КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2020 року справа № 810/3048/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області №64-к від 14.05.2018 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області;

- зобов`язати виконавчий комітет Березанської міської ради Київської області прийняти розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради з переведенням на посаду начальника Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради та стягнути компенсацію в розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу до моменту винесення судового рішення по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що згідно наказу Управління соціального захисту населення Березанської міської Ради народних депутатів від 02.08.1999 року № 52, ОСОБА_1 була зарахована на посаду державного службовця на конкурсній основі спеціалістом першої категорії по виплаті відділу соціальних гарантій та компенсацій.

Відповідно до наказу від 01.03.2012 року № 22 позивач була призначена на посаду начальника Управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради як така, що перебувала в кадровому резерві на заміщення даної посади та на конкурсній

основі.

Рішенням Березанської міської ради від 20.02.2018 № 457-46-VII «Про впорядкування структури виконавчих органів» вирішено діяльність Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради припинити шляхом ліквідації та утворити Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради.

Розпорядженням виконавчого комітету Березанської міської ради від 14.05.2018 № 64-к, ОСОБА_1 , начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради звільнено з займаної посади 15 травня 2018 року в зв`язку з ліквідацією Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради.

Позивач вважає, що вказане розпорядження є незаконним, а звільнення здійснено з грубим порушенням вимог законодавства України. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 25 червня 2018 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду на 24 липня 2018 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

24 липня 2018 року розгляд справи був відкладений на 14 серпня 2018 року.

Ухвалою суду від 14 серпня 2018 року провадження по справі було зупинено до набрання законної сили рішення по справі № 810/1354/18.

Ухвалою суду від 05 серпня 2019 року провадження по справі 810/3048/18 було поновлено.

16 липня 2018 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Свою позицію відповідач вмотивовував наступним. З метою оптимізації структури виконавчих органів Березанської міської ради, підвищення ефективності управління соціального захисту населення 20 лютого 2018 року міською радою було прийнято рішення № 457-46-VII «Про впорядкування структури виконавчих органів». Відповідно до п. 2 рішення припинено шляхом ліквідації діяльність Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради. Згідно з п. 12 вказаного рішення, утворено Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради.

Пункт 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачає, що трудовий договір, укладений на невизначний строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Під змінами в організації виробництва та праці слід мати на увазі, зокрема, ліквідацію, реорганізацію або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Отже, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради було повністю ліквідовано. У зв`язку з ліквідацією Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради, розпорядженням № 25 -к від 14 березня 2018 року «Про попередження щодо запланованого звільнення» скорочено з 15.05.2018 посаду начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради, а також попереджено про наступне вивільнення з 15.05.2018 ОСОБА_1 .

Пунктом 3 вказаного розпорядження ОСОБА_1 запропоновано зайняти вакантну посаду начальника відділу державних соціальних інспекторів Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради.

Повідомленням від 15.03.2018 «Про заплановане звільнення», ОСОБА_1 попереджена про звільнення з посади начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Оскільки позивач не дала згоди на переведення на запропоновану посаду, розпорядженням №64-к від 14 травня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 » її звільнено з займаної посади у зв`язку з ліквідацією Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради.

Також відповідач зазначає, що перебуваючи на посаді начальника Управління соціального захисту населення ОСОБА_1 двічі притягувалась до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган за неналежне виконання своїх посадових обов`язків, а саме 17 січня 2018 року розпорядженням № 5-к та 16 лютого 2018 року розпорядженням №13-к. Вказані розпорядження позивачкою не були оскаржені.

У зв`язку з викладеним відповідач вважає, що звільнення позивача проведено в межах чинного законодавства та з дотриманням процедури звільнення.

20 липня 2018 року через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вона підтримала позовні вимоги та просила задовольнити їх в повному обсязі.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 від 26 червня 2002 року, виданий Березанським МВ ГУ МВС України в Київській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки з акту огляду медико - соціальної експертної комісії серії АВ ОСОБА_1 з 01 серпня 2015 року є інвалідом другої групи (загальне захворювання).

Відповідно до посвідчення № 1, ОСОБА_1 є депутатом Березанської міської ради VII скликання.

Відповідно до даних трудової книжки НОМЕР_3 , позивач з 02.08.1999 зарахована в Управління соціального захисту населення Березанської міської Ради народних депутатів на посаду державного службовця на конкурсній основі спеціалістом першої категорії по виплаті відділу соціальних гарантій та компенсацій.

Наказом від 01.03.2012 № 22, ОСОБА_1 була призначена на посаду начальника Управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради як така, що перебувала в кадровому резерві на заміщення даної посади та на конкурсній основі.

15 травня 2018 року ОСОБА_1 відповідно до розпорядження виконавчого комітету Березанської міської ради від 14.05.2018 № 64-к було звільнено з посади начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради у зв`язку з ліквідацією Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради.

Також, як вбачається із даних, що містяться у трудовій книжці позивача, рішенням Березанської міської ради від 19.02.2013 № 274-25-VІ Управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради перейменоване в Управління соціального захисту населення Березанської міської ради, а рішенням Березанської міської ради від 26.01.2016 № 57-06-VІІ перейменоване в Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради.

Згідно з розпорядженням виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області № 25-к від 14 березня 2018 року, ОСОБА_1 була попереджена про вивільнення з 15 травня 2018 року та позивачу було запропоновано зайняти вакантну посаду начальника відділу державних соціальних інспекторів Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради. Однак від запропонованої посади ОСОБА_1 відмовилась.

У судовому засіданні позивач пояснила свою відмову відсутністю необхідної освіти для виконання таких завдань.

Дана обставина не була спростована відповідачем.

Згідно з рішенням сесії Березанської міської ради сьомого скликання від 20.02.2018 № 457-46-VII «Про впорядкування структури виконавчих органів» було припинено діяльність Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради (код ЄДРПОУ 22202069) шляхом ліквідації та створено ліквідаційну комісію з затвердженням персонального складу ліквідаційної комісії.

Відповідно до пунктів 11-13 вищезазначеного рішення, утворено Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради, затверджено положення про Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради, його структуру та штатний розпис.

Як вбачається із витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 23 липня 2018 року Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Березанської міської ради (код ЄДРПОУ 22202069) було припинено та створено Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради (код ЄДРПОУ 42016510).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Слід зазначити, що однією з найважливіших гарантій для працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Виходячи з нормативного тлумачення пункту 1 частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Відповідно до роз`яснень, викладених в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудовий спір, пов`язаний зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суд має з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема: ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази щодо змін в організації виробництва і праці; про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Слід також зазначити, що ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то самого лише посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім.

У зв`язку з цим, при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, підлягає з`ясуванню, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, фактичність такої ліквідації або чи мала місце у цьому випадку реорганізація. При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: чи припинено виконання функцій ліквідованого органу, чи покладено виконання цих функцій на інший орган.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення сесії Березанської міської ради сьомого скликання від 20.02.2018 № 457-46-VII «Про впорядкування структури виконавчих органів» було припинено шляхом ліквідації діяльність Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради (код ЄДРПОУ 22202069) та утворено Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради.

Однак, як вбачається із змісту наявних у матеріалах справи положень, основні завдання та функції ліквідованого та новоствореного управлінь не змінились.

Відповідно до штатного розпису ліквідованого Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради станом на 01.03.2017 штатна чисельність працівників становить 31 одиницю (а.с. 94).

Відповідно до штатного розпису новоствореного Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради штатна чисельність працівників становить 36 одиниць (а.с. 101).

При цьому посада начальника управління збережена.

Суд звертає увагу, що при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями

Однак, як вбачається із матеріалів справи, фактичного скорочення чисельності штату працівників не відбулося.

Тобто, у даному випадку фактично мала місце не ліквідація юридичної особи публічного права по причині відмови держави від виконання завдань та функцій ліквідованого структурного підрозділу, а зміна структури державного органу шляхом перетворення Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради в Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43(1) Кодексу законів про працю України. Разом з тим, згода профспілкового органу на звільнення не може бути визнана такою, що має юридичне значення, якщо не додержані вимоги про участь у засіданні цього органу більше половини його членів, або згода давалась на прохання службової особи, що не наділена правом прийняття і звільнення і не мала відповідного доручення правомочної особи, чи з ініціативи самого профспілкового органу або з інших підстав, ніж зазначалось у поданні власника чи уповноваженого ним органу, а потім і в наказі про звільнення.

Відповідно до частини першої статті 43 Кодексу законів про працю України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Згідно із частиною другою статті 43 Кодексу законів про працю України, подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Частиною восьмою статті 43 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніше як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Статтею 21 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що до повноважень профспілок, їх об`єднань віднесено, зокрема, обов`язок захищати право громадян на працю.

Статтею 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» регламентовано порядок надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, та встановлено, що у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. У разі нез`явлення працівника або його представника на засідання розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах терміну, визначеного частиною першою цієї статті. При повторному нез`явленні працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Як вбачається із змісту постанови президії Київського обкому профспілки від 03.05.2018 № П-13-1 про розгляд листа голови Березанської міської ради Київської області Тимченка В.Г. від 16.04.2018 № 9-17-708 щодо погодження на звільнення, профспілкою було відмовлено в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 , оскільки посада, яку обіймала ОСОБА_1 не виключено зі штатного розпису новоутвореного Управління.

Крім цього, органом профспілки у даному рішенні зазначено, що ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією самої юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. Крім цього профспілковий орган, з урахуванням представлених документів, дійшов висновку, що фактично має місце реорганізація управління, а не його ліквідація, а відтак, звільнення можливе лише у випадку скорочення чисельності штату, якого не відбулось.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано порядку звільнення працівника, який є членом первинної профспілкової організації, оскільки відповідачем не отримано попередньої згоди на це виборного органу (профспілкового представника).

Також частиною першою статті 42 Кодексу законів про працю України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Тобто, в першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки в довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен був з`ясовувати сам роботодавець, приймаючи відповідне рішення.

При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 Кодексу законів про працю України.

Однак, жодних доказів стосовно наведеного в тому числі, що всі призначені працівники виявились з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, порівняно з позивачем, мають більший стаж роботи, порівняно з позивачем, у позивача відсутня спеціальна освіта, інші працевлаштовані особи на відміну від позивача підвищували свою кваліфікацію тощо, матеріали справи не містять як і доказів відмови позивача від запропонованих посад, які відповідали його освіті, кваліфікації та стажу роботи.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що при вирішенні питання про наявність переважного права на залишення на роботі відповідачем не було дотримано відповідного балансу, а звільнення позивача з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Така ж позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21.05.2014 та від 01.07.2014 (реєстраційні номери судових рішень в ЄДРСР - 39088425 та 39891898 відповідно).

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про протиправність розпорядження виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області №64-к від 14.05.2018 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання виконавчий комітет Березанської міської ради Київської області прийняти розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради з переведенням на посаду начальника Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради та стягнути компенсацію в розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу до моменту винесення судового рішення по справі, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Як вже встановлено судом, на день постановлення судового рішення у даній справі Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області ліквідовано.

Верховний Суд України у постанові від 17 жовтня 2011 року (справа № 21-237а11) висловив позицію, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частинами другою та третьою статті 36 КЗпП зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України дійшла висновку, що у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено (постанова від 28.10.2014 справа №21-484а14).

Відповідно до частини першої статті 104 та статті 609 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу.

Тобто, саме в результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) юридичної особи виникає правонаступництво - перехід майна, прав та обов`язків до юридичних осіб, що утворились внаслідок реорганізації.

Припинення юридичної особи шляхом ліквідації є підставою для припинення її зобов`язань і не передбачає правонаступництва.

Водночас, питання припинення юридичної особи публічного права, на відміну від ліквідації юридичних осіб приватного права, слід розглядати не лише в контексті припинення її майнових зобов`язань, позаяк така особа створювалась для виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.

Відповідно, функції держави не зникають із ліквідацією юридичної особи публічного права (крім випадку повної відмови держави від виконання певних функцій, що потребуватиме відповідних змін у законодавстві), а тому, в будь-якому випадку, враховуючи принцип безперервності влади, має бути вирішено питання про "функціональне" правонаступництво юридичної особи публічного права.

Тобто, при ліквідації юридична особа публічного права припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 19 січня 2016 року у справі № 810/1783/13-а (номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 56676682).

Як встановлено судом, функціональним правонаступником Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради є Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради.

З огляду на те, що судом встановлено, що позивача було протиправно звільнено з посади начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради, суд у розглядуваній справі дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого вона була протиправно звільнена, а саме на посаді начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради. Поновлення позивача на посаді, на яку особу не було призначено та кандидатура якої не обговорювалась є втручанням у дискрецію суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що захист порушеного права позивача у зазначений спосіб передбачає негайне видання органом, який виконує повноваження (завдання) особи, що ліквідується, наказу про поновлення позивача на посаді та одночасне вжиття заходів по працевлаштуванню незаконно звільненої особи з урахуванням кваліфікації, досвіду роботи та пропонуванням всіх наявних вакантних посад, які позивач може обіймати відповідно до своєї кваліфікації та досвіду роботи.

Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до пунктів 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (правова позиція ВСУ по справі № 6-1093цс15 від 23.12.2015).

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає сума заробітку за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень порядку.

Враховуючи, що звільнення позивача відбулося 15.05.2018, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме: за березень-квітень 2018 року.

Згідно довідки, виданої Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради від 31 травня 2019 року № 113\08-69 дохід позивача за березень 2018 року склав 4772,93 грн., за квітень 2018 року - 14009,43 грн., разом 18782,36 грн. В березні 2018 року був 21 робочий день, в квітні 2018 року було 19 робочих днів, загальна кількість робочих днів за березень - квітень 2018 року складає 40 днів, тобто середньоденна заробітна плата позивача за березень-квітень 2018 року складає 469,55 грн. (18782,36 грн., 40 робочих днів). Отже, оскільки кількість робочих днів вимушеного прогулу з 15 травня 2018 року складає 414 днів, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 194393,70 грн. (469,55 х 414).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог в цій частині та вважає за необхідне стягнути з Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15 травня 2018 року до моменту винесення судового рішення по справі в розмірі 194393,70 (з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів).

Згідно із частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача не надав та не довів правомірності рішення у частині звільнення позивача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Крім того, положеннями статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення суду, зокрема, про:

- присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;

- поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку щодо допущення рішення суду до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження виконавчого комітету Беразанської міської ради Київської області №64-к від 14.05.2018 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області.

Стягнути з Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 194393 (сто дев`яносто чотири тисячі триста дев`яносто три) грн. 70 коп.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 09.01.2020

Суддя Панченко Н.Д.