Справа № 405/8755/19

Номер провадження 3/404/3055/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2020 року суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда Поступайло Володимир Васильович, розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА _1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , українки, громадянки України, фізичної особи-підприємця, проживаючої по АДРЕСА_1 ,

у зв`язку із вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП,

ВСТАНОВИВ :

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , яка згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця з 14.07.2008 року є фізичною особою-підприємцем, проводячи підприємницьку діяльність у павільйоні «Квіти» по вул.Короленка біля водонасосної станції у м.Кропивницькому, порушила вимоги ст.21 КЗпП України, якою визначено поняття трудового договору та право працівника та роботодавця на укладення трудового договору та ст.24 КЗпП України, якою передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У ході інспекційного відвідування 26.11.2019 року о 15 год. 00 хв. у павільйоні «Квіти» по вул.Короленка біля водонасосної станції у м.Кропивницькому, де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_2 , на робочому місці знаходилася ОСОБА_3 , яка під час відвідування обслуговувала покупців магазину (самостійно оформляла букети та здійснювала їх продаж). У письмовому поясненні ОСОБА_3 зазначила, що проходить стажування на посаду продавця магазину квітів без укладення трудового договору з режимом роботи з 07 год. 00 хв. до 22 год. 00 хв., проте заробітну плату не отримувала.

Відповідно до наданих пояснень ОСОБА_1 у її магазині ОСОБА_3 проходила стажування на посаду флориста, яке планувалося за усною домовленістю тривалістю приблизно один тиждень. Трудовий договір з нею не укладала.

Враховуючи, що характер виконуваної ОСОБА_4 роботи (на момент проведення інспекційного відвідування 26.11.2019 року) відповідає трудовим функціям за посадою продавець та на основі письмових пояснень її та об`єкта відвідування, між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_1 станом на 26.11.2019 року наявні приховані трудові відносини.

Кодексом законів про працю України поняття стажування не передбачено.

Так, відповідно до ст.26 КЗпПУ при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. У період випробування на працівників поширюється законодавство про працю, отже трудовий договір з найманим працівником повинен бути укладений з дня виконання ним обов`язків.

Вимогами Кодексу законів про працю України не передбачено проходження стажування особою, яка бажає працевлаштуватися шляхом укладення трудового договору, для перевірки її кваліфікації та навиків роботи або отримання таких.

Стажування в цілях придбання практичних навиків, необхідних для виконання посадових обов`язків, може бути організоване за наявності відповідного договору між роботодавцем, претендентом на посаду (безробітним) і державним центром зайнятості відповідно до ст.ст.29, 35 Закону України «Про зайнятість населення».

ФОП ОСОБА_1 не надано договір про професійне навчання ОСОБА_3 , наказ про організацію стажування, програму стажування, будь-які інші документи, що підтверджують врегулювання відносин між фізичною особою-підприємцем і стажистом відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».

З огляду на викладене, ФОП ОСОБА_1 не мала права допускати до роботи стажиста без укладення з нею договору оформленого наказом чи розпорядженням та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Відповідно до статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Також, ст.24 КЗпП України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вищезазначене свідчить про недотримання ФОП ОСОБА_1 порядку оформлення трудових відносин з ОСОБА_3 .

Наявність будь-яких інших документів, які б свідчили про оформлення трудових відносин з ОСОБА_3 під час проведення інспекційного відвідування надано не було.

ФОП ОСОБА_1 , яка використовує найману працю для здійснення підприємницької діяльності набуває організаційно-розпорядчих повноважень, своїми діями стосовно найманих працівників порушує їх права, надані Конституцією України.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення виявлені порушення свідчать про невиконання ФОП ОСОБА_1 своїх обов`язків, передбачених ст.43 Конституції України, яка використовує найману працю, своїми діями стосовно найманих працівників порушує їх права, надані Конституцією України, а саме допуск до роботи працівника ОСОБА_3 без оформлення трудових відносин, чим порушила вимоги ч.3 ст.41 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, зазначивши, що проводить підприємницьку діяльність у павільйоні «Квіти» по вул.Короленка біля водонасосної станції у м.Кропивницькому. який працює з 07 год. до 22 год. Зранку до вечора продавцем у вказаному павільйоні працює її донька ОСОБА_6 , з якою у неї укладений трудовий договір, а з вечора до 22 год. працює вона. У зв`язку з нехваткою робочої сили, вона мала намір взяти на роботу ще одного продавця, у зв`язку з чим розмістила у павільйоні оголошення.

Під час проведення перевірки 26.11.2019 року від своєї доньки ОСОБА_6 вона дізналася, що ОСОБА_3 декілька разів приходила до них у павільйон та спостерігала за роботою ОСОБА_6 , маючи намір у майбутньому влаштуватися до них на роботу. Під час проведення перевірки ОСОБА_3 знаходилася у павільйоні одна, загорнула та продала покупцю букет за власною волею, оскільки ОСОБА_6 зателефонували зі школи та попросили терміново з`явитися, у зв`язку з чим остання довірила ОСОБА_3 придивитися за майном у павільйоні. З ОСОБА_3 вона трудових догорів не укладала, ОСОБА_3 у них не працювала, не виконувала будь-яких обов`язків та не отримувала заробітної плати, а лише спостерігала за роботою ОСОБА_6 , про що вона дізналася лише в день перевірки. ОСОБА_3 їй пояснила, що хотіла допомогти, у зв`язку з чим під час відсутності ОСОБА_6 самостійно (без будь-якого дозволу) завернула та продала букет покупцю, проте дізнавшись, що проводиться перевірка у павільйоні, під тиском осіб, які її здійснювали (3 осіб), почувши, що вони збираються викликати поліцію, була дуже схвильована та написала пояснення під диктовку, з якими на даний час не погоджується.

На обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП, працівниками відділу з питань праці Міської ради міста Кропивницького направлено докази, які досліджені під час розгляду справи: протокол про адміністративне правопорушення від 27.11.2019 року (а.с.1-4); акт (а.с.5-11); копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.12), письмові пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 (а.с.13, 14), копію розпорядження від 31.10.2018 року (а.с.15), копію листа начальника відділу з питань праці Міської ради міста Кропивницького (а.с.16) та копію відповіді начальника Кропивницького управління ГУ ДПС у Кіровоградській області (а.с.17).

Крім того, під час судового розгляду у суді надано пояснення свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , які аналогічні поясненням ОСОБА_1 щодо обставин справи, провадження та інспекційного відвідування, які заперечили копії письмових пояснень долучених до справи, оспорюючи добровільність їх надання.

Аналізуючи та оцінюючи усі надані зазначені докази, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП, не доведена належними, допустимими та достатніми доказами, виходячи із такого.

Так, долучені до матеріалів справи копії письмових пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.13, 14), правомірність отримання яких оспорюється останніми, не беруться судом до уваги, оскільки вони отримані у них з істотним порушенням їх прав без роз`яснення положень ст.63 Конституції України, про що вказує ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які у суді стверджують, що вимушені були їх підписати на вимогу перевіряючих. У цих поясненнях не зазначено особу, яка їх відбирала, що унеможливлює належну перевірку її повноважень та правомірність дій при цьому.

Фактично у судовому засіданні з пояснень ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_3 встановлено, що ОСОБА_1 не здійснювала фактичного допуску до роботи ОСОБА_3 у павільйонів без оформлення трудового договору. Інші докази цього твердження, окрім акту інспекційного відвідування, який ґрунтується на письмових поясненнях ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час інспекційного відвідування, які заперечені останніми, спростовані безпосередньо у суді, містять порушення під час їх отримання, у справі відсутні. Відповідно акт інспекційного відвідування, який суперечить дослідженим під час судового розгляду доказам та ґрунтується на поясненнях, які не беруться судом до уваги, не може бути визнаний допустимим та достатнім доказом у справі.

Більше того, протокол про адміністративне правопорушення, в межах тверджень викладених у якому суд зобов`язаний здійснювати розгляд справи, містить твердження щодо допуску ФОП ОСОБА_1 до роботи працівника ОСОБА_7 без оформлення трудових відносин, чим вчинено правопорушення, передбачене ч.3 ст.41 КУпАП, що не відповідає будь-яким доказам.

Таким чином судом встановлено, що у справі немає достатніх достовірних доказів, які доводили б те, що ОСОБА_8 26.11.2019 року у будь-якій формі допустила до роботи у павільйоні «Квіти» ОСОБА_3 , визначила їй певний обсяг трудових обов`язків, зобов`язала підкорятися правилам внутрішнього трудового розпорядку, сама зобов`язалася виплачувати їй заробітну плату, забезпечувати умови праці. Будь-які сторонні свідки (відвідувачі магазину тощо), які б підтверджували допуск ОСОБА_3 до роботи в павільйоні, відсутні.

Згідно з ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення. Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною згідно з протоколом про адміністративне правопорушення.

Раніше вказані досліджені безпосередньо у суді докази ставлять під обґрунтований та розумний сумнів наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП, оскільки у справі не доведено те, що ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець допустила до роботи у магазині ОСОБА_3 за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене суд вважає вину ОСОБА_1 не доведеною достатніми та беззаперечними доказами, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ст.247, п.3 ч.1 та ч.2 ст.284 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП.

З огляду на викладене, керуючись ч.3 ст.41, ст.247 п.1, ст.ст.283-285 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.41 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення через Кіровський районний суд м. Кіровограда.

Суддя Кіровського районного суду

м. Кіровограда В.В. Поступайло