зупинки. 13.05.2018 він разом із ОСОБА_7 на прізвисько « ОСОБА_8 » та їх спільним знайомим ОСОБА_9 знаходився на автобусній зупинці. Він із ОСОБА_10 стояв біля зупинки, а ОСОБА_11 знаходився всередині зупинки. В цей час до них підійшов ОСОБА_12 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, та запитав, як йому знайти ОСОБА_13 , де він живе та розповів, що у нього вкрали мобільний телефон і у його викраденні він підозрює ОСОБА_14 . Сказав, що він за це заплатить. Також попросив знайти йому телефон, пообіцявши купити його. ОСОБА_11 , який сидів всередині зупинки, ОСОБА_12 не бачив. Він зателефонував ОСОБА_11 , сказав йому про проблеми з телефоном і запитав, чи можна дати ОСОБА_12 його адресу. ОСОБА_11 не заперечував, і він сказав ОСОБА_12 , що вони принесуть йому телефон. Після цього він разом із ОСОБА_10 сходили до нього додому, де взяли його старий телефон, і пішли до ОСОБА_12 , який чекав на них вдома, але грошей він їм не дав, сказав, що це телефон не його, і вони повернулися на автобусну зупинку. Через деякий час вони із ОСОБА_10 пішли до ОСОБА_12 вдруге, ОСОБА_11 з ними не ходив. Сам він у двір до ОСОБА_12 не заходив, стояв біля хвіртки, а ОСОБА_10 пішов у будинок. Через декілька хвилин він повернувся і сказав, що ОСОБА_12 дав йому 200,00 грн за адресу ОСОБА_11 . Після цього вони із ОСОБА_10 розсталися, і він пішов додому, це було близько 17-00. Наступного дня приблизно о 14-й годині ОСОБА_10 прийшов до нього додому та приніс плазмовий телевізор у коричневому покривалі з пультом та дротами і попросив допомогти йому продати телевізор. Він зателефонував своєму знайомому ОСОБА_15 , який живе неподалік, і запропонував йому придбати телевізор за 1000,00 грн, на що той погодився. Після цього він поніс ОСОБА_16 телевізор, а ОСОБА_10 залишився у квартирі. Продавши ОСОБА_16 телевізор за 1000грн., він по дорозі купив пляшку горілки і вони із ОСОБА_10 вдома її випили, після чого останній пішов. Ввечері 14.05.2018 йому зателефонував співробітник поліції ОСОБА_17 та сказав, щоб він під`їхав до відділку поліції, так як буде «етап» і його повезуть до СІЗО відбувати покарання у виді 3-х місяців арешту, призначеного йому за вироком суду, який на той час вже набрав законної сили, і він чекав цього. Зібравши сумку з речами, він приїхав до відділку поліції, де його зустрів ОСОБА_17 , який став виясняти ситуацію з телевізором, запитував, де телевізор та чи бачив він, як ОСОБА_10 виносив телевізор з будинку ОСОБА_12 . Говорив, що знає, що особисто він телевізор не викрадав. Він зрозумів, що телевізор вкрав ОСОБА_10 , але викривати його перед працівниками поліції не хотів, тому не став нічого говорити, казав, що нічого не знає про телевізор, і тоді ОСОБА_17 разом з іншим співробітником поліції на ім`я ОСОБА_18 поклали його на підлогу, стали бити і викручувати руки, що змусило його обмовити себе і взяти крадіжку телевізора на себе. Працівники поліції стверджували начебто знають, що до ОСОБА_12 вони ходили втрьох і крадіжку телевізора вчинив хтось із них. Потім до поліції привезли ОСОБА_11 , який йому сказав, що він добре спілкується з працівником поліції Суботіним, який казав йому, що в разі, якщо він скаже, де телевізор - ОСОБА_12 забере заяву, і він сказав йому, що телевізор у ОСОБА_16 , а ОСОБА_11 про це повідомив поліцейського ОСОБА_19 , і вранці наступного дня телевізор було вилучено. Перебуваючи у відділку поліції 14.05.2018, він з телефону працівника поліції ОСОБА_20 зателефонував ОСОБА_10 і сказав, що треба повертати телевізор і попросив, щоб той привіз гроші, щоб викупити телевізор назад та сказав, що його вину він візьме на себе, бо ОСОБА_10 просив не видавати його працівникам поліції, так як працівник поліції ОСОБА_20 є його родичем та пообіцяв допомагати його грошима і передачами, коли його відвезуть в СІЗО відбувати покарання. Мати ОСОБА_10 дала гроші, і ОСОБА_16 було повернуто 1000,00 грн. Вранці 15.05.2018 його відправили до СІЗО, видимих тілесних ушкоджень від спричинених йому напередодні працівниками поліції побоїв у нього не було. Вказував на те, що з відділку поліції його 14.05.2018 не відпустили, і він перебував там до 15.05.2018, коли його відправили в ІТУ м.Селидова, а звідти наступного дня в СІЗО для відбування покарання. Слідчий ОСОБА_21 разом з оперуповноваженим ОСОБА_22 в червні 2018 двічі приїздила до нього в СІЗО, щоб він підписав матеріали кримінального провадження. Спочатку він це зробити відмовився, так як винним себе не вважав. Після того як слідча поїхала, у них з камери відібрали мобільний телефон, так як вона сказала співробітникам СІЗО, що начебто він звідси телефонував потерпілому, хоча він йому не телефонував і навіть не знав його номера. Коли співкамерники дізналися через що у них забрали телефон, вони змусили його підписати матеріали справи, що було і зроблено ним наступного разу.

В подальшому в судовому засіданні, яке відбувалося 26.03.2019, обвинуваченим буди надані суду інші свідчення, за якими він свою вину у крадіжці телевізора визнав та вказав, що брати на себе вину його ніхто не примушував, що обставини вчинення кримінального правопорушення викладені в обвинувальному акті правильно. Зазначав, що крадіжка вчинена ним 14.05.2018 десь о 13-14 годині, коли потерпілого вдома не було. Він відчинив хвіртку, зайшов на подвір`я і за допомогою залізного ломику, який стояв біля дверей на виду, зламав навісний замок та проник в будинок, де в залі взяв телевізор, марки якого не пам`ятає, та завернувши телевізор у коричневе покривало, де він його взяв також не пам`ятає, виніс з будинку. Чи телевізор був від`єднаний від електромережі та чи зустрічав когось з людей по дорозі не пам`ятає. Вказував, що спочатку приніс телевізор додому, а потім відніс його до знайомого ОСОБА_23 , який купив у нього цей телевізор. Зміну своїх показань в судовому засіданні обвинувачений пояснив не добровільністю, а наміром укласти з потерпілим угоду про примирення, підтриманим захисником, що було підтверджено і самим захисником під час судового засідання.

Потерпілий ОСОБА_4 суду пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_6 він знає візуально. Хоча вони і віталися з ним при зустрічі, і іноді він на його прохання пригощав його цигарками, стосунків між собою не підтримували. 13.05.2018 він, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, проходив біля автобусної зупинки, де побачив ОСОБА_24 з якимось хлопцем, якого до того ніколи не бачив. Наприкінці квітня 2018, коли він у стані сп`яніння повертався додому, до нього неподалік зупинки хтось підбіг ззаду і звалив на землю. Коли він прийшов до тями, то виявив, що у нього з кишені зникли гроші і мобільний телефон «Нокіа-260», у викраденні якого він підозрював чоловіка на прізвище ОСОБА_11 , якого сам він особисто не знав, а чув про нього від людей. Він вирішив запитати у них, як йому знайти ОСОБА_11 і, розповівши їм, що саме його підозрює у зникненні телефону, попросив допомогти йому знайти телефон, на що ті відповіли, що вони принесуть йому телефон, якщо той дасть їм за це 500,00 грн. Він не дав грошей і пішов додому, але пообіцяв заплатити, якщо вони принесуть йому його телефон. Через деякий час в цей же день вони прийшли до нього додому і принесли йому телефон, але це був не його телефон, а інший, тому взяти його він відмовився, грошей не дав і вигнав їх з дому. Потім до нього додому ще раз приходив той хлопець, який був із ОСОБА_24 , як потім стало відомо ОСОБА_10 , і повідомив йому адресу ОСОБА_11 , за що він дав йому 200грн., і той пішов. Наступного дня приблизно о 9.00год, а може пізніше, зачинивши двері на внутрішній та навісний замки, він поїхав на автостанцію на мікрорайон «Світлий», щоб купити білет, і повернувся додому близько 14-30. Підійшовши до будинку, він побачив, що замок на дверях був зірваний, вирвані скоби, петлі, пошкоджено внутрішній замок, а самі двері виламані. Поряд стояв ломик, який до цього лежав за гаражем. Пройшовши всередину, побачив, що у зальній кімнаті немає телевізору, який стояв у ніші меблевого гарнітуру, а з дивана зникло покривало. Відразу ж зателефонував до поліції та повідомив про крадіжку. Коли приїхали поліцейські, вони показали йому в телефоні приблизно п`ять фотознімків чоловіків і запитали, чи не бачив він когось з них. Він вказав на фото ОСОБА_24 , а фото другого хлопця, що був із ним, там не було. В подальшому на досудовому розслідуванні упізнати ОСОБА_10 йому ніхто не пропонував, хоча він так, як і в суді, поясняв, що ОСОБА_10 13.05.2018 двічі приходив до нього додому: спочатку з ОСОБА_24 , а потім сам. Після огляду його домоволодіння поліцейські поїхали шукати телевізор і того ж дня запросили його до поліції. В кабінеті він побачив ОСОБА_24 та сказав, що саме він заходив до напередодні до його будинку. Після цього його попросили привезти в поліцію документи та коробок з-під телевізору. Коли він зайшов до кабінету слідчого, то побачив там свій телевізор, який невдовзі було спрямовано на експертизу, а приблизно через місяць телевізор йому повернули. У крадіжці телевізора він підозрював ОСОБА_24 і того хлопця, який був з ним ОСОБА_10 , так як саме вони напередодні заходили до нього додому і могли бачити телевізор, а наступного дня його викрасти. До 13.05.2018 ні ОСОБА_24 , ні ОСОБА_10 у нього вдома ніколи не бували.

Свідок ОСОБА_25 суду пояснив, що обвинувачений йому знайомий, бачилися з ним декілька разів, проте імені його він не знав. Влітку приблизно о 910 год, в якому році не пам`ятає, він, ідучи на роботу по вулиці Мухамадєєва, побачив ОСОБА_24 , який виходив з двору потерпілого, якого він особисто не знає. Голишев ніс в руках плазмовий телевізор, загорнутий в покривало. В чому ОСОБА_24 був одягнутий та якого кольору було покривало сказати не може, хоча знаходилися вони один від одного на відстані п`яти - шести метрів. Він йшов по одній стороні дороги, а ОСОБА_24 по іншій. З ОСОБА_24 він не привітався, так як поспішав. До цього він бачився з ним приблизно два роки тому. В поліції потім йому демонстрували фотографії осіб, серед яких він впізнав обвинуваченого. Також зазначав, що на досудовому розслідуванні за його участю проводився слідчий експеримент. Його возили до будинку потерпілого, де він давав такі ж пояснення, як в суді. Самого обвинуваченого на слідчому експерименті не було. Після цього вони бачилися із обвинуваченим, вживали в одній компанії спиртні напої. Він не пам`ятає, щоб ОСОБА_24 висловлював на його адресу претензії з приводу того, що він давав проти нього покази, можливо це пов`язано з тим, що він знаходився у стані сп`яніння.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_24 категорично спростовував показання свідка ОСОБА_26 , стверджуючи, що ні 14, ні 15 травня 2018 він ОСОБА_26 не бачив та зазначав на те, що ОСОБА_26 співпрацює з працівниками поліції і на їх прохання обмовив його, так як потерпілий саме їх із ОСОБА_10 підозрював у крадіжці, бо напередодні вони приходили до нього додому і могли бачити телевізор. При цьому ОСОБА_10 не обвинувачують, бо він є родичем працівника поліції ОСОБА_20 . Насправді, коли він заходив до будинку ОСОБА_12 , він телевізора не бачив взагалі, до того ж, вказував, що він непогано заробляв і міг собі дозволити купити більше десятка таких телевізорів.

Свідок ОСОБА_27 суду пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_24 знайомий із дитинства, потерпілого знає в обличчя та знає, де той мешкає. Влітку 2018 року до нього додому приїхали поліцейські ОСОБА_19 та ще один працівник, прізвища якого він не знає, і стали питати, де він подів телевізор, повідомили, що ОСОБА_24 знаходиться у поліції. Він не розумів, про який телевізор йде мова. Його привезли до поліції, де вже дійсно знаходився ОСОБА_24 , який сказав йому, що зараз їх повезуть до нього додому вилучати телевізор. Хто вкрав та продав телевізор, ОСОБА_24 не казав. Смолянікова у відділку поліції він не бачив. За місяць його знову викликали до поліції, де він дав пояснення про те, що зі слів ОСОБА_24 у відділку поліції йому стало відомо, що він разом з працівниками поліції їде до себе додому вилучати телевізор. Голишев не казав, що телевізор украв він. Також пояснив, що до цього 13.05.2018 він бачив ОСОБА_24 з якимось хлопцем на автобусній зупинці, що розташована неподалік будинку потерпілого ОСОБА_12 . Поясняв, що бачив, як ОСОБА_24 біля зупинки про щось розмовляв з потерпілим, проте змісту їх розмови він не чув. Щось чув про гроші, він думав, що ОСОБА_24 хотів позичити грошей. Чи телефонував йому ОСОБА_24 під час розмови з потерпілим та чи запитував, чи можна надати потерпілому його адресу, не пам`ятає, хоча і не виключає, що таке могло бути. Зазначає, що потім ОСОБА_24 з приятелем пішли по вул.Мухамадєєва в сторону приватного сектору. При цьому ОСОБА_24 сказав, щоб він почекав їх, поки вони повернуться. Він потихеньку пішов за ОСОБА_24 і ОСОБА_10 , потерпілого з ними не було. Метрів за 200 від будинку потерпілого він зупинився. Чи заходили ОСОБА_10 і ОСОБА_24 до будинку потерпілого він не бачив, так як вирішив повернутися назад на зупинку, куди хвилин за 15 прийшли і ОСОБА_24 з ОСОБА_10 та сказали, що у них нічого не вийшло, грошей їм потерпілий не дав, і вони розійшлися. Під час досудового розслідування з ним проводився слідчий експеримент, під час якого він показував автобусну зупинку, де зустрів ОСОБА_24 із незнайомим хлопцем, як вияснилося на досудовому розслідуванні ОСОБА_10 . Також поясняв, що до автобусної зупинки приходив потерпілий, з яким розмовляв ОСОБА_24 . Де потім подівся потерпілий, пояснити не може. Чому в протоколі слідчого експерименту не зазначено про ОСОБА_10 , про якого він також розповідав на слідчому експерименті, також пояснити не може. Зазначає, що він слідчому не казав, що начебто чекав ОСОБА_24 біля паркану будинку потерпілого. ОСОБА_24 йому не казав, що вкрав і продав телевізор. В поліції ОСОБА_24 лише казав, що телевізор поїдуть вилучати. Про ОСОБА_10 у нього взагалі нічого не запитували, хоча до будинку потерпілого ОСОБА_24 ходив саме із ОСОБА_10 . Чи здійснювався відеозапис слідчого експерименту за його участю не пам`ятає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 суду пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_24 проживають у сусідніх будинках, знають один одного давно, раніше разом працювали на одній шахті, неприязних стосунків між ними немає. В травні 2018 року ОСОБА_24 прийшов до нього додому з рідкокристалічним телевізором і запропонував йому купити в нього телевізор за 1000,00 грн. Сказав, що телевізор належить йому, документи на телевізор обіцяв принести згодом. Телевізор приніс в якомусь покривалі, яке також залишив йому. Наступного дня ОСОБА_24 попросив його повернути телевізор, бо він його вкрав і щоб уникнути неприємностей, його слід було повернути. Він повернув телевізор разом із покривалом, але гроші за телевізор ОСОБА_24 йому так і не віддав. Коли на досудовому розслідуванні було впізнання за фотознімками, він впізнавав обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_29 суду пояснила, що обвинуваченого бачила одного разу в травні 2018 року, коли у своїх справах перебувала у відділі поліції, де її попросили побути понятою. Вона зайшла до службового кабінету, де вже знаходився обвинувачений ОСОБА_24 . На підлозі стояв плазмовий телевізор, про який обвинувачений казав, що украв його - чи то у сусіда, чи то у знайомого. Розповідав він добровільно, тиску на нього не здійснювалося.

Свідок ОСОБА_30 суду пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_24 він знає, але з того часу як ОСОБА_24 в травні 2018 направили відбувати арешт, вони не спілкуються. Востаннє бачив його рік-півтора тому. 13.05.2018 вдень він разом з ОСОБА_24 знаходився біля автобусної зупинки в районі «Площадка». З ними також був їхній знайомий ОСОБА_31 . Чого вони там знаходилися не пам`ятає, з кимось зустрічалися. Коли ОСОБА_11 пішов, до ОСОБА_24 підійшов потерпілий ОСОБА_12 , якого він раніше не знав, і розповів, що у нього вкрали мобільний телефон та що підозрює він у цьому ОСОБА_11 . ОСОБА_24 сказав, що він поговорить із ОСОБА_11 і принесе йому телефон. Після цього вони із обвинуваченим пішли до нього додому, де він взяв якийсь телефон і пішли до потерпілого. Вдвох зайшли у двір, потерпілий був вдома. ОСОБА_24 увійшов до будинку, а він чекав на порозі. Почув, як потерпілий став виганяти ОСОБА_24 , потім почав його виштовхувати, говорив: виходь, навіщо ти прийшов, казав, що це не його телефон. Після цього вони залишили домоволодіння потерпілого і знову пішли до автобусної зупинки, де ОСОБА_24 хтось зателефонував і той пішов, а він залишився на зупинці сам. В цей час до нього прийшов потерпілий і запитав номер телефону ОСОБА_11 . Коли він назвав номер, потерпілий дав йому за це 200,00 грн, які він взяв і поїхав додому. 14.05.2018 він прийшов до ОСОБА_24 додому, з якої причини не пам`ятає. Той попросив його побути у нього в квартирі, а сам вийшов. Повернувся десь за годину, в обідній час, із телевізором, загорнутим у цвітне покривало. Телевізор був плазмовий, чорного кольору, але він його не розглядав і нічого у ОСОБА_24 про нього не запитував. Через деякий час ОСОБА_24 комусь зателефонував і через 10-15 хвилин зібрався кудись йти. Він також вирішив повернутися додому і попрямував на автобусну зупинку, а ОСОБА_24 пішов в іншу сторону, куди не знає, так як той йому нічого не поясняв, а він нічого не запитував. Під вечір йому зателефонували з поліції і попросили приїхати. У відділку були поліцейські ОСОБА_20 і ОСОБА_19 . Також там був ОСОБА_24 . Поліцейські питали, чи був він вдома у ОСОБА_24 та чи бачив телевізор, на що він відповів стверджувально. Потім він, ОСОБА_24 і поліцейські їздили на «Площадку». Зупинились неподалік будинку ОСОБА_24 . Той вийшов, перейшов дорогу і пішов в сторону якогось будинку, а за 10-15 хвилин повернувся і сказав, що телевізор йому не віддають, після чого всі повернулися до відділку. Голишев казав, що телевізор продав ОСОБА_16 . Потім він дізнався, що ОСОБА_24 украв телевізор у ОСОБА_12 . Чого і він разом з ОСОБА_24 і працівниками поліції їздив за телевізором пояснити не може, чого телевізор не віддають ОСОБА_24 не говорив. На досудовому розслідуванні він впізнавав цей телевізор, хоча вдома у ОСОБА_24 він його не розглядав. 14.05.2018 його відпустили з відділку поліції, а ОСОБА_24 залишили. Після цих подій він ОСОБА_24 не бачив, не бив його і з ним не спілкувався.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечив покази свідка як неправдиві, вкотре стверджуючи, що саме ОСОБА_10 вкрав телевізор, а він, не знаючи цього, на його прохання допоміг йому телевізор продати. Вказував, що потерпілий неправильно поясняє, що 200грн. ОСОБА_12 дав йому на автобусній зупинці. Насправді ОСОБА_10 сам 13.05.2018 ходив додому до ОСОБА_12 і саме там отримав від нього гроші за інформацію про ОСОБА_11 . Телефонував він ОСОБА_10 з відділку поліції з телефону його родича ОСОБА_20 , у якого в телефонній книзі є його телефон. Також вказував на те, що ОСОБА_10 , дізнавшись про те, що під час судового розгляду справи він своєї вини не визнав, так як більше не хотів його покривати, став називати його «мусорком» та неодноразово бив його за це, що бачили сторонні особи, зокрема ОСОБА_32 , а в день судового засідання, коли допитувався ОСОБА_10 , він бачив, як той виходив з прокуратури.

Потерпілий ОСОБА_12 в судовому засіданні також спростував покази свідка ОСОБА_10 про те, що він начебто приходив до нього на автобусну зупинку, де той сидів сам, і дав йому 200 грн. за те, що він йому дав номер телефону ОСОБА_11 . Пояснив, що ОСОБА_10 приходив до нього додому 13.05.2018 вдруге, приходив сам, без ОСОБА_24 і він вдома дійсно дав йому 200грн. за інформацію про ОСОБА_11 , якого він підозрював у викраденні його мобільного телефону.

Свідок ОСОБА_33 суду пояснив, що обвинувачений ОСОБА_24 є його знайомим. В серпні 2018 року ОСОБА_24 звільнився з-під арешту і разом з ним та ОСОБА_26 в селищі Новатор святкував своє звільнення. В ході розмови ОСОБА_24 і ОСОБА_26 стали сваритися, ОСОБА_24 дорікав ОСОБА_26 за те, що той обмовив його, сказав працівникам поліції, що начебто бачив його з телевізором, на що ОСОБА_26 казав, що так було треба, що його хтось про це попросив та що він прийде в суд і скаже все, як було. Вказував на те, що особисто він знайомий з ОСОБА_26 приблизно чотири роки, знає, що ОСОБА_26 співпрацює з поліцією і може будь-кого обмовити. До того ж, у ОСОБА_26 багато правопорушень, проте покарання він за них не несе.

Допитаний в судовому засіданні в якості додаткового свідка ОСОБА_34 суду пояснив, що він разом з ОСОБА_24 відбував покарання у виді арешту, у ОСОБА_24 було три місяці, а у нього шість. Після звільнення став проживати у ОСОБА_24 , так як його будинок розвалився і жити йому було ніде. В лютому 2019 вони з ОСОБА_24 поїхали на 34-й квартал, де зустріли чоловіка на прізвисько « ОСОБА_8 », який побив ОСОБА_24 , зняв з нього ботинки і викинув у сніг, називаючи ОСОБА_24 «мусорком», як потім він зрозумів, за те, що ОСОБА_24 не став брати на себе його вину. Так як вони один ботинок не знайшли, а була зима, то викликали швидку допомогу і їх відвезли до лікарні, звідки вони потім пішли. Влітку 2019 в селищі «Новатор» вони знову зустрілися з « ОСОБА_35 », який став чіплятися до ОСОБА_24 , казав «Ну, що ти, мусорок?», а потім двічі сильно вдарив ОСОБА_24 в обличчя. Тоді від ОСОБА_24 він дізнався, що « ОСОБА_8 » вкрав телевізор, і ОСОБА_24 спочатку узяв його вину на себе, а в суді цього робити не став, тому « ОСОБА_8 » і називав його «мусорком».

Свідок ОСОБА_36 , допитаний в судовому засіданні як додатковий свідок, суду пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_24 він знає зі школи. З ОСОБА_26 знайомий не менше 5 років. Неодноразово він бував в одній компанії з ОСОБА_24 і ОСОБА_26 . Стосунки у них були товариські.

Обвинувачений ОСОБА_24 показань ОСОБА_37 не заперечував, підтвердив, що ОСОБА_26 він дійсно знає приблизно такий час, але про те, що у нього прізвище ОСОБА_26 не знав, знав його лише на прізвисько « ОСОБА_26 », його так усі називали. Про те, що « ОСОБА_26 » і ОСОБА_26 це одна і та ж людина, він дізнався тоді, коли в його присутності передивлявся реєстр матеріалів, у якому було зазначено про допит свідка ОСОБА_26 , який начебто бачив його з телевізором. Тоді він у нього запитав: «Так це ти мене бачив? Навіщо ти таке сказав?», а він відповів, що так було треба та що він прийде в суд і все розкаже, але в суді сказати правду побоявся, бо співпрацює з поліцією.

Наданими прокурором матеріалами кримінального провадження встановлене таке.

14.05.2018 до ЄРДР за заявою ОСОБА_4 внесені відомості під №12018050490000377 за правовою кваліфікацією ч.3 ст.185 КК України про те, що 14.05.2018 з 9-00 до 13-30 невстановлена особа, зламавши навісний замок, незаконно проникла до домоволодіння АДРЕСА_2 , звідки викрала телевізор «Mystery MTV-3230LT2», належний ОСОБА_4 (т.2 а.с.1).

14.05.2018 під час огляду міста події за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що на вхідних дверях будинку зірване металеве кріплення для навісного замку, потерпілим ОСОБА_4 показане місце у зальній кімнаті, де перебував до викрадення належний йому телевізор (т.2 а.с.9-11). Того ж дня потерпілим видані слідчому документи на викрадений телевізор.

15.05.2018 ОСОБА_6 складено заяву про добровільну видачу телевізору, зазначено, що цей телевізор викрадено ним 14.05.2018 з будинку по АДРЕСА_2 (т.2 а.с.17).

Того ж дня вказаний телевізор оглянуто за участю ОСОБА_6 та понятих ОСОБА_38 і ОСОБА_39 (т.2 а.с.18-19). В протоколі огляду зазначається, що оглядається телевізор, добровільно виданий ОСОБА_6 . Згідно пояснень ОСОБА_24 , він викрав його 14.05.2018 у денний час з домоволодіння по АДРЕСА_2 . При цьому, щоб зайти до будинку, зламав навісний замок на вхідних дверях. Викрадений із зальної кімнати телевізор він загорнув у тканину, яку також взяв у будинку, і переніс до місця свого проживання: АДРЕСА_1 , де і зберігав.

Згідно з висновком експерта №2/20-617 від 04.06.2018 ринкова вартість телевізору марки «Mystery» моделі «MTV-3230LT2» станом на 14.05.2018 могла становити 3889,09 грн (т.2 а.с.29-33).

14.06.2018 потерпілий ОСОБА_4 у пред`явленому йому слідчим телевізорі впізнав належний йому викрадений з його будинку 14.05.2018 телевізор «Mystery MTV-3230LT2» (т.2 а.с.34). Постановою слідчого того ж дня вказаний телевізор визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та передано ОСОБА_4 під розписку (т.2 а.с.35-36).

14.06.2018 свідок ОСОБА_30 у пред`явленому телевізорі впізнав той, що бачив в середині травня 2018 року у квартирі ОСОБА_6 , який останній приніс вдень у покривалі (т.2 а.с.37). За якими ознаками ОСОБА_10 впізнав телевізор, в протоколі огляду не зазначено. Разом з тим, як під час огляду, так і під час допиту в судовому засіданні ОСОБА_10 стверджував, що телевізор був загорнутий у покривало. До того ж, під час допиту в суді поясняв, що телевізор він не роздивлявся.

14.06.2018 потерпілим ОСОБА_4 серед пред`явлених йому чотирьох фотознімків осіб чоловічої статі впізнано особу ОСОБА_6 як такого, що 13.05.2018 ввечері приходив до нього додому і якого він вигнав, бо той прийшов без дозволу (т.2 а.с.38-40).

Разом з тим, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_12 не зазначав, що ОСОБА_24 напередодні крадіжки телевізора приходив до нього додому сам, а вказував, що першого разу ОСОБА_24 приходив до нього разом з ОСОБА_10 , коли приносили телефон, а другого разу ОСОБА_10 приходив до нього сам.

14.06.2018, через місяць після крадіжки, слідчим повторно було проведено огляд місця події, а саме домоволодіння потерпілого ОСОБА_4 , яким було встановлено, що біля вхідних дверей будинку зліва знаходиться металевий лом довжиною приблизно 1 м, і потерпілим вказано, що під час виявлення ним зламу замка і крадіжки телевізору вказаний лом знаходився біля вхідних дверей і саме ним, на його думку, зловмисник пошкодив замок; лом вилучено і передано потерпілому під розписку (т.2 а.с.42-45).

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 суду пояснив, що при першому огляді його домоволодіння слідчий не досліджувала вказаних обставин, хоча, коли він прийшов додому і виявив крадіжку, ломик, який до того лежав за гаражем, стояв біля дверей. Потім, коли він казав працівникам поліції, що вважає, що двері і замки пошкодили саме цим ломиком, його попросили поставити ломик біля дверей і під час другого огляду сфотографували його. І того ж дня він написав розписку слідчому, що ломик йому повертається.

Постанова про визнання ломика речовим доказом у справі відсутня.

17.06.2018 свідком ОСОБА_28 серед пред`явлених йому чотирьох фотознімків осіб чоловічої статі впізнано особу ОСОБА_6 як такого, що у середині травня 2018 року приблизно о 14-00 продав йому плазмовий телевізор як свій за 1000,00 грн, а наступного дня вимагав повернути, і якому він в подальшому віддав телевізор в обмін на обіцянку повернення грошей (т.2 а.с.46-48).

18.06.2018 свідком ОСОБА_9 серед пред`явлених йому чотирьох фотознімків осіб чоловічої статі впізнано особу ОСОБА_6 як свого знайомого, з яким у середині травня 2018 року вони приходили до чоловіка на ім`я ОСОБА_40 в район «Площадки» та який через день у відділі поліції вказав йому, що викрав, а потім продав телевізор ОСОБА_41 (т.2 а.с.49-51).

Під час судового допиту свідок ОСОБА_11 спростував вказані твердження та пояснив, що ОСОБА_24 не казав йому, що начебто украв, а потім продав телевізор. Під час перебування у відділку поліції ОСОБА_24 лише сказав, що зараз поїдуть вилучати телевізор.

Згідно протоколу слідчого експерименту від 18.06.2018 за участю ОСОБА_27 , останній показав місце на автобусній зупинці по вул. Мухамадєєва, де до них із ОСОБА_6 в середині травня 2018 року підійшов чоловік на ім`я ОСОБА_40 , з яким ОСОБА_24 приблизно 5 хвилин про щось поговорив, про що - він не звертав уваги, а після цього ОСОБА_24 з ОСОБА_42 (потерпілим ОСОБА_12 ) пішли вверх вздовж проїзної частини дороги, а він йшов за ними на відстані кількох метрів. Далі ОСОБА_24 і ОСОБА_40 зайшли на територію домоволодіння, а він залишився біля паркану. За 5 хвилин ОСОБА_24 вийшов з будинку і сказав, що хотів позичити у ОСОБА_41 грошей, але той йому не дав. Через день його викликали до відділення поліції, де він зустрів ОСОБА_24 , у якого спитав, що відбувається, на що той йому відповів, що викрав з будинку ОСОБА_41 телевізор і продав його (т.2 а.с.53-55).

Вказані в протоколі слідчого експерименту обставини були спростовані в судовому засіданні як самим ОСОБА_9 , так і потерпілим ОСОБА_43 та обвинуваченим ОСОБА_24 . При цьому ОСОБА_11 заявив, що він казав на слідчому експерименті не так, як зазначено слідчим в протоколі. Голишев сам до ОСОБА_12 не ходив, а ходив із ОСОБА_10 , що він бачив, пройшовши деяку відстань за ними. Чому слідча не відобразила в протоколі це, не знає.

18.06.2018 свідком ОСОБА_25 серед пред`явлених йому чотирьох фотознімків осіб чоловічої статі впізнано особу ОСОБА_6 як такого, що в середині травня 2018 року приблизно о 14-00 виносив з домоволодіння поблизу зупинки по вул. Мухамадєєва телевізор (т.2 а.с.56-58).

18.06.2018 під час слідчого експерименту ОСОБА_25 показав домоволодіння по АДРЕСА_2 , звідки виходив ОСОБА_24 із телевізором в руках, накритим покривалом не повністю (т.2 а.с.61-63).

Аналіз досліджених судом доказів в своїй сукупності не дає підстав суду для висновку про беззаперечну винуватість ОСОБА_6 у пред`явленому обвинуваченні, виходячи з такого.

Так, спростовуючи свою винуватість у вчиненні злочину, ОСОБА_6 вказує на вчинення крадіжки телевізору іншою особою, не заперечуючи факту продажу належного потерпілому телевізору ОСОБА_28 , при цьому зазначаючи, що не знав про те, що телевізор є викраденим. Свої первісні покази на стадії досудового розслідування про винуватість у крадіжці пояснив тиском працівників поліції та обіцянкою ОСОБА_44 надавати йому допомогу в подальшому.

Потерпілим ОСОБА_4 не надано суду свідчень про те, що саме ОСОБА_6 викрав у нього телевізор, покази потерпілого об`єктивно базуються на припущенні такої події, виходячи з встановленого факту відвідування потерпілого обвинуваченим та ОСОБА_7 напередодні крадіжки та непред`явленням потерпілому для впізнання фотознімку будь-якої іншої особи, яка була б йому відома, крім ОСОБА_6 .

Покази свідка ОСОБА_27 також не вказують на те, що крадіжку вчинив саме обвинувачений, оскільки свідок зазначив, що ОСОБА_6 не говорив йому про це, а лише казав, що поїдуть вилучати телевізор, крім того, свідком спростовано, що він казав слідчому будь-що про винуватість ОСОБА_6 , та вказано під присягою про відсутність у нього відомостей щодо крадіжки телевізора ОСОБА_4 .

Зазначені свідком ОСОБА_28 обставини купівлі телевізору у обвинуваченого та подальшого його повернення не оспорюються ОСОБА_6 , а покази про те, що під час прохання про повернення телевізору обвинувачений вказував, що телевізор треба повернути, оскільки він його викрав, підтверджують лише факт підтримання позиції обвинуваченим про визнання вини під час досудового розслідування, в той час як дійсні обставини появи телевізора у ОСОБА_6 свідкові, з його слів, невідомі.

Так само суд оцінює і покази свідка ОСОБА_29 , присутньої в якості понятої під час огляду телевізору.

Надаючи оцінку показам свідка ОСОБА_25 , який вказав, що бачив обвинуваченого, коли той виносив телевізор з домоволодіння потерпілого, суд зазначає, що вони є суперечливими з огляду як на час його знайомства з обвинуваченим ОСОБА_24 , так і на час вчинення злочину. Так, свідок повідомив суду, що хоча з обвинуваченим і знайомий, бачився з ним всього декілька разів, навіть не знав його імені, що було спростовано в судовому засіданні як показаннями самого ОСОБА_24 , так і свідків ОСОБА_45 та ОСОБА_46 . Крім цього, ОСОБА_26 вказує, що вранці, десь о 9-10 годині, коли прямував на роботу, він бачив, як ОСОБА_24 виносив з домоволодіння ОСОБА_12 телевізор, загорнутий в покривало. Разом із тим, під час впізнання особи за фотознімками свідком вказано інший час 14-00, і ця розбіжність у переконливий спосіб усунута не була. Крім того, правдивість показів ОСОБА_25 ставиться під сумнів показами свідка ОСОБА_47 , який пояснив, що чув, як ОСОБА_26 казав ОСОБА_24 про те, що не бачив його, що його просили дати такі покази, що так треба, і що він обіцяє розказати правду. За таких обставин суд критично ставиться до показів ОСОБА_25 , не підтверджених іншими переконливими доказами, оскільки вони не можуть бути вирішальними при вирішенні питання щодо вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення. Тому підстав віддавати перевагу версії подій, викладених свідком ОСОБА_26 , аніж версії подій, викладених обвинуваченим, у суду немає.

На винуватість ОСОБА_6 також вказує і свідок ОСОБА_30 , який вказав, що той приніс додому телевізор, загорнутий у покривало, а потім вже в поліції розповідав, що вкрав його і продав. Саме на ОСОБА_44 вказує обвинувачений як на особу, що вчинила крадіжку, і останньому достовірно про це відомо. Між вказаними особами в ході судового засідання вбачаються наявні неприязні стосунки. Крім того, є незрозумілими підстави перебування свідка із працівниками поліції під час досудового розслідування поза межами процесуальних дій за його участю під час супроводження ОСОБА_6 до ОСОБА_28 , надання ним пояснень про винуватість у відділі поліції тощо. Вказане в сукупності не дає змоги суду сприймати покази свідка достовірними та повними.

Письмові докази, наявні у кримінальному провадженні, також не вказують прямо на винуватість ОСОБА_6 у вчиненні крадіжки.

Проведені 14.05.2018 та 14.06.2018 огляди місця події домоволодіння АДРЕСА_2 , лише встановлюють наявність пошкоджень навісного замку вхідних дверей і відсутність телевізору в будинку. Дактилоскопічні сліди не знімалися, пошкодження внутрішнього замка, лутки дверей та сам механізм їх спричинення при огляді місця події від 14.05.2018 фактично не досліджувалися, а металевий ломик, як зазначив у судовому засіданні потерпілий, був поставлений ним біля будинку 14.06.2018 на прохання слідчого, коли слідчий знову через місяць приїхав оглядати місце події.

Впізнання особи за фотознімками, що відбулося потерпілим ОСОБА_4 , підтверджує лише те, що ОСОБА_6 приходив до нього напередодні. Причому, як зазначив в судовому засіданні ОСОБА_12 , приходив разом із ОСОБА_10 , а не сам, як вказано слідчим в протоколі впізнання.

Свідок ОСОБА_27 впізнав обвинуваченого як свого знайомого, який приходив до потерпілого, а згодом розповідав, що викрав у нього телевізор. Втім, від показів про крадіжку ОСОБА_24 майна потерпілого свідок відмовився в ході судового допиту, вказавши, що не давав таких свідчень слідчому і прокурору. Під час слідчого експерименту ОСОБА_27 також, згідно з протоколом, зазначав про зізнання обвинуваченого у крадіжці, однак в суді вказав, що слова ОСОБА_24 до нього були виключно про те, що телевізор поїдуть вилучати.

Свідком ОСОБА_28 при впізнанні на фотознімку впізнано ОСОБА_6 як особу, що продала йому телевізор, а потім забрала. Це не заперечується обвинуваченим і за умови недоведення його обізнаності про те, що телевізор був викрадений, не утворює окремого складу злочину. Слова ОСОБА_48 про те, що він цей телевізор викрав, які, як вказує свідок, обвинувачений промовив при проханні повернути телевізор, узгоджуються із позицією обвинуваченого на той час про визнання винуватості.

Покази свідка ОСОБА_25 , надані під час слідчого експерименту та під час впізнання особи за фотознімками, містять суттєві суперечності із результатами його допиту в суді щодо часу вчинення злочину. Крім того, під час впізнання свідок вказав про винесення обвинуваченим телевізору, не зазначивши про наявність покривала, в той час як в ході слідчого експерименту зауважував, що телевізор був саме у покривалі.

Інші матеріали кримінального провадження, надані прокурором, не містять відомостей про вчинення злочину саме обвинуваченим, а лише визначають вартість викраденого майна, його належність потерпілому та факт повернення, а також характеризують особу ОСОБА_6 .

Суд констатує вкрай низьку якість досудового розслідування у справі та наголошує, що є неприпустимим навіть за умови визнання особою вини на цій стадії невжиття слідчим жодних передбачених процесуальним законодавством дій на усунення протиріч та заповнення пробілів у встановлених обставинах справи. У даній справі, як вбачається з відповідного реєстру та матеріалів, проведено дуже незначну кількість слідчих і процесуальних дій, в той час як діюче законодавство зобов`язує сторону обвинувачення всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявивши як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують особу.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування ОСОБА_6 з 15.05.2018 по 15.08.2018 відбував раніше призначене йому покарання у вигляді 3 місяців арешту, призначеного йому за вироком суду від 27.03.2018, тобто, був позбавлений волі, а відтак і можливості брати участь у слідчих та процесуальних діях, крім тих, для яких слідчий відвідував місце його утримання ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)». За весь час досудового розслідування слідчий відвідала установу лише двічі 15 та 19 червня 2018 року (т.1 а.с.79), дані про залишення обвинуваченим установи для участі у слідчих діях за її межами у справі відсутні.

З обвинуваченим не було проведено слідчого експерименту, і справа не містить доказів наявності його відмови від участі ньому, також він не був присутнім під час слідчих експериментів зі свідками. У справі не проведено жодного одночасного допиту обвинуваченого з будь-ким з кола свідків. Суд вважає, що орган досудового розслідування провадження у справі здійснив формально, розраховуючи на визнання обвинуваченим вини і в суді.

В пункті 5.2 постанови Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №710/509/15-к висловлена правова позиція, яка зводиться до того, що даніслідчого експерименту, щопроводився органом досудового розслідування виключно з іншими особами за відсутностівідмови обвинуваченого брати участь в його проведенні, не можуть підтверджувати його винуватості.

Про формальний підхід органу досудового розслідування до даного кримінального провадження свідчить і протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 19.06.2018 (а.с.69-72 т.1), з якого вбачається, що на момент виконання слідчим ОСОБА_21 вимог ст.290 КПК України про відкриття матеріалів ОСОБА_6 йому надавалося 2 томи зібраних під час розслідування матеріалів: 1 том з матеріалами за порядковими номерами 154, 2 том за порядковими номерами 1 11. Разом з тим, відповідно до наданого до суду разом з обвинувальним актом реєстру матеріалів, в першому томі міститься 55 документів, 55-м значиться обвинувальний акт, а другий том складається з 19 документів. Крім цього з реєстру матеріалів вбачається, що доступ до матеріалів надавався ОСОБА_6 19.06.2018 з 14.40 до 14.55 в службовому каб.№35 Мирноградського ВП, тоді як ОСОБА_6 в цей час перебував у місцях позбавлення волі, а саме в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)». Згідно письмового повідомлення за підписом слідчого Шевченко, погодженого з прокурором ОСОБА_3 від 19.06.2018, ОСОБА_24 повідомляється про завершення досудового розслідування на його домашню адресу і пропонується прибути 19.06.2018 з 8.00 до 20.00год до Мирноградського відділку поліції каб.№35 для ознайомлення з матеріалами, тоді як слідчому було достовірно відомо, що обвинувачений ОСОБА_24 з 15.05.2018 відбував покарання в умовах Бахмутської установи виконання покарань №6. За вказаних обставин, встановлених судом, ОСОБА_24 при виконанні слідчим вимог ст.290 КПК України не міг особисто надати прокурору заяву про відсутність у нього матеріалів, які підлягають відкриттю органам досудового розслідування, яка міститься в матеріалах справи. Крім цього, згідно реєстру матеріалів, долученого до обвинувального акту при направленні його до суду (т.2), доступ до матеріалів потерпілому ОСОБА_4 також надавався 19.06.2018, але в період часу з 14.20 до 14.25год., що з огляду на велику відстань м.Мирноградом та м.Бахмут (майже 72 км), де в цей час перебувала слідча ОСОБА_21 , не може відповідати реальній дійсності.

Отже, в даній справі пред`явлене обвинувачення наразі фактично ґрунтується лише на показах свідка ОСОБА_25 , суперечливість яких встановлена судом.

Відтак, суд не вбачає наявності достатнього обсягу доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні крадіжки майна потерпілого ОСОБА_4 .

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Статтею 62 Конституції Українигарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно з вимогамист.92 КК Україниобов`язок доказування обставин покладається на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

При цьомуформа винияк елементсуб`єктивноїсторони злочинуз урахуваннямположень ст.62КК України,ст.17,п.2ч.1ст.91КПК підлягає доведеннюзгідно ізстандартом доказуванняпоза розумнимсумнівом.Тобто,дотримуючись засадизмагальності тавиконуючи свійпрофесійний обов`язок,передбаченийст.92КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину,а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно доч.1 ст.17 КПК Україниполягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 у справі щодо відповідностіКонституції України(конституційності)ст.368-2 КК Українизауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

При цьому розумний сумнів це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням(Постанова Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №688/788/15-к).

Виконуючи свій професійний обов`язок, передбаченийст.92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненнікримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Згідно з вимогами ч.1 ст.373 КПК Українивиправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першоїст.284 цього Кодексу.

Таким чином, здійснюючи судовий розгляд кримінального провадження відповідно до вимог частини шостої статті22, частини третьої статті26, частини першої статті337КПК України, оцінюючи досліджені у справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а саме, крадіжці майна потерпілого ОСОБА_4 , вчиненої повторно та поєднаної із проникненням у житло. Як наслідок, на переконання суду, ОСОБА_6 відповідно до пункту другого частини першоїстатті 373 КПКза даним злочином підлягає виправданню.

Закриття кримінального провадження слідчим ТУ ДБР, порушеного за ухвалою суду на підставі заяви ОСОБА_6 про вжиття працівниками Мирноградського ВП Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області протиправних дій щодо нього через відсутність в діях останніх ознак складу злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, не впливає на висновки суду про недоведеність вини обвинуваченого.

Вирішуючи питання речових доказів у справі, суд вважає за необхідне у зв`язку зі смертю потерпілого ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , речовий доказ телевізор «Mystery MTV-3230LT2» повернути його спадкоємцю - ОСОБА_49 , яка згідно довідки нотаріуса прийняла спадщину після смерті батька як єдиний спадкоємець.

У зв`язку із тим, що ОСОБА_6 виправдано судом, згідно з приписамистатті 124 КПКпонесені під час досудового розслідування судові витрати на проведення експертизи підлягають покладенню на державу.

Керуючись статтями371,373,374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати невинуватим за пред`явленим йому обвинуваченням за ст.185 ч.3 КК України та виправдати його за ст.185 ч.3 КК України у зв`язку із недоведеністю вчинення ним злочину.

Речовий доказ телевізор «Mystery MTV-3230LT2», повернути ОСОБА_49 .

Витрати за проведення експертизи вартості телевізора в сумі 572,00 грнпокласти на державу.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Димитровський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1